Поняття, види та форми угод. Умови дійсності угод

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Приазовський державний  технічний університет»

Факультет економічний

Кафедра «Інноватики та управління»

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему: " Поняття, види та форми угод. Умови дійсності угод."

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Виконала студентка

группи і-ФК-11

Зименко Ольга

Викладач  доцент, к.ю.н.

 Яшарова Марія Миколаївна

 

 

Маріуполь

  2013р

 

План

Вступ

1. Поняття і види  угод.

2. Умови дійсності  угод.

3. Форма угод.

4. Сторони в угоді. 

5. Зміст угоди. 

6. Єдність (відповідність)  волі і волевиявлення. 

7. Мнимі і удавані  угоди. 

8. Нікчемні і  заперечні угоди. 

9. Умови і строки  в угодах.

Висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Радикальні економічні і політичні перетворення в суверенних державах мають на меті побудувати нову модель господарської системи. ЇЇ фундамент складають різноманітні форми власності відповідних  суб"єктів, їх рівноправність і загальність. Надзвичайно важливим елементом нового господарського механізму є ринок, який повинен перетворитися в поєднанні з державним регулюванням в активний інструмент, що сприяв би ефективній діяльності учасників суспільного виробництва. Серед основоположних нормативних актів, які складатимуть основу нової господарської системи, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюреалізм відносин власності.

В основу законодавчих актів, що регулюють товарно грошові  відносини з механізмом вільного ціноутворення при економічній  самостійності, рівноправності і конкуренції  суб"єктів господарювання, покладено  концепції і програми переходу України  до ринкової економіки. Законодавчі акти повинні створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форм власності, передбачити організаційні форми здійснення ними підприємницької діяльності.

Посилюється роль цивільно правоого договору в самостійній  організації господарської діяльності суб"єктів товарно грошових відносин. Все це свідчить про зростаючу  соціальну цінність цивільного права  в правовій державі і визначає місце в системі правових галузей. Сучасне право поділяється на окремі галузі в залежності від критеріїв, покладених в основу їх розмежування, і функціональних особливостей кожної з галузей. До таких критеріїв  належать: предмет, метод, правового  регулювання і функції даної  галузі.

Взаємодія галузей  сучасного права забеспечує всебічне правове регулювання суспільних відносин в Українській державі.

Цивільне право  як самостійна галузь права також  має відповідний предмет, метод  цивільно-правового регулювання  і функції.

В даній контрольній роботі, тема якої " Поняття,види та форми угод. Умови дійсності угод.", ми розглянемо слідуючі питання: поняття і види угод; умови дійсності угод; форма угод; сторони в угоді; зміст угоди; єдність (відповідність) волі волевиявлення; мнимі і удавані угоди; нікчемні і заперечні угоди; умови і строки в угодах.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття і види угод.

До найпоширеніших юридичних фактів належать угоди (ст. 41 ЦК України), тобто дії громадян та організацій, спрямовані на встановленння, зміну або припинення цивільних  прав або обов"язків. Відомо, що дії  як юридичні факти завжди мають вольовий характер і поділяються на правомірні й неправомірні. Угоди - це вольові і правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на встановлення, зміну або припинення цивільних справ та обов"язків. /1 ст. 117/

В угоді виявляється  воля її учасників, яка має пізнаватися  іншими особами, а тому повинна бути виражена, виявлена зовні. Зовнішній  вираз волі називається волевиявленням. Це - суть угоди. Без волевиявлення  угоди немає. Іноді для укладання  угоди, крім волевиявлення, необхідно  вчинити фактичні дії.

Закон (ст. 42 ЦК України) допускає різні форми зовнішнього  виразу волі (волевиявлення): словами (усно), письмовим актом, поведінкою особи. В останньому випадку йдеться  про конклюдентні дії, тобто дії, в яких втілюється воля особи укласти  угоду.

Мовчання визначається виявом волі укласти угоду в випадках передбачених законодавством. ЦК України (ст. 260) виходить з того, що у разі продовження користування майном після  закінчення строку договору майнового  найму при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк.

Отже угоди - це вольові правомірні дії громадян і організацій, спрямовані на досягнення певного юридичного результату: встановлення, зміни або припинення цивільних  прав і обов"язків.

Угоди, які щоденно  учиняють юридичні особи і громадяни, є досить різноманітними, а тому вимагають певної класифікації, передбаченої законодавством.

Угоди бувають одно-, дво- або багатосторонніми. Якщо для  виявлення угод достатньо волевиявлення  однієї сторони, вона є односторонньою (наприклад, заповіт, прийняття і  відмова від спадщини).

Якщо для винекнення угоди необхідні волевиявлення  двох сторін, то це двостороння угода. Вона називається договором (наприклад, договір купівлі-продажу).

Для винекнення багатосторонньої угоди необхідне волевиявлення  трьох і більше сторін. Вони можуть бути зустрічними (наприклад, при трьох-, чотирьохсторонньому обміні жилих  приміщень), так і спрямованими до однієї мети (наприклад, у договорі про сумісну діяльність три сторони  або більше спільно діють для  досягнення спільної господарської  мети).

Залежно від способу  укладання угоди поділяються  на консенсуальні і реальні. Консенсуальні угоди вважаютья укладеними з моменту досягнення згоди сторін по всіх істотних умовах (ст. 153 ЦК України). Більшість угод є консенсуальними. Для укладення реальної угоди поряд із згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій (наприклад, передача майна). До реальних угод належать договори позики, перевезення, дарування (ст. 243, 358, 374 ЦК України).

Дія, яка повинна  бути вчинена на підставі угоди, має  свою мету. Під метою у правовому  значені слід розуміти правовий ефект, якого намагаються досягнути  сторони в угоді шляхом вчинення дій.

За особливостями  мети угоди поділяються на платні і безплатні, казуальні і абстрактні. У платній угоді дії однієї сторони відповідає обов"язок іншої сторони вчинити зустрічну дію. У договорі купівлі-продажу продавець передає майно у власність покупця, а останній зобов"язаний приняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Двосторонні угоди, за певними виключеннями, є платними. У безплатній угоді одна сторона зобов"язана вчинити дії, а інша - вправі вимагати виконання цих дій без вчинення зустрічних власних дій. Односторонні угоди є безплатними. З двосторонніх угод до безплатних належать договори дарування, безплатного користування майном.

Угоди, дійсність  яких залежить від їхньої мети, називаються каузальними. Переважна більшість угод є каузальними, оскільки угоди між організаціями завжди мають на меті досягнення певного правового результату. Громадяни за допомогою угод задовольняють свої потреби, і тому у таких угодах також визначається мета їх укладання.

У деяких випадках законодавець допускає угоди, на дійсність  яких не впливає мета, а тому навіть при її відсутності такі угоди  мають належну юридичну силу. Вони називаються абстрактними. До абстрактних угод, наприклад, належать розрахунки по визнаному сальдо зустрічних вимог.

2. Умови дійсності угод.

Для того, щоб угода  мала належну юридичну силу, вона повинна  задовольняти ряд умов. Останні називаються умовами дійсності угод. До них належать умови:

а) про форму;

б) про сторони;

в) про зміст  угоди;

г) про відповідальність (єдність) внутрішньої волі і волевиявлення  сторін.

Угода, укладена з  порушенням зазначених умов, визначається законодавством недійсною. В ЦК України (ст.48) підкреслюється, що недійсною  є угода, яка не відповідає вимогам  закону. При цьому слово "закон" вживається в широкому розумінні, тобто  йдеться про нормативний акт. Всі недійсні угоди, незалежно від  особливостей їхнього конкретного  виду, об"єднує одна спільна риса - вони суперечать правовим нормам. Виходячи з цього, недійсною має бути визнана  угода, яка не відповідає вимогам  закону, навіть якщо вона не підпадає під  жодну з означених недійсних  угод.

Якщо таку угоду  укладено, але не виконано, то суд  або арбітраж визнає її недійсною  без застосування будь-яких санкцій  до сторін, оскільки вони ще не порушили закон. Проте, частіше суди й арбітражні суди визнають недійсними угоди, які  вже повністю або частково виконані. У таких випадках визнання угоди  недійсною означає, що вона не породжує тих юридичних наслідків, заради досягнення яких її укладено. Тому кожна  з сторін зобов"язується повернути  другій стороні все одержане за угодою (а при неможливості повернути  все одержане у натурі - відшкодувати його вартість у грошах), тобто сторони  поновлюються в стані, в якому  перебували до укладення угоди. Такі наслідки недійсності угоди у науці називаються двосторонньою реституцією (ст. 48 ЦК України).

Це теж загальне правило. Воно застосовується в усіх випадках, коли немає спеціального закону про юридичні наслідки конкретного  виду недійсної угоди.

3. Форми угод.

Форма волевиявлення - це форма угоди. Загальні правила  про форму угод передбачені у  ЦК України. Угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій  чи нотаріальній). Форма угоди вибирається  за розсудом осіб, які її укладають, за виключенням випадків, коли закон  зобов"язує укласти угоду у  певній формі. Так, угода купівлі-продажу, застави, дарування будівель (жилого будинку чи його частини), дарування  іншого майна на суму понад 500 грн., та валютних цінностей на суму понад 50 грн., договори довічного утримання  підлягають нотаріальному посвідченню (ст.ст. 227, 244, 426 ЦК України).

Це означає, що їх укладання контролюється державним  органом - нотаріальною конторою. Угоди з приводу будівель нотаріально посвічуються:

а) якщо вони за змістом не супуручать діючим законам;

б) якщо їх укладення не порушує прав інших осіб;

в) якщо сам об"єкт угоди - будова - є оборотоздатною, не заставлена і не заборонена (заарештована).

Виявивши, що угода  за змістом не відповідає вимогам  діючого законодавства, нотаріус відмовляє  в її нотаріальному засвідченні.

Угоди державних, кооперативних  і громадських організацій між  собою і громадянами, а також  угоди громадян між собою на суму понад 100 грн. укадаються у письмовій  формі (ст. 44 ЦК України). Норма щодо письмової форми угод застосовується, оскільки немає спеціального закону, який допускав би іншу форму. Письмова форма угод між господарськими організаціями  передбачена з метою впорядкування  прав та обов"язків учасників, зміцнення  договірної дисципліни. Також, згідно з ЦК України (ст.ст. 191, 375), укладаються  у письмовій формі договори застави, поруки, позики на суму понад 50 грн.

Письмові угоди  мають бути підписані особами, які  їх укладають. Якщо громадянин внаслідок  фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно  підписатися, то за його дорученням угоду  може підписати інший громадянин. Підпис останнього посвідчується організацією, в якій працює чи навчається громадянин, що укладає угоду, або житлово-експлуатаційною  організацією за місцем проживання, або  адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного  закладу, де він перебуває на лікуванні, або органом чи посадовою особою, що вправі вчиняти нотаріальні дії.

У решті випадків угода може бути укладена в усній  формі. Зокрема, ст. 43 ЦК України передбачає, що усно укладаються угоди, які виконуються  під час укладання, якщо інше не встановлене  законодавчими актами Української  держави. Але й при усній формі  одна сторона повинна одержати від  другої письмовий документ, що підтверджеє  одержання грошей і підстави цього.

Законодавець не лише встановлює форму угод, а й  певними правовими засобами стмулює  їх дотримання. До таких засобів  належать наслідки недотримання форми  угоди: недійсність угоди, обмеження  в виборі доказів для підтвердження  угоди. Недотримання форми угоди  викликає її недійсність лише у випадку, коли такий наслідок прямо передбачений у законі (ст. 45 ЦК України). Судова практика виходить також з того, що коли угода, яка потребує нотаріальної форми, посвідчена не тим органом або службовою  особою, на яких покладено здійснення нотаріальних функцій, то вона не може бути визнана укладеною з дотриманням  встановленої нотаріальної форми. Суд  або арбітраж, встановивши недійсність  угоди внаслідок порушення її форми, повертає сторони у попередній стан, тобто застосовує двосторонню  реституцію (ст. 47 ЦК України).

Для її застосування досить об"єктивного факту порушення  форми угоди, передбаченої відповідним  законом. Посилання сторін на те, що вони не знали чи не мали можливості нотаріально засвідчити договір, судом  або арбітражем не беруться до уваги.

4. Сторони в угоді.

Оскільки угода  є вольовим актом, спрямованим на досягненя правового результату, то й укладати її можуть лише особи, які володіють в тому чи іншому обсязі дієздатністю тобто воля яких характерезується достатньо психічною  зрілістю. Законодавство (наприклад, ст. 14, 16 ЦК України) встановлює, що від імені  осіб, визнаних недієздатними, а також  від імені неповнолітніх до 15 років, угоди укладають опікуни, батьки, усиновителі. Частково дієздатні  особи за віком і обмежено дієздатні  внаслідок зловживання спиртними  напоями чи наркотичними засобами можуть укладати угоди відповідно за згодою батьків, усиновителів, піклувальників (ст.ст. 13, 15 ЦК України). Укладання угод особами, визнаними недієздатними, неповнолітніми до 15 років, частково і  обмежено дієздатними без згоди  зазначених вище осіб викликає недійсність  угод (ст. ст. 51-44 ЦК України).

При цьму угода, укладена особою, визнаною недієздатною, або  неповнолітнім до 15 років є недійсною  з моменту її укладаня незалежно  від бажання учасників угоди  і навіть проти їхнього бажання, а також незалежно від пред"явлення  позову про недійсність угоди  у суді. Вимоги про недійсність  угоди у зазначених випадках можуть бути заявлені як батьками (усиновителями), опікунами, так і дієздатним учасником  угоди.