Поняття та сутність припинення зобов’язання

     Відсутність вини боржника в невиконанні зобов'язання є також обставиною, що зумовлює неможливість виконання. В цьому  випадку невиконання є протиправним, але відсутня вина боржника, тому зобов'язання припиняється.

     У деяких, передбачених законом, випадках боржник несе відповідальність за випадкову  неможливість виконання. Відповідно до ст. 213 ЦК України боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і  за неможливість виконання, що випадково  настала після прострочення.  

      2. Поєднання в одній особі боржника  і кредитора. В такому випадку  має місце своєрідне правонаступництво,  тому що права і обов'язки  переходять від боржника до  кредитора і навпаки. Оскільки  внаслідок об'єднання із двох  самостійних сторін утворюється  одна, всі зобов'язання між ними  анулюються. Неможливо побудувати  правову конструкцію, за якою  особа може бути одночасно  і кредитором, і боржником за  одним і тим само зобов'язанням.  Такі випадки мають місце при  реорганізації юридичних осіб  шляхом злиття і приєднання, при  спадкуванні, коли, наприклад, боржник  за договором позики стає спадкоємцем  свого кредитора. Якщо сума  позики перевищує розмір спадкового  майна, то підстави для припинення  зобов'язання в повному обсязі  відсутні.

     Щодо  організацій зобов'язання можуть припинятися  збігом боржника і кредитора у  зв'язку із злиттям юридичних осіб або приєднанням однієї юридичної особи до іншої за умови, якщо в зобов'язанні одна з них була кредитором, а інша — боржником. В обох випадках зникає другий суб'єкт правовідносин, у зв'язку з чим вони припиняються.

     Якщо  згодом цей збіг припиняється, зобов'язання виникає знову (ч. 2 ст. 219 ЦК). Це правило  застосовується у тих випадках, коли спадкування мало місце після  оголошення громадянина померлим, а  згодом судове рішення про оголошення громадянина померлим було скасовано  судом у зв'язку з його явкою.

     При поділі юридичної особи, яка виникла  внаслідок злиття або приєднання, доля попередніх зобов'язань визначається заново за роздільним балансом.  

      3. Смерть громадянина, якщо зобов'язання  пов'язано з його особою. За  загальним правилом смерть громадянина  — учасника зобов'язання, не припиняє  зобов'язальних правовідносин. Водночас  у випадках, коли права та обов'язки  нерозривно пов'язані із особою  боржника чи кредитора, смерть  однієї із сторін зобов'язання  приводить до його припинення. Так, смерть особи, яка отримує  аліменти, припиняє зобов'язання. Із  смертю особи припиняється договір  доручення, заповідальний відказ, договір поруки, виконання творчої  роботи за договором тощо. 
   4. Ліквідація юридичної особи (кредитора чи боржника). На відміну від реорганізації юридичної особи, коли створена юридична особа є правонаступником за зобов'язаннями, при ліквідації правонаступництво відсутнє. Ініціатори ліквідації встановлюють строк і порядок ліквідації, призначають ліквідаційну комісію, остання виявляє кредиторів і визначає строки і порядок задоволення їх вимог. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи, крім випадків, коли за законом виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи поклалається на іншу особу.

     Згідно  із Законом України "Про підприємства в Україні" (ст. 35) ліквідацію підприємства проводить ліквідаційна комісія, яку  створює власник або уповноважений  ним орган, а в разі банкрутства  — арбітражний суд. При цьому  встановлюються порядок і строки проведення ліквідації, а також строк  для заявления претензій кредиторів, який не може бути менший двох місяців  з моменту оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія виявляє кредиторів і визначає строк і порядок  задоволення їхніх вимог.

     Таким чином, більшість зобов'язань припиняється у зв'язку з їх виконанням.

     Припиняються  також зобов'язання, вимоги яких погашені без виконання (претензії, не задоволені за браком майна, не визнані ліквідаційною  комісією — ст. 36 Закону України "Про  підприємства в Україні").

     Частина зобов'язань юридичної особи не припиняється. Наприклад, не припиняються зобов'язання за вимогами про відшкодування  шкоди при ушкодженні здоров'я, заподіянні смерті громадянинові.

     Відповідно  до ч. 2 ст. 466 ЦК при ліквідації юридичної  особи належні потерпілому платежі  мають бути капіталізовані за правилами  державного страхування і внесені  його органом для виплати їх у  розмірі і строки, зазначені у  відповідному рішенні про відшкодування  шкоди. В разі ліквідації юридичної  особи позови про відшкодування  шкоди, заподіяної ліквідованою юридичною  особою, пов'язані з ушкодженням  здоров'я чи смертю громадянина, пред'являються  до вищестоящої організації або  до організації, зазначеної в рішенні  про ліквідацію юридичної особи (ч. З ст. 466 ЦК).