Поняття та сутність припинення зобов’язання

     Надання відступного як спосіб припинення зобов'язання може мати місце як при виникненні зобов'язання, так і в процесі  його виконання.Оформляється відступне  договором, в якому вказуються розмір відступного, порядок і строк  його надання. Стосовно форми відступного діють загальні правила про форму угод. Що ж стосується форми надання відступного, то вона може бути різною: передача грошей, майна, виконання робіт, надання послуг та ін.Розмір, строки і порядок надання відступного встановлюються угодою сторін.

      
   3. Припинення зобов'язання зарахуванням. Зарахування припиняє зустрічні  зобов'язання, якщо вони рівнозначні  за сумою. Практичне значення  зарахування полягає в тому, що  воно створює певні зручності  для суб'єктів зобов'язання, звільняє  їх від необхідності вимагати  виконання вимог, скорочує кількість  судових справ. Заява про зарахування  є одностороннім право-чином,  вона породжує правові наслідки  незалежно від згоди контрагента  на зарахування.  
  Зарахування можливе за таких умов: 
   а) зараховуються однорідні (за змістом) вимоги; 
   б) зобов'язання, які підлягають зарахуванню, повинні бути зустрічними, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки; 
   в) зобов'язання, які зараховуються, повинні бути безспірними, тобто не погашеними позовною давністю, не оспорюватися контрагентом; 
   г) зарахування не відбувається автоматично, необхідно, щоб щонайменше одна із сторін виявила свою волю щодо цього, тобто звернулася із заявою; 
   д) зарахування допускається законодавством. Скажімо, не підлягають зарахуванню вимоги щодо відшкодування заподіяної шкоди життю та здоров'ю, про довічне утримання, стягнення аліментів тощо.

     Зарахування є односторонньою угодою, для нього  достатньо заяви однієї сторони.

     За  наявності всіх вищенаведених умов згоди іншої сторони для зарахування  не потрібно.При цьому, якщо зустрічні  вимоги рівні, то зобов'язання припиняється (повне зарахування), якщо нерівні, то одне із зобов'язань припиняється повністю, а в іншому зменшується обсяг  вимог, але зобов'язання продовжує  існувати (часткове зарахування).Характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення.Але  все ж таки не всі зустрічні  однорідні зобов'язання, строк яких настав, можуть бути зараховані. Відповідно до ст. 218 ЦК України не допускається зарахування таких вимог:

     1) за якими минув строк позовної  давності;

     2) про відшкодування шкоди, зумовленої  ушкодженням здоров'я або заподіянням  смерті;

     3) про довічне утримання;

     4) в інших випадках, передбачених  законом.  

       Зарахування може бути повне  і часткове. При повному зарахуванні  зустрічні зобов'язання припиняються  взагалі. При частковому —  одне зобов'язання припиняється повністю, а в іншому зменшується обсяг вимог, але саме зобов'язання продовжує існувати. 
   Серед підстав припинення зобов'язань за згодою сторін можна назвати новацію, прощення боргу і відступне. 
   4. Новація зобов'язання (оновлення зобов'язання) — це домовленність сторін щодо заміни первинного зобов'язання, яке існувало між кредитором і боржником, іншим. При цьому нове зобов'язання має новий предмет або новий спосіб виконання.  Пункт 2 ст. 652 проекту ЦК України уточнює, що сторони, укладаючи угоду про заміну первісного зобов'язання, що існувало між ними, іншим зобов'язанням, повинні передбачити заміну предмета чи способу виконання.

     Так, замість існуючого договору найму  жилого будинку, власником якого  є наймодавець, сторони укладають  договір купівлі-продажу будинку. Боржник, який повинен сплатити певну  суму грошей за куплений товар, зобов'язується сплатити цю суму на підставі договору позики.

     На  відміну від інших угод сторін, які мають наслідком припинення зобов'язань, зокрема від відступного, новація не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає  узгоджене ними нове зобов'язання. Новація відрізняється від заміни виконання. Наприклад, постачальник за згодою покупця замість одних товарів поставляє інші, сторони змінили строки і способи виконання.

     В цих випадках первісне зобов'язання не припиняється, а змінюється і  підлягає виконанню.

     Юридичною підставою для зобов'язання, яке  виникає при новації, є угода  сторін про припинення первісного зобов'язання. Тому від дійсності останнього залежить дійсність нового. Якщо первісне зобов'язання визнається недійсним, то недійсним  стає зобов'язання, яке його замінює.У  практиці використовується поняття пролонгацій (продовження) договірних відносин учасників на новий строк, що також не визнається новацією.

     Новацію характеризує те, що вона припиняє додаткові  зобов'язання, якщо інше не передбачено  законом або погодженням сторін.

     Новація не допускається щодо аліментних зобов'язань, зобов'язань стосовно відшкодування  заподіяної життю або здоров'ю  фізичної особи шкоди, в інших  випадках, передбачених законом.  

      5. Прощення боргу — це відмова  кредитора від своїх вимог. Прощення боргу не матиме юридичного значення, якщо воно обмежує правоздатність особи. 
   6. Відступне. За згодою сторін зобов'язання може бути припинено наданням замість предмета виконання зобов'язання відступного (сплата грошей, передача майна). Розмір і порядок надання відступного встановлюють самі сторони. Відступне як підстава припинення зобов'язання відрізняється від новації зобов'язання. 
   Угода про відступне може бути укладена на будь-якій стадії існування зобов'язання — як до його виконання, так і при невиконанні зобов'язання. Новація переважно має місце, коли стає зрозумілим, що первинне зобов'язання виконати боржнику неможливо або надзвичайно обтяжливо. Новація неможлива щодо зобов'язань з відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю. Відступне в принципі можливо застосовувати до будь-якого виду зобов'язання. 
   7. Мирова угода. Це угода сторін про припинення судового спору між собою шляхом взаємних поступок. Контроль за законністю мирової угоди покладається на суд, який може її не затвердити, якщо вона суперечить законодавству чи порушує законні права й інтереси осіб. 
   За погодженням між собою сторони в будь-який час можуть припинити зобов'язання. Одностороннє розірвання договору як спосіб припинення зобов'язання є винятком (з огляду на особливий характер договору доручення довіритель вправі скасувати доручення, а повірений — відмовитися від доручення в будь-який час).

     За  загальним правилом, не допускається одностороння відмова від виконання  зобов'язання (ст. 162 ЦК).

     Проте у деяких випадках, передбачених законом, зобов'язання може припинятися за волевиявленням однієї із сторін.

     Право на одностороннє припинення зобов'язання, як правило, зумовлене порушенням іншою  стороною своїх обов'язків.

     Так, зобов'язання за договором підряду  може припинятись у зв'язку з відмовою замовника від договору, якщо підрядчик  не приступає своєчасно до виконання  договору або виконує роботу так  повільно, що закінчення її у строк  стає явно неможливим, а також коли підрядчик не усуне недоліки в  роботі у встановлений замовником строк (ст. 347 ЦК). Підрядчик у свою чергу  може відмовитись від договору, якщо замовник, незважаючи на своєчасне  і обгрунтоване застереження з боку підрядчика, у відповідний строк  не замінить недоброякісних або непридатних  матеріалів, не змінить вказівок про  спосіб виконання роботи або не усуне  інших обставин, які загрожують міцності або придатності виконуваної  роботи (ст. 341 ЦК).

     Статті 231 і 234 ЦК України передбачають серед  засобів захисту право покупця  в разі, якщо продавець на порушення  договору не передає покупцеві продану  річ або якщо продана річ неналежаної  якості і її недоліки не були застережені  продавцем, вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.

     Якщо  покупець на порушення договору відмовиться  прийняти куплену річ або заплатити  за неї встановлену ціну, продавець  може відмовитися від договору і  вимагати відшкодування збитків (ст. 232 ЦК). Враховуючи особисто-довірчий характер взаємовідносин сторін за договором доручення ст. 392 ЦК України передбачає можливість його припинення шляхом скасування договору довірителем і відмови повіреного, тобто на підставі односторонніх дій сторін цього договору.

     Відповідно  до ст. 350 ЦК України замовник за договором  побутового замовлення може вимагати розірвання договору і відшкодування  збитків у разі, якщо підрядчик  допустив істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки в роботі.

     Можливість  односторонньої відмови сторін від  виконання договору поставки передбачена  п. 24 Положення про поставки продукції  виробничо-технічного призначення  і п. 19 Положення про поставки товарів народного споживання.

     Згідно  з вказаними нормами сторони  можуть скористатися правом односторонньої відмови від виконання договору в таких випадках:

     — при поставці продукції (товарів), якість якої не відповідає стандартам, технічним  умовам, іншій документації;

     — при оголошенні покупця банкрутом;

     — при завищенні постачальником ціни на продукцію;

     — в інших випадках, передбачених законодавством. Покупець може також відмовитися  від передбаченої договором продукції (повністю або частково) за умови, що він повністю відшкодує постачальникові  збитки, спричинені такою відмовою. У разі розірвання договору сторона  повинна попередити про це іншу сторону  не пізніше ніж за один місяць. 

     Припинення зобов'язань за обставин, що не залежать від волі сторін   Незалежно від волі сторін зобов'язання припиняються за таких обставин: неможливість виконання зобов'язання; поєднання в одній особі боржника і кредитора; смерть боржника чи кредитора, якщо зобов'язання пов'язане з їх особою; ліквідація юридичної особи (кредитора чи боржника). 
   1. Неможливість виконання зобов'язання. Ця обставина може стати підставою для припинення зобов'язання, якщо її настання зумовлено обставинами, за які боржник не відповідає і які виключають відповідальність боржника. 
   Неможливість виконання може бути спричинена такими чинниками: 
   а) фактична неможливість виконання; 
   б) юридична неможливість виконання. 
   Під юридичною неможливістю розуміють неможливість виконати зобов'язання, оскільки існують перешкоди законного чи морального характеру. Наприклад, предмет зобов'язання вилучено із обігу, видання певного нормативного акта робить неможливим виконання зобов'язання повністю чи частково. Фактична неможливість пов'язана насамперед із обставинами, які мають характер непереборної сили. 
Розрізняють випадкову і винну неможливість виконання. При випадковій неможливості виконання зобов'язання припиняється, і боржник не несе відповідальності за його невиконання.

     Випадкова неможливість може бути зумовлена як непереборною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник  не міг і не повинен був передбачити. Якщо жодна із сторін до виникнення неможливості виконання ще не встигла  здійснити дії, пов'язані із зобов'язанням, воно припиняється.

     Вже здійснене виконання у взаємному  зобов'язанні зберігає силу за умови, що сторона, яка його виконала, отримала від іншого контрагента зустрічне задоволення, а те виконання, за яке вона зустрічного задоволення не отримала, їй повертається.

     При винній неможливості виконання зобов'язання не припиняється, а лише змінюється, оскільки для винної сторони обов'язок виконання трансформується в  обов'язок відшкодувати завдані контрагентові  збитки, сплатити неустойку і т. д. Коли предмет зобов'язання визначений індивідуальними ознаками, його знищення спричинює неможливість виконання, і зобов'язання припиняється. Родові речі є речами замінними і доти, доки їх заміна для боржника можлива, зобов'язання продовжує існувати.

     Неможливість  виконання може поширюватися на все  зобов'язання або на окрему його частину. Вона може бути як постійною, так і  тимчасовою. При постійній неможливості виконання зобов'язання припиняється, оскільки мета його недосяжна. При тимчасовій неможливості виконання зобов'язання не припиняється, тільки виконання  переноситься до усунення перешкод. Неможливість виконання зумовлена певними  об'єктивними обставинами, через  які боржник не може здійснити  виконання.

     Але не у всіх випадках неможливість виконання  зобов'язання може бути підставою його припинення.

     Згідно  із ст. 222 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона спричинена обставинами, за які боржник не відповідає.

     Однією  з обставин, яка спричинює неможливість виконання зобов'язання боржником  і звільняє його від відповідальності, є винні дії кредитора, про  що зазначено в ст. 210 ЦК України. За цієї умови кредитор не має права  вимагати повернення виконаного ним  за зобов'язанням.

     Іншою обставиною, яка виключає відповідальність боржника, є правомірне невиконання  або неналежне виконання боржником  зобов'язання. Воно може бути спричинено фізичною, юридичною або економічною неможливістю (загибель індивідуально-визначеної речі, яка є предметом зобов'язання, хвороба артиста, стихійне лихо; видання державним органом акта, який призводить до неможливості виконання, наприклад заборона вивезення товару, вилучення речей, що є предметом зобов'язання, з цивільного обігу, та ін.).