Поняття шлюбу

 

На батьків покладається обов’язок виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Усі питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь в її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. А той з батьків, з яким проживає дитина, не вправі перешкоджати іншому спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

 

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків, у віці від 10 років  — за спільною згодою батьків та самої дитини, а після досягнення 14 рокiв — нею самою.

 

Захист прав та інтересів  неповнолітніх дітей покладається на їх батьків, які діють без спеціальних на те повноважень. У разі одруження неповнолітні набувають дієздатності в повному обсязі і з моменту одруження здійснюють захист своїх прав самостійно.

 

Батьки зобов’язані  поважати дитину. Батьківські права  не можуть здійснюватися всупереч інтересам  дітей. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

 

Дитина має право  противитися неналежному виконанню  батьками своїх обов’язків щодо неї, звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а після досягнення 14 років — безпосередньо до суду.

 

Якщо мати чи батько неналежно виконують чи зловживають  своїми батьківськими правами, вони можуть бути позбавлені цих прав. Позбавити батьківських прав може суд за наявності однієї з таких підстав: батьки не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; батьки є хронiчними алкоголiками або наркоманами; вони вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

 

Мати чи батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд обов’язково перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, й постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

 

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена або якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

 

Діти можуть мати майно на праві особистої приватної  власності. Батьки не мають права  на це майно, так само як і діти не мають права на майно батьків. Батьки управляють майном малолітньої дитини в її інтересах без спеціального на те повноваження. При цьому вони зобов’язані вислухати думку дитини щодо способів управління її майном. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо) також є власністю дитини.

 

Батьки зобов’язані  утримувати дитину до досягнення нею  повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій або натуральній формі. Той з батьків, який відмовляється надавати утримання на неповнолітню дитину, може бути зобов’язаний судом до сплати аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальний стан дитини і платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних членів сім’ї, а також інші обставини, що мають істотне значення.

 

Частка заробітку (доходу) матері чи батька, яка стягуватиметься  як аліменти на дитину, визначається судом. Розмір аліментів для однієї дитини за жодних обставин не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Батьки можуть укласти договір про сплату аліментів для дитини, в якому визначити розмір та строки виплати. Такий договір має бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.

 

Якщо діти після досягнення повноліття продовжують навчання i у зв’язку з цим потребують матерiальної допомоги, батьки зобов’язанi утримувати їх до досягнення 23 років, якщо вони в змозі надавати таку матеріальну допомогу. У разi припинення навчання припиняється й право на утримання.

 

Батьки, якщо вони спроможні, зобов’язанi утримувати і своїх повнолiтнiх непрацездатних дітей, якi потребують матерiальної допомоги.

 

Повнолітні працездатні  діти зобов’язанi утримувати батьків, якi є непрацездатними i потребують матерiальної допомоги. Окрім того, діти зобов’язанi брати участь у додаткових витратах на батькiв, спричинених важкою хворобою, iнвалiднiстю або немiчнiстю. Якщо ж мати або батько були позбавленi батькiвських прав, i цi права не були поновлені, або якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків, то на дітей не може бути покладений обов’язок щодо їх утримання.

 

5.Порядок росторгнення  шлюбу

     Шлюб  припиняється шляхом:

 

1. Подання спільної  заяви подружжя або одного  з них,   на підставі складеного органом РАЦСу актового запису про розірвання шлюбу;

 

2. Подання  спільної  заяви подружжя  або подання  заяви одним з подружжя до  суду, на підставі рішення суду.

 

 

 

      Порядок  розірвання шлюбу оргнами РАЦСу

 

     Випадки,  при  яких шлюб розривається  органом РАЦСу:

 

-        за заявою подружжя, яке не має дітей,

 

-         за заявою одного з подружжя, якщо другий з подружжя визнаний  безвісно відсутнім або недієздатним .

 

Зразки  заяв можна  знайти на нашому сайті в розділі  «База знань».

 

           За реєстрацію розірвання шлюбу   за спільною згодою подружжя  сплачується державне мито в  розмірі 8, 5 гривень. За реєстрацію розірвання шлюбу з особою, визнаною у встановленому  порядку безвісно відсутньою або недієздатньою — 0,51 гривень.

 

      Шлюб  розривається  органами РАЦСу  незалежно від наявності між подружжям майнового спору.

 

      Якщо  один із подружжя через поважну  причину не може особисто подати  заяву про розірвання шлюбу  до органу РАЦСу, таку заяву,  справжність підпису на якій має бути нотаріально засвідченою,  від його імені може подати другий із подружжя.

 

      Орган  РАЦСу складає актовий запис  про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви про розірвання шлюбу, якщо вона не була відкликана.

 

      Якщо  подружжя через поважну причину  не може з’явитися до органу  РАЦСу в установлений   день, на їх письмове прохання реєстрація  розірванння шлюбу може бути перенесена на інший день.

 

      Державна  реєстрація розірвання шлюбу  провадиться за місцем проживання  подружжя або одного з них.

 

Розірвання шлюбу  в судовому порядку

 

      Розірвання  шлюбу у судовому порядку здійснюється  з наступних підстав:    

 

-        за спільною заявою подружжя  на підставі рішення суду,

 

-         за позовом одного з подружжя  на підставі рішення суду.

 

Зразки  заяв  можна знайти на нашому сайті в  розділі «База знань».

 

           Заява про розірвання шлюбу  подається  до суду за місцем реєстрації позивача. За домовленістю між подружжям заява може подаватись до суду за місцем реєстрації будь-кого з них.

 

Разом із заявою до суду необхідно подати наступні документи:

 

-        квитанції  про сплату державного  мита та витрат на інформаціно-технічне  забезпечення ( держмито за подачу  позовної заяви складає 8,5 грн;  інформаціно-технічне забезпечення  судового процесу складає 30 гривень) .

-        свідоцтво про укладення шлюбу (копія);

 

-        свідоцтво про народження дитини (копія);

 

-        довідки про заробітню плату  позивача та відповідача;

 

      Строк  розгляду судом справи про  розірвання шлюбу та постановлення  відповідного рішення становить один місяць від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

 

      Документом, що засвідчує факт розірвання  шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили .

 

      Рішення суду  про  розірвання  шлюбу  після  набрання  ним законної  сили  надсилається  судом до органу РАЦСу за місцем ухвалення  рішення  для  внесення відомостей  до  Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.