Поняття цивільного права

Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2013 в 17:44, курсовая работа

Описание работы

Терміном "цивільне право" охоплюється кілька взаємозалежних, але не тотожних понять. Необхідно розрізняти цивільне право як галузь права, галузь законодавства й галузь правової науки (юридичних знань). При цьому насамперед особливо повинне бути виділене поняття цивільного права як галузі права через його основне значення.

Содержание

Вступ……………………………………………………………….………………3
Розділ І. Цивільне право як галузь права………………………..……………..5
1.1. Поняття цивільного права як галузі права…………………..……………...5
1.2. Цивільний кодекс України………………………………….….……………8
Розділ ІІ. Предмет цивільного права…………………………….……………..11
2.1. Предмет цивільного-правового регулювання…………….……………..11
2.2. Метод цивільного права…………………………………….……………..19
2.3. Функції цивільного права…………………………………………………25
2.4. Принципи цивільного права……………………………..…………………26
Висновки…………………………………………………………………………30
Список використаної літератури………………………………………………32

Работа содержит 1 файл

Поняття цивільного права курсова.doc

— 157.00 Кб (Скачать)

 

Поняття цивільного права

 

План

Вступ……………………………………………………………….………………3

Розділ І. Цивільне право як галузь права………………………..……………..5

1.1. Поняття цивільного права як галузі права…………………..……………...5

1.2. Цивільний кодекс України………………………………….….……………8

Розділ ІІ. Предмет цивільного права…………………………….……………..11

2.1. Предмет цивільного-правового  регулювання…………….……………..11

2.2. Метод цивільного права…………………………………….……………..19

2.3. Функції цивільного  права…………………………………………………25

2.4. Принципи цивільного  права……………………………..…………………26

Висновки…………………………………………………………………………30

Список використаної літератури………………………………………………32

 

Вступ

Право, як сукупність відомих загальнообов'язкових  норм (право в об'єктивному змісті), має своєю загальною задачею  регулювання відносин між людьми. Одні з цих відносин воно регулює примусовим образом, так що окремі частки особи своєю волею, своїми частками угодами їх змінити не можуть: усі визначення в цій області виходять з одного єдиного центра, від однієї єдиної волі - волі держави. Так саме обстоїть справа в сфері державного права, карного права і т.д. — словом, у сфері публічного права. І в цьому змісті публічне право може бути характеризоване як система юридичної централізації: усе воно перейнято духом субординації, принципом влади і підпорядкування.

Сучасна правова система  України перебуває в стані  реформування, зумовленому побудовою  в нашому суспільстві демократичної, соціальної, правової держави, яка б існувала і творила право для людини, для захисту її загальновизнаних прав і свобод. Встановлення європейського типу публічного правопорядку і законності в країні — його має забезпечити і гарантувати на своїй території молода незалежна держава — є метою такого реформування правової системи.

      Цивільне право є однією з  фундаментальних галузей правової системи нашої держави. Суспільні відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, які є головними в перебудованому процесі, що триває в державі, ґрунтуються на цивільно-правових засадах, регулюються цивільним - правом. Останнє тісно пов'язане з економікою держави, є юридичним виразом економічних основ її суспільного життя. 3 появою в нашій державі відносин, які базуються на приватній економічній свободі, підприємництві, рівності усіх форм власності, виникає необхідність у більш ефективних засобах їх правового регулювання, а відтак — удосконаленні існуючих та запровадженні принципово нових норм цивільного права.

 

Цивільні права  і обов'язки виникають з дій  громадян і організацій, які в  силу загальних  начал  і  змісту  цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно  до цього цивільні права і обов'язки виникають:

  • з угод, передбачених законом,  а  також  з  угод,  хоч  і  не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
  • з  адміністративних  актів,  у  тому  числі  для   державних, та  інших громадських  організацій  —   з    актів планування;
  • внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само  внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої  особи  без достатніх підстав;
  • внаслідок інших дій громадян і організацій.

 

Розділ  І. Цивільне право як галузь права

    1. Поняття цивільного права як галузі права

        Терміном "цивільне право" охоплюється кілька взаємозалежних, але не тотожних понять. Необхідно розрізняти цивільне право як галузь права, галузь законодавства й галузь правової науки (юридичних знань). При цьому насамперед особливо повинне бути виділене поняття цивільного права як галузі права через його основне значення.

        Право України в цілому є  сукупність установлених або санкціонованих державою норм, розрахованих на регулювання й охорону відносин суспільства, що представляє їм. Але це не проста, а систематизована сукупність норм. Вона підрозділяється на певні галузі залежно від специфіки норм і регульованих ними відносин. Однієї з таких галузей у системі права України і є цивільне право [16, с. 9].

        Цивільне  право України у своєму розвитку  пройшло певний шлях. У період  існування в Україні, як й  в інших союзних республіках  колишнього СРСР, адміністративно-командної  організації суспільства цивільне право в значній мірі було одержавлене  й будувалося переважно на засадах, властивих не частці, а публічному праву. Це, природно, накладало й свій відбиток на границі дії, характер і зміст норм цивільного права. Ряд відносин, наприклад, у сфері підприємництва, уважався злочинним і взагалі не міг бути предметом цивільно-правового регулювання. Підприємства, будинку, спорудження вважалися вилученими із цивільного обороту. Вони не могли бути предметом цивільно-правових угод і на них не можна було обертати стягнення. Договори поставки, перевезення вантажів різними видами транспорту й багато хто інші у своєму змісті визначалися обов'язковими для сторін плановими актами й сторонам практично не про що було домовлятися. Особисті права громадян й організацій у цивільно-правовому порядку могли захищатися лише у випадках, особливо передбачених законом (наприклад, при порушенні честі й достоїнства).

       Становлення  незалежної й суверенної України  як правової держави, що опирається  на принципи справді цивільного суспільства, заснованого на різноманітті форм власності й підприємництва, усілякому захисту невід'ємних прав особистості, обумовило й зовсім інший характер її цивільного права. Інакше кажучи, сучасне цивільне право України - це право такої стадії нового суспільства, коли завершується перехід від ігнорування приватноправових початків у цивільному праві (що приводило раніше до слабості цивільного суспільства, поглинання цивільного суспільства його політичною організацією), до формування цивільного права як права частки, до встановлення такої системи взаємин держави й цивільного суспільства, коли держава підкоряється служінню цивільному суспільству. Головне, що його зараз відрізняє, - це розширення й поглиблення демократії.

        Разом з тим термін "цивільне право", застосовуваний для позначення відповідної галузі права України, сам по собі не відбиває всього суб'єктного складу відносин нею регульованих, як наприклад, і термін "держава", похідний від слова "государ" не відбиває всієї сутності позначуваного їм поняття. Історично термін "цивільне право" веде свій початок від римського права - ins civile - права громадян древнього Рима, що ще не знало в регульованій їм області асоційованих суб'єктів суспільних відносин.

         Сучасне цивільне право всіх цивілізованих держав, у тому числі й України, регулює, через ускладнення суспільного виробництва й пов'язаних з ним інших сфер громадського життя людей, численні й різноманітні відносини як за участю громадян, так і за участю організацій. Відповідно більш широко розуміється й цивільне суспільство. Таким уважається суспільство, у якому громадяни й організації, будучи зовсім самостійними в правовому відношенні, зв'язані один з одним винятково взаємними інтересами й діють, керуючись цими інтересами, за своїм розсудом. Ідеал громадянського суспільства - вільний розвиток кожного - є умова вільного розвитку всіх.

         Отже, сучасне цивільне право України - це встановлена або санкціонована державою сукупність норм, які відбивають інтереси окремих осіб (громадян й організацій) як членів цивільного суспільства, сприяють на основі їхніх волевиявлень досягненню не суперечному закону цілей, забезпечує ним можливості для застосування своїх творчих сил, здатностей і дарувань, створюють умови для всебічного розвитку особистості [17, с. 7].

         Іншу галузь права України  утворять норми публічного права - державно-правові, адміністративно-правові, кримінально-правові й деякі інші, стосовні до статусу й стану держави, що відбивають його інтереси, що забезпечують функціонування всіх владних структур держави, що припиняють здійснення суспільно-небезпечних дій і встановлюють відповідальність осіб, їх що зробили, перед державою.

        У  правовій державі, у якому розмежовуються  поняття цивільного суспільства й політична організація суспільства, розподіл права на цивільне (приватне) і публічне є об'єктивним розподілом. Проведене в Україні реформування всієї правової системи на якісно нових початках також припускає визнання об'єктивного розподілу права на приватне (цивільне) і публічне.

          Однак, незважаючи на незбіжне  призначення приватного (цивільного) і публічного права, ці дві  галузі права утворять єдність  - цілісну систему права України,  у якій кожна з галузей права  становить її органічну частину.  Це єдність зазначених галузей права ґрунтується на єдності волі народу України, вираженої в нормах цих галузей права, на вимозі погодженого регулювання відносин цивільного суспільства й відносин у сфері владної діяльності держави, що не може бути відділена від цивільного суспільства "китайською стіною". Тільки в єдності всіх своїх галузей право забезпечує всебічне регулювання сукупності всіх відносин, які складаються в процесі функціонування цивільного суспільства й держави.

         Однак ясно й те,  що кожна галузь права, регулюючи відносини у своїй області, по особливому впливає на них своїми нормами, здійснює властиві їй функції. Це значить, що єдність права не виключає, а, навпроти, припускає чітке визначення місця кожної галузі в його системі, змісту й границь їхньої дії. Відносини цивільного суспільства первинні в порівнянні із владо відносинами. Тому й місце цивільного (частки) права характеризується тим, що воно в системі права в цілому відіграє роль своєрідних "базисних" норм. Держава, як було сказано, покликано служити цивільному суспільству. Природно, що нормам цивільного права властиві свій метод впливу на регульовані ними відносини. Регулюючи відносини, вони здійснюють і властиві їм функції. Однак, хоча дані норми виходять від держави, є результатом його правотворчої діяльності, їхній специфічний характер і зміст визначені умовами суспільного виробництва, і вони не можуть бути іншими, поки існують, що викликали їх до життя умови суспільного виробництва. Доречно у зв'язку із цим згадати й слова К. Маркса про те, що законодавець законів не робить, він не винаходить їх, а тільки формулює.

         Тому у всій повноті визначити  природу норм цивільного права  можна лише попередньо з'ясувавши  відносини, що становлять предмет  їхнього регулювання, відносини, які в силу існуючих умов суспільного виробництва для свого врегулювання вимагають застосування норм саме цієї галузі права [18, с. 6].

 

    1. Цивільний кодекс України

        Через закони держава реалізує гуманітарну, демографічну, господарську, аграрну, інвестиційну, житлову та інші види політики, які є складовими єдиної державної політики, що спрямована на забезпечення добробуту кожного громадянина, а відтак - і усієї держави.

         Цивільний кодекс України є, безумовно, актом політичним, оскільки є засобом реалізації державної політики.

          У кожен період нашої історії цивільне законодавство відображало певну ідеологію, обслуговувало її.

         Гасло про деідеологізацію законодавства, яке було висунуте у перші роки незалежності України, було виваженим лише частково. З Цивільного кодексу 1963 р. була виключена преамбула, у якій, зокрема, йшлося про створення матеріально-технічної бази комунізму, були зроблені інші кроки до відмови від зовнішніх проявів соціалістичної, комуністичної ідеології в законі.

         Складніше з внутрішньою ідеологією законодавства, яка притаманна кожному законові чи іншому нормативно-правовому актові. Ідеологічними засадами Цивільного кодексу Української РСР були фетишизація державної власності, утвердження споживчого характеру об'єктів права особистої власності, пріоритет планового акту перед договором, домінування імперативності у регулюванні цивільних відносин.

         Час вимагав зміни внутрішньої ідеології цивільного законодавства, що пов'язувалося із пристосуванням його до нових умов життя суспільства і, звичайно, - відмови від ідеологічно застарілих правових принципів.

        Однак зовнішня ідеологічна чистка не була проведена до кінця. У Цивільному кодексі станом на 16 січня 2003 р. залишилися і "моральні принципи суспільства, що будує комунізм" і "законодавство Союзу РСР і союзних республік" і "соціалістичні організації". Не було внесено змін і щодо назви валюти - "карбованці", хоча такої валюти насправді й не було. Були - "рублі".

         Цивільний кодекс України базується на інших ідеологічних засадах, які сконцентровані у статті 3 "Загальні засади цивільного законодавства". її зміст - це своєрідна увертюра Цивільного кодексу, його програма.

         У Цивільному кодексі України на перше місце поставлена людина, її права - як основна соціальна цінність суспільства. І в цьому - головний ідеологічний здобуток Цивільного кодексу України.

        Власність - це те, що прив'язує людину до певного місця, робить її виваженою у своїй поведінці, оскільки їй є що втрачати. Власність є запорукою свободи. Власність робить людину незалежною, в тому числі від держави.

Информация о работе Поняття цивільного права