Перестрахування: сутність та функції

Співстрахувальні ознаки можна спостерігати на прикладі перестрахувальних пулів – об’єднання декількох страховиків, які проводять страхування самостійно і передають у пул лише ту частину ризику, яка не може бути покрита власними ресурсами. Діяльність пулу схожа на процедуру співстрахування тим, що премії та суми збитків розподіляються одночасно в певних частка (подібно до рис. 2).

Насправді, набагато складнішою і більш поширеною є процедура перестрахування, проте і співстрахування відіграє важливу роль.

ІІІ. Перестрахування в  Україні: тенденції, проблеми, перспективи

Перестрахування в Україні протягом останніх років досягло успіхів, оскільки:

- темпи розвитку страхового ринку набагато стрімкіші, ніж економіки в цілому;

- відбуваються позитивні  зміни щодо збільшення інвестицій  в українські страхові компанії. Поки що інвесторами виступають великі українські фінансово-промислові та банківські групи, що активно вкладають гроші в страхування. З’являється інтерес й іноземних учасників, адже кількість компаній з іноземним капіталом (переважно російським) у 2006 р. зросла з 27 до 57;

- обсяг капіталовкладень у інфраструктуру, персонал і просування перестрахувальної компанії на ринку на порядок менше, ніж на створення сітьової ринкової страхової компанії;

- податкові норми та  регуляторні обмеження щодо перестрахування  за кордон у нерейтингових перестрахувальних компаніях створюють додаткову мотивацію для страховиків у перестрахуванні ризиків на внутрішньому ринку;

- в Україні вже почала  створюватися база для формування  цивілізованих правил функціонування  й регулювання цього бізнесу.

Серед провідних компаній, що беруть участь у перестрахуванні в Україні, можна виділити ВАТ «Європоліс», НФСУ «Гарант Ре», «Москва-Ре» (іноземні), АСК «ДІСКО», АТЗТ «Захист», ЗАТ «Скіфія Ре», ВАТ «Українська перестрахувальна компанія» (національні).

Останнім часом вітчизняні страховики орієнтуються на перестрахування у закордонних компаніях, вважаючи їх надійнішими порівняно з вітчизняними, а до того ж нерезиденти прямо не конкурують на внутрішньому ринку. Однак це призвело до відтоку значних обсягів капіталів із внутрішнього обігу.

Для запобігання масовості  такого перестрахування вводяться  рейтинги перестрахувальників-нерезидентів. Проте більш ефективним заходом впливу є ліцензування перестрахування за кордон: це значно обмежить перелік компаній, що перестраховують ризики у нерезидентів. Відповідний законопроект про внесення змін до Закону України «Про страхування» вже перебуває у профільному комітеті Верховної Ради.

Одним із суттєвих напрямів розвитку вітчизняного страхового ринку є спеціалізація компаній на перестрахуванні. Якщо держава створить умови для формування сегмента професійних перестраховиків в Україні, гроші страхувальників у подальшому не будуть прямувати за кордон.

Крім того, слід вирішити питання щодо істотних відмінностей між договором страхування  й  перестрахування:   це унеможливить  їхнє ототожнення та сприятиме відокремленню з особливим правовим режимом. Усунути такі розбіжності можна шляхом розробки нормативно-правового акта, положення якого визначали б сутність договору перестрахування,   особливості   перестрахування тощо, а також   регулювали   б   перестрахувальні   відносини   в   державі   між страховиками і перестрахувальниками, резидентами і нерезидентами.

 Для нормального  розвитку перестрахування неодмінно  має провадитися прозорий нагляд за діяльністю суб’єктів страхового ринку - нагляду, здійснюваного нині, недостатньо. Його слід спрямувати не лише на додержання страховиками при страхових і перестрахувальних операціях положень чинного законодавства, а й на захист прав страхувальників, які не є професіоналами, тож не в змозі розібратися у тонкощах договорів і умов страхування.

Розвиток вітчизняного перестрахувального ринку сприятиме  збільшенню обсягів податків, які  сплачує перестрахувальна компанія, а це, у свою чергу, дозволяє вирішувати численні соціальні проблеми, зменшує відтік капіталу за кордон, а також підвищує інвестиційну привабливість перестрахувального бізнесу та поліпшує інвестиційний клімат у національній економіці.

Значною проблемою є  підвищені вимоги до розміру реального капіталу перестрахувальної компанії, що виконує роль гаранта надійності перестрахувального захисту. При відсутності в Україні в цей час достатньо надійних і ліквідних фондових інструментів може виникнути проблема інвестицій. З огляду на це слід визначити першочергові завдання.

По-перше, підвищення прозорості результатів діяльності національних страхових компаній, оскільки лише прозора компанія викликає довіру в інвесторів.

По-друге, поліпшення порядку  формування резервів. Якщо страхова компанія не має надійних активів, жодний інвестор не буде її фінансувати.

Висновки

Отже, страхування та перестрахування є необхідними елементами розвитку страхового ринку будь-якої країни. Адже перед більшістю страховиків в умовах роботи з новими ризиками, введенням нових видів страхування, формуванням попиту та пропозиції на страховому ринку постає проблема незбалансованості страхового портфеля. А співстрахування, а частіше – перестрахування, збільшує та розширює можливості страховика, сприяє вирівнюванню ризиків та збалансованості страхового портфеля. При цьому можна говорити про створення максимального портфеля ризиків, який дозволить страхувати не тільки окремі великі ризики, а й особливі кумулятивні ризики, що виникають, наприклад, у зв’язку з природними катастрофами.

Співстрахування та перестрахування сприяють збільшенню ємності страховика, переважна більшість яких не здатна взяти на страхування дуже дорогі та унікальні ризики. Однією з найактуальніших функцій перестрахування є те, що перестраховик забезпечує для страховика додаткові можливості щодо інвестування страхових резервів, яке сприяє розширенню страхового поля: страховик отримує можливість розвивати такі види страхування, як, наприклад, страхування життя.

Нині в Україні відбувається розширення меж процедури перестрахування. Це є своєрідною необхідністю, що обумовлена низькою капіталізацією вітчизняного страховика, а також відсутністю достатньої кількості ефективних фінансових інструментів. В майбутньому слід очікувати на подальший розвиток національного перестрахувального ринку.

Список використаної літератури

1. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 р.
2. Базилевич В. Д., Базидевич К. С. Страхова справа. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2005. – 351с.
3. Зимовська Л., Федоренко Т. Проблеми перестрахуваня в Україні // Вісник київського національного торгово-економічного університету. – 2006. - №4. – с. 46-50.
4. Компаніченко О. С. Перестрахування в системі страхових послуг // Фінанси України. – 2003. - №4. – с. 130-138.
5. Поддубная Е. Перестрахование – двигатель украинского страхового рынка // Фондовый рынок. – 2003. - №22. – с. 28-35.
6. Позднякова Л. О. Коваленко Ю. М. Перестрахування: тенденції розвитку та шляхи вдосконалення // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №12. – с.53-60.
7. Рештаненко Н. Перестрахування – невід‘ємна частина роботи страхових організацій // Юридичний журнал. – 2003. - №12. – с. 53-58.
8. Семенова К. Правове регулювання перестрахуваня // Право України. – 2005. - №2. – с. 40-42.
9. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред.. С. С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.
10. Тринчук В. Ринок перестрахування України та Росії // Страхова справа. – 2005. - №4. – с. 34-36.