Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності

Вищий господарський  суд в оглядовому листі від  від 22.01.2007 р. N 01-8/24 звертає увагу  на те, що законодавством України не передбачено надання дозволу  на використання знака для товарів  і послуг лише на платній основі. Тому довід сторони договору, предметом якого було надання невиключної ліцензії на використання товарного знака, стосовно відсутності в цьому договорі умов щодо розміру й порядку здійснення відповідної оплати господарським судом не взято до уваги. 

6. Остання частина  коментованої статті місить положення про нікчемність умов ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦК України. 

Законодавство України  містить особливу вимогу до змісту ліцензійного договору про надання  права на використання торговельної марки. Ліцензійний договір на торговельну марку повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови (ч. 8 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"). 

Закріплення даної правової норми пов'язується з реалізацією  основного призначення торговельної марки - забезпечити індивідуалізацію товарів і послуг відповідного виробника. Споживачі при виборі продукції орієнтуються, насамперед, на торговельну марку ліцензіара. Тому укладання ліцензійного договору не повинно передбачати зміну уподобань споживачів до товарів, позначених відповідною маркою. Як наслідок, якість товарів, виготовлених ліцензіатом, має бути не нижчою від якості товарів ліцензіара.

6. Порядок підготовки  ліцензійних договорів

Договір підлягає обов'язковій реєстрації в Роспатенті. Метою реєстрації договору про передачу патенту є припинення можливих зловживань патентовласника у формі багаторазової продажу одного і того ж патенту. При не дотриманні правила про реєстрацію договір вважається недійсним. Реєстрації підлягають також зміни і розірвання договору про уступку патенту.

Відповідно до п.3 ст.13 Патентного закону заявник, що є автором винаходу, при подачі заявки на видачу патенту на винахід може докласти до її документами заяву про те, що у разі видачі патенту він зобов'язується передати виключне право на винахід (поступитися патент) на умовах, що відповідають усталеною практикою, особі, першому виявив таке бажання і повідомити про це патентовласника і Роспатент, громадянину РФ чи російському юридичній особі.

Договір про передачу патенту повинен обов'язково містити наступні умови: визначення сторін; предмет договору; розмір винагороди (або положення, яке підтверджує наявність домовленості в цьому відношенні). Федеральний орган виконавчої влади з інтелектуальної власності не наділений повноваженнями контролю за виконанням сторонами зареєстрованих договорів і що випливають із цих договорів зобов'язань. Тож усі суперечки, пов'язані з укладанням і виконанням ліцензійних договорів і договорів про поступки патенту на винахід, розглядаються в судовому порядку (ст.31 Патентного закону РФ).

Метою укладення договору про передачу патенту може служити бажання набувача мати в своїх руках якомога більше прав на використання певних технічних та інших досягнень. Потужні промислові, будівельні та інші фірми, скуповуючи патенти на окремі досягнення, домагаються високої якості і привабливості їхніх товарів, що будуються, і надійності технології їх виробництва.

Література

1. Авторське право: Зб. офіц. матеріалів. - К.: Політвидав України, 1981. —С.20,24.
2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. — Т.2: Авторське право і суміжні права. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999. — С.194—195.
3. Закон України "Про авторське право і суміжні права": Офіц. видання. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002 р. — С.22—23.
4. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. — Т.1: Право інтелектуальної власності. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999. — С.118.
5. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. — Т.2. Право інтелектуальної власності. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999. — С.205.
6. Закон України "Про внесення змін до Закону України Про авторське право і суміжні права": від 11.07.01 ВВР, 2001р. № 43..
7. Кіновиробництво в Україні: 90-ті роки: Зб. наукових праць. — КДІТМ, 1996. — С.44.
8. Авторське право: Нормативные акты. Национальное законодательство и международные конвенции. — М.: Элит-Клуб; Юрид. книга, 1998. — С.40.
9. Резолюції, прийняті на конференції в Будапешті, вміщено у виданні: Авторське право і суміжні права. Європейський досвід: У 2-х книгах. — Книга 1. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. — С.326-327.
10. У автора статті зберігається копія листа Ж. Корреа до Держкіно РФ від 15 листопада 1995 р.
11. Матеріал Програми ТасІS "Інтелектуальна власність": "Глава І. Общие положения". — С.16.