Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Передача прав на об’єкти інтелектуальної власності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент V курсу

 

План

 

1. Суть торгівлі ліцензіями

Процес пізнання закономірностей природи, створення винаходів, накопичення технічних знань, досвіду і трудових навичок йде глибоким корінням в історію розумової діяльності людини. На всіх її етапах винахідницька діяльність людей була неодмінною умовою технічного прогресу і розвитку продуктивних сил суспільства. Однак для різних економічних формацій існували свої умови та методи використання наукових відкриттів, винаходів, досвіду і знань людей. У докапіталістичний період процес їх створення і розповсюдження протікав повільно. Безумовно, і в той час виявлялася суть винаходів у здатності давати виробникам прибавочний

продукт при заміні традиційних знарядь і способів праці нововведеннями. Але з-за слабкого розвитку процесу суспільного розподілу праці, низьких темпів створення та обмеженого використання винаходу не грали вирішальну роль в економіці країн докапіталістичних формацій.

Докорінно змінилася роль науково-технічних досягнень у суспільному

розвитку з переходом до капіталістичного способу виробництва, при якому вони стали грати вирішальну роль у загострення конкурентної боротьби на ринках.

З теорії вартості відомо, що товари, індивідуальна вартість яких

нижче ринкової, реалізують додану додаткову вартість чи додаткову

прибуток, тоді як товари, індивідуальна вартість яких вища за ринкову, не можуть реалізувати частини полягає в них додаткової вартості. Отримання

додаткового прибутку стало головним стимулом винахідницької діяльності на підприємствах країн з ринковою економікою. Для них винаходи,

удосконалення, технічні знання і досвід перетворилися перш за все в

носіїв додаткового прибутку, і це зумовило їх особливу роль в конкурентній

боротьбі товаровиробників на місцевих та міжнародних ринках.

Сучасній торгівлі винаходами передував досить тривалий етап розвитку та революційних перетворень у науці, техніці та виробництві. У період, що передує промисловому перевороту, для підприємців було

значно вигідніше використовувати винаходи на власних підприємствах та

продавати вироблену з їх застосуванням продукцію на ринку. Однак на рубежі XVIII і XIX ст. власники нових розробок з урахуванням складної

фінансової, виробничої та ринкової ситуації все частіше віддавали перевагу

продавати підприємцям свої винаходи, укладаючи з ними ліцензійні угоди. Період міжнародної торгівлі ліцензіями з кінця XVIII до середини XX

століття слід вважати еволюційним. За цей час вона пройшла розвиток від

окремих ліцензійних угод до обсягів, які оцінюються на початку 50-х років

валютними надходженнями від продажу ліцензій у розмірі близько 400 млн. дол в рік.

 

2. Види ліцензій

Ліце́нзія — у загальному значенні —- це документ, що демонструє певний дозвіл.

В Україні запроваджуються  такі види експортних (імпортних) ліцензій:

• генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);;
• разова (індивідуальна) — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.
• відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;;
• антидемпінгова (індивідуальна);
• компенсаційна (індивідуальна);
• спеціальна (індивідуальна) - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

 

3. Ліцензійні договори  і їхня класифікація

Ліцензійні договори значно відрізняються від інших  комерційних контрактів, зокрема  від найбільш розповсюджених на міжнародному ринку експортно-імпортних угод, а на внутрішньому ринку — від договорів закупівлі-продажу і постачання товарів.

Ліцензійний договір  ця угода, відповідно до якої власник  науково-технічних досягнень, винаходів, ноу-хау, промислових зразків, товарних знаків і взаємозалежних з ними науково-технічних і інших знань — ліцензіар передає і дозволяє використовувати їх своєму контрагенту — ліцензіатові в обумовлених угодою межах і на певний строк, а останній зобов’язується вносити обумовлені платежі і виконувати інші зобов’язання, передбачені договором.

Закони України про  захист об’єктів промислової власності  передбачують обов’язкову реєстрацію ліцензійних договорів і договорів  про передачу прав на патент у Укрпатенті. Без реєстрації такі договори вважаються недійсними, тобто не роблять юридичної дії у відношенні третіх осіб.

Порядок реєстрації ліцензійних  договорів установлений Правилами  розгляду і реєстрації договорів  про передачу патенту і ліцензійних  договорів про надання права  на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, товарного знака.

Загальні вимоги до договорів  про передачу прав на об’єкти промислової  власності наступні. На реєстрацію представляється 2 екземпляри належним чином оформленого договору, що містить  усі необхідні реквізити, справжні підписи і печатки.

Ліцензійний договір  як мінімум повинний містити наступні умови:

визначення сторін; 

предмет договору; 

обсяг переданих прав; 

термін дії договору; 

територія дії договору; 

розмір винагороди.

Для виключення можливих суперечок рекомендується заздалегідь  обмовити поняття термінів, що можуть бути подвійно витлумачені, і розкрити їхній зміст для однозначного розуміння.

Предметом ліцензійних  договорів, як правило, є:

науково-технічні досягнення, захищені патентом на винахід; 

промислові зразки; 

товарні знаки; 

право на комерційне використання перерахованих вище об’єктів; 

науково-технічні досягнення, що містять ноу-хау; ноу-хау в області  організації, керування, економіки, комерції і т.п.

По обсязі переданих  прав ліцензійні договори можна розділити  на наступні:

проста ліцензія; 

виняткова ліцензія; 

повна ліцензія; 

субліцензія.

Проста ліцензія — договір по, якому власник науково-технічних досягнень, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, ноу-хау і взаємозалежних з ними прав передає і дозволяє використовувати їх ліцензіатові на визначеній території і на певний строк, залишаючи за собою право самому використовувати предмет угоди чи продавати аналогічні ліцензії третім особам.

Виняткова ліцензія — договір по, якому власник науково-технічних досягнень, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, ноу-хау і взаємозалежних з ними прав передає і дозволяє використовувати їх ліцензіатові на визначеній території і на певний строк одноосібно, відмовляючись від права самому використовувати предмет угоди чи продавати аналогічні ліцензії третім особам у тих же межах.

Повна ліцензія - договір по, якому власник науково-технічних досягнень, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, ноу-хау і взаємозалежних з ними прав передає і дозволяє використовувати їх ліцензіатові на визначеній території і на певний строк без яких-небудь обмежень, цілком відмовляючись від їхнього використання на той же термін.

Субліцензія - різновид простих і виняткових ліцензій, що відрізняється від останніх тем, що укладає їхній контрагент-ліцензіат, що купив первісну ліцензію. За умовами й обсягом переданих прав субліцензія цілком залежить від спочатку укладеного ліцензійного договору. Ліцензіати, що одержали просту ліцензію, передавати субліцензію не мають права.

Термін дії. Ліцензійні угоди укладаються на певний строк, як правило, це термін морального старіння предметів ліцензійних угод.

Територія дії договору. Тому що ліцензіар і ліцензіат  прагнуть не допустити чи звести до мінімуму конкуренцію між собою, вони включають у ліцензійну угоду умови, що обмовляють надання ліцензіатові визначеної території, на якій йому надається право виробництва і збуту ліцензійної продукції.

Розмір винагороди. Визначення розміру винагороди за ліцензію —  одна із самих складних проблем. Як правило, рекомендується до початку переговорів і ліцензіарові і ліцензіатові визначити прийнятну для них вилку максимальної і мінімальної ціни, при яких продаж чи покупка ліцензії будуть доцільні. На розміри цін діє цілий ряд факторів ( технічних, економічних, правових і т.п.), вплив яких у різних ліцензійних договорах виявляються не однаково.

У ліцензійній угоді  рекомендується також обмовити гарантії і відповідальність сторін, забезпечення конфіденційності, умови вирішення  спорів і розірвання договору.

 

4.Особливості ліцензійних договорів

Особливою правовою формою використання творів науки, літератури, мистецтва і об'єктів промислової власності є цивільно-правові договори, які дістали назву договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Важлива особливість цих договорів — це те, що об'єктами (предметами) їх є нематеріальні блага -- твори науки, літератури, мистецтва чи винаходи. Вони стають об'єктом договору за однієї умови — якщо виражені в такій об'єктивній формі, яка дає можливість відтворювати і розмножувати їх.

Цивільний кодекс України визначає, що розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватися на підставі таких договорів:

• ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

• ліцензійний договір;

• договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

• договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

• інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

За зазначеними договорами ми й розглянемо особливості ліцензійного договору.

За ліцензійним договором сторона, що володіє виключним правом на об'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та іншого закону.

Як і будь-який цивільно-правовий договір, ліцензійний договір має відповідати вимогам закону і містити всі необхідні умови та реквізити, без яких договір недійсний. Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі, якщо інше не передбачено погодженням сторін. Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках. Ліцензійні договори на право використання об'єктів права промислової власності набирають чинності тільки після їх реєстрації в патентному відомстві України.

Ліцензійні договори про надання використання об'єктів права інтелектуальної власності можуть мати форму простої не виключної ліцензії або виключної ліцензії.

За простою не виключною ліцензією ліцензіар передає ліцензіатові право на використання об'єкта інтелектуальної власності й при цьому зберігає за собою право на використання цього самого об'єкта і видачі ліцензії на право використання цього самого об'єкта іншим особам.

За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (ліцензіату) в певному обсязі, на визначеній території та на обумовлений строк. При цьому ліцензіар залишає за собою право використовувати цей самий об'єкт у частині, що не передана ліцензіату, а також має право видавати ліцензію іншим особам за межами виданих ліцензій.

Автор може за договором взяти на себе зобов'язання створити в майбутньому твір, винахід або інший результат інтелектуальної діяльності та передати замовникові, що не є його роботодавцем, виключні права на використання цього результату. Такий договір повинен визначати характер, призначення та інші вимоги до результату інтелектуальної діяльності, що має бути створений на замовлення, а також цілі або способи його використання.