Основні види соціального захисту в Україні

 
 
 
 

План:

1. Поняття соціального захисту. Соціальні послуги.
2. Соціальне страхування в Україні.
3. Поняття та види пенсій в Україні.
4. Статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Діти війни.
5. Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
6. Соціальний захист сімей з дітьми.
7. Допомога у зв’язку з безробіттям.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Поняття соціального захисту. Соціальні послуги.

     Право на соціальний захист громадян закріплене у ст. 46 Конституції України: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника чи безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

     Соціальне забезпечення (соціальний захист) – система матеріального забезпечення і обслуговування громадян на випадок старості, інвалідності, хвороби, в разі втрати годувальника та в інших установлених законодавством випадках.

     Право на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних і юридичних осіб, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення та створення мережі державних, комунальних і приватних закладів для догляду за непрацездатними.

     Пенсії  та інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, мають  забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, визначеного  законом.

     Право на соціальний захист регулюється Конституцією та Законами України: «Про державні соціальні  стандарти та державні соціальні  гарантії» (05.10.2000), «Про пенсійне забезпечення» (05.11.1991), «Про пенсії за особливі заслуги  перед Україною» (01.06.2000), «Про державну допомогу сім’ям з дітьми (у ред. від 22.03.2001), «Про страхування» (07.03.1996), «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (16.11.2000), «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» (01.06.2000), «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (05.02.1993) та ін.

     Серед видів соціального  захисту розрізняють:

• пенсії;
• допомоги;
• працевлаштування осіб, які частково втратили працездатність;
• виробниче навчання і перекваліфікація в професійних школах і навчальних майстернях осіб, що не можуть знайти роботу за попередньою професією;
• поміщення інвалідів та престарілих в інтернати та будинки інвалідів на повне державне забезпечення;
• спеціальні дитячі будинки для інвалідів-дітей;
• надання путівок на санаторно-курортне лікування, протезування, забезпечення візками та автомобілями для інвалідів;
• допомога у зв’язку з вагітністю й пологами;
• за народженням дитини;
• багатодітним та одиноким матерям і малозабезпеченим сім’ям, в яких є діти тощо.

 

     Соціальні послуги – це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі – особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

     Основними засадами надання  соціальних послуг є: 

• сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі  подолати за допомогою наявних засобів  і можливостей;
• попередження виникнення складних життєвих обставин;
• створення умов для самостійного розв’язання життєвих проблем, що виникають.

     Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

     Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться  у складній життєвій ситуації, у  вигляді грошової або натуральної  допомоги: продуктів харчування, засобів  санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних  і допоміжних засобів реабілітації.

     Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг:

• за місцем проживання особи (вдома);
• у стаціонарних інтернатних установах та закладах;
• у реабілітаційних установах та закладах;
• в установах та закладах денного перебування;
• в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;
• у територіальних центрах соціального обслуговування;
• в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

  Відповідно  до законодавства  можуть надаватися такі види соціальних послуг:

1. соціально-побутові послуги;
2. психологічні послуги;
3. соціально-педагогічні послуги;
4. соціально-медичні послуги;
5. соціально-економічні послуги;
6. юридичні послуги;
7. послуги з працевлаштування;
8. послуги з професійної реабілітації;
9. інформаційні послуги
10. інші соціальні послуги;

 

     Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.

     Безоплатні  соціальні послуги  державними та комунальними суб’єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального  обслуговування, надаються:

• громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
• громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму;
• дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї .

     Для отримання соціальних послуг, що надаються  державними та комунальними суб’єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого самоврядування. У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров’я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства.

Соціальне страхування в  Україні.

     Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

     За  формою страхування  може бути: загальнообов’язковим державним, добровільним та обов’язковим.

     Загальнообов’язкове державне соціальне  страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

     Залежно від страхового випадку  основними видами загальнообов’язкового  державного соціального страхування є:

1. пенсійне страхування;
2. страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
3. медичне страхування;
4. страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
5. страхування на випадок безробіття.

Джерелами коштів загальнообов’язкового  державного соціального  страхування є:

1. внески роботодавців та застрахованих осіб;
2. бюджетні кошти;
3. інші джерела.

     Розміри внесків на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  залежно від його виду щорічно  встановлюються Верховною Радою  України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного  виду страхування на календарний  рік у відсотках одночасно  з затвердженням Державного бюджету  України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов’язкового  державного соціального страхування.

      В Україні здійснюються такі види обов’язкового  страхування:

1. медичне страхування;
2. особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників;
3. особисте страхування працівників пожежної охорони;
4. страхування спортсменів вищих категорій;
5. особисте страхування спеціалістів ветеринарної медицини;
6. особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
7. авіаційне страхування цивільної авіації;
8. страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
9. страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки;
10. страхування об’єктів космічної діяльності.

 

 Поняття та види пенсій в  Україні.

     Пенсія (лат. – платіж) – регулярна грошова виплата у якості матеріального забезпечення та старості років, інвалідності, за вислугу років, при втраті годувальника.

Відповідно  до законодавства, державними пенсіями в Україні  є:

1. за віком;
2. через інвалідність;
3. в разі втрати годувальника;
4. за вислугу років.

     Чоловіки (з 63 років) й жінки (з 58 років), які  не мають права на пенсію відповідно до законодавства (наприклад, не мають трудового стажу) отримують державну соціальну допомогу, яка становить 30% прожиткового мінімуму. Також державна соціальна допомога виплачується інвалідам (за умови, що вони не одержують пенсію), та одиноким особам, які не мають працездатних родичів, що зобов’язані її утримувати за законом.

     Пенсійне забезпечення в Україні здійснюється органами Пенсійного фонду України.

     Система пенсійного забезпечення в Україні складається  з трьох рівнів:

• Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
• Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
• Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення.

     Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи  мають:

1. Громадяни України, які застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та досягли пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб – члени їхніх сімей та інші особи, передбачені законодавством;
2. Особи, яким була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсій за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених законодавством, -  члени їхніх сімей.

     За  рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються  такі пенсійні виплати: