Основні риси правопорушення

стягнення, застосовувані  за порушення трудової дисципліни.

4. Види правопорушень

У залежності від характеру  правопорушень і санкцій за їхнє здійснення, правопорушення поділяються на злочини і проступки.

Злочином називається  суспільно небезпечне винне діяння(дія  або

бездіяльність), заборонені карним законодавством під погрозою покарання.

 

Метою карного правосуддя визнається охорона суспільства в цілому. Тому будь-яке діяння, що підлягає карному осудженню, вважається суспільно небезпечним.

 

За злочини застосовуються покарання - найбільш суворі примусові заходи, що істотно обмежують правовий статус особи, визнаного винним у здійсненні злочину (позбавлення чи обмеження волі, тривалі терміниу (позбавлення чи обмеження волі, тривалі терміни

виправних робіт чи позбавлення  яких-небудь спеціальних прав, великі штрафи й ін.). «Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.» (ст. 50 ч.1 КК України). За особливо тяжкі злочини, що зазіхають на життя, застосовується виняткова міра покарання – довічне позбавлення волі (ст. 64 КК України).

 

Карне покарання застосовується не тільки за здійснення злочину, але і за замах, готування, співучасть, а по деяких складах і недонесення про злочин. Давність залучення до кримінальної відповідальності в залежності від ваги злочину може досягати п'ятнадцяти років (до особи, що зробила злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, терміни давності не застосовуються).

 

У відповідності зі Конституцією України, визнати винним у здійсненні злочину і призначити покарання може тільки суд у встановленій для того процесуальній формі (кримінально процесуальний кодекс). Відбування покарання регулюється спеціальним (кримінально-виконавчим) законодавством. Після від'їзду покарання в особи, засудженого за злочин, тривалий час (у залежності від ваги злочину і відповідно відбутого покарання) зберігається «судимість» - особливий правовий стан, що є

обтяжуючою обставиною при  повторному злочині, що відображається на моральному і правовому статусі особи, що вважається осудженою. [2]

 

Проступками називаються  винні протиправні діяння, що не є суспільно небезпечними, можливе застосування не покарань, а стягнень.

 

Проступки розрізняються  по видах відносин, у які вони вносять безлад, і по видах стягнень, що за них застосовуються.

 

4. Юридична відповідальність як метод боротьби проти правопорушень.

 

Одним з методів такої  боротьби є юридична відповідальність за здійснення правопорушень. Міри відповідальності встановлюються або конкретно або за кожне визначене  правопорушення у формі переліку санкцій, одна з яких застосовується за конкретне правопорушення, з урахуванням обставини справи.

 

Юридична відповідальність - реакція на правопорушення. Правопорушення -підстава відповідальності; де є правопорушення, там є (повинна бути) відповідальність; без правопорушення немає відповідальності.

 

Склади правопорушень  і санкції за їхнє здійснення визначає законодавець. Застосування санкцій за правопорушення - задача правоохоронних органів.

 

Процес і порядок розслідування  справ про правопорушення і застосування за них санкцій містить у собі ряд складних проблем, що істотно торкається інтереси особистості і суспільства.

 

У рішенні багатьох з цих  проблем істотне значення має процесуальне регулювання юридичної відповідальності, що підлягає двосторонній задачі: кожен правопорушник повинний бути підданий примусовим заходам на основі, у межах і в рамках закону і міри, розраховані на боротьбу з правопорушеннями, не повинні торкнутися того, хто не зробив нічого протиправного.

 

Законність відповідальності й у тім, що дослідження обставин справи протім, що дослідження обставин справи про правопорушення, застосування і реалізація санкцій, особливо суворих, здійснюється в процесуальній формі, що містить гарантії об'єктивного розгляду і рішення справи з забезпеченням прав і законних інтересів особи, притягнутої до відповідальності. Законодавством визначені спеціальні гарантії законності, що попереджають і припиняють вихід за рамки закону, зловживання і помилки при застосуванні матеріально-правових норм (неправильна юридична кваліфікація діяння, визначення чи покарання стягнення поза межами санкції) і норм процесуальних (порушення процедури розгляду справи, дослідження доказів, ухвалення рішення, порядку його оскарження і реалізації і т.п.). [9]

 

Висновок

 

Представляючи собою антигромадське, шкідливе явище, правопорушення викликають відповідне негативне відношення. Суспільство, в особі держави, має право і зобов'язане вести боротьбу за викорінювання правопорушень, причин і умов, що породжують їхній, в ім'я забезпечення нормального розвитку, збереження правопорядку, охорони суспільних і особистих інтересів, захисту справедливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

 

2. Кримінальний Кодекс України.

 

3. Малелін М.С. “Правопорушення : поняття, причини, відповідальність.”,

- М.: Юридична література, 1985р.

 

4. Нечитайленко А.А. “Основи теорії права. Навчальний посібник”, -

Харків: Консум, 1998 р.

 

5. А.Б. Венгеров, І.Ф. Казьмін “Основи теорії держави і права”, - М.:

Вища школа, 1998 р.

 

6. С.С. Алексєєва, “Проблеми теорії держави і права. Навчальний

посібник для Вузів  по спеціальності “Правознавство”, - М.: Юридична

література, 1987 р.

 

7. Гега П. та ін. Основи податкового права. - К.: «Знання», 2002 
8. Автореферат “ Поняття, форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом” Львів – 2005

9. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / А.Т.Комзюк, 2011, 129с.

10. http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/knigi/