Інтелектуальна власність в епоху Інтернету

     3. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної  власності необхідна. її можна здійснювати традиційними способами, шляхом внесення необхідних змін у національне та міжнародне законодавство.

     Конфлікт доменних імен і товарних знаків у глобальній інформаційній мережі

     Доменні імена (domain name) — імена, що використовуються для адресації комп'ютерів та ресурсів у Інтернеті, які на сьогодні є діловими чи особистими ідентифікаторами. Хоча доменні імена як такі не є формою інтелектуальної власності, вони виконують функцію ідентифікації, подібну тій, яку виконують знаки для товарів і послуг, надаючи необхідні орієнтири користувачам глобальної мережі та спрощуючи процедуру пошуку сайтів у Інтернеті.

     Нині  система індивідуалізації віртуального, сітьового світу вступила в суперечність із системою індивідуалізації "реального" світу (системою знаків для товарів  і послуг, фірменних найменувань  тощо). Наприклад, на відміну від законодавства щодо товарних знаків, доменні імена мають режим вільної реєстрації за правилом першості. Відтак сучасна система реєстрації доменних імен породжує певні суперечності у сфері охорони прав інтелектуальної власності, оскільки з двох компаній, які законно використовують однакові торговельні знаки щодо різних класів товарів та послуг, лише одна може зареєструвати доменне ім'я, що відповідає її торговельній марці, тоді як інша компанія змушена обирати інше доменне ім'я.

     Можливість  вільного вибору доменних імен спричинює  конфлікти через протиправне  явище, відоме як кіберсквотит (від  англ. "cybersquatting" — кіберзахоплення  або захоплення доменних імен) —  реєстрацію найменувань доменів, що збігаються із засобами індивідуалізації або подібні до них з їх наступним  недобросовісним використанням  як для власних комерційних цілей, так і для перепродажу власникам відповідних засобів індивідуалізації.

     Кіберсквотери використовують принципи реєстраційної  системи доменних імен, що ґрунтується  на правилі першості, для реєстрації назв торговельних марок, фірмових найменувань, прізвищ, відомих імен без згоди  їх власників. Користуючись тим, що така реєстрація не потребує значних коштів, порушники прав інтелектуальної власності реєструють величезну кількість доменних імен, виставляючи їх з часом на продаж або пропонуючи компаніям — власникам відомих знаків для товарів і послуг за досить значні суми. У Заключній доповіді про процес щодо назв доменів у рамках ВОІВ від 30 квітня 1999 р. зазначається: "незважаючи нате, що доменні імена з самого початку були призначені для полегшення пошуку серверів, вони почали відігравати більш важливу роль ідентифікаторів, які можуть входити у конфлікт із системою ідентифікаторів, яка існувала до появи Інтернету і охороняється через механізм інтелектуальної власності".

     Адресні імена Інтернету виражаються  словами. При цьому система адрес  Інтернет має ієрархічну структуру  за якої розділені між собою крапками доменні імена поділяються на до -мени верхнього рівня (загальні чи родові, наприклад: .com, .net, .org) та національні (введені відповідно до коду країни, наприклад ".UA" — для України, ".FR" — для Франції). При­своює міжнародні родові доменні імена спеціальний орган Internety — LANА (адресне бюро мережі Інтернет).

     Повноцінне  становище та розвиток Інтернету  в Україні та формування Національного  сегмента Інтернет було започатковано  у грудні 1992 p., коли офіційно був  зареєстрований домен "mа". Кількість хостів у цьому домені збільшилася з 10 тис. у 1997р. до 90 тис. у 2004 р.

     За  період 1999—2004 pp., кількість веб-сайтів у домені ".uа" зросла з 2 тис. до 30 тис.

     За  кількістю хостів, підключених до Інтернету Україна, посідала у2004 р. 28- ме місце а Європі та 45- те у світі. На сьогодні інформаційне наповнення українського сегмента Інтернет включає інформацію про діяльність різноманітних суб'єктів господарювання (37 %); інформаційно-довідкові ресурси (16,6 %); розважальну інформацію (14,8 %), інформацію ЗМІ (6 %); інформацію науково-дослідних та навчальних організацій (4,4 %) та інформацію про діяльність органів державної влади (1,3 %). 

     За  даними Державного комітету зв'язку та інформації, станом на 1 січня 2005 р. послугами  доступу в Інтернет користувалися 8,4% жителів України.

     Водночас, за даними ООН, у 2002 р. у Норвегії цей  показник становив 50,2 %, в США — 55,1 %, в Японії — 44,9%, Фін­ляндії—50,9 %, Естонії—32,8 %. 

     Заходи  ВОІВ щодо охорони прав інтелектуальної власності в Інтернеті

     З метою усунення конфліктів щодо інтелектуальної  власності в мережі Інтернет ВОІВ прийняла рекомендації, які були схвалені Корпорацією Інтернет з присвоєння назв і адрес (ICANN). Відповідно до цих рекомендацій була введена в дію Універсальна стратегія розгляду спорів щодо доменних імен (UDRP), покликана надавати допомогу власникам знаків для товарів і послуг, які постраждали від кіберсквотингової діяльності. Відповідно до UDRP була встановлена уніфікована та обов'язкова система адміністративного врегулювання спорів, пов'язаних з кіберсквотингом на основі призначення ВОІВ "нейтральних" експертів з розгляду справ та винесення рішень щодо передачі або анулювання доменних імен.

     Перша скарга на українського резидента за звинуваченням у кіберсквотингу була подана у 2001 р. З того часу від­повідачами у справах центру з арбітражу та медіації ВОІВ проходили 16 осіб з місцезнаходженням в Україні.

     У цілому у 2004 р. до цього центру надійшло 1179 заяв щодо кіберсквотингу, що на 6,6 % більше, ніж у 2003 р. З 1999 p., коли були запроваджені правила UDRR, центр з арбітражу та медіації ВОІВ розглянув приблизно 7 тис. справ, що стосуються понад 12,5 тис. доменних імен та інтересів юридичних і фізичних осіб із 124 країн світу. Близько половини цих справ стосуються резидентів США.

     Одним із чотирьох провайдерів послуг щодо врегулювання спорів у сфері доменних імен є центр ВОІВ з арбітражу  та посередництва, на який припадає більше 60 % всіх позовів за процедурою UDRP. У 2002 р. ВОІВ створила базу даних щодо справ стосовно "кіберсквотингу", розглянутих центром з арбітражу. Важливим напрямом вирішення цієї проблеми стало також надання ВОІВ послуг щодо бази даних у режимі онлайн для попереднього звірення на предмет відповідності чи невідповідності певної назви домену товарному знаку.

     З метою доповнення та вдосконалення  наявної міжнародної охорони  для об'єктів авторського права  та суміжних прав у цифровій формі  та цифровому середовищі на Дипломатичній  конференції ВОІВ у грудні 1996 р. були прийняті Договори з авторського права та з виконання і фонограм (так звані Інтернет-договори). Таким чином, було закладено правову основу для захисту інтересів авторів у кіберпросторі та забезпечення власникам відповідних прав можливостей для використання ефективної охорони при розповсюдженні їхніх творів через Інтернет шляхом електронної торгівлі.

Детектор плагіату Turnitin сьогодні використовують більш ніж 2500 вищих навчальних закладів США і більш ніж 1000 закордонних ВНЗ.

     Останні два роки кіновиробники компанії звукозапису використовують програми, що дають можливість виявляти в мережі користувачів, які нелегально скачують кіно чи музику. Уже є сайти, де будь-який творець тесту "вивішеного" в Ін­тернеті, може зареєструвати його і відстежувати плагіат. 

     Згідно  з Договорами ВОІВ 1996 p., право на відтворення було поширено на випадки їх відтворення "будь-яким чином і в будь-якій формі", зокрема цифровій. Стосовно проблем розміщення товарів у мережі Інтернет було прийнято рішення, що таке розміщення можливе лише з дозволу правовласника. Відповідно до Договору з авторського права, автори літературних та художніх творів володіють виключними правами дозволяти будь-яке сповіщення своїх творів до загального відома, в тому числі шляхом доступу до цих творів з будь-якого місця, в будь-який час, за власним вибором представників публіки. Крім того, згідно з досягнутими домовленостями країни можуть переносити та відповідно поширювати на цифрове середовище обмеження та винятки, прийняті відповідно до Бернської конвенції. З метою недопущення несанкціонованого розповсюдження об'єктів права інтелектуальної власності в цій сфері нині активно використовуються такі захисні методи, як шифрування, паролі, водяні знаки, контроль доступу, електронні конверти тощо. Водночас зростає увага до розробки національного та міжнародного законодавства, створення відповідного правового поля. 

     Спроби  світового співтовариства пристосувати інформаційні технології до захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності знайшли відображення у системах DRM — "цифрового управління правами". Ці системи спрямовані на затвердження певних правил щодо використання об'єктів інтелектуальної власності на основі визначення: 

     — суб'єктів, яким надається доступ до творів; 

     — ціни об'єктів інтелектуальної власності; 

     — умов доступу до творів, в тому числі  надання користувачем права копіювання та внесення змін до творів, визначення часу протягом якого їм надається  право доступу до цих творів; 

     — регламентованих кількості та видів  технічних засобів за допомогою  яких здійснюється доступ. 

     Таким чином, системи DRM спрямовані на автоматизацію  процесу ліцензування творів та забезпечення чіткого виконання умов ліцензій. Технічні засоби DRM забезпечують захист прав суб'єктів авторського права у цифровому середовищі, сприяють приборканню піратства щодо об'єктів авторського права, їх ефективній та адекватній охороні при поширенні у глобальній мережі та подальшому розвитку міжнародної співпраці у галузі науки, культури і мистецтва. 

     "Цифровий  порядок денний ВОІВ" включає десять пунктів: 

     1. Розширення участі у міжнародному  співробітництві з питань інтелектуальної  власності країн, що розвиваються, шляхом використання Глобальної мережі ВОІВ WIPONET та інших засобів з метою забезпечення доступу до відповідної інформації, участі у формуванні глобальної політики та розширення можливостей використання ресурсів інтелектуальної власності в електронній торгівлі. 

     2. Набрання чинності Договорами  ВОІВ з авторського права та  з виконання і фонограм. 

     3. Сприяння адаптації міжнародного  законодавства з метою полегшення  електронної комерції шляхом  поширення принципів Договору  про виконання та фонограми  на аудіовізуальні твори; узгодження прав організацій мовлення з вимогами цифрової епохи; досягнення прогресу у сфері міжнародних договорів щодо баз даних. 

     4. Виконання рекомендацій Доповіді  про процес із назв доменів у рамках ВОІВ, досягнення сумісності між ідентифікаторами в реальному та віртуальному світах шляхом упровадження правил взаємної поваги та усунення суперечностей між системою назв доменів і правами інтелектуальної власності. 

     5. Розробка принципів, які б лягли  в основу запровадження в подальшому  на міжнародному рівні правил щодо відповідальності провайдерів онлайнових послуг у сфері інтелектуальної власності. 

     6. Сприяння адаптації організаційно-правової  структури з метою полегшення  використання інтелектуальної власності  в інтересах суспільства в  глобальній економіці шляхом  адміністративної координації та  реалізації (за бажанням користувачів) практичних систем стосовно взаємної  оперативної підтримки та взаємодії між системою електронного управління авторським правом і методами таких систем; надання ліцензій у режимі он-лайн на представлену в цифровому вигляді культурну спадщину, врегулювання в режимі онлайн суперечок у сфері інтелектуальної власності тощо. 

     7. Впровадження та подальший розвиток  он-лайнових процедур подання  та обробки міжнародних заявок  для цілей РСТ, Мадридської  системи та Гаазької угоди. 

     8. Вивчення та пошук (за необхідності) сучасних та ефективних рішень щодо заходів, спрямованих на вдосконалення управління представленим у цифровому вигляді культурним надбанням шляхом розробки типових процедур і бланків для глобального ліцензування таких об'єктів; нотаріального засвідчення електронних документів; впровадження процедур сертифікації веб-вузлів на предмет відповідності певним нормам і процедурам у сфері інтелектуальної власності. 

     9. Вивчення нових проблем, що  виникають у сфері інтелектуальної  власності й пов'язані з електронною торгівлею з метою запровадження відповідних норм і процедур. 

     10. Співпраця з іншими міжнародними  організаціями з метою координації  позицій з питань інтелектуальної  власності.

     Нормативно-правове  регулювання прав інтелектуальної  власності в Інтернеті

     Правове регулювання охорони  прав інтелектуальної  власності в Інтернеті  в Україні

     Відносини у сфері телекомунікаційних послуг регулюються в Україні у відповідності  до вимог Закону України ”Про телекомунікації” (надалі – ”Закон”) та Правил надання  та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів  України від 09 серпня 2005 року № 720 (надалі – ”Правила”).

     У відповідності до визначення термінів вищезазначених нормативно-правових актів  власники інтернет-ресурсів є або  операторами телекомунікацій, або  провайдерами телекомунікацій.