інститут неустойки

 

Що стосується законної неустойки, то вона підлягає застосуванню незалежно від того, чи передбачено цей обов'язок угодою сторін. Поняття законної неустойки є досить умовним, оскільки відповідно до пункту другого статті, що коментується, неустойка може встановлюватися не тільки законом, а й іншим актом цивільного законодавства, передбаченим ст. 4 ЦК. Це положення є винятком із загального правила, встановленого ст. 548 ЦК, згідно з яким забезпечення виконання зобов'язання може мати місце тільки тоді, коли це встановлено законом (чи договором).

 

Разом із тим, актом цивільного законодавства може встановлюватися  лише неустойка, предметом якої є  грошова сума. Тобто законна майнова  неустойка може мати місце тільки, якщо це відповідно до змісту ст. 548 ЦК передбачено законом.

 

Доля та сфера застосування законної неустойки залежить від того, в якій правовій нормі вона міститься. Якщо неустойка передбачена імперативною нормою, вона підлягає безумовному застосуванню. У випадках, коли положення про неустойку міститься в диспозитивній нормі, вона застосовується лише остільки, оскільки сторони своєю угодою не передбачили інший розмір неустойки.

 

Прикладом законної неустойки, що міститься в диспозитивній  нормі, може бути ст. 625 ЦК, згідно з якою боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити пеню в розмірі три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

 

2. Законну неустойку  в цивільному праві не слід  змішувати з неустойкою, яка хоча  й встановлена законом та передбачена за порушення зобов'язань, у тому числі грошових, але має іншу юридичну природу.

 

Так ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків  в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 р. порушення резидентами строків  таких розрахунків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми недоотриманої виручки. Однак стягнення такої пені провадиться не на користь кредитора, як це має місце у цивільному праві, а на користь держави та здійснюється державними податковими інспекціями, які стороною по зовнішньоекономічному контракту взагалі не виступають. Звичайно, при стягненні такої пені норми ЦК щодо неустойки не застосовуються.

 

По відношенню до неустойки, встановленої законом, в ЦК передбачено  правило, згідно з яким її розмір може бути змінений за домовленістю сторін лише в сторону збільшення. Розмір законної неустойки, встановленої іншим актом цивільного законодавства, сторони можуть зменшити, крім випадків, передбачених законом. Залишається незрозумілим, з яких причин законодавець не надав сторонам повноваження щодо збільшення розміру останнього виду неустойки.

 

З Відповідно до частини  третьої ст. 551 ЦК, суд має право  зменшити розмір неустойки, якщо він  значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, наприклад, істотного погіршення майнового стану боржника. Це правило зазнало подальшого розвитку у ст. 616 ЦК, відповідно до якої суд має право зменшити розмір неустойки, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

 

Як ми бачимо, зменшення  розміру неустойки — це право  суду. Поряд із тим та ж ст. 616 ЦК містить норму, яка зобов'язує суд (суддю) зменшити неустойку, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора.

 

Оскільки норма щодо можливості зменшення розміру неустойки  в судовому порядку не е новою  для цивільного права України (дивись ст. 205 ЦК 1963 р.), існує певна практика її застосування. Вона свідчить, що право судів, які розглядають спори про стягнення неустойки, трактується як їхній обов'язок зменшувати неустойки, розмір яких перевищує середні величини. Більш привабливим та таким, що повністю відповідає законодавству, було б оцінювати вимоги кредитора про стягнення неустойки в частині, що перевищує можливі збитки у зв'язку із порушенням зобов'язання, як зловживання правом (дивись ст. 13 ЦК та коментар до неї), що й служитиме підставою для відхилення позовних вимог у певній частині.

 

 

 

Стаття 552. Правові  наслідки сплати (передання) неустойки

 

1.  Сплата (передання)  неустойки не звільняє боржника  від виконання свого обов'язку  в натурі.

 

2. Сплата (передання) неустойки  не позбавляє кредитора права  на відшкодування збитків, завданих  невиконанням або неналежним  виконанням зобов'язання.

 

1. У частині першій  статті, що коментується, свого відбитка  знайшов один із принципів  виконання зобов'язання (докладніше  дивись коментар до ст. 526 ЦК), а  саме: принцип реального виконання,  сутність якого полягає в тому, що стягнення неустойки (штрафу, пені) та збитків не позбавляє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Іншими словами це позначає, що сплата або передання неустойки (та збитків) не припиняє існування основного зобов'язання, забезпеченого неустойкою (тобто уособлює акцесорність забезпечувального зобов'язання).

 

2. Частина друга ст. 552 ЦК стосується співвідношення  сплати (передання) неустойки та  відшкодування збитків при порушенні  зобов'язання.

 

При цьому під збитками слід розуміти майнові втрати (тобто  матеріальну шкоду), які виражені в грошовій формі. Легальне визначення збитків встановлено ст. 22 ЦК, відповідно до якої вони складаються з втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

 

Залежно від співвідношення із збитками в науці цивільного права  виділяють слідуючи види неустойки (раніше передбачались ст. 204 ЦК 1963 р.):

 

— залікова,  коли  збитки  відшкодовуються  кредитору  лише  в  сумі,  що  не  покрита  неустойкою;

 

— штрафна (кумулятивна), коли неустойка сплачується понад  понесених збитків;

 

— виключна, коли неустойка сплачується (передається) замість збитків;

 

— альтернативна, за вибором  кредитора неустойка сплачується  замість збитків (тобто або неустойка, або збитки).

 

Важливою новелою цивільного законодавства України є те, що за загальним правилом при порушенні зобов'язання повинна проводитись сплата штрафної неустойки. Це випливає як із змісту статті, що коментується, так із ст. ст. 611, 623, 624 ЦК. Раніше за ЦК 1963 р. (ч. 1 ст. 204) та за Основами цивільного законодавства Союзу РСР та республік від 31.05.1991 р. (п. З ст. 68) загальним правилом передбачалась сплата залікової неустойки.

 

Разом з тим, відповідно до ст. 624 ЦК договірна неустойка  може бути встановлена сторонами  або заліковою, або виключною, або  альтернативною. Це правило не поширюється  на так звану законну неустойку, яка відповідно до норм даного акта цивільного законодавства завжди повинна бути штрафною (докладніше щодо законної та договірної неустойки див. ст. 551 ЦК та коментар до неї).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Під час підготовки до цієї роботи я дізналася, що таке забезпечення виконання зобов’язань, що є неустойка , і яке місце вона займає серед інших засобів виконання зобов’язань.

 

Дізналась, що найбільшого поширення неустойка отримала у європейських країнах, ніж в країнах англо-американського права, що вона має важливе побутове значення. І широко застосовується в усіляких угодах, що виражені у письмовій формі.

 

При аналізі українського законодавства виявилось те, що понятійні  рамки визначені ЦК України є  недостатніми для сучасного розуміння  неустойки, яке є більш широким. І це повинно бути враховано при створенні нового цивільного кодексу.

 

Можна з впевненістю  стверджувати, що неустойка відіграє важливу роль у забезпеченні договірних зобов’язань і в ринкових умовах функціональне призначення неустойки тільки підвищує її регулюючу роль.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Цивільний кодекс  України від 1 січня 1964

2. Арбітражний процесуальний  Кодекс України від 6 листопада  1991

3. Закон України “  Про заставу ” від 2 жовтня 1992

4. Постанова Верховної  Ради України від 24 грудня 1993 р. “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”

5. Самойленко В. М., Пушкін А. А., Гражданское право Украины, Київ,1994

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План:

1.Поняття

2.Підстава

3.Предмет

4.Правові наслідки