Наукові умови виникнення теорії державної служби

    Для  функціонального  механізму  державної  служби  характерний  процесуальний  аспект, тобто  реалізація  не  тільки  функцій  держави, а  й  професійна  діяльність  працівників  державних  органів  влади  щодо  виконання  функцій, закріплених  за  посадою, а  також  функціонування  органів  державної  влади  в  межах своєї компетенції.

    Розвиток  понятійного  апарату  і  концептуальних  ідей  створює  базу  для  виявлення  певних  закономірностей  розвитку  державної  служби  і  на  цій  основі  дає  змогу  створити  теоретичну  модель  державної  служби, яка  є четвертим структурним компонентом теорії  державної служби.

    1.4 Теоретична  модель  державної  служби.

    Побудова  і  вивчення  теоретичної  моделі  державної  служби, четвертого  структурного  елементу  теорії  державної служби, повинні забезпечити:

• відображення  най суттєвих  зв’язків  і  залежності  між  структурними  елементами  державної  служби;
• презентування  інституту  державної  служби  абстрактно  у  певній  організаційній  формі;
• екстраполювання  розвитку  державної  служби, тобто  отримання  нової  інформації  про  майбутній  її  розвиток  через  розробку  стратегії  розвитку  державної  служби.

    Сьогодні  в  розвинених  країнах  світу  домінує  закрита  та  відкрита  моделі  організації  адміністрацій. Перша  найчіткіше  прослідковується в Японії  та  Франції і характеризується  обмеженим доступом  до  державної служби. Відкрита  система найкраще  виражена  в США і характеризується  широким доступом  до  державної служби  і спрощеним механізмом її  проходження.

    1.5 Методи  державної  служби.

    П’ятим  елементом  теорії  державної  служби  є  методи, що  в перекладі з грецької  означає шляхи дослідження, механізми досягнення  будь-якої  цілі  чи  вирішення завдання. Основними ознаками  методів функціонування  державної служби  повинні  бути: офіційність, встановлений  порядок, різноманітність, пристосованість  до  управлінської  ситуації, реальність, гнучкість.

    Методи  державної  служби  поділяються  на:

1. Методи  вивчення  закономірностей  розвитку  державної  служби.
1. Загальнонаукові  методи  дослідження. Серед  наукових  методів  можна  виділити  методи  матеріалістичної  діалектики, які  передбачають  використання  таких  законів  діалектики, як  боротьба  протилежностей, заперечення  запереченням, перехід  нагромадженої  певної  кількості знань у наукову якість  та  таких категорій, як  постійний розвиток  системи органів влади, єдність форми і змісту  органів влади та  органів місцевого самоврядування, наявність певних  повноважень у регулюванні процесів  соціально-економічного  розвитку  в  певних  сферах  життєдіяльності.
2. Конкретні  методи  дослідження  процесів  розвитку  державної  служби  включають  такі  методи:
1. Системний  підхід, що  полягає  в  дослідженні  організації  державної  служби  як  цілісної  системи, яка  включає  форми, методи, цілі, завдання, функції.
2. Історичний  підхід, котрий  дає  змогу  дослідити  еволюцію  розвиток  та  змін  органів  влади  та  місцевого  самоврядування.
3. Формально-логічний  метод, що  передбачає  вивчення  функціональних  інститутів  державної  служби  за  допомогою  законів  формальної  логіки  через  використання  понять, суджень, висновків, аналізу, синтезу, індукції, дедукції  та  інших  засобів  формальної  логіки.
4. Нормативно-логічний  аналіз, котрий  дозволяє  оцінювати  ефективність  нормативно-правового  забезпечення  державної  служби. Цей  метод  передбачає  дослідження  не  тільки  юридичних  сторін  діяльності  державних  установ, а  й  вивчення  політичних, соціальних, психологічних, економічних  аспектів  роботи  державних  службовців.
5. Статистичний  метод  є  засобом  вивчення  кількісних  змін  у  практичній  діяльності  державних  інститутів, пов’язаних  зі  зміною  організаційного  забезпечення, під  яким  слід  розуміти  методично-інструктивне, нормативне, комунікативне, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне  та  фінансове  забезпечення.
6. Метод  соціальних  досліджень, що  передбачає  використання  загально соціологічних  прийомів, які  характеризуються  застосуванням  способів  і  засобів матеріалістичної  діалектики, та  конкретно-соціологічних прийомів, які дають змогу вивчати громадську  думку з приводу тих змін, які відбуваються  у розвитку  державної служби.
7. Порівняльний  метод, котрий  використовується  для  порівняння  структурних  змін, які  відбувалися  під  впливом  реформ  органів  державної  влади  у  різні  періоди  існування  держави, їх  вивчення  і  порівняння  з  тими, що  відбувалися  у  зарубіжних  країнах.
8. Моделювання  через  використання  математичного  програмування, сітьового  планування, програмно-цільового  планування, неформального  прогнозування  (збір  вербальної  інформації, політичний  шпіонаж), кількісного  прогнозування  (аналіз  часових  рядів, казуальне  моделювання), якісного  прогнозування  (думка  журі, модель  очікування  споживачів, експертні  оцінки), теорії  ігор, “дерева  рішень”  і  т.д.
9. Прогнозування  у  дослідженні  розвитку  державної  служби  має  на  меті  передбачати  можливі  ситуації  розвитку  завдань, функцій, компетенції, форм і методів організації органів державної влади. Матеріально-речовою основою даного  методу  є розробка  стратегій, концепцій, програм.
10. Експеримент  передбачає  можливість  перевірки  обґрунтованості  й  доцільності  будь-яких  структурних  змін  щодо  державних  органів  влади  та  виконавчих  структур  місцевого  самоврядування.  
3. Методи  функціонування  інститутів  державної  служби  і  виконавчих  структур  місцевого  самоврядування, які  покликані  забезпечити  узгодженість, обумовленість, обгрунотованість  та  ефективність  всіх  управлінських  функцій, організаційних  структур, форм, методів  і  стадій  управлінської  діяльності  та  пов’язані  з  правовою  і  організаційною  діяльністю; до  них  відносять  такі  методи: робота  з  інформацією, законотворчі, підготовки  і проведення  організаційних  заходів, відбору і розвитку  управлінських кадрів, виконання і контролю, оперативно-виконавчої  та  правоохоронної  діяльності.
2. Методи  забезпечення  реалізації  цілей  і  функцій  державної  служби - це  прийоми, способи, операції  зі  стимулювання, активізації і спрямування діяльності  людини  з боку  державних органів та  посадових осіб, які поділяються на:
1. Морально-етичні  методи, покликані  впливати  на  гідність, честь  і  совість  людини. Вони  включають  у  себе  заходи  з  виховання, роз’яснення  і  популяризації  цілей  і  змісту  управління, засоби  морального  заохочення  і  стягнення, врахувати  психологічних  особливостей  характеру  і  орієнтації  людини. Їх  зміст  полягає  в  тому, щоб  виробити  і  підтримати  певні  переконання, духовні  цінності, моральні  позиції, психологічні  установки  щодо  управління  і  тих  дій, які  необхідні  для  його  здійснення.
2. Соціально-політичні  методи, котрі  пов’язані  з  мовами  праці, побуту, дозвілля  державних  службовців, наданням  ними  соціальних  послуг  населенню. Вони  впливають  на  соціально-політичні  інтереси  людей, їх  статус  в  суспільстві, можливості  вільної  самореалізації. Поглиблення  демократизму  держави  об’єктивно  веде  до  зростання  ролі  цієї  групи  методів.
3. Економічні  методи, котрі  обумовлені  роллю  економічних  інтересів    житті  людей  і, відповідно, в  управлінських  процесах. Можливості  придбання  і  розширення  особистої  власності, діючі  в суспільстві матеріальні стимули, характер  і рівень  оплати  праці, інші  економічні  явища завжди  привертають увагу, і, оперуючи  ними, органи  державної влади можуть  багато  чого  домогтись    реалізації  цілей і функцій державного  управління.
4. Адміністративні  методи-це  способи  і  прийоми, дії  щодо  прямого  і  обов’язкового  визначення  поведінки  і  діяльності  людей  з  боку відповідних  керівних  компонентів  держави. Їм  властиві  такі  ознаки: прямий  вплив  державного  органу  або посадової особи на  волю  виконавців  шляхом  встановлення  їх  обов’язків, норм  поведінки та  видання конкретних  вказівок; односторонній вибір способу вирішення певного завдання, варіанта  поведінки, однозначне  вирішення ситуації, яке підлягає  обов’язковому  виконанню; безумовна  обов’язковість  розпоряджень  і  вказівок, невиконання  яких  може  зумовити  різні  види  юридичної  відповідальності.

    Важливо  не  протиставляти  методи  державної  служби, а  застосовувати  їх  комплексно, вибірково, у  відповідності  до  обставин  і  характер  ситуацій. Кожен  метод  має  свої  межі,   яких  він  повинен  залучатись  у  державне  управління.

 

                  
 

         

     

      
 
 
 
 

  ВИСНОВОК. 

    Отже, основними  механізмами  формування  сучасної  наукової  моделі  державної служби  є:

1. Здійснення  фундаментальних  досліджень  у  сфері  державної  служби.
2. Структурне  перетворення  інституту  державної  служби.
3. Формування  цілісної  системи  управління  державною  службою  з  новою  організаційною  структурою  та  організаційною  культурою.
4. Кадрове  забезпечення  державної  служби.
5. Правове  забезпечення  державної  служби.
6. Інформаційне  забезпечення  державної  служби.
7. Ідеологічне  та  соціально-психологічне  забезпечення  державної  служби.
8. Формування  нової  системи.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ЛІТЕРАТУРА  : 

1. Атаманчук  Г.В. Государственное  управление: Учебное  пособие - М.: ОАО  НПО  “Єкономика”, 2000. - 302 с.
2. Мельник  А.Ф. Державна  служба: у  2 - х  томах. - Луганськ: Східно -український університет, 2000. - 338 с.