Держава: поняття, ознаки, функції, апарат держави

Міністерство  освіти і науки України

Дніпропетровський Національний Університет  ім.О.Гончара

Центр заочної  та вечірньої форми навчання

Спеціальність «Психологія» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

на тему:

«Держава: поняття, ознаки, функції, апарат держави.» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка III курсу

Факультету  безперервної освіти

Личката І.В.

Перевірив: Марченко О. В. 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011 рік

План 

1. Визначення  поняття «держава»
2. Ознаки держави
3. Функції держави
4. Апарат держави: поняття та структура
5. Види органів держави, їхні ознаки та класифікація
6. Органи сучасної Української держави
7. Висновок
8. Список літератури:

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Відомо, що держава існувала не завжди, а  її утворенню передував первіснообщинний устрій, який являв собою стародавній  тип колективного виробництва і  був результатом слабкості окремої  людини перед навколишнім природним  середовищем. З моменту виникнення колективної праці труд окремої  людини стає частиною спільної праці  всього колективу общини, яка по суті була економічною формою організації людей. Знаряддя праці, її результат ставали загальними і належали всім. Тобто характер власності теж був загальним. Відповідно до цього розподіл продуктів здійснювався порівну, тобто існувала справедливість, яку свого часу Арістотель назвав розподільною. Такий стан тогочасного суспільства був природним. Формою соціальної організації у той період був рід, причому до нього входили люди, пов’язані не тільки родинними зв’язками, а й інтересами колективного виробництва.

     Змінюються  виробничі відносини: колективне присвоєння продуктів природи переходить до більш високого розряду — колективного присвоєння продуктів праці, а загальне володіння знаряддями праці і продуктами вжитку трансформується в общинну власність.

     Змінюється  і суспільна організація. Роди об’єднуються у племена, а останні — у союз племен. На цьому етапі виникає необхідність в управлінні загальними справами, тобто потреба у владі. Проте така влада ще не носила політичного характеру. Її втіленням були загальні збори членів роду, племені, ради старійшин, глава роду, вождь племені, які здійснювали правління в інтересах усіх соплемін соплемінників. Влада базувалася на авторитеті і не давала жодних матеріальних переваг. У випадках порушень звичаїв суспільний примус застосовувався у вигляді фізичного покарання або вигнання з роду.

     Отже, влада первісного суспільства здійснювалась  з метою узгодження волі та інтересів усіх членів роду чи племені.

     З часом запроваджується принцип  представництва: голови господарств входять у родові та общинні ради, а їх голови — до рад фраторій і племен. Кожна така владна структура визначає свою компетенцію, а органи вищого рівня починають запроваджувати повноваження стосовно органів нижчого рівня.

     З подальшою диференціацією суспільства  відбувається розподіл функцій влади. Формуються органи світської, військової, релігійної влади. Поряд з керівниками цих органів з’являються так звані бігмени — чоловіки, які, спираючись на особисті якості і наявність власного багатства, використовували свій авторитет для впливу на інших людей.

     З часом соціальне життя продовжувало ускладнюватись, і старі інститути влади не могли задовольнити потреби дня. Тому для вирішення нагальних проблем і виникає нова форма організації суспільного життя — держава. Французький мислитель Ж. Ж. Руссо зазначав, що саме вдосконалення знарядь праці, поява приватної власності, накопичення продуктів виробництва і матеріальних цінностей стали причинами соціальної нерівності, привели до розпаду первіснообщинного ладу і підвели людство до створення нового суспільного інституту — держави — з його, незмінним атрибутом — владою. 

     Що  ж таке держава? 

     Держава є одним із найважливіших інститутів суспільства, центральним елементом  його політичної системи. Одним із найважливіших  завдань політології є аналіз розвитку сутнісних рис, соціальної ролі здійснюваних нею функцій, форм державного правління й державного устрою, принципів міждержавної політики.

     Визначальною  ланкою політичної системи суспільства  та її підсистеми — політичної організації  — є держава.

     Термін  “держава” трактується у трьох  значеннях:

1) як асоціація,  що міститься на окремій території,  об’єднує усіх членів суспільства.  В такому розумінні цей термін  використовується як синонім  понять “суспільство”, “країна”, “вітчизна”;

2) як відносини  політичної влади – сукупність  зв’язків між громадянами і  органами держави;

3) як адміністративні  органи влади та правові норми,  що визначають їх функціонування. 
 

     Отже, держава – це суверенна, політико-територіальна організація влади громадянського суспільства, яка виражає інтереси всіх його соціальних верств шляхом встановлення загальнообов’язкових  правил поведінки за участю спеціальних органів управляння і примусу, узгоджує і забезпечує ці інтереси та вирішує загальносуспільні справи. 

Ознаки  держави 

     Держава характеризується як особлива організація  суспільства, що відрізняється від  суспільства та різних форм державної  організації суспільства (недержавних  структур) наявністю особливих ознак. Вказані ознаки характеризують особливості держави та поділяються на дві групи:

• Основні ознаки, що безпосередньо характеризують державу і відсутність хоча б однієї з яких не дає можливості характеризувати суспільне утворення як державне.
• Факультативні ознаки, що конкретизують зміст основних і не є обов`язковими.

Серед основних ознак держави називають:

• наявність політичної публічної влади. Політичний характер влади визначає рівень обов`язковості владних рішень, а публічний характер визначає рівень поширеності державних рішень на населення;
• наявність території, тобто частини земної кулі, в рамках якої населення перетворюється в громадян, і на яку поширюється суверенітет держави. Територія є необхідною умовою визнаття держави суб`єктом міжнародних відносин;
• суверенітет, тобто політико-правова характеристика влади, що закріплюється нормативним актом та характеризує державну владу як верховну, незалежну, неподільну та єдину. Існує три різновиди суверенітету:
• національний суверенітет, тобто реальна можливість нації створювати незалежну державу;
• народний суверенітет, тобто реальна участь народу у здісненні влади;
• державний суверенітет, тобто політико-правова властивість державної влади, що виражається в її незалежності від іншої влади в середині країни та в праві держави самостійно вирішувати свої проблеми на основі принципів міжнародного права. Компонентами державного суверенітету, що характеризують його зміст є:

• верховенство влади, тобто можливість існування лише однієї державної влади та можливість визнати незаконними рішення будь-якої іншої соціальної влади;
• незалежність, тобто можливість вирішувати будь-яке питання зовнішнього чи внутрішнього характеру без втручання інших держав на основі принципів національної та міжнародної системи права;
• неподільність, тобто можливість держави самостійно вирішувати питання щодо участі в роботі міжнародних асоціацій, а також визначати статус адміністративно-територіальних одиниць;
• єдність, тобто наявність єдиного змісту влади (державно-політична) та розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову в процесі реалізації владних повноважень;
• наявність системи органів та організацій, що створюються державою для виконання її функцій та завдань і охоплюється поняттям механізм держави. Частина органів держави, що створюється для реалізації владних повноважень охоплюється поняттям апарат держави;
• наявність можливості розробляти загальнообов`язкові правила поведінки, що визначаються як правові норми. За допомогою права держава визначає зміст прав та обов`язків суб`єктів суспільних відносин, а також забезпечує обов`язковість своїх рішень;
• можливість самостійно визначати види і розміри податків. Податки – це загальнообов`язкові платежі, що стягуються у населення у сумі чи процентному відношенні на загально-соціальні проблеми (освіта, охорона здоров`я, культура, соціальні виплати тощо).

Серед факультативних ознак держави розрізняють:

• наявність конституції;
• наявність державних символів;
• наявність громадянства;
• грошової одиниці;
• збройних сил;
• участь держави у міжнародних органах і організаціях тощо.

 

Функції держави 

     Характеристика будь-якої держави обов'язково має на меті розгляд її основних функцій, в яких безпосередньо виявляється сутність та соціальне призначення держави. Функції держави тісно пов'язані з її завданнями і цілями, але не зводяться до них. Аналіз функцій держави повинен з'ясувати таке питання: що повинна робити держава на певному етапі свого розвитку і як; на чому повинні бути сконцентровані зусилля її органів і відомств?

     Отже, функції держави - це можливі і реальні напрямки діяльності держави та її органів по забезпеченню потреб та інтересів суспільства, які виражають сутність і соціальне призначення державного управління суспільством. В функціях держави знаходять свій вираз її завдання й цілі, тобто це є певна робота, коло діяльності держави, за допомогою яких вона може повноцінно діяти як найважливіша складова частина політичної системи суспільства. Також, для пояснення поняття функції держави, можна використовувати таке визначення: функція держави - це саме те, що і як держава “робить”.

     Функції держави не можна ототожнювати з  функціями її окремих органів, які  є частиною апарату держави і  відбиваються у компетенції, у предметі ведення, у правах і обов'язках (повноваженнях), закріплених за ними.

     Функції держави відбивають реалізацію загаль-носоціальних, або "спільних справ" (а не класових), що забезпечують об'єктивне існування людей.

     Можна класифікувати функції сучасної держави за різними критеріями: суб'єктами, об'єктами, способами, засобами та іншими елементами державної діяльності.

     Функції держави за засобами її діяльності:

• законодавча;
• виконавча (управлінська);
• судова;
• правоохоронна;
• інформаційна.

Функції цивілізованої держави  за сферами (об'єктами) її діяльності можна поділити на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні функції - забезпечують внутрішню політику держави: 1) політична - вироблення внутрішньої  політики держави, регулювання сфери  політичних відносин, забезпечення народовладдя;

2) економічна - регулювання  сфери економічних відносин, створення  умов для розвитку виробництва;  організація виробництва на основі  визнання і захисту різних  форм власності, підприємницької  діяльності; прогнозування розвитку  економіки;

3) оподаткування  і фінансового контролю - організація  і забезпечення системи оподаткування  і контролю за легальністю  прибутків громадян та їх об'єднань, а також за витратою податків;

4) соціальна  - забезпечення соціальної безпеки  громадян, створення умов для  повного здійснення їх права  на працю, життєвий достатній  рівень; зняття і пом'якшення соціальних  суперечностей шляхом гуманної  та справедливої соціальної політики;