Цивільний захист

По-третє, ґрунтові пожежі, коли беспламенне горіння  поширюється в шарі підстилки  або торфу. Ґрунтові пожежі залежно  від горючого матеріалу діляться на підстилкові, дернові й торф'яні. Торф'яні пожежі у свою чергу підрозділяються  на одноосередкові й багатомісцеві. Одноосередкові пожежі виникають в  основному від багаття або  удару блискавки, а багатомісцеві - у результаті проходження через  заболочену ділянку низової пожежі.

По-четверте, плямисті пожежі. Найстрашніші із всіх видів  пожеж. Поширення горіння відбувається не тільки по надгрунтовому покриві, пологу дерев й чагарників, але  й по повітрю, за рахунок розкидання перед крайкою пожежі палаючих часток, від них виникають плями нових  загорянь, які потім швидко з'єднуються  один з одним, утворюючи велику палаючу  площу.

По статистиці більше число пожеж доводиться на частку низових. Серед низових пожеж  розрізняють слабкі, з висотою  полум'я до 0,5 метра; середні, висота полум'я яких коливається в межах 0,5 - 1,5 метра й сильні, з висотою  полум'я 1,5 метра й вище. По характері  поширення низові пожежі розділяються, крім того, на швидкі й стійкі. При швидких весняних пожежах згоряє лише верхня, більш суха частина надгрунтового покриву, а при стійких, звичайно в другій половині літа, покрив нерідко прогоряє до ґрунту. Горіння при стійких пожежах триває довше, супроводжуючись тлінням, але тривалість горіння в цьому випадку пояснюється не зменшенням швидкості просування крайки пожежі, а збільшенням її ширини.

Поводження вогню  в лісі залежить від багатьох факторів і насамперед від характеру самого лісу. У сухих соснових лісах з  покривом з лишайників і зелених  мохів вогонь поширюється швидко й суцільним фронтом. Чим більш  вологий ґрунт і чим більше в живому надгрунтовому покриві  слабкопалаючих видів, тим поширення  вогню відбувається повільніше, причому  вогонь поширюється не суцільно, а  головним чином по сухих місцях. А в деяких типах лісу, наприклад  у трав'яних, у період вегетації  трав, і в потужних сосниках і  ялинниках вогонь поширюється дуже слабко або не поширюється зовсім.

У розріджених низових  лісах пожежа виникає сильніше, а  в верхівкових, навпаки слабкіше. Під впливом вітру швидкість  поширення вогню збільшується в  багато разів. Аналогічне посилення  швидкості поширення вогню спостерігається  й при русі його нагору по схилі. Посиленню пожежі сприяють також  захламлення лісової площі й  наявність на ній густого хвойного підліска.

При будь-якій пожежі органічна маса насаджень згоряє далеко не повністю, а при деяких з них, наприклад швидкому низовому частково зберігається навіть живий  напочвенный покрив. Ступінь вигоряння  лісу визначається як видом пожежі, так і його силою.

Дуже важливим горючим  матеріалом у лісі є лісова підстилка. Вологість підстилки звичайно буває  високої, але при настанні посушливої погоди в другій половині літа підстилка  стає пожежонебезпечною. Лісова підстилка  найчастіше горить без полум'я. Тління по ній поширюється дуже повільно й зберігається на пожежі протягом декількох днів.

При верхівкових  пожежах у дерев частково або  повністю обгоряють крони. Але самі дерева залишаються цілими.

Чим довша фронтальна крайка й чим сильніше горіння  на ній, тим складніше затримати  вогонь якою-небудь перешкодою. Під  пологом лісу фронтальна крайка слабкої  низової пожежі затримується звичайно перешкодою шириною 2 - 3 метри (дорога, струмок, випалена смуга). У випадку  пожежі середньої сили ширина перешкоди  повинна бути більше - 5 - 6 метрів, а  при сильній пожежі не менш 10 метрів.

На відкритих  лісових просторах здатність  пожежі переборювати перешкоди зростає  багаторазово. Вітер легко перекидає  окремі палаючі частки через ріки, болота на відстань 200 - 300 і більше метрів, коли вітер стихає, здатність пожежі до подолання перешкод на відкритих  ділянках стає такою, як і в лісі. Середня швидкість верхівкової  пожежі не набагато перевищує швидкість  низової. Плямисті пожежі, в окремі моменти, можуть поширюватися зі швидкістю 10 - 20 і навіть 50 кілометрів у годину. Коли, немає сильного вітру, і пожежа не піднімається по крутому схилі, швидкість  пожежі не перевищує швидкості пішохода. Після заходу Сонця сила вітру  звичайно знижується й швидкість  пожежі зменшується.

 

 

 

3. Характеристика  заходів протидії по окремих  видах непередбачених обставин для підприємств лісопромислового комплексу

Розглянемо заходи захисту  та протидії по деяких видах непередбачених обставин, що можуть вплинути на діяльність підприємства лісового господарства.

Заходи  захисту в лісовому господарстві в умовах радіоактивного забруднення  території

Заготівля і використання деревини та інших видів лісової  продукції допускається з того строку, коли за нормами радіаційної безпеки  стане можливим проведення звичайних  господарських робіт у лісі.

Використовуючи забруднену деревину для опалення, необхідно  дотримуватись таких заходів  безпеки:

— вибирати попіл із печі не менше двох разів на тиждень  з попереднім зволоженням;

— не використовувати попіл  як добриво;

— зсипати попіл у спеціальні ями на глибину не менше 1,5 м.

Заготовляючи деревину потрібно знати, що у початковий період після  випадання радіоактивних речовин  деревина залишається практично  чистою, тоді як кора сильно забруднена. Через це для зменшення вмісту радіоактивних речовин у лісоматеріалах рекомендується знімати кору на місці  рубки. Значно зменшується радіоактивність лісоматеріалів після лісосплаву.

Протягом першого року після забруднення території  вміст радіоактивних речовин  у траві під наметом лісонасаджень, на лісових галявинах і вирубках, оточених лісом, буде значно меншим, ніж  на навколишній безлісій території. Через це в разі відсутності запасів чистих кормів рекомендується (одержавши дозвіл на випас худоби і сіножать у даній зоні) у перші місяці перевагу віддавати лісовим пасовищам.

Для визначення можливих строків  початку ведення господарських  робіт на забрудненій території  необхідно керуватися гранично допустимими  рівнями, режимами захисту населення, встановленими службами ЦЗ.

У відновний період виникає  потреба в раціональній системі  ведення лісового господарства на забруднених  територіях.

До першочергових заходів  належать вирубки загиблих і сильно уражених насаджень, а також організація  протипожежної охорони забрудненого лісу. Надалі важливого значення набувають  відновлення пошкоджених і вирубаних  насаджень та боротьба зі шкідниками і хворобами лісу. Але, перш ніж  впроваджувати раціональну систему  ведення лісового господарства на забрудненій  радіоактивними речовинами території  лісу, потрібно заміряти рівні радіації на місцевості, визначити дозу можливого  опромінення насаджень, скласти  дозову карту лісових насаджень, визначити вміст радіонуклідів  у продукції лісового господарства та можливі пошкодження насаджень, розробити заходи ведення лісового господарства в умовах радіоактивного забруднення території (початок  відновлення робіт на даній території, режими захисту працюючих, рубки  лісу і догляд за ним, заготівля і  використання деревини, грибів, ягід, соку, лікарської сировини, дьогтю, насіння, лісовідновні роботи, знезаражування території, продукції та ін.).

Рубки лісу і догляд на ним  спрямовані на поліпшення використання деревини, зменшення пожежної небезпеки, знищення шкідників, ліквідацію небезпечних  вогнищ хвороб насаджень і збереження насаджень, що залишилися.

При радіаційному ураженні лісу вирубці підлягають всі хвойні дерева, у яких пошкоджено понад 60 % крони, і листяні насадження з  пошкодженням більше 95 %. Хвойний ліс вирубують повністю, якщо загинуло понад 50 % стиглих дерев, 60 % достигаючих і більше 75 % молодих. При менших ступенях радіаційного ураження в лісах необхідно проводити часткове вирубування: в стиглих насадженнях

— санітарні рубки, в достигаючих  — прохідні рубки і в молодяках

— прорідження з видаленням усіх сильнопошкоджених (85 % пошкодження  крони) дерев.

Рубки лісу доцільно проводити  в зимовий період, що дає можливість суттєво знизити дозу опромінення  працюючих завдяки екранізуючій дії снігового покриву і зменшенню  надходження радіоактивних речовин  при інгаляції. Лісозаготівля взимку запобігає руйнуванню поверхневого шару ґрунту і лісової підстилки, знижує ерозію ґрунту і рознесення радіоактивних речовин. Крім того, вміст у деревині деяких рухомих радіонуклідів у зимовий період нижчий, ніж влітку в результаті відтоку в коріння.

Деревину можна використовувати  для господарських потреб тільки зі знятою корою. З обкорованої деревини листяних порід з території, забрудненої  стронцієм-90 до 50 Кі/км², можна виготовляти фанеру, меблі та будувати житлові будинки. На території, забрудненій 50 Кі/км², з деревини листяних порід не можна виготовляти меблі, фанеру, будувати житло; деревину хвойних порід можна використовувати, але потрібно зняти кору і річні кільця, які утворилися після радіоактивного забруднення. Деревину таких насаджень можна використовувати для виготовлення шпал, телефонних та електричних стовпів і нежитлових приміщень.

При радіаційному ураженні лісу важливою стає проблема лісорозведення. Лісопосадки насамперед необхідно  проводити в пройдених вирубками  уражених лісонасадженнях, які належать до категорії водоохоронних лісів (уздовж берегів водосховищ річок  і озер) для запобігання повторному забрудненню водойм. Ширина водоохоронних  лісових смуг має бути не менше 50—100 м.

Лісопосадки доцільно проводити  також у тих хвойних насадженнях, де проведені інтенсивні рубки і  де природна памолодь не забезпечує відновлення  лісу. Пошкоджені листяні насадження здатні до самовідновлення порослю  від коренів на місці засохлих дерев.

Під лісопосадки краще  відводити забруднену територію, вилучену із сільськогосподарського використання. Посаджений на цій території ліс  обмежить вітрову і водну ерозію і на період головних рубок (через 60—100 років) може бути використаний у народному  господарстві.

З метою створення більш  стійких проти пошкодження лісовими пожежами, шкідниками насаджень на лісосіках суцільної рубки і  в місцях нових лісонасаджень  необхідно створити штучні хвойно-листяні  насадження.

Як лісопосадковий матеріал можна використовувати будь-які  породи, рекомендовані для даного району. Більш придатними є сосна, модрина, які менше нагромаджують  радіоактивні речовини в деревині, ніж листяні породи.

Лісопосадки на площах зі значною  щільністю радіоактивного забруднення доцільно проводити не насінням, а великомірним садивним матеріалом, оскільки сіянці віком більше 2 років стійкіші проти дії радіації порівняно з молодими сходами.

При щільності забруднення  більше 1000 Кі/км² сумішшю продуктів поділу річного віку поглинута доза в насінні й паростках становитиме понад 20 рад/доба, що викликає безповоротне пошкодження сіянців. Щільність опромінення насіння менше 2000 Кі/км² при висіві не викликає серйозної небезпеки для сіянців. Проте необхідно враховувати, що в перші роки після забруднення території насіння деревних рослин може бути дефіцитним внаслідок імовірного радіаційного ураження значних масивів лісу. Для вирощування посадкового матеріалу і сівби необхідно використовувати насіння, одержане з менш забруднених, неуражених ділянок лісу.

Забруднення ґрунту стронцієм-90 до 50 кі/км² не впливає на ґрунтову схожість насіння навіть хвойних дерев (сосна, ялина, модрина). Але за цих умов спостерігається загибель ростучих сіянців. Через це на ґрунтах з високим вмістом стронцію-90 використовують для лісопосадок великомірний матеріал, одержаний на більш чистих до цього ізотопу ґрунтах. Враховують також, що дерева листяних порід, наприклад берези, асимілюють із ґрунту стронцію-90 значно більше, ніж хвойні, оскільки вони засвоюють із ґрунту кальцію більше, ніж хвойні.

Заходи  захисту в лісовому господарстві в умовах забруднення атмосферного повітря

З метою зниження викидів  забруднюючих речовин в атмосферу  на підприємствах галузі впроваджуються і рекомендуються такі шляхи:

маловідходні і безвідходні  технологічні процеси - технологія обробки  деревини методом вальцювання, яке  забезпечує низькослойні покриття та скорочення використання лакофарбних матеріалів на 40-50% і відповідно зменшення викидів в атмосферне повітря;

технологія використання термопрокату, яка зменшує розхід лакофарбних матеріалів і викидів  твердих та газоподібних шкідливих  речовин;

використання малотоксичних  матеріалів (водорозчинні лаки, фарби, шпаклівки на силікатній основі, плівкові матеріали, смола КФ-МГ-М);

прогресивні очисні споруди  — двоступенева і трьохступенева очистка, вологі фільтри, рециркульовані пилоочисні установки, термокаталітичні реактори, системи багатократного використання повітря і спалювання в топках котлів, біохімічні засоби очистки  віл забруднюючих речовин;

використання для опалення в котельнях замість вугілля  дрова те відходів деревини, що дозволить  зменшити викиди CO2 в атмосферне повітря;

переведення автотранспорту на дизельне паливо, що зменшить викиди в атмосферу шкідливих речовин.

Всі ці заходи сприятимуть  покращенню стану атмосферного повітря  Крім того на території Верховинському району ведеться повна робота п економічному використанню водних ресурсів, зменшенню  та припиненні забруднень водних об'єктів  району.

Заходи  захисту в лісовому господарстві від пожежі

Найпоширеніший  і простій спосіб гасіння пожежі - захльостування вогню на крайці. Для захльостувані найчастіше використовуються зелені галузі й молоді деревця (краще хвойних порід). При захльостуванні вогонь саме захльостують, тобто б'ють по палаючій крайці різкими, ковзними ударами, намагаючись не тільки збивати полум'я, але одночасно й змітати вугілля на вигорілу площу. Цей спосіб при слабких низових пожежах виявляється досить ефективним.