Цивільний захист

2

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

1. Стисла характеристика лісопромислового комплексу і її роль в економіці України………………………………………………………………………….6

2. Види непередбачених  обставин, що можуть виникнути  та перешкоджати нормальній діяльності  підприємств лісопромислового комплексу……….. 8

3. Характеристика заходів  протидії по окремих видах  непередбачених обставин підприємств  лісового господарства………………………………14

4. Сфери відповідальності  органів влади на рівні держави,  лісопромислового комплексу, області,  району, підприємства за попередження  та протидію непередбаченим обставинам…………………………………………………21

Висновки……………………………………………………………………....27

Список використаної літератури…………………………………………….30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Лісове господарство є  однією з галузей національного  виробництва. Завдання лісового господарства — збереження, використання, відновлення  і вирощування лісів для забезпечення потреб у деревині та інших продуктах, а також використання багатогранних  корисних властивостей лісу: водорегулюючих, вітрозахисних, ґрунтозахисних, санітарно-гігієнічних, оборонних та ін. Не тільки в мирний час, а й у надзвичайних ситуаціях  мирного і воєнного часу лісове господарство повинно забезпечити природне і  штучне відновлення лісу, вирощування  і догляд за ним, регулювання рубок  лісу, раціональне використання різносторонніх властивостей лісу, захист його від  шкідників, хвороб і лісових пожеж.

Ліси є критичними ландшафтами  з погляду формування доз внутрішнього опромінення населення багатолісних районів, яким, зокрема, є Українське Полісся. В умовах, коли більшість  населення тією чи іншою мірою  використовує в їжу харчові продукти лісу, що мають чималий вміст 137Cs, внесок останніх у формування дози внутрішнього опромінення є значним  і, за оцінками фахівців з радіаційної  гігієни, для категорії«все населення» коливається в межах 50–60%, а для  критичних груп населення сягає 75–85%.

З огляду на це припинення радіаційного контролю лісової продукції призведе до неконтрольованого використання населенням харчових ресурсів лісу (дикорослих грибів, ягід), які є небезпечним  джерелом надходження радіонуклідів  до організму людей, особливо в поліському регіоні.

З метою збереження здоров’я працівників підприємств забрудненої  зони проводиться щорічний медичний огляд та індивідуальний дозиметричний  контроль.

Комплексними медичними  дослідженнями встановлено, що працівники лісу, у зв’язку зі специфікою виконуваних  робіт, належать до групи підвищеного  радіаційного ризику.

Проведення радіаційного контролю в лісовому господарстві потребує значних матеріальних затрат, адже гриби та ягоди для відповідних  вимірювань необхідно зібрати, а  дерева спиляти і відібрати зразки деревини.

Ліси є критичними ландшафтами  з погляду формування доз внутрішнього опромінення населення багатолісних районів, яким, зокрема, є Українське Полісся. В умовах, коли більшість  населення тією чи іншою мірою  використовує в їжу харчові продукти лісу, що мають чималий вміст 137Cs, внесок останніх у формування дози внутрішнього опромінення є значним  і, за оцінками фахівців з радіаційної  гігієни, для категорії«все населення» коливається в межах 50–60%, а для  критичних груп населення сягає 75–85%.

З огляду на це припинення радіаційного контролю лісової продукції призведе до неконтрольованого використання населенням харчових ресурсів лісу (дикорослих грибів, ягід), які є небезпечним  джерелом надходження радіонуклідів  до організму людей, особливо в поліському регіоні. При наведеній вище структурі  формування дози опромінення населення, коли харчова продукція лісу зумовлює отримання населенням близько половини дози внутрішнього опромінення, контрзаходи  в системі Мінагрополітики нині мають дуже низьку ефективність з погляду зменшення дози, а припинення фінансування з держбюджету радіаційного контролю у системі Держкомлісгоспу є помилкою і найближчим часом призведе до додаткового підвищення дози опромінення населення.

 

З точки зору цивільного захисту ліс може використовуватися й для тимчасового розміщення евакуйованого населення. Наявність деревини і маскувальні, захисні властивості лісу дають можливості будувати в ньому укриття для захисту населення і сільськогосподарських тварин. У воєнний час і в надзвичайних ситуаціях мирного часу ліс може стати важливим джерелом матеріалу, палива, кормів для худоби, важливої сировини для промисловості та ін. Для цього лісогосподарські об'єкти і працюючі в них повинні бути в мирний час відповідно підготовлені.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Стисла характеристика  лісопромислового комплексу і  її роль в економіці України

 

Лісопромисловий комплекс - це сукупність галузей, пов'язаних з вирощуванням і переробкою лісової сировини.

До складу лісопромислового комплексу входять:

1. лісове господарство;
2. лісозаготівельна Лісохімічна промисловість;
3. лісопереробна Лісохімічна промисловість;
4. целюлозно-паперова Лісохімічна промисловість;
5. лісохімічна промисловість.

Роль  лісогосподарського комплексу в  економіці країни визначається тим, що деревина і продукція її переробки використовується абсолютно в усіх галузях народного господарства. Основний продукт лісу - деревина використовується як для виробництва предметів праці (пиломатеріали, метиловий спирт й ін.) і предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота та ін.), так у вуглевидобувній галузі як матеріал для укріплення лав.

Крім того ліси регулюють рівень кисневого і  вуглецевого балансу в природі та рівень опадів та дають певні продовольчі ресурси (дикі плоди, ягоди, гриби, березовий сік), лікарські рослини, мають рекреаційне і екологічне значення та створюють сприятливе середовище для розвитку бджільництва та мисливства.

В умовах незалежності України лісопромисловий комплекс має особливе значення як для підвищення рівня забезпеченості держави і населення його продукцією, так і покращання екологічної обстановки за рахунок збільшення обсягу лісових насаджень. Крім того, підвищення рівня задоволення потреб у лісо продукції за рахунок місцевих ресурсів потребує перегляду існуючих технологій в лісозаготівлі і деревообробці.

Склалась ситуація, коли за рахунок власних ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісової промисловості  задовольняються тільки на третину, а деревні  відходи використовуються на 50-60% і використання біомаси и і значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.

Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісопромислового комплексу, а саме лісовій, деревообробній, целюлозно-паперовій та лісохімічній промисловості можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вторинних та інших волокнистих матеріалів та використаний замінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісоматеріалів реальний за умов значного розширення площ швидкорослих і технічно цінних порід, здійснення ряду організаційно-технічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації в експлуатації лісів.

Сьогодні, коли Україна переживає  нелегкі часи, коли економіка знаходиться в занепаді і майже в більшості галузей народного господарства існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісогосподарського комплексу находиться не на належному рівні. Нестабільність української економіки та нестача обігових коштів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентоспроможності на ринку. Подальший розвиток галузі потребує повного радикального реформування, що включає заміну фізично та морально застарілого обладнання, розробку ефективних технологій і раціональне використання відходів.

 

2. Види непередбачених  обставин, що можуть виникнути  та перешкоджати нормальній діяльності  підприємств лісопромислового комплексу

 

До непередбачених обставин, які перешкоджають нормальній діяльності підприємства можна віднести:

- надзвичайні ситуації  техногенного характеру - надзвичайні  ситуації  , що виникли внаслідок дії чинників техногенного характеру, якими можуть бути транспортні аварії (катастрофи), пожежі, вибухи, аварії з викидом (загрозою викидання) небезпечних і шкідливих, хімічних і радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах зв'язку та телекомунікація, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічні аварії та ін.;

- надзвичайні ситуації  природного характеру - надзвичайні ситуації, що з'явилися внаслідок дії природного характеру, таких як небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів чи надр, пожежі у природних екологічних системах, зміни стану повітряного басейну, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками та інші;

- НС соціально-політичного  характеру, пов'язані з протиправними  діями терористичного та антиконституційного  спрямування:

- збройні напади, захоплення  та силове утримання важливих  об'єктів, або реальна загроза  здійснення таких акцій;

- напад, замах на життя  членів екіпажу повітряного або  морського (річкового) судна, захоплення  заручників з членів екіпажу  чи пасажирів, викрадення (спроба  викрадення), знищення (спроба знищення) таких суден;

- установлення вибухового  пристрою у в установі, організації,  на підприємстві, на транспорті і т.д.

Розглянемо деякі непередбачені  обставини і діяльності підприємств  лісового комплексу.

1. Радіоактивне забруднення території  лісів

Серйозною небезпекою для  лісу через кілька місяців після  випадання радіоактивних речовин  буде масове розмноження ентомошкідників у мертвих, ідмираючи і сильно пошкоджених лісах внаслідок появи великої кількості сухостійних і ослаблених дерев. Це створить загрозу нападу шкідників на сусідні непошкоджені лісові масиви.

Поява великої кількості  сухостійних дерев і зниження інтенсивності діяльності людей  у забруднених лісах веде до небезпеки  виникнення лісових пожеж і загрози  повторного забруднення радіоактивними речовинами прилеглих-територій. У  цей період необхідно дотримуватися  раціональної системи ведення лісового господарства на забрудненій території, спрямованої на зниження пожежної небезпеки, обмеження розмноження ентомошкідників  і відновлення уражених лісів.

2. Забруднення атмосферного повітря

Забруднення атмосферного повітря  призводить до отруєння лісів, особливо шкідливими є оксиди сірки та азоту, які викидаються котельнями та автотранспортом. По одинці вони викликають послаблення  життєдіяльності дерев, а утворюючи  сірчану та азотну кислоту вони завдають максимальної шкоди, випадаючи на землю  кислотними дощами. Просочуючись у  землю вони роз'їдають кореневу систему  і з часом вилуговують корисні  речовини, такі як кальцій та калій.

 

Потрапляючи на листя чи хвою, кислотні дощі призводять до порушення  фотосинтезу, що призводить до передчасного старіння дерева. Це приносить значну шкоду лісовому господарству, оскільки через забруднення атмосферного повітря знижується поточний приріст  деревини, збільшується кількість відмираючих дерев і підприємство втрачає значні кошти.

3. Лісова пожежа

Лісова пожежа - стихійне (некероване) горіння, що поширилося на лісову площу, оточену непалаючою територією. У лісову площу, по якій поширюється пожежа, входять і  відкриті лісові простори. До однієї пожежі ставиться вся пройдена вогнем площа, оточена непалаючою в цей момент територією.

Коли по лісовій  площі поширюється кероване горіння, що виникло з волі людини для досягнення певних господарських цілей, причому  горіння має задану силу й не виходить за межі наміченої ділянки, то таке горіння йменується вже не пожежею, а цільовим підпалом.

Найбільш інтенсивне горіння при лісовій пожежі відбувається на його крайці, у той час як усередині  пройденої вогнем площі, на пожарищі, звичайно лише догоряють окремі пні, дупласті дерева й. т. п. Та частина крайки, що просувається найбільш швидко й  горить найбільш сильно, називається  фронтом пожежі, а протилежна - з  найменшою швидкістю - його тилом. Частини крайки між тилом пожежі і його фронтом - це фланги пожежі - лівий і правий. На рівнині фронт пожежі завжди рухається за вітром, а тил - проти вітру. У горах фронтальною крайкою буде та, котра піднімається нагору по схилу.

По характеру  поширення горіння лісові пожежі діляться на чотири групи.

По-перше, низові пожежі. При таких пожежах горіння  поширюється по нижніх ярусах рослинності  лісового біогеоценозу й насамперед по живому надгрунтовому покриву із включеним в нього опадом з відмерлих галузей, хвої, листів. Низові пожежі підрозділяють на надгрунтові, підлісокустарні й валежникові пожежі.

По-друге, верхівкові пожежі. При них полум'яне горіння  поширюється не тільки по надгрунтовому  покриві, але й по полосі дерев. Серед  верхівкових пожеж розрізняють  повальні, коли горять одночасно всі  яруси лісу; і верхові, коли горіння  по кронах на короткий час, як би стрибком, виривається нагору, випереджаючи фронт  низової пожежі.