Цивільне законодавство України

 

ВІННИЦЬКИЙ ФІНАНСОВО  – ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра правознавства

 

Спеціальність «  Правознавство  »

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни : « Цивільно – сімейне право »

на тему:  « Цивільне законодавство України »

 

 

Виконав: студент групи 4 – ЕПК (ю) – 10 Супруга Максим Сергійович

Науковий керівник: Бабошена Оксана Богданівна

Допущено до захисту  ________

                                                      (дата)

                                        ________                                  

                                                                         (підпис)   

                                         

                                                                     

 

 

 

 

Вінниця – 2012

                                                        ЗМІСТ: 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ ЦІВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ………………………………………………….5

1. Поняття інститутів права………………………………………………….5
2. Поняття системи цивільного права………………………………………8

     1.3 Єдність і розмежування інститутів цивільного права…………………12

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ…………………...16

      2.1 Загальна частина цивільного права…………………………………….16

      2.2 Спеціальна, особлива частина цивільного права……………………...21

      2.3 Завдання, що стоять перед наукою цивільного права України……….26

      2.4 Джерела цивільного права України…………………………………….29

РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА …………………………….32

       3.1. Право власності в Україні……………………………………………...32

       3.2. Зобов’язання у цивільному праві України……………………………35

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...37

СПИСОК НОРМАТИВНО – ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………………………………………40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Право, як сукупність відомих загальнообов'язкових  норм (право в об'єктивному змісті), має своєю загальною задачею  регулювання відносин між людьми. Одні з цих відносин воно регулює  примусовим образом, так що окремі частки особи своєю волею, своїми частками угодами їх змінити не можуть: усі  визначення в цій області виходять з одного єдиного центра, від однієї єдиної волі - волі держави.

Поняття цивільного законодавства  тісно пов'язане з поняттям цивільного права як галузі права. Якщо цивільне право — це система цивільно-правових норм, то цивільне законодавство — це система нормативних актів, у яких дістали своє втілення цивільно-правові норми. Отже, цивільне законодавство — це форма вираження цивільного права як галузі права. Сукупність цивільно-правових актів утворює цивільне законодавство.

Цивільне законодавство  має свою структуру, елементами якої є закони, а також підзаконні нормативно-правові акти. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України 1996 p., яка має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України містить у собі норми різних галузей права, в тому числі норми цивільного права. Вона передбачає цивільно-правові засади регулювання відносин власності в статтях 13, 14 і 41. Статті 21, 23, 24, 27, 28, 29, 31 і 32 Конституції України заклали підвалини цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин з приводу таких особистих немайнових благ, як життя, здоров'я, ім'я, честь, гідність, ділова репутація, особисті папери, таємниця кореспонденції та ін.

Актуальність обраної  теми обумовлюється виключно важливим значенням вивчення та реформування цивільного законодавства у сучасній економічній ситуації в Україні.

На сучасному етапі  суспільного розвитку цивільні права  і обов'язки виникають з дій  громадян і організацій в таких  випадках:

• з угод, передбачених законом,  а  також  з  угод,  хоч  і  не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
• з  адміністративних  актів,  у  тому  числі  для   державних, та  інших  громадських  організацій  —   з    актів планування;
• внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само  внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої  особи  без достатніх підстав;
• внаслідок інших дій громадян і організацій.

Об`єктом дослідження в курсовій роботі є цивільне законодавство України.

Предметом дослідження в курсовій роботі є система наукових знань, нормативних актів, яка регулює всі взаємозв’язки і взаємозалежності, що присутні в проблемі цивільно – правових відносин. 

Основна мета курсової роботи полягає у комплексному вивченні як теоретичних, так і практичних організаційно-правових питань цивільного права в Україні.

Теоретико-методологічною основою роботи є діалектичний, логічний, порівняльний, системний та історичний методи наукового дослідження.

В процесі дослідження  запланованих питань автором використовувались  висновки вчених, які займалися загальними проблемами цивільного права, інших  галузей юридичної науки. Особлива увага була приділена працям вчених-юристів, які займалися дослідженням різноаспектних проблем зобов’язального і договірного  права , зокрема, Андpеева С. E., Болбасова А. А., Возняка А. В., Каpабаня В. Я., Кіpейцева Г. Г. та інших.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ ЦІВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

 

 

1. Поняття інститутів права

 

Для того щоб охарактеризувати цивільне право (самостійну галузь права  України) як галузь приватного права, необхідно  визначити поняття та ознаки цивільного права.

Отже Цивільне право –  це сукупність ці вільно-правових норм, які регулюють на засадах юридичної  рівності відносини власності в  її різноманітних формах, товарно-грошові  відносини і деякі особисті немайнові  відносини за участю громадян, організацій  та інших соціальних утворень із метою  більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб громадян. В наведеному визначені відображено загальні ознаки права, як суспільного явища  і особливі ознаки цивільного права, обумовлені змістом його предмета й методу [6, c. 21-24].

Цивільне право, як і будь-яка  інша самостійна галузь права, є сукупністю юридичних норм. Разом з тим, йому властиві особливі ознаки, тісно зв’язані із специфічними рисами предмета й  методу.

Цивільне право, як сукупність юридичних норм регулює відносини  власності, товарно-грошові відносини  і особисті немайнові відносин, тобто  певне коло суспільних відноси, що становлять предмет ці вільно-правового регулювання.

Регламентація зазначених відносин здійснюється на началах юридичної  рівності, яка є характерною рисою  цивільно-правового регулювання  суспільних відносин [7,c 399].

          Сторонами в цивільно - правових відносинах є громадяни, організації, інші соціальні утворення, за певних умов релігійні організації.

          Метою цивільно - правового регулювання є більш повне задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.

Цивільний кодекс України (ЦК України) визначає, що цивільне законодавство регулює майнові відносини, зумовлені використанням товарно-грошової форми в суспільстві, і пов'язані з ними особисті немайнові відносини [9,c 83].

Отже, предметом цивільно-правового регулювання є:

а) майнові відносини, зумовлені  використанням товарно-грошової форми  в суспільстві;

 б) особисті немайнові відносини.

Як бачимо, цивільне законодавство  регулює не всі майнові відносини, а лише певну їх частину: майнові  відносини, зумовлені використанням товарно-грошової форми в суспільстві.

Система сучасного цивільного права — це структура галузі. Структура — невід'ємний атрибут всіх реально існуючих систем. Цивільно-правова структура — це будова й внутрішня форма організації системи цивільного права, яка є єдністю взаємозв'язків між її елементами [16,c 55].

Елементами цивільно-правової структури є юридичні норми та інститути. Під юридичним інститутом слід розуміти групу цивільно-правових норм, що регулюють відповідні однорідні суспільні відносини. Наприклад, цивільно-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з договору купівлі-продажу, складають інститут купівлі-продажу.

Отже, система сучасного цивільного права — це структура, елементами якої є цивільно-правові норми та інститути, розміщені у певній послідовності.

Тобто, виходячи з загальних  ознак приватного права та визначив поняття та особливі ознаки цивільного права, ми можемо означити цивільне право  як галузь приватного права [10,c78].

Цивільне право, предметом  цивільно-правового регулювання  котрого є: майнові відносини, зумовлені  використанням товарно-грошової форми  в суспільстві і особисті немайнові  відносини, як галузь приватного права, складає основу приватноправового  регулювання. Тим самим визначається його місце в правовій системі до основної, базової галузі, призначеної для регулювання часток, насамперед майнових відносин.

З цього випливає, що загальні норми і принципи цивільного права  можуть застосовуватися для регулювання  будь-яких відносин, що входять у  приватноправову сферу, якщо на цей  рахунок відсутні прямі розпорядження  спеціального законодавства (тобто  в субсидіарному, поповненому порядку).

Це стосується насамперед сфери сімейного права, де таке положення  одержало пряме законодавче закріплення, але також і приватноправових відносин, що торкаються інститутами  трудового, природноресурсового, екологічного права. Саме на цьому, зокрема, базуються  небезпідставні спроби судової практики використовувати у відносинах, що виникають при необґрунтованому  розірванні чи зміні трудового договору, цивільно-правові норми про відшкодування  моральної шкоди [9,c.90].

Навпроти, норми трудового  чи наприклад, сімейного права не можуть використовуватися для заповнення пробілів у сфері цивільно-правового  регулювання ні при яких умовах.

В даний час відбувається відоме розширення сфери дії цивільного права. Так, до нього тепер відноситься  ряд відносин землекористування  і природокористування, що змінили  свою економічну і юридичну природу  в зв'язку з визнанням права  приватної власності на деякі  земельні ділянки та інші природні об'єкти. Цивільно-правові початки  усе більше проникають у сферу  сімейних відносин.  Усе це свідчить про зростання соціальної цінності цивільного права як найбільш ефективного  регулятора ринкових відносин, що формуються [15,c.56].

Так, при поверненні платникам податків неправильно утриманих сум податків на них іноді нараховуються відсотки, передбачені за порушення грошового (цивільно-правового) зобов'язання. Тим  часом ніяких цивільно-правових, у  тому числі зобов'язальних, відносин між платником податків і податковим органом не виникає, а тому немає  і основ для застосування приватноправових правил.

2. Поняття системи цивільного права

 

До критеріїв поділу права  на галузі належать предмет і метод  правового регулювання. Предметом  цивільного права є: 1) майнові відносини; 2) особисті немайнові відносини.

Майнові відносини – це конкретні вольові економічні відносини  з приводу належності, використання, переходу майна та майнових прав. Термін особисті права вживається для визначення права на життя, здоров‘я, честь  та гідність, ім‘я, ділову репутацію, авторські  права.[11, c. 33-35]

Методом цивільного права  є метод рівності сторін. Це значить  горизонтальні відносини і рівність суб‘єктів.

Цивільне право – це сукупність правових норм, які регулюють  на засадах юридичної рівності відносини  власності, товарно-грошові відносини  і особисті немайнові відносини  за участю громадян, юридичних осіб і держави з метою більш  повного задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства.

Система цивільного права  – це структура, елементами якої є  цивільно-правові норми і інститути, розміщені в певній послідовності. До загальних частин цивільного права  відносяться поняття цивільного права як галузі законодавства, як науки, як галузі права, норми про суб‘єкти і об‘єкти цивільного права, угоди, представництво і довіреність, позовну  давність [18,c.40].

Особлива частина цивільного права складається з наступних  інститутів – права власності  та інші речові права, зобов‘язальне  право, авторське право, право на відкриття і на винаходи, спадкове право, положення про правоздатність іноземних громадян і юридичних  осіб на території України, застосування цивільних законів іноземних  держав та міжнародних договорів.