Цивільне право

Обіцянка повинна бути адресована невизначеному колу осіб; в іншому разі відповідні відносини  матимуть договірний характер, наприклад, характер підрядних.

У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду,  зобов'язана виплатити її. Під винагородою розуміються майнові цінності — як гроші, так і будь- які інші речі, що отримуються від юридичних і фізичних осіб, які розмістили обіцянку. Проте така винагорода не повинна бути платою, що зазвичай сплачується за послуги такого роду. Моральне заохочення також не може розглядатися як винагорода.

Форма та розмір винагороди вказуються в сповіщенні публічної обіцянки винагороди; в іншому разі вони визначаються за погодженням сторін, а в разі спору — судом.

Особа обіцяє винагороду за передання їй відповідного результату. Такий результат може досягатися вчиненням дії, яка повинна бути правомірною — передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо. При цьому обіцянка не повинна обмежувати досягнення результату однією особою; вона повинна передбачати випадок, коли такого результату досягнуть 2 чи більше осіб. На відміну від багатьох договорів, в яких має значення виконання умов саме сторонами персонально, при публічній обіцянці значення має лише досягнення результату і, відповідно, з огляду на публічний характер обіцянки - не мають значення особи кредиторів.

Зобов'язання для особи, що публічно обіцяла винагороду, виникає не з моменту такої обіцянки, а з моменту досягнення третіми особами бажаного результату. Таким чином, особа, що обіцяє виплатитивинагороду, стає зобов'язаною за умови, що виконана дія відповідає результату, за досягнення якого обіцяна винагорода, а також у разі, якщо дія виконана в межах зазначеного в сповіщенні терміну, якщо він був установлений. Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, обіцянка вважається чинною протягом розумного часу відповідно до змісту завдання.

На обов'язок виплатити  нагороду не впливає, чи був досягнутий результат у зв'язку з оголошеною обіцянкою, чи ні. Наприклад, особа, яка знайшла загублену річ, за шо власником оголошена нагорода, має право на одержання цієї винагороди незалежно від того, чи знала вона про обіцянку, чи ні.

Згідно зі ст. 1145 ЦК у разі публічної обіцянки винагороди завдання, яке належить виконати, може стосуватися разової дії або необмеженої кількості дій одного виду, які можуть вчинятися різними особами. Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою. Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.

Відповідно до ст. 1147 ЦК особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винагороди. У такому випадку особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат.

Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі:

• закінчення строку для  передання результату;

• передання результату особою, яка першою виконала завдання.

Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно

оголосити про припинення завдання. У цьому разі особа, яка  понесла реальні витрати на підготовку до виконання завдання, має право  на їх відшкодування.

Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу.

Різновидом публічної обіцянки є публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу. Конкурсом в загальному розумінні є форма творчого змагання, яка має на меті виявлення кращих пропозицій, розроблених за критеріями, встановленими засновником конкурсу. Він, як і публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу, є одностороннім правочином із наявністю сторони кредитора — учасників конкурсу, які беруть у ньому участь шляхом подання своїх робіт, вчинення певних дій тощо, та боржника — засновника конкурсу, який ці роботи приймає, оцінює досягнуті результати і визначає переможця.

Засновником конкурсу може бути як юридична, так і фізична  особа. Конкурс, як і перший різновид публічної обіцянки

винагороди, оголошується публічно через засоби масової інформації; оголошення про нього може бути зроблено й іншим чином. На відміну від публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу, конкурс може відбуватися як у відкритому режимі (без обмежень стосовно його учасників), так і у закритому — винятково серед персональних учасників. Участь у конкурсі може бути обмежена і у випадку його проведення у відкритому режимі, шляхом встановлення кваліфікаційних вимог до учасників або в силу неможливості взяття у ньому участь у разі, якщо така діяльність не відповідає засновницьким документам учасника.

За ст. 1151 ЦК засновник  конкурсу повідомляє про його умови  одночасно з оголошенням про  конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому.

Предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, творчої  діяльності, вчинення певної дії, виконання  роботи тощо, не обмежуючись, на відміну  від першого різновиду обіцянки винагороди,вчиненням будь-якої правомірної дії. Внаслідок конкурсу можуть створюватися нові об'єкти: літературні твори, твори образотворчого та декоративного мистецтва, устаткування тощо. Результатом конкурсу може бути вчинення дій: вилов найбільшої кількості риби, приготування найкращої страви тощо.

За результатами конкурсу видається нагорода (премія). Кількість  призових місць, вид нагороди (сума премії) за кожне призове місце  тощо визначаються в умовах конкурсу. Умовами конкурсу може бути обумовлено надання переможцеві лише морального заохочення. Нагорода (премія), яка має  бути виплачена переможцеві, є однією з істотних умов конкурсу.

Засновник конкурсу має право  змінити його умови до початку  конкурсу. Зміна умов конкурсу після  його початку не допускається. Про  зміну умов конкурсу має бути оголошено  в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс.

Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для  особи втратила інтерес або стала  неможливою, ця особа має право  на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі.

Засновник конкурсу має право  відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших  підстав учасник конкурсу має  право на відшкодування витрат, які  були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі.

Переможцем конкурсу є  особа, яка досягла найкращого результату. Він визначається в порядку, встановленому  засновником конкурсу. Результати конкурсу оголошуються в тому ж порядку, в  якому його було оголошено і можуть бути оскаржені заінтересованою  особою до суду.

Оцінювання результатів  інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс, має свої особливості. Згідно зі ст. 1155 ЦК за наслідками оцінювання результатів інтелектуальної, творчої  діяльності, які подані на конкурс, засновник конкурсу (конкурсна комісія, журі) може прийняти рішення про:

• присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;

• присудження окремих  призових місць, якщо їх було встановлено  декілька, та нагород (премій);

• відмову у присудженні  призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам;

• присудження заохочувального  призу та (або) нагороди (премії).

Переможець конкурсу має  право вимагати від його засновника виконання свого зобов'язання у  строки, встановлені умовами конкурсу.

Якщо предметом конкурсу був результат інтелектуальної, творчої діяльності, засновник конкурсу має право подальшого їх використання за згодою переможця конкурсу. Засновник  конкурсу має переважне право  перед іншими особами на укладення  з переможцем конкурсу договору про  використання предмета конкурсу.

Подання учасником конкурсу речі на конкурс не припиняє його право  власності на цю річ. Умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає його учаснику річ, подану на конкурс, є нікчемною. Засновник конкурсу може залишити у себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс.

Якщо річ, подана на конкурс, не була подарована засновникові конкурсу або куплена ним, він може набути право власності на неї за набувальною  давністю.

 

3.Задача

Пенсіонерка Баладіна підібрала на вулиці бездоглядну  собаку породи пекінес. Через два  тижні вона прочитала в місцевій газеті оголошення Долгової про виплату  винагороди в розмірі 300 гривень  тому, хто знайде зниклу собаку. Опис собаки в точності збігався із знайденою, і Баладіна доставила собаку за зазначеною в газеті адресою. Долгова собаку визнала, проте винагороду виплачувати  відмовилася. Свою відмову вона мотивувала тим, що, як пояснив їй знайомий юрист, відповідно до чинного законодавства  вона зобов'язана відшкодувати лише витрати Баладіній на утримання  собаки, що згідно з її підрахунками складає 20 гривень, а винагороду виплачувати  не зобов'язана, оскільки спочатку дуже хвилювалася, а потім, коли поміркувала, вирішила скасувати оголошення, однак  номер, в якому воно повинно бути опубліковане ще не вийшов. Баладіна звернулася до суду.

Яке рішення  повинен прийняти суд?

Відповідь:

Відповідно  до ч 1. ст. 339 ЦК України право особи, яка знайшла загублену річ, на винагороду та відшкодування витрат, пов'язаних із знахідкою – особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від особи, якій вона повернута, або особи, яка набула право власності на неї, відшкодування необхідних витрат, пов'язаних із знахідкою (зберігання, розшук власника, продаж речі тощо). Крім того особа, а в нашому випадку, пенсіонерка Баладіна, згідно з ч 3. ст. 339 ЦК України якщо власник (володілець) публічно обіцяв винагороду за знахідку, винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки, тобто виплату винагороди в розмірі 300 гривень, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1144 ЦК України - обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб.

Особа має  право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо) ч. 1 ст. 1144 ЦК України.Виходячи з юридичної природи обіцянки винагороди, потрібно зазначити, що особа, яка виступила з публічним  обіцянням винагороди, має право  змінити завдання та умови її надання  п. 1 ст. 1147 ЦК України. Але такі зміни несуть негативні наслідки (право на відшкодування збитків та понесених витрат) для особи, що обіцяє винагороду пп. 2-3 ст. 1147 ЦК України.

Слід зазначити, що у разі відсутності публічної  обіцянки винагороди за знахідку речі, особа, яка знайшла загублену  річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків  вартості речі ч.2 ст. 339 ЦК України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Цивільне право України: Підручник / Д.В. Боброва, О.В. Дзера

2. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України, К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2011. — 480 с

3. Брюков І.А., Заіка Ю.О., Підопригора О.О. Курс лекцій з цивільного права, К., 2008;

4. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі, 2009. – 476с.

5. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред.. Я. М. Шевченко. – Т. 2. особлива частина. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 408 с.

6.  Конституція України 28.06.1996р.