Звіт про проходження практики в м. Києві

Нормативними документами України  щодо обов'язкового страхуванні пасажирів  на транспорті від нещасних випадків встановлено, що сум; страхового внеску входить у вартість проїзного  документа і стягується пасажира, туриста, екскурсанта при продажу  проїзного документа.

Згідно з чинним законодавством, оплата медичної допомоги туристу з  кордоном здійснюється відповідно до договору страхування медични витрат.

Страховими ризиками є такі можливі  події: «раптове захворювання», «нещасний  випадок», «смерть внаслідок раптового  захворювання або нещасного випадку».

При страхуванні туристів, які приїжджають  до США, Канади, Австралії, Японії, Ізраїлю, Нової Зеландії, країн Центральної  та Південної Америки, на острови  Тихого й Індійського океанів  за індивідуальними турами, сума страхового внеску, як правило, збільшується вдвічі. При страхуванні туристів, що виїжджають до країн Південно-Східної і Південної Азії, Екваторіальної і Південної Африки, сума страхового внеску, збільшується в 1,5 рази. Додатково оплачуються ризики, пов'язані з віком туриста. Для осіб, вік яких перевищує 65 років, страховий внесок збільшується вдвічі, понад 70 років — втричі. Діти молодші двох років і особи віком понад 75 років не страхуються.

Для турів з підвищеним ризиком (гірськолижних, водних тощо) передбачаються спеціальні умови страхування. Наприклад, для таких турів, як правило, вводяться  типові коефіцієнти для страхових  платежів: зимові види спорту (крім гірськолижного) — коефіцієнт 1,8; гірські лижі — 2,8; плавання — 1,2; стрибки у воду— 2,0; підводне полювання— 1,8; велосипед— 2,0; альпінізм — 3,0.

Страхова компанія, крім полісу, видає  кожному туристу спеціальну пам'ятку, в якій зазначено, як слід діяти при  настанні страхового випадку або  раптовому захворюванні, а також  адреси і телефони центрів, що надають  допомогу в різних країнах світу.

Згідно зі статистикою, за рік кожна  страхова компанія здійснює десятки  і навіть сотні страхових компенсацій. Більшу частину страхових випадків становлять гострі респіраторні захворювання, на другому місці — травматизм (переломи, різані рани, черепно-мозкові  травми, розтягнення зв'язок). Досить часто у зв'язку зі змінами в  звичному харчовому раціоні

І

розвиваються захворювання шлунково-кишкового  тракту (гастрити, харчові отруєння, алергії). Частими серед страхових  подій є і гострий зубний біль.

При укладанні договору страхування  варто передусім звернути увагу  на те, щоб страховка передбачала  оплату не тільки медичних видатків, а  й евакуацію (так страховики називають  будь-яке транспортування клієнта) або репатріацію, а також на величину ліміту відповідальності страхової компанії.

Мінімальний ліміт відповідальності, який пропонують українські страхові компанії, складає 5 тис. дол. США. На таку суму переважно страхують тих, хто  виїжджає у республіки колишнього СРСР або країни ближнього зарубіжжя (Польщу, Болгарію), хоча там і не вимагають страхового поліса.

Для поїздок у країни Середземномор'я, де медичні послуги порівняно  недорогі, також буде достатньо поліса з лімітом відповідальності за медичними  видатками 5 тис. дол. США, з евакуації  і репатріації— 10 тисяч. Для поїздок в інші країни Європи потрібний поліс із загальним лімітом відповідальності не менше 30 тис. дол. США. Посольства країн-учасниць Шенгенської угоди вимагають від туристів поліси з такою страховою сумою, як один із обов'язкових документів для одержання візи.

Перелік послуг розбивають на декілька категорій. Часто додатково до основних послуг до поліса додають:

• візит третьої особи, якщо перебування в лікарні триватиме понад 10 днів;
• дострокове повернення у разі смерті найближчих родичів (чоловік, дружина, діти, батьки).

Вартість такої страховки зростає  на 25—30 відсотків базової. Деякі  компанії (наприклад, «Пан Укрейн») завжди пропонують поліс тільки з повним набором послуг, без розбивання на категорії.

Іноді через прикрі випадки або  надзвичайні обставини, що сталися  з клієнтом або членами його родини, виникає потреба відмовитися  від запланованої раніше поїздки. Повернувши квитки, відмовившись від заброньованих  місць у готелі або повернувши весь туристичний пакет, клієнт зазнає збитків у вигляді тих чи інших  штрафних санкцій. На жаль, туристична фірма не завжди може повернути своєму клієнту всю вартість туру, оскільки несе фінансову відповідальність перед  своїми партнерами. Тому при відмові  від оплаченої заздалегідь поїздки  штрафні санкції за договором, укладеним  між туристичною фірмою і самим  туристом, подаються винятково останньому. їх розмір у певних випадках може досягати 100 відсотків суми, зазначеної у договорі. Ось тут і допоможе поліс зі страхування видатків, пов'язаних з неможливістю здійснити туристичну поїздку.

Деякі страхові компанії пропонують своїм клієнтам додаткове страхування, при якому страхові виплати проводяться  у випадку, якщо застрахований відмовився від поїздки за настання таких  страхових подій:

• хвороби, нещасного випадку або смерті застрахованої особи;
• хвороби, нещасного випадку або смерті близького родича (чоловіка, дружини, батька, матері, доньки, сина, брата, сестри) застрахованого;
• пожежі, пограбування квартири застрахованого, коли необхідна його присутність для розслідування справи;
• явки до суду для участі в засіданні, коли застрахований виступає як обвинувачуваний, потерпілий або цивільний відповідач.

Страхова сума й тарифи залежать від рівня страхового покриття, країни подорожі, терміну перебування, віку застрахованої особи.

Отже, у багатьох випадках страхування  справді є не лише засобом зменшення  ризику настання певної непередбачуваної події, а й способом 

економії грошей.

Можливості страхування досить великі. Сьогодні в Україні практично  жоден турист за кордон не виїжджає без страхового поліса. У цивілізованих  країнах страхування — звичайна норма життя.

5. Оцінка безпеки туристичних подорожей

Природно, що під час здійснення подорожі турист зобов'язаний дотримувати  не тільки законодавство країни перебування, поважати її звичаї, традиції, релігійні  вірування і соціальний пристрій, але і правила особистої безпеки.

Інформація про загрозу безпеки  туристів в країні перебування повинна  виходити від національної туристської  адміністрації, турагентів і туроператорів.

Міжнародна практика показує, що ряд  держав видає відповідні рекомендації по відвідинах тих або інших країн  і регіонів світу. Так Держдепартамент  США регулярно публікує список країн, в які поїздки не рекомендуються, а у ряді випадків і забороняються. МЗС Німеччини в 1996 р. опублікувало список 80 країн світу, куди німецьким  туристам не рекомендується їздити, і  заборонило поїздки до Афганістану, Анголи, Бурунді, Заїру, Лівію, Руанду, Сомалі і Судан. По низці інших  країн дані відомості про ступінь  загрози туристам і специфіці  їх поведінки.

В Україні також приймаються  відповідні міри, видаються нормативні документи, які направлені на забезпечення безпеки туристів. Прийняті законодавчі  акти, якими на органи виконавчої влади  покладається обов’язок інформувати  турагентів, туроператорів та туристів про загрозу безпеки, в тому числі через державні засоби масової інформації.

Безпека туризму і зменшення  ризиків при подорожах стосуються широкого круга проблем, зокрема  створення спеціальної поліцейської служби в цілях захисту відвідувачів і місцевого населення, перевірки  безпеки туристських закладів і  наявності у них ліцензій і  сертифікатів, організації роботи ліній  зв'язку термінової допомоги, прийому  скарг туристів, охорони пам'ятників, навколишнього середовища, боротьби з наркотиками і проституцією.

Міжнародний досвід по розробці заходів  безпеки туризму досліджується  і узагальнюється Всесвітньою туристською  організацією.

Безпека подорожей декларувалася  в Хартії туризму і Кодексі  туриста (VI сесія Генеральної асамблеї ВТО, 1985 р.), Гаагською парламентською конференцією з туризму (1989 р.). При Виконавчій Раді ВТО в 1994 р. створений Комітет за якістю туристського обслуговування, який відповідає за питання безпеки подорожей. У тому ж році ВТО провела обстеження 73 країн світу, на тему «Безпека і захист мандрівників, туристів, туристських об'єктів». За ініціативою ВТО влітку 1995 р. в Зстерунді (Швеція) проведено І міжнародну конференцію з безпеки туризму і зменшення ризиків при подорожах. Виведення обстеження свідчать: у 71% країн об'єкти і визначні пам'ятки, що відвідуються туристами, забезпечуються охороною з боку спеціальної туристської поліції або служби безпеки. У більш ніж половині країн така служба є частиною державної або муніципальної поліції. У 21% країн є спеціальна туристська поліцейська служба, в половині країн ця служба допомагає туристам вирішувати їх проблеми, а в 40% країн поліція інформує відповідні консульства і туристів. Таким чином, на туристську поліцію покладаються також охорона пам'ятників культури, що оточує середовища, боротьба з наркотиками, надання інформації юристам і охорона місцевих етнічних груп. Проте лише в 9 країнах є закони, на підставі яких створена туристська поліція. Співробітники туристської поліції в 41% країн навчаються іноземним мовам, а в 26% проходять підготовку по спеціальних туристських дисциплінах. У 37% країн вони підтримують регулярний зв'язок з туристськими відомствами, фірмами і звичайною поліцією.

При проектуванні туру і туристичних  послуг слід уважно вивчити всі можливі  чинники ризику та їх джерела, дослідити  можливість і ймовірність його виявлення  на небезпечному для людини рівні, схильність людини до джерел небезпеки і передбачити комплекс заходів для захисту здоров’я і життя туриста та його майна. 

Шкідливі чинники (чинники ризику) у туризмі можна класифікувати так:

• небезпека травмування;
• вплив довкілля;
• пожежонебезпека;
• біологічні впливи;
• психофізіологічні навантаження;
• небезпека випромінювань;
• хімічні впливи;
• етап перевезення;
• підвищена запиленість і загазованість;
• специфічні чинники ризику;
• інші чинники.

Різні несприятливі чинники мають  різну ймовірність настання та інтенсивність  впливу і важкість наслідків.

Висновки

Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залученню  українців та іноземних громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини краю, збереженню екологічної рівноваги.

Високі можливості зростання галузі та темпи її зростання уже зараз. Але разом із цим і високий  рівень конкуренції, інтенсивності  технологічних нововведень та є  можливість появи нових фірм-конкурентів  через відсутність потужних вхідних  бар’єрів у галузі.

З кожним роком конкуренція на ринку  туристичних послуг стає все більш жорсткішою. З кожним роком на цьому ринку з’являється все більше і більше підприємств. Тому кожна фірма повинна уважно відслідковувати своїх конкурентів, слідкувати за їх діяльністю, останніми досягненнями чи невдачами.

Ефективна співпраця турагенцій з туроператорами і клієнтами є однією із найважливіших складових успіху фірми.