Процес формування складу учасників бізнесу. Критерії підбору команди учасників бізнесу

Варіант

1. Процес формування  складу учасників бізнесу. Критерії  підбору команди учасників бізнесу.

2. Бізнес-дизайн та  його значення для підвищення  бізнес-культури підприємства.

 

1. Процес формування  складу учасників бізнесу. Критерії  підбору команди учасників бізнесу.

 

Організація бізнесу  за своєю природою має процесуальний  характер. Це відпрацювання, насамперед, правил формування підприємницьких  структур, обов'язкових для всіх суб'єктів бізнесу. Ці правила (принципи) регулюються законодавчими актами відповідно до норм, прийнятих у суспільстві.

Важливим завданням  управління бізнесом є формування команди. Керівникам бізнесу і функціональних підрозділів, що беруть участь у створенні  бізнесу, на цій стадії приходиться  вирішувати ряд специфічних задач, пов'язаних з мотивацією праці, конфліктами, виконанням, контролем, відповідальністю, комунікаціями, владою, лідерством і т.п. Це створює сприятливі умови для роботи, допомагає перебороти величезні психологічні навантаження, що виникають у процесі пошуку, узгодження і реалізації управлінських рішень, дозволяє уникнути конфліктів і стресів, що в кінцевому рахунку позначаться на науково-технічному рівні і якості бізнесу.

Багато дослідників  підтверджують, що близько 80 % опитаних, ставлять фактор людських відносин на перше місце з усіх факторів, що впливають на успішне здійснення бізнесу, тому пріоритетність цієї сфери діяльності не викликає сумнівів.

Створення професіональної  команди для нового бізнесу -один із основних обов’язків бізнес-менеджера на першому етапі його роботи. Цей процес вимагає ряд навиків управління у визначенні, відборі і об’єднанні в команду спеціалістів із різних відділів і організацій.

Команда бізнесу - сукупність працівників, що здійснюють функції управління бізнесом і персоналом бізнесу.

Формуючи команду, бізнес-менеджер збирає разом групу людей, намагаючись об’єднати їх загальною ціллю і єдиними задачами. Новизна, унікальність, ризик і швидкоплинність — всі ці риси притаманні новому бізнесу, вони ж і визначають труднощі при формуванні команди. Створення команди для нового бізнесу ускладнено ще й тим, що ці люди не працювали разом, не мають загальних цінностей і норм, але повинні працювати ефективно і синхронно. Необхідний тривалий час, щоб всередині групи виникло командне почуття, щоб встановлені загальні норми, стандарти і цінності. Щоб бізнес був успішним, згрупування людей повинно відбутися до того, як команда почне працювати “на повну потужність”.

За формою команда бізнесу відображає існуючу організаційну структуру  управління бізнесом, розділення функцій, обов'язків і відповідальності за рішення, що приймаються в процесі його реалізації. На верхньому рівні структури знаходиться менеджер бізнесу, а на нижніх — виконавці, відділи і фахівці, що відповідають за окремі функціональні сфери.

За змістом команда бізнесу є групою фахівців високої кваліфікації, що володіють знаннями і навичками, необхідними для ефективного досягнення цілей бізнесу.

Основним інтегруючим  чинником створення і діяльності команди виступає стратегічна мета реалізація бізнесу. У процесі досягнення цілей бізнесу команда набуває своїх меж, використовує організаційні можливості учасників і ресурси бізнесу. Команда бізнесу виступає як соціальний організм, що має свій початок, здійснює процес життєдіяльності (управління бізнесом) і завершує своє існування розформуванням або трансформацією в іншу управлінську команду.

Результати проведених нами досліджень щодо організаційного  забезпечення управління знаннями засвідчують  відсутність відповідної структурної  одиниці з управління знаннями та наявність серед функцій окремих структурних одиниць функцій з управління знаннями, для яких характерне «розсіювання» між різними департаментами та між різними керівниками. Зважаючи на ці проблеми, а також на те, що в системі управління знаннями всі функції, спрямовані на різні процеси трансформації знань повинні бути поєднані між собою в діях суб’єкта управління знаннями, нами були вироблені наступні рекомендації в цій сфері.

Перш за все, до складу такої команди повинен увійти керівник команди з управління знаннями із закріпленням відповідної посади. Він відповідальний за координацію всіх систем знань, які присутні в організації та підпорядковується безпосередньо Голові правління проектного інституту. До кола обов’язків керівника входять такі функції як: управління розробкою організаційної системи управління знаннями; оцінка знань та потреба організації в них; переконання працівників в корисності управління знаннями; створення інфраструктури управління знаннями; поширення передового досвіду; формування культури знань; оцінка ефективності системи управління знаннями; підготовка до затвердження плану і бюджету системи управління знаннями; координація та контроль діяльності команди управління знаннями.

Щодо інших членів команди управління знаннями, то з  врахуванням змішаного підходу до кадрового забезпечення, тобто використання як вирощених, так і залучених знань, пропонується створити такі нові посади із закріпленням за ними відповідних функцій:

1. Аналітик знань. Збір  та фільтрування інформації, яка  надходить до системи управління знаннями. Підтримка постійних зв’язків з учасниками системи управління знаннями, а також тими, хто очолює професійні спільноти, з метою допомоги їм перетворювати неявні знання на явну форму. Заохочення до більш активного використання знання, зафіксовані в документах.

2. Інженер знань. Збір  та перетворення явних знань  в конкретні методики, інструкції, програми та інші матеріали.

3. Адміністратор знань.  Підтримка всіх учасників системи,  які користуються знаннями. Навчання  та консультування з питань засобів, методів та практики використання знань.

4. Брокер знань. Об’єднання  людей один з одним на основі  власних комунікаційних знань.

5. Координатор спільнот. Допомога спільнотам в розвитку  практики, забезпечення необхідними  інструментами та ресурсами. Складання графіку подій, які сприяють розвитку та підтримці роботи спільноти, зацікавлення членів спільноти в цих подіях.

Важливе місце у системі бізнесових відносин займають також її суб'єкти. До основних суб'єктів сфери бізнесу  також можна віднести дві помітні групи учасників: підприємницькі формування і споживачів.

Основними ознаками класифікації підприємницьких  формувань – суб'єктів бізнесу  – є їх розподіл за основними  формами власності і організації.

На товарному ринку функціонують різноманітні учасники бізнесу державної, приватної, колективної, кооперативної і змішаних, похідних від вищеназваних, змішаних форм власності.

З одного боку, команда учасників  бізнесу впливає на створення  певного організаційного середовища бізнесу, формуючи цінності, принципи і норми поведінки персоналу. З іншого боку, діє в ній, підкоряючись єдиній меті та філософії управління бізнесом.

Свою діяльність підприємці організаційно, матеріально, методично забезпечують самостійно. Вони користуються повною свободою у виборі сфер, методів, форм (приватне підприємництво, об'єднання з іншими підприємцями), характеру підприємницької діяльності. На власний розсуд обирають партнерів і клієнтів, а взаємовідносини з ними будують виходячи із взаємних інтересів,

Згідно зі ст. 9 Закону "Про підприємництво", суб'єкти підприємницької діяльності мають право вільного найму працівників на основі угод про використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту) підприємець зобов'язаний забезпечити необхідні умови й охорону праці, її оплату не нижче встановленого в державі мінімального рівня, соціальне й медичне страхування, а також інші права робітників відповідно до чинного законодавства. Відшкодування школи, завданої працівникові, також покладається на підприємця.

Найманий робітник як реалізатор ідей підприємця також відноситься  до групи суб'єктів підприємницького процесу. Саме від нього залежить ефективність і якість реалізації підприємницької  ідеї.

Відомо, що кожному економічному суб'єктові властиві свої власні інтереси. Що стосується підприємця і найманого робітника, то частина їхніх планів збігається (чим вище прибуток, тим вище заробітна плата, до прикладу), а частина носить полярно протилежний характер (підприємець не зацікавлений у високій оплаті праці, а найманий робітник зацікавлений). У таких випадках сторони змушені йти на пошук компромісних варіантів, що взагалі ж і складає основу взаємин цих двох суб'єктів підприємницького процесу.

Форма залучення найманого  робітника в інтерес підприємницької  структури залежить від використовуваної підприємцем системи оплати праці. На сьогоднішній розрізняють наступні:

· Тверда гарантована  заробітна плата.

· Тверда гарантована  заробітна плата з щомісячної (щоквартальною або щорічної) премією,

· Відрядна заробітна  плата.

· З використанням  коефіцієнта ефективності.

· Відрядно-преміальна заробітна  плата.

· Тарифна заробітна  плата.

· Погодинна заробітна  плата.

Правда, усі ці форми  оплати праці сприяють залученню  працівника лише у виробничий (але  не в комерційний) інтерес фірми. Для працівника в такій ситуації головне — виконати належним чином свої обов'язки а який буде загальний результат діяльності фірми, підприємства, колективу, для нього не так важливо.

Для залучення працівника в комерційний інтерес фірми  важливо створити таку ситуацію, коли працівник одночасно буде зацікавлений як у своїх особистих результатах, так і в результатах колективної діяльності. Такий двоякий інтерес працівника можна стимулювати тільки одним-єдиним засобом — установленням прийнятного рівня заробітної плати.

В умовах ринку від  підприємця потрібне уміння — і  навіть схильність — діяти в союзі  з іншими підприємцями і вести  постійний пошук найбільш ефективних партнерських зв'язків, у ході якого  підприємець здійснює переорієнтацію своєї діяльності.

Вибір партнерських зв'язків залежить від цілого ряду факторів. Партнерські зв'язки можна класифікувати в такий спосіб.

1. Довгострокові (або  постійні).

2. Короткочасні (або на  певний строк).

3. Випадкові.

Таким чином, при плануванні своєї діяльності підприємець розглядає партнера (партнерів) як суб'єкт підприємницького процесу, від форми взаємин з яким залежить рівень ефективності його діяльності.

2. Бізнес-дизайн та  його значення для підвищення  бізнес-культури підприємства

 

Успіх будь-якої компанії багато в чому залежить від її людського капіталу. Особливо ця теза актуальна у сфері торгівлі і послуг, де велика роль спілкування і обміну інформацією. Тут не робота механізмів, а саме праця людей є основною рушійною силою для розвитку фірми. Тому ефективна робота компанії безпосередньо залежить від того, наскільки комфортно співробітники відчувають себе на робочому місці, зокрема, в офісі.

Існують загальні тенденції  розвитку естетичної активності, які  проявляються в глобальних процесах соціокультурного розвитку людства загалом. Однією з них є формування та утвердження в двадцятому столітті дизайну, як виду естетичної діяльності людини.

Мета, яку ставить перед  собою дизайн як вид діяльності, - це створення передусім індустріальними  засобами естетично і функціонально сприятливих ля людини умов життя, праці та відпочинку. Фахівці з дизайну - дизайнери - розробляють зразки досконалого, гармонійно організованого й оформленого технічного середовища, доцільних, зручних та привабливих промислових виробів, тобто надають різноманітним техногенним елементам людського буття естетичних властивостей. У дизайні естетика та промислові методи виробництва "пішли один одному назустріч". Масове застосування дизайнерських послуг у промисловості, архітектурі, облаштуванні побуту та житла, обладнанні громадських місць, місць відпочинку і тому подібного призвело до формування сучасного середовища людського буття. Дизайн знов повернув естетичний компонент у виробничу сферу й у всі сторони людського життя. Він сприяє гуманізації предметно-просторового середовища, в якому щоденно доводиться перебувати людині. Завдяки дизайну з з’явилась можливість удосконалення технології та техніки у напряму гармонізації життя людини в техногенному середовищі. Саме внесення естетичного компонента у виробничу і технічну сферу спричинило виникнення дизайну. Він стимулює виробництво товару, котрий не просто має споживчу властивість, а й задовольняє естетичну потребу людини. Якщо виробничник включає, як необхідну ланку, в свою діяльність дизайн, цим він забезпечує зростання своїх прибутків. Скажімо, шведська фірма "Абсолют" домоглась величезного успіху на світовому ринку не лише і не стільки завдяки якості своєї продукції, стільки завдяки унікальному дизайнерському оздобленню пляшок та дизайнерській проробці рекламних кампаній. Продукція фірми стала конкурентоздатною через свою зовнішню принадність для покупця, хоча споживацькі якості продукту фірми "Абсолют" не набагато переважають продукцію багатьох подібних виробників в Європі та Америці.