Поняття бізнес-планування, мета завдання і особливості складання

Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Февраля 2013 в 21:39, курсовая работа

Описание работы

Бізнес-планування, або планування ділового розвитку фірми та його реалізація — це досить потужний інструмент ведення підприємницької діяльності. Воно здійснюється з метою стимулювання розробки, обґрунтування та впровадження нових бізнес-ідей. Від того, наскільки грамотно організовано цей процес, багато в чому залежать і кінцеві результати діяльності підприємства
Сказане не є одкровенням для керівників підприємницьких структур, що працюють в умовах цивілізованої ринкової економіки. Відповідно до результатів досліджень західних економістів між успішністю функціонування організації і ставленням у ній до планування є дуже тісний зв'язок. Причому це однаковою мірою справедливо як для великого, так і для малого та середнього бізнесу.

Содержание

ВСТУП 5
РОЗДІЛ I 9
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 9
1.1 Поняття бізнес-планування, мета завдання і особливості складання 9
1.2 Структура та зміст бізнес-планування 14
1.3 Оцінка ринкових позицій фірми стратегічного планування, сильні та слабкі сторони в умовах ринку 18
РОЗДІЛ II 29
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 29
Висновок
Список використаної літератури

Работа содержит 1 файл

Курсовая Федорченко Юлия МВ-31.docx

— 264.74 Кб (Скачать)

- тривалість життєвого  циклу продукції;

- технологічні особливості  випуску продукції (надання послуг);

- визначення продукції  (послуг), призначеної для продажу на зовнішньому ринку.

При характеристиці запланованої продукції (послуг) дуже важливо чітко  визначити:

- перелік (асортимент) основних  видів продуктів, напівфабрикатів, які планується виробляти, а також види послуг, що передбачається надавати споживачам;

- призначення вироблених  продуктів (наданих послуг);

- споживчі характеристики  продуктів (послуг);

- унікальність (цінність) продуктів  (послуг);

- конкурентоспроможність  продукції (послуг) на споживчому  ринку.

В характеристиці про призначення  вироблених продуктів (наданих послуг) необхідно визначити мету виробництва  конкретних їх видів з точки зору задоволення конкретних потреб споживачів.

Підприємство з цілями, орієнтованими на прибуток, визначає за мету високий рівень прибутку і стабільне його одержання протягом кількох років.

Стратегія ціноутворення  підприємств з цілями, обумовленими існуючим становищем, зорієнтована на недопущення спаду виробництва і збуту, мінімізацію впливу таких зовнішніх факторів, як несприятлива політика уряду, розвиток конкуренції, на підтримку добрих стосунків з учасниками товарообігу.

За допомогою балансу  грошових доходів і витрат перевіряється  синхронність надходження і витрачання грошових коштів, тобто перевіряється  майбутня ліквідність підприємства.

Дані балансу активів  і пасивів підприємства використовуються для оцінки його фінансового стану, виявлення власних обігових засобів, перевірки відповідності банківських позик об'єктам кредитування, розрахункових стосунків і використання ресурсів за цільовим призначенням.

На підставі вказаних документів можна не лише спрогнозувати майбутній фінансовий стан підприємства, але й оцінити його за допомогою очікуваних фінансових коефіцієнтів: ліквідності, платоспроможності та рентабельності.

Досягнення бажаних фінансових результатів завжди пов'язане з  певними ризиками, що виникають у результаті настання небажаних негативних змін. Тому у бізнес-плані передбачено розділ “Ризики та гарантії”.

Під підприємницьким (господарським) ризиком розуміють можливість невдачі та непередбачених втрат, що виникають при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції, робіт, наданням послуг, товарно-грошовими і фінансовими операціями, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних проектів. Ризик - це загроза того, що суб'єкт підприємницької діяльності понесе додаткові витрати в порівнянні з тими, що передбачалися проектом або програмою його дій, чи отримає доходи нижчі за ті, на які він розраховував. Особливо великим є ризик у новому підприємництві.

Аналіз чутливості проекту  може бути замінений ризик-аналізом проекту, при проведенні якого розглядають  не сценарій ймовірного погіршення всіх параметрів проекту, а вибірково  одного з параметрів (наприклад, підвищення цін на сировину на 20%, на 40%, зменшення обсягів реалізації на 20% і т.п.).

В цьому розділі бізнес-плану  необхідно дати рекомендації по запобіганню  ризику, а також викласти свою програму страхування від ризику. Слід передбачити, до яких страхових установ варто звернутися, на які суми планувати страхові внески.

В Додатки до бізнес-плану  включають всю важливу інформацію, яка не увійшла до його основної частини: повні резюме менеджменту  компанії; копії балансів і звітів про фінансову діяльність підприємства (як правило, за 3 попередні роки); детальні розрахунки економічної ефективності інвестиційних проектів; аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства; рекомендаційні відгуки кредиторів, у яких компанія раніше отримувала кредити; копії договорів, пов'язаних з реалізацією проекту; угоди про наміри з закупівель обладнання, сировини, матеріалів і реалізації готової продукції; схеми технологічних процесів і фотографії; опис виробничих процесів; копії ліцензій, авторських свідоцтв і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Оцінка ринкових позицій  фірми стратегічного планування, сильні та слабкі сторони в  умовах ринку.

 

Стратегія - це генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні  для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для досягнення таких цілей.

 Стратегічне планування  – це процес здійснення сукупності  систематизованих і взаємоузгоджених  робіт з визначення довготермінових  цілей та напрямків діяльності  підприємства.

Методологія і етапи стратегічного  планування.

 Методологія стратегічного  планування включає в себе  аналіз різних аспектів діяльності  фірми, що були у минулому  і ймовірно можуть бути актуальними  у майбутньому. Застосування сучасних  інформаційних технологій дає  змогу формувати досить повні  масиви інформації, з яких складається  картина щодо наявних тенденцій  розвитку галузі та динаміки  ринкових позицій конкретної  організації. Широкий асортимент  сучасних методів опрацювання  інформації дозволяє вибрати  ті із них, які будуть адекватні  задачам аналізу і забезпечать  належне обґрунтування управлінських  рішень. Тому методологія стратегічного  планування має містити як  визначення послідовності виконання  певних етапів розробки стратегії,  так і вибір методів досліджень, що здійснюються на кожному  етапі. Це можуть бути методи статистичного дослідження, економічного аналізу, експертних оцінок тощо.

Виділяють три основні  рівні стратегій:

1. Загальнокорпоративна  стратегія;

2. Стратегія бізнесу;

3. Функціональна стратегія.

 На рівні всієї організації її вищим керівництвом опрацьовується загальнокорпоративна стратегія. Вона має знайти відповіді на запитання: “Яким бізнесом передбачає займатися організація?”. Загальнокорпоративна стратегія визначає:

- місію організації,

- види та ринки її  діяльності,

- бажане зростання та  рентабельність.

 Таким чином, основними  елементами загальнокорпоративної  стратегії є: сфера стратегії та розподіл ресурсів.

 На закладі загальнокорпоративної  стратегії опрацьовується стратегія  бізнесу. Вона є подальшою деталізацією  загальнокорпоративної стратегії,  але орієнтованої на конкретний  структурний підрозділ організації. Стратегія бізнесу спрямована на забезпечення конкурентних переваг даної структурної одиниці на певному ринку або у певній галузі.

 Функціональна стратегія.  Управління організацією здійснюється  за функціями (виробництво, маркетинг,  фінанси, облік тощо). Функціональні служби організації опрацьовують стратегії оптимального використання ресурсів організації в цілому за певними функціями, а не за окремими структурними підрозділами.

 Усі три рівні стратегій щільно пов’язані між собою і утворюють в сукупності так звану піраміду стратегій.

Рис 1.1.Піраміда стратегій

 

Етапи стратегічного планування

1. Визначення місії фірми.  Місія фірми – це її головне призначення, чітко сформульована причина її існування, які і формують основні напрями та орієнтири її діяльності. Місія фірми ніби-то окреслює межі бізнесу організації, дозволяє уявити можливості фірми та визначитися з тим, на що не треба марно витрачати зусилля. На практиці місія фірми формулюється у процесі пошуку відповіді на запитання: “Яким бізнесом передбачає займатися фірма?”

 За словами П. Дракера:  “Бізнес не визначається назвою компанії, її статусом або формою організації. Його визначає бажання задовольнити споживача, коли він придбає продукт або послугу. Отже, на питання: “Яким є мій бізнес?”, можна правильно відповісти, якщо подивитись на нього з іншого боку, з точки зору споживача та ринку”.

 Таким чином місію  фірми слід шукати за її  межами, в її споживачах та  ринку, на якому вона працює.

 Саме формулювання  місії має бути чітким та  лаконічним, містити у собі такі  елементи:

- якими є головні цілі  діяльності фірми?

- хто є основними споживачами  продукції фірми?

- які товари (послуги)  фірма виробляє для своїх клієнтів?

- на яких ринках або  сегментах ринку діє фірма?

- в чому специфіка  фірми з точки зору задоволення  потреб клієнтів?

- якими є конкурентні  переваги фірми?

 Сформулювавши місію,  організація ніби-то знаходить  свій особливий шлях в бізнесі, який відрізняє та виокремлює її з-поміж конкурентів. Але на цьому шляху, як правило, зустрічаються перешкоди та небезпеки. Чим краще їх бачить організація, тим більше у неї шансів досягти успіху. Для з’ясування таких перешкод та небезпек виконуються два наступних кроки стратегічного планування: зовнішній та внутрішній аналіз.

1. Зовнішній аналіз – це процес оцінки зовнішніх щодо організації факторів. Під зовнішніми чинниками розуміють всі ті умови, які об’єктивно виникають у середовищі функціонування організації і на які вона не здатна впливати. Зовнішній аналіз переслідує подвійну мету:

1) визначити сприятливі  можливості, тобто чинники, які  можуть сприяти досягненню цілей  організації;

2) визначити загрози та  небезпеки для організації, тобто зовнішні умови, які обмежують можливості організації у просуванні до встановленої мети.

 Для вивчення впливу  зовнішніх факторів усю їх  сукупність поділяють на:

 а) глобальні фактори  (умови та тенденції, які утворюються  у макросередовищі організації): загальноекономічні, соціальні, демографічні, політичні, правові, природні, міжнародні тощо;

 б) галузеві фактори  (сукупність організацій, що виготовляють  продукти або послуги, які здатні  замінювати один одного з точки зору споживчих якостей та напрямків їх використання).

 Звичайно, оцінити майбутній  вплив глобальних факторів досить  складно. Разом з тим, сама  спроба провести таку оцінку  примушує менеджерів організації  замислитися над проблемами, які  можуть спіткати організацію,  продумати свою поведінку в разі їх виникнення.

 Значно легше піддаються прогнозуванню та оцінці галузеві фактори. Вони більш визначені, тісніше пов’язані з конкретним бізнесом. Конкретно в рамках галузевого аналізу мають бути оцінені такі фактори:

 а) споживачі (розміри  та характеристики ринку, темпи  зростання ринку, характер попиту (сезонність та циклічність), диференціація  продукту, чутливість цін, здатність  споживачів диктувати свої ціни);

 б) постачальники (інтенсивність  конкуренції поміж постачальників, наявність матеріалів-замінників, рівень вертикальної інтеграції з постачальниками, здатність постачальників диктувати свої ціни);

 в) конкуренти (основні  конкуруючі сили в галузі, розподіл  ринку поміж ними, інтенсивність  конкуренції в галузі, конкурентні  переваги в галузі тощо);

 г) технології (ступінь  змінності технологіїї виробництва  данної продукції, вплив зміни  технології на якість продукції, можливості отримання додаткових переваг за рахунок зміни технології, вплив зміни технології на ціни).

 Важливим результатом  галузевого аналізу є ідентифікація  ключових факторів успіху в  даній галузі. Будь-який бізнес  характеризується багатьма показниками,  які піддаються управлінню та контролю (обсяги виробництва, рівень якості, рівень цін тощо). Проте, лише деякі з них визначають можливість та спроможність організації конкурувати на своєму ринку. Такі показники і називаються ключовими факторами успіху.

2. Внутрішній аналіз – це процес оцінки факторів, які піддаються управлінню та контролю з боку фірми, тобто факторів, які “виростають” в межах самої організації та є результатом діяльності або бездіяльності її керівництва.

 Основне завдання внутрішнього  аналізу – це виявлення сильних  та слабких сторін організації.

 Сильні сторони –  це особливі, унікальні, оригінальні  властивості організації або,  щонайменше, якості, які відрізняють її від конкурентів. На такі якості робиться ставка в бізнесі фірми.

 Слабкі сторони –  це якості, яких не вистачає  організації проти успішних конкурентів.

 Існує багато різноманітних аспектів діяльності, які визначають силу та могутність організації. Аби упорядкувати процес їх оцінки, на практиці часто застосовується форма балансута слабкі сторони організації

 

 

Сильністорони (+)

Слабкісторони (-)

  1. Специфічні, особливі якості фірми у сфері:

-маркетингу,

-виробництва,

-персоналу,

-фінансів,

-дослідження та розробок

1.     Яких якостей  не вистачає фірмі у сфері:

 

-маркетингу,

-виробництва,

-персоналу,

-фінансів,

-дослідження та розробок

  1. Унікальні знання:

патенти,

 

-         now – how ,

 

-         промислові секрети,

 

-         комерційні таємниці

2.     Які ресурси  є для фірми дефіцитними

3.     Оригінальні  ресурси, які використовує організація

 

Информация о работе Поняття бізнес-планування, мета завдання і особливості складання