Обгрунтування економічних параметрів проекту промислового підприємства

 

Таблиця 2

Розрахунок  величини капітальних  вкладень та амортизаційних відрахувань

 

    Амортизація основних фондів - це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.

  Для відшкодування вартості зношеної частини  основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлення певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів.

  Амортизаційні відрахування обчислюють за певними  нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів.

  За  встановлення норм амортизаційних відрахувань  слід виходити з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного Їхнього старіння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амортизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, .строків настання техніко-економічного старіння, можливих темпів оновлення тощо.

  У міру розвитку техніки, удосконалення технології та організації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.

  Забезпечення  нормального відтворення основних фондів потребує правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим

є знання можливих методів амортизації ОСНОВНИХ фондів. У практиці господарювання можуть застосовуватися методи рівномірної (лінійної), подвійно-залишкової і прискореної амортизації.

  Норми амортизаційних відрахувань за методом  подвійно-залишкової амортизації встановлюються через подвоєння норм, обчислених за методом рівномірної амортизації, але не щодо балансової, а щодо залишкової вартості основних фондів. Підприємства можуть самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів, віднесених за укрупненою класифікацією до третьої групи і придбаних після травня 1997 року, тобто після набуття чинності Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому мають використовуватися такі норми прискореної амортизації відповідно до року експлуатації засобів праці: перший - 15%; другий - 30%; третій - 20%; четвертий - 15%; п'ятий - 10%; шостий і сьомий - 5%. Збільшення масштабів застосування прискореної амортизації сприятиме істотному зменшенню фінансових втрат від техніко-економічного старіння та інтенсифікації процесу оновлення діючих засобів праці на підприємствах і в організаціях України.

    Існують такі методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний
2. Зменшення остаточної вартості
3. Прискорене зменшення остаточної вартості
4. Кумулятивний
5. Виробничий
6. Податковий

   Кожен з них підприємство обирає самостійно.

   В даному курсовому проекті ми використовували  податковий метод. Це метод нарахування  амортизації згідно з нормами  діючого законодавства.  

4. Визначення  необхідної кількості технологічного устаткування

 

Визначаємо необхідну  кількість технологічного устаткування:

4.1 Розрахуємо  дійсний річний фонд роботи  одиниці обладнання: 

Фд = Фкал. – Фвих. – Фсвят. – Фпередсвят. – Фремонт., 

де       Фд - дійсний річний фонд роботи одиниці обладнання, год.;

    Фкал. – кількість годин у році;

    Фвих. – кількість годин у вихідні дні, що є у цьому році;

    Фсвят - кількість годин у святкові дні, що є у цьому році;

    Фпередсвят. - кількість годин у передсвяткові дні, що є у цьому році

    Фремонт. – середня кількість часу ремонту одиниці обладнання за рік, год. 

 
 

4.2 Знаходимо  кількість верстатів (n) 

де       t_н – нормативна верстатомісткість одного виробу, тис. верстатогодин;

          N_шт. – річна програма, шт.;

          Фд - дійсний річний фонд роботи одиниці обладнання, год.;

          К_в – коефіцієнт виконання норм виробітку.

 
 
 
 
 
 
 

5. Визначення  чисельності працюючих (за категоріями)

 

 

ВИЗНАЧЕННЯ  ЧИСЕЛЬНОСТІ ОКРЕМИХ  КАТЕГОРІЙ ПРАЦІВНИКІВ 

  

Окреслюючи цілі та напрямки розвитку діяльності підприємства, його керівництво має визначити необхідні для Їхньої реалізації ресурси, у тім числі трудові.

  

 Розрахунки  чисельності спираються не лише  на кількісну та якісну оцінку  самих трудових ресурсів, а й  на можливий рівень Їхнього  використання та на аналіз  факторів, які впливають на цей  рівень, - технічних, організаційних, соціально-економічних. 

Об'єктами аналізу  в такому разі стають:

  

- номенклатура  продукції, що виготовляється, та  послуг, що надаються; 

- утрати робочого  часу та причини таких; 

- характер та  порівняльний рівень технологічних  процесів і устаткування 

  

-- прогресивність та відповідність сучасним вимогам організації праці та виробництва;

- рівень мотивації  трудової діяльності;

- норми обслуговування  та виробітку, рівень фактичного  виконання норм тощо.

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування. Зокрема: 1) розрахунки за обсягом будуть різними для підприємств масового та серійного виробництва у порівнянні з підприємствами одиничного й дослідного виробництва;

  

2) підприємство, яке докорінно диверсифікує свою  діяльність, натрапить на значно більші проблеми в розрахунках ніж підприємство, що тільки збільшує обсяги виробництва чи надання послуг;

  

3) підприємству, виробництво на якому має ритмічний  характер протягом усього року, незнані проблеми виробництва  сезонного характеру, у тім числі щодо розрахунків чисельності персоналу.

  

За умови значних  організаційних змін (наприклад створення  нового підприємства) оцінка майбутніх  потреб у трудових ресурсах є досить складним завданням. У цьому разі використовують ТИПОВІ структури, моделі, аналоги.

  

За визначення чисельності на перспективний період необхідно враховувати фактори  зовнішнього середовища, а саме:

• ринкову кон'юнктуру, зв'язану з тим чи тим видом  діяльності;

• циклічність  розвитку економіки, передбачення можливого загального економічного спаду;

• регіональні  особливості ринку праці (переміщення  виробничих потужностей в регіони з нижчою вартістю праці);

• державні (урядові) програми, замовлення, контракти (згідно з останніми підприємство зобов'язане  створювати нові робочі місця);

• юридичні аспекти. (закони, договори з профспілками і  т. ін.), що регулюють трудові відносини, захищають інтереси окремих категорій  населення та працівників;  

• можливості використання тимчасового наймання працівників, надомної праці.

Техніка розрахунків  планової чисельності окремих категорій  працівників визначається конкретною специфікою їхньої професійної діяльності та галузевими особливостями функціонування того чи того підприємства.

Але в будь-якому  разі вона має базуватись на врахуванні можливої економії затрат праці за факторами.

   

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що колись можуть бути залучені до конкретної праці).

 

Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни - персонал, кадри, трудовий колектив.  

   

Персонал  підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

   

Окрім постійних  працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні  особи на підставі тимчасового трудового договору (контракту).

   

З огляду на те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, усіх працівників підрозділяють  на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема у промисловості до першої групи – промислово-виробничого персоналу - відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо.