Франчайзинг як форма організації бізнесу

На жаль, більшість вітчизняних компаній не мають необхідних передумов для успішного розвитку на основі франчайзингу. Основні критерії щодо визначення успішності наступні.

По-перше, компанія мереж повинна володіти брендом в тій чи іншій формі: логотипом, торговою маркою, символікою та ін.. В Україні взагалі мало власних брендів товарів/послуг, що передбачають насамперед високу якість та дійсно «розкручену» запатентовану торгову марку.

По-друге, франчайзі повинен мати власні грошові інвестиції та бути власником свого бізнесу, а також отримувати високі прибутки, з яких він повинен систематично сплачувати франшизеру за отримані права та послуги.

По-третє, проблемою розвитку франчайзингу в Україні є непідготовленість законодавчої бази щодо даного виду організації бізнесу. Вітчизняне законодавство не містить такого поняття, як франчайзинг. В результаті відсутній комплексний підхід до системи франчайзингу як такої, а відносини франчайзингу розглядаються в контексті комерційної концесії, яка не враховує і не відображає всі нюанси та особливості франчайзингу.

Необхідно відзначити, що одним з найбільш негативних факторів є відсутність у підприємців інформації про переваги ведення бізнесу на основі франшизи. Вітчизняні підприємці більшою мірою цінують товар, який має матеріальну форму, а платити гроші за нематеріальні активи, такі як торгова марка, технологія виробництва, розроблена концепція ведення бізнесу – більшість не готова.

Також негативними чинниками є: низький рівень банківського кредитування, відсутність у вітчизняних підприємців досвіду роботи в мережах франчайзингу, недобросовісне відношення до виконання договірних зобов’язань та чужої інтелектуальної власності та ін..

Як показує практика функціонування, найбільшими внутрішніми управлінськими проблемами національних франчайзингових мереж є неможливість забезпечення належного контролю за діяльність всіх франчайзі, оскільки ті знаходяться в різних регіонах України; забезпечення єдності стилів у компанії з різною корпоративною культурою; насторожене ставлення до інноваційних підходів ведення бізнесу (особливо в невеликих провінційних містах).

Прикро визнавати, але закордонні франчайзодавці розгядають Україну як країну з нестабільною економічною і політичною ситуацією, а дані фактори найбільшою мірою становлять загрозу інвестиційним проекам. Цим можна пояснити те, що відомі міжнародні мережі уникають можливості вийти на ринок України, натомість розглядають в якості ділових партнерів інші країни Східної Європи, такі як Болгарію, Польщу, Угорщину, Чехію.

Враховуючи економічну нестабільність та відсутність сприятливого правового поля іноземні мережі ризикують власними фінансовими коштами. Тому деякі з них надають перевагу продавати тільки власну торгову марку, отримуючи відсотки від обороту, при цьому часто вимагають від вітчизняних бізнесменів гарантій того, що об’єкт на протязі певного часу не буде проданий.

Отже, для економіки України франчайзинг є відносно новим та до кінця неопрацьованим явищем, в той час як в закордонних країнах франчайзинг як форма ведення бізнесу практикувався сторіччями. Для України франчайзинг як метод отримання фактично готового бізнесу, що значно зменшує підприємницькі ризики, може стати динамічним фактором розвитку підприємництва. Проте для підвищення франчайзингової активності необхідно:

1.                              Удосконалення законодавства щодо регулювання франчайзингових відносин. Для реалізації будь-яких бізнес-проектів необхідно вирішити ряд важливих юридичних питань, починаючи зі створення та реєстрації організації, в подальшому регулювання її діяльності, вирішення корпоративних конфліктних ситуацій й закінчуючи судовим захистом та можливою ліквідацією організації. В Україні франчайзингові правовідносини регулюються тільки на стадії виконання та припинення франчайзингового договору. Тому існує об’єктивна необхідність у створенні належного законодавчого регулювання, що сприятиме утвердженню франчайзингу як ефективної форми організації бізнесу на вітчизняному ринку товарів та послуг.

Отже, щоб створити сприятливе середовище для розвитку франчайзингових угод необхідно в першу чергу внести зміни в законодавство. Не менш важливим завданням є уніфікувати, наблизити відповідальність українського законодавства міжнародним нормам та угодам.

2.                              Забезпечення доступності кредитування для бажаючих розвивати власну франчайзингову мережу.

3.                              Створення необхідних структур для просування розвитку франчайзингу: популяризація та інформаційна підтримка розвитку франчайзингу, розроблення пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування франчайзингових підприємницьких систем; розроблення та схвалення етичних правил для франчайзингових відносин та підприємницької культури, консалтингові послуги.

В подальшому доцільно проводити дослідження щодо теоретичних і практичних основ розвитку теорії вітчизняного та зарубіжного досвіду в організації управління та обслуговування франчайзингових мереж.

На сьогоднішній день на ринку туристичних послуг особливим попитом користуються рекреаційний та лікувальний види туризму. Для України, на мою думку, враховуючи її багатий природно-реакційний потенціал, із місце розташуванням СПА-курортів питань не виникне. Багата історична і культурна спадщина дозволяє поєднати лікування звідпочинком та культурно-історичним туризмом, а відома гостинність українців у поєднанні зі значним досвідом прийому відпочиваючих сприятиме підвищенню туристичного іміджу країни.

Висновок

Створення сприятливих умов для розвитку бізнесу в Україні – це глобальна проблема, яка передбачає розробку пакетів закону, а також перегляд податкової та фінансово-кредитної політики з метою створення сучасних прогресивних організаційних форм ведення бізнесу.

Щоб створити сприятливе середовище для розвитку франчайзингових угод необхідно в першу чергу внести зміни в законодавство. Необхідно прийняти закон про франчайзинг, забезпечити доступність кредитування, а також сприяти підвищенню підприємницької культури.

Список використаної літератури:

1.      Асоціація франчайзингу в Україні // www.franchising.org.ua.

2.      Бревнов А. А. Организация частного предпринемательства в Украине. – Харьков, Одиссей, 2004. – 672 с.

3.      Варналій З. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – К., «Знання», 2001. – 277 с.

4.      Мунін Г. Б., Карягін Ю. О. Франчайзинг в готельно-ресторанному бізнесі. – К., «Кондор», 2008. – 368 с.

5.      International Franshise Association // www.franchising.org.

2