Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Февраля 2013 в 20:16, курсовая работа
Завданням курсової роботи є розробка бази даних компанії з виробництва програмного забезпечення. Актуальність обраної теми зумовлена розвитком бізнесу та технологій, що супроводжується збільшенням об’єму інформації.
Облік заказів та процес управління компанії зберігається у великій кількості файлів, що спричиняє ефект надлишковості – ситуації, коли одні й ті самі дані зберігаються в різних файлах
Лістинг 2.1 – Створення бази даних
USE Kostenko
GO
CREATE DATABASE Kostenko_D.Y.
ON PRIMARY (NAME = 'Kompaniya_z_vurob_PZ ',
FILENAME = 'C:\Program Files\Microsoft SQL Server\MSSQL.1\MSSQL\ KypcoBaya.MDF',
SIZE = 5MB,
FILEGROWTH = 10%)
LOG ON (NAME = 'Kompaniya _Log',
FILENAME = ' C:\Program Files\Microsoft SQL Server\MSSQL.1\MSSQL\ Kompaniya _Log.LDF',
SIZE = 5MB,
FILEGROWTH = 10%)
GO
2.3 Розробка сценаріїв для створення базових таблиць
Для створення базових таблиць за допомогою коду Transact-SQL використовується оператор CREATE TABLE, який має набір параметрів, включаючи групу файлів, до яких буде віднесено таблицю, ім’я таблиці, первинний та зовнішній ключі таблиці, а також імена стовпчиків та типи даних.
Щоб створити таблицю, слід вказати:
Назви таблиці і стовпців повинні відповідати вимогам SQL. Кожна СУБД має власні вимоги. Типом даних для кожного стовпця можуть бути символи, числа, інформація про дату і час або дані іншого типу. Обмеження дозволяють задавати властивості, наприклад вводити значення null, значення за умовчанням, ключі і допустимі значення.
Слід зауважити, що таблиця може бути й не пов’язана з іншими таблицями, але в такому випадку вона несе в собі мінімум інформації. До того ж відносини між таблицями допомагають значною мірою підвищити цілісність збереженої в базі даних інформації.
Спочатку необхідно створювати батьківські таблиці, потім переходити до дочірніх. Це гарантуватиме існування всіх таблиць на етапі визначення відношень між ними.
Виконання коду Transact-SQL, необхідного для створення таблиць, призведе до створення таблиць, вказуємо назви, параметри, тип, наявність первинного ключа та значень за замовчуванням, допустимість введення пустих значень.
Отже, оголошення всіх таблиць зведене до єдиного сценарію (додаток А), виконання якого призводить до створення всіх таблиць проектованої бази даних та зв’язків між ними.
2.4 Забезпечення декларативної цілісності реляційних даних
Під цілісністю даних розуміють коректність і несуперечність інформації, що зберігається в базі даних. Якщо в базі даних з’являється неузгоджена інформація, то цілісність втрачена.
У проектованій базі даних використовуються різні властивості, що забезпечують декларативну цілісність даних.
Почнемо з типів даних, які забезпечують доменну цілісність, оскільки інформація, що вводиться, має відповідати типу, заданому для того чи іншого об’єкту. Отже, створюючи базові таблиці бази даних компанії для кожного стовпчика був визначений свій певний тип даних, що гарантує внесення в таблиці тільки тих даних, які відповідають цьому типу.
Зовнішній ключ – якщо до однієї таблиці додати атрибут, який є первинним ключем іншої таблиці, то доданий атрибут буде називатись зовнішнім ключем.
У проектованій базі даних первинні та зовнішні ключі були створені під час оголошення базових таблиць, що зазначено в сценарії (додаток А).
Після створення всіх таблиць та забезпечення декларативної цілісності даних можна побудувати діаграму зв’язків між базовими таблицями за допомогою редактору діаграм. Для цього в програмі Management Studio слід у своїй базі даних знайти папку Database Diagrams, у якій за допомогою контекстного меню викликати пункт New Database Diagram, після чого у вікні, що з’явилося, додати всі створені базові таблиці за допомогою вибору в контекстному меню пункту Add Table.
Рисунок 2.1 – Структурна схема БД
3 РОЗРОБКА ОБ’ЄКТІВ ДЛЯ ДОСТУПУ ДО РЕЛЯЦІЙНИХ ДАНИХ
3.1 Розробка збережених процедур
Одним із найбільш відомих об’єктів управління даними в базі даних є збережена процедура – об’єкт MS SQL Server, представлений набором відкомпільованих операторів Transact-SQL. Збережена процедура не містить ніякої інформації з бази даних, проте вона містить посилання на базові таблиці, у яких знаходять всі необхідні дані.
Найяскравішою перевагою збережених процедур є значне підвищення ефективності управління інформацією в базі даних.
Опишемо зазначений код Transact-SQL:
Лістинг 3.1 – Створення збереженої процедури novzakaz
CREATE PROCEDURE novzakaz
@Zakaz int, @ID_mag int, @ID_kl int output
AS
INSERT INTO Klient(Zakaz,ID_mag) VALUES(@Zakaz,@ID_mag)
select @ID_kl=@@identity
Після запуску на виконання даного коду створюється збережена процедура novzakaz. Для перевірки правильності роботи створеної процедури слід виконати код, зазначений у лістингу 3.2.
Лістинг 3.2 – Перевірка правильності роботи збереженої процедури novzakaz
declare @NumberZakaza int
EXEC novzakaz
@Zakaz='1235',
@ID_mag='3',
@ID_kl = @NumberZakaza output
select @NumberZakaza as HOBUyZAKAZ
select Zakaz
from Klient
where ID_kl=@NumberZakaza
Аналогічно створюються збережені процедури для одночасного внесення даних в інші таблиці. Коди всіх створених збережених процедур можна переглянути в сценарії (додаток Б).
Наступним типом збережених процедур, створених для маніпулювання даними проектованої бази. Коди всіх процедур представленні у сценарії (додаток Б).
За допомогою зазначеного оператору DROP PROCEDURE видалено створену збережену процедуру під ім’ям novzakaz.
Лістинг 3.3 – Видалення процедури novzakaz
DROP PROCEDURE novzakaz
3.2 Розробка об’єктів для виклику даних з бази даних
Коди Transact-SQL для створення запитів наведено в додатку В.
Спочатку виконується секція FROM, потім секція WHERE, потім секція SELECT. Дії:
Отже, в проектованій базі даних використовуються запити для об’єднання у багато табличні форми.
Лістинг 3.4 – Многотабличний запит
select distinct Li4nuy_ID_sotrydnika, Familiya, Symma
From Dolgnosti, Sotrydniki, Zar_plata, Otdelu
where ID_dolg=ID_dolgnosti
and ID_otd=ID_otdel2
and ID_otd=ID_otdel3
order by Familiya desc;
Лінгвістичне забезпечення – це сукупність мовних засобів, що забезпечують гнучкість представлення та обробки інформації за допомогою інформаційних систем. Тут мова виступає не лише як засіб комунікацій між елементами діяльності, що знаходяться на одному рівні, але й забезпечує людино-машинну взаємодію. Зазвичай лінгвістичне забезпечення включає мови запитів та звітів, що реалізують людино-машинну взаємодію, а також спеціальні мови визначення та управління даними, що забезпечують адекватність внутрішнього представлення та поєднання внутрішнього та зовнішнього представлень.
Особливостями лінгвістичного забезпечення є дві основні складові:
− мова інтерфейсу, як засіб взаємодії клієнта із системою;
− мова компілятора, як засіб взаємодії між елементами управління.
Система створена на базі програмного інструментарію Visual Studio, і в своїй основі вона містить одну з мов, на якій спілкуються усі сучасні прикладні пакети – MSIL, або просто IL – загальна мова-посередник .NET програм. Вона є мовою компілятора, і хоча сам проект створювався на мові C#, реалізація все одно відбувається в мові-посереднику. Фактично, ми маємо ефект двох програм та двох клієнтів: розробник використовує відому йому мову для виконання поставлених задач, при цьому програма спілкується з комп’ютером на своїй мові, а створена таким чином програма надає клієнту змогу працювати на тій мові, яку він розуміє, але елементи програми спілкуються на своїй власній мові. Для СА «Компанія з виробництва ПЗ» мовою інтерфейсу є російська мова, орієнтована на користувачів. Її елементи використовуються в інтерфейсі прикладної програми для полегшення взаєморозуміння між клієнтом та системою.
Організаційне забезпечення – це сукупність методів та засобів, регламентуючих взаємодію робітників з технічними засобами та між собою в процесі розробки та експлуатації інформаційної системи.
Організаційним забезпеченням створеної системи СА «Компанія з виробництва ПЗ» є, насамперед, такі елементи:
− регламентація діяльності співробітників у даній інформаційній системі (забезпечення багатокористувацької роботи через прикладну програму-інтерфейс, що входить до системи та виконує роль контролера дій працівників);
− технічне завдання на створення інформаційної системи з автоматизації прийняття та слідкування за замовленням.
3.4 Інтерфейс користувача та інструкція по використання
Одним з найбільш застосованих підходів до розробки клієнтських прикладних програм для взаємодії з реляційними базами даних під ОС Windows є використання інструментарію Visual Studio корпорації Microsoft. MS Visual Studio - це інтегроване середовище розробки (Integrated Development Environment (IDE)) для створення, документування, запуску та відладки програм, написаних на сучасних мовах створення програмних систем. Це потужний інструмент професійної розробки складних прикладних програм, один з кращих у світі.
З пакету Visual Studio для створення інтерфейсу я використав мову С#, яка є об’єктно-орієнтованою мовою програмування, і забезпечена кількома паралельними варіантами доступу до серверів баз даних. Засоби доступу технології ADO (Active Data Objects) надають можливості для представлення даних, збережених в персональній реляційній базі, в екранних формах Windows-прикладної програми. Однак, ця технологія при зміні імені серверу чи бази потребує безпосереднього перекомпілювання і зміни маршрутизації. У той же час можливість використання технології ODBC (Open Database Connectivity) для підключення клієнтської програми до різноманітних джерел даних без необхідності змін коду та перекомпіляції є набагато корисніша для тих, хто працює з базою на різних серверах. У такому випадку немає необхідності перекомпілювання, є лиш необхідність перепрограмування Dsn.
Для побудови проекту спочатку створимо базову форму в якості MDI Container. Більшість Windows-прикладних програм мають головне меню, яке представляє собою ієрархічну структуру виконуваних функцій і команд. Практично усі функції, які можна здійснити за допомогою елементів управління, мають свій аналог у вигляді пункта меню. Для створення головного меню використовується елемент управління MenuStrip, розташований на Панелі елементів. Перетягуємо елемент управління на форму. В результаті під формою з’являється відповідний значок, активація якого дозволяє додавати елементи і налаштовувати їх властивості.
Заповнюємо рядки меню та надаємо змістовні назви об’єктам.
У програмі потребується визивати з’єднення, тому краще прописати його. Для полегшення роботи можно зробити так: в файле Prograffi.es прописати код, зазначений у лістингу 3.5.
Лістинг 3.5 – Підключення до головної форми
using System;
using System.Collections.Generic;
using System.Linq;
using System.Windows.Forms;
namespace WindowsFormsApplication1
{
static class Program
{
public static Form1 MainForm;
/// <summary>
/// The main entry point for the application.
/// </summary>
Продовження лістингу 3.5
[STAThread]
static void Main()
{
Application.
Application.
MainForm = new Form1();
Application.Run(MainForm);
}
}
}
Далі створимо форми для тих елементів меню, що потребують цього. В огляді рішень вибираємо наш проект, з контекстного меню вибираємо додати нову форму. Создаємо головну форму та підключимо всі необхідні форми (додаток В).
Рисунок 3.1 – Головна форма інтерфейсу бази даних
Тепер працюємо з кожною формою окремо, реалізуючи відкриття. Натиснемо два рази на кнопку в меню, щоб записати відкриття даної форми. Відкриємо код форми Form12 і модифікуємо наступним чином( лістинг 3.6):
Лістинг 3.6 – Модифікація форми Form12
using System;
using System.Collections.Generic;
using System.ComponentModel;
using System.Data;
using System.Drawing;
using System.Linq;
using System.Text;
using System.Windows.Forms;
using System.Data.SqlClient;
using System.Collections;
using System.Data.Common;
namespace WindowsFormsApplication1
{
public partial class Form12 : Form
{
public Form12()
{
InitializeComponent();
}
public void Execute()
{
String connectionString = "Data Source=USER-ПК;Initial Catalog=Kostenko_D.Y.;
System.Data.SqlClient.SqlConne
System.Data.SqlClient.SqlConne
connect2.Open();