gn="justify">  Еволюція  структури податкових систем розвинутих країн та сучасна практика оподаткування  свідчать про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого  рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягнення  податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; загальної  орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв’язання найгостріших соціальних проблем, традицій оподаткування.

  Важливим  аспектом структури податкових систем розвинутих країн є структура  прямих податків, яка характеризується певними закономірностями, а саме – співвідношення між податком на прибуток корпорацій і особистим  прибутковим податком. В країнах із розвинутою ринковою економікою у створеному національному доході переважають індивідуальні доходи. 

  Таблиця 1.

  Частка  податкових надходжень у країнах  з ринковою економікою

                                                                                                                    %

 

 

  Тому  частка особистого прибуткового податку  значно вища. Податок на прибуток корпорацій не має великого фіскального значення. Його питома вага у податкових надходженнях більшості розвинутих країн порівняно  низька. Винятком можна вважати лише Японію, де податки на прибуток, що утримуються  на всіх бюджетних рівнях і під  різною назвою, становлять 21,5 % і відрізняються  від частки особистого прибуткового податку всього на 5,3 процентного  пункту [1].

  Але зупинимося на ньому детальніше. Податок  на прибуток корпорацій – це податок  порівняно недавнього походження. Він  отримав поширення у зв’язку  з розвитком форм бізнесу, заснованих на практиці обмеженої відповідальності. Корпораційний податок стягується з чистого прибутку компаній. Система  оподаткування прибутку визначається при умові подвійного оподаткування, тобто одночасного оподаткування  прибутку на рівні компаній і на рівні акціонерів, які отримують  дивіденди. Податкове законодавство  окремих країн, наприклад Канади і Бельгії, передбачає також зниження ставки прибуткового податку для  компаній оброблювальних галузей. У  Великобританії і Норвегії для доходів від добування нафти і газу встановлені завищені з базою ставки пропорційного податку [1].

  Така  роль податку на прибуток корпорацій у більшості розвинутих країн, окрім  зазначеної причини, що створює можливість зменшення питомої ваги цього  податку у податкових надходженнях, зумовлена ще й іншими причинами. Зокрема визнанням західною теорією та практикою жорсткого взаємозвязку між розміром податку на прибуток і його впливом на виробничі стимули. Вважається, що обкладання прибутку податком, що перевищує 50 % його величини, негативно впливає на стимули до приватнопідприємницької виробничої діяльності.

  Розглянувши систему прямого оподаткування  розвинутих країн світу можна побачити, що в ній переважає прибутковий податок з громадян, а податок на прибуток не має такого важливого значення у формуванні дохідної частини бюджету, а у нас – навпаки. Але за даного рівня життя переважної частини населення переважання податку на прибуток над прибутковим податком з громадян є закономірністю. Але якщо розглянути це з другої сторони, то це свідчить про надмірний податковий тягар, який покладений на підприємства України, що є неприроднім.

  З огляду на це, доцільно скористатися досвідом корпоративного оподаткування Німеччини. Згідно із законом Німеччини “Про корпоративний податок” базова ставка цього податку становить 45 %. У  разі розподілу прибутку компанія отримує  податкову пільгу у розмірі 15 % суми розподілюваного прибутку, а отже ставка податку на розподілюваний прибуток, відповідно зменшується до 30 %, що повною мірою нейтралізує негативний вплив  подвійного оподаткування.

  Але перш за все ніж використовувати  теоретичну базу і практичний досвід країн Заходу, все це має бути переусвідомлене й адаптовано до наших умов. Встановлення високого рівня оподаткування з метою  вирішення передусім фіскальних завдань і поповнення бюджету  може бути основою податкової стратегії  на якийсь час, тому, що це заважає створенню  нових підприємницьких структур і призводить до масових банкрутств.

  Першим  кроком у реформуванні податкової системи  на сьогодні є прийняття наприкінці 2010 року Податкового кодексу. Саме із прийняттям такого кодексу очікується поліпшення виконання фіскальної функції, зростання податкових доходів держави. Так, передбачається:

  1) наближувати податковий та і  фінансовий облік для уніфікації  порядку визначення фінансового  результату при оподаткування  прибутку підприємств;

  2) реформувати систему оподаткування  доходів громадян одночасно із  змінами порядку і розмірів  нарахувань внесків до фондів  загальнообов’язкового державного  соціального страхування;

  3) запроваджувати рентний принцип  оподаткування видобутку усіх  видів корисних копалин і використання  природних ресурсів;

  4) зберегти й удосконалити спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва;

  5) реформувати фіксований сільськогосподарський податок, врегулювавши порядок визначення видів діяльності і кола платників, диференціювавши ставки залежно від видів діяльності [2].

  Отже, основним завданням реформування податкової системи України є зниження податкового  навантаження на економіку, і в той  же час забезпечення вдосконалення  системи надходжень. При цьому  різке зниження податкових ставок і  загального рівня оподаткування  може не призвести до очікуваного  зростання інвестицій і темпів економічного зростання. Звичайно, зниження податкових ставок сприятиме зростанню інвестиційних  можливостей українських підприємств.

  Більш перспективною є стратегія поетапного зниження податкового навантаження за рахунок скасування неефективних податків і зборів, підвищення фіскальної ефективності податків на основі розширення бази оподаткування, надання пільг  службам підприємництва, покращення адміністрування, зменшення масштабів  ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетної  політики на середньострокову перспективу  та спрямування податкових надходжень у сфери, від яких залежить довгострокове  економічне зростання. Виходячи з цього,  прийняття збалансованого Податкового  кодексу – документу, в якому  оптимально поєднуються функції  фіскальні, від яких залежить життєдіяльність  держави, і стимулюючі, включаючи  зниження тіньової економіки, рівня  безпрецедентного масштабу корупції в  десятки мільярдів гривен за межами державного бюджету, які не приймають  участі у розвитку життєдіяльності  держави і суспільства, стало  досить доцільним на сьогоднішньому етапі розвитку.

  Податковий  кодекс, з одного боку, є кроком вперед, оскільки систематизує податкові закони, їх не потрібно шукати. Але водночас на сьогоднішній день є величезні  проблеми з приводу того, що дуже завуальовано в багатьох формах проблеми, які на перший погляд здаються нормальними [3].

  Отже, чинна податкова система потребує якісного реформування. Таке реформування має здійснюватися цілеспрямовано, системно, відкрито, виважено за складовими і поступово у часі. Потрібно щоб відбулося вирішення спектру цільових задач системного реформування. До них треба віднести: забезпечення результативності змін; залучення до процесу всіх суб’єктів відносин; базування на інтересах громадянського суспільства і всіх громадян України; забезпечення адекватного і прогнозованого реагування суб’єктів спла-ти податків на зміни, що запроваджуються, їх прилаштування до нових вимог. 
 

 

ВИСНОВОК

 

  Однією  з складових податкової системи  України є прямі податки, які  пройшли довгий і складний шлях формування і розвитку.

  Слід  зазначити те, що прямі податки  як і будь-які інші мають як свої переваги так і недоліки. Основними  перевагами прямих податків є те, що вони сприяють такому розподілу податкового  тягаря, при якому більше платять  ті члени суспільства, як вищі доходи, тоді, як непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену  долю втрат доходу для тих, у кого він менший.

  Також прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, за їх допомогою можна  регулювати підприємницьку активність. З точки зору проблем бюджетного дефіциту – прямі податки являються  одним з найбільш стабільніших і  надійних видів бюджетних доходів, тому підвищення їх питомої ваги стабілізує дохідну частину бюджету.

  Основним  недоліком прямих податків є їх високі ставки, що негативно впливають на будь-яке підприємство.

  Якщо  ж розглядати структуру прямих податків в Україні, то можна побачити, що на сьогоднішній день вона характеризує переважання податку на прибуток , тоді як у розвинутих країнах світу  це навпаки.

  Це  явище можна розглядати з двох сторін. Якщо більш висока питома вага податку на прибуток підприємств  у порівнянні з особистим прибуткових  податком, то ступінь переважання  податку на прибуток над прибуткових  податком з громадян є неприроднім, зумовленим надмірним податковим тягарем, який покладений на підприємства країни.

  Зазначені вище проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи. Звідси виникає необхідність проведення податкової реформи та створення  єдиного систематизованого законодавчого  акту прямої дії, який охоплює всі  без виключення питання податкового  права та відповідає адекватним засадам  податкової політики держави.

  Створення нової законодавчої бази у сфері  оподаткування повинно віддзеркалювати  традиції існуючої податкової системи  та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем.

  На  основі проведеного дослідження  можна запропонувати наступні напрямки проведення податкової реформи в  Україні:

1. Загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акту з оподаткування.

2. Зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів господарювання.

3. Створення умов для здійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновлення матеріально-технічної бази.

4.Стимулювання здійснення інвестицій, а також направлення коштів на інноваційну діяльність.

5. Скасування безпідставних пільг.

6. Створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” // Відомості Верховної Ради, № 15, 1997 р., ст. 117.

2. Закон України “Про державний бюджет України на 2005р.”

3. Закон України “Про державний бюджет України на 2004 р.” – Галицькі контракти”, № 13, 2004 р., ст. 55.

4. Бабич Л., Бабчук Р., Давивенко С., Остапенко А. Податкове реформування в Україні: напрямки удосконалення // Економіка України, № 8, 2001 р., с. 9.

5. Василик О.Д. “Удосконалення податкової системи України” – Фінанси України, № 10, 1998 р., ст. 37.

6. Василик О. “Податки в системі регулювання доходів юридичних і фізичних осіб” – Економіка України, № 4, 2000 р., с. 20-29.