Значення прямих податків у формуванні доходів бюджету

  Податок з власників транспортних засобів та інших  самохідних машин  і механізмів. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є одним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

  Податок на спадщину. Верховна Рада ввела мораторій на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги, спожиті в побуті газ і електроенергію та послуги громадського транспорту.

  У законі йдеться, що мораторій вводиться  на період до встановлення розміру  мінімальної зарплати і пенсії на рівні прожиткового мінімуму та до погашення заборгованості з виплати  зарплат і стипендій.

  За  всі ці послуги населення буде платити за тарифами, установленими  станом на 1 січня 2006 року. У той же час Верховна Рада надала право споживачам телекомунікаційних послуг безкоштовно  одержувати від оператора або  провайдера рахунки за надані послуги. Раніше детальну інформацію (точну  дату дзвінка, місця, кількість виговорених  хвилин і плату за ці хвилини) можна  було одержати тільки за додаткову  плату. Також Верховна Рада прийняла у новій редакції закон, що зменшує  оподаткування об'єктів спадщини.

  Законом змінюються ставки податку з доходів  фізичних осіб по операціях із продажу  об'єктів рухомого і нерухомого майна, а також встановлюються пільги з  оподаткування об'єктів спадщини. Зокрема, законом встановлюється нульова  ставка податку з доходу, отриманого членом родини спадкоємця першого ступеня  споріднення.

  Крім  того, зменшується з 15% до 5% ставка податку  з доходу, отриманого спадкоємцями, що не є членами родини спадкоємця першого ступеня споріднення, а  також з 30% до 15% зменшується ставка податку при одержанні податку  від спадкодавця-нерезидента.

  Майновий  податок. Згідно із статтею 67 Конституції України, кожен громадянин України зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством, для чого щорічно подавати до податкового органу за місцем проживання декларацію про свій майновий стан та отримані доходи за минулий рік.

  Законодавчим  актом, що регулює порядок оподаткування  доходів громадян та подання ними декларації, є Декрет Кабінету Міністрів  України від 26 грудня 1992 року № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян " з відповідними змінами і доповненнями, яким встановлено, що об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік, що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів, одержаних з різних джерел, як на території України, так і за її межами. Ставка податку – 13%.

  Вважається, що громадянин має постійне місце  проживання в Україні, якщо він проживав на території України в календарному році не менше 183 днів.

  Статтею 12 вищезгаданого Декрету встановлено, що після закінчення календарного року така категорія громадян, крім тих, які одержували доходи лише за місцем основної роботи в Україні, зобов’язані  до 1 березня наступного року подати до податкового органу за місцем проживання в Україні декларацію про суму сукупного доходу, одержаного як за основним, так і не основним місцем роботи.

  Серед різного роду прямих податків (прибуткового, майнового, земельного, на спадщину і  дарування, на грошовий капітал, промислового) по своєму фіскальному значенню переважають  прибуткові податки, тобто податки, що охоплюють оподатковування прибутку (доходу) підприємств і організацій  і оподатковування особистих  прибутків громадян.

  Прямі податки встановлюються безпосередньо  щодо платників і сплачуються  за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Податки на доходи стягуються з доходів  фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

  Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються  на загальнодержавні та місцеві.

  Загальнодержавні  податки  установлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим  на всій території країни незалежно  від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються. Місцеві  податки  установлюються місцевими  радами народних депутатів, їхня особливість  полягає в тому, що на відміну  від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників  та порядок обчислення. Конкретні  ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах  установлених граничних розмірів.

  Податки повинні бути основним інструментом держави для:

- регулювання економіки;

- стимулювання науково-технічного прогресу;

- формування доходів бюджету;

- обмеження росту цін та інфляції, тощо.

  У сучасному підприємницькому механізмі  основним призначенням податків повинен  стати захист майнових прав та інтересів  платників податків - юридичних і  фізичних осіб, а також стимулювання та підвищення ефективності виробництва. 
 

  2. Роль прямих податків в системі доходів державного бюджету 

  Однією  з причин нестабільності економіки  України є недосконалість податкового  законодавства. Високі податки є  гальмом ринкових перетворень в  країні, оскільки значна частина доходів  підприємств поглинається під тиском “податкового пресу”. Це в свою чергу  призводить до появи фактів ухилення від сплати податків суб’єктами господарювання або значного заниження оподатковуваних  доходів.

  Однією  з складових податкової системи  України є прямі податки, які  відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини  бюджету. Прямі  податки встановлюються безпосередньо  щодо платників і їх розмір залежить від масштабів оподаткування, такий  принцип оподаткування більшістю  економістів вважається найсправедливішим.

  Але на жаль структура податкової системи  України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і  роботи податкових служб прослідковується поступове зменшення долі прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність є падіння реальних доходів.

  Застосування  податків, а зокрема прямих є одним  з економічних методів керування  і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних  інтересів із комерційними інтересами підприємців і підприємств, незалежно  від відомчої підпорядкованості, форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою  податків визначаються взаємовідносини  підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими  бюджетами, із банками, а також із вищестоящими організаціями. За допомогою  податків регулюється зовнішньоекономічна  діяльність, включаючи приплив іноземних  інвестицій, формується прибуток підприємства. Прямі податки встановлюються безпосередньо  щодо платників і їх розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, легше контролювати надходження, з їх допомогою можна регулювати підприємницьку активність. Багато хто вважає, що вони справедливіші, залежать від величини доходу платників податку, в той час, коли непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втрат доходу для тих, у кого він менший [3].

  Вцілому, якщо аналізувати, то дохідні частини  Зведеного державного бюджету України  формуються за рахунок податків і  неподаткових надходжень. Сьогодні головними  видами державних доходів є податки. Доходи Зведеного бюджету України  зростають – якщо у 2007 році їх сума склала 219,9 млрд. грн., то у 2008 році вона зросла на 78 млрд. грн., проте  у 2009 році спостерігається деяке сповільнення росту, тобто зменшення в 2009 році на 3,15% в порівнянні з 2008 роком. Більша частина доходів (понад 73%) сформована за рахунок саме податкових надходжень. Зростання доходів зумовлене  переважно за рахунок зростання  податкових платежів.

  Якщо  проаналізувати податкові надходження  в 2007-2009 роках в розрізі тільки прямих податків, то слід зазначити, що cпостерігається досить помітне збільшення їх частки. Так в 2008 році на 35,84 %, і в 2009 на 17,09% в порівнянні з 2007. Аналогічна ситуація спостерігається, якщо аналізувати прямі податки в розрізі їх складових: збільшення податку з доходів фізичних осіб на 32,07% в 2008 році та на 28,04% в 2009 році в порівнянні з 2007., збільшення збору за спеціальне використання ресурсів в 2008 році на 55,39% та на 89,56% в 2009 році.

  Інша  динаміка проявляється при аналізі  податку на прибуток підприємств  та інших податкових надходжень. Збільшення частки податку на прибуток в 2008 році на 39,83%, що на 13,66 млрд. грн. більше, не підтвердилось  збільшенням в 2009 році, а навпаки  зменшилась на 44,41% в порівнянні з 2008 роком.

  Причиною  таких змін є: різке зменшення  відрахувань податку на прибуток приватним сектором економіки –  на 15,0 млрд. грн.., або більш як у  двічі, скорочення сплату податком підприємства з іноземним капіталом (на 1,0 млрд. грн..), а також банки  та страхові компанії (на 1,2 млрд. грн.) [5].

  Отже, однією з складових податкової системи  України є прямі податки, які  пройшли довгий і складний шлях формування і розвитку.

  Слід  зазначити те, що прямі податки  як і будь-які інші мають як свої переваги так і недоліки. Основними  перевагами прямих податків є те, що вони сприяють такому розподілу податкового  тягаря, при якому більше платять  ті члени суспільства, в яких вищі доходи, тоді, як непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втрат доходу для тих, у кого він менший.

  Також прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, за їх допомогою можна  регулювати підприємницьку активність. З точки зору проблем бюджетного дефіциту – прямі податки являються  одним з найбільш стабільніших і  надійних видів бюджетних доходів, тому підвищення їх питомої ваги стабілізує дохідну частину бюджету.

  Основним  недоліком прямих податків є їх високі ставки, що негативно впливають на будь-яке підприємство. Високі ставки податків прямо перешкоджають зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності, після сплати податків у підприємства не залишається коштів на оновлення та модернізацію основних засобів. А це все призводить до банкрутства платників податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньової економіки.

  Якщо  ж розглядати структуру прямих податків в Україні, то можна побачити, що на сьогоднішній день вона характеризує переважання податку на прибуток , тоді як у розвинутих країнах світу  це навпаки.

  Це  явище можна розглядати з двох сторін. Якщо більш висока питома вага податку на прибуток підприємств  у порівнянні з особистим прибуткових  податком, то ступінь переважання  податку на прибуток над прибуткових  податком з громадян є неприроднім, зумовленим надмірним податковим тягарем, який покладений на підприємства країни.     Виходячи з цього можна сказати, що діюча на сьогоднішній день податкова система – підриває національну економіку і фінансовий стан більшості господарюючих суб’єктів.

  Тому, формування податкової системи України  потребує вивчення досвіду розвинутих країн, податкові системи яких мають  багатолітню історію. Вивчення світового  досвіду супроводжується порівнянням  податкової системи України з  податковими системами розвинутих країн, яке стає підставою для  визначення шляхів удосконалення податкової системи України.

  Однією  з характеристик сучасних податкових систем розвинутих країн є співвідношення прямих і непрямих податків. Це співвідношення має певні особливості у різних країнах. Так у США, Японії, Канаді, Англії переважають прямі податки. У Франції – непрямі, які становлять 67,9%. Італія і Німеччина мають досить урівноважену структуру (Табл. 1) [1].

  Еволюція  структури податкових систем розвинутих країн та сучасна практика оподаткування  свідчать про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких чинників: життєвого  рівня переважної частини населення; досконалості механізму стягнення  податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; загальної орієнтації західних суспільств на соціальний компроміс, розв’язання найгостріших соціальних проблем, традицій оподаткування.