Завдання бюджетної політики та визначення її пріоритетів в Україні

1

Завдання 1

Завдання бюджетної політики та визначення її пріоритетів в Україні

Бюджетна політика представляє собою сукупність економічних і адміністративних заходів, що застосовує держава з метою стабілізації та підвищення ефективності національної економіки, використовуючи, головним чином, бюджетні та податкові механізми.

Бюджетна політика формує такий механізм бюджетного регулювання, який би у найбільшій мірі сприяв досягненню окреслених у суспільстві цілей. У зв’язку з цим, формування і реалізація бюджетної політики потребує пошуку шляхів постійного вдосконалення бюджетного механізму. Бюджетна політика, яка реалізується через систему бюджетних доходів і видатків, бюджетного регулювання і контролю у такому випадку буде виконувати своє важливе завдання - забезпечення та підтримку бюджетної рівноваги та ефективний вплив на соціально-економічні процеси, включаючи інвестиційні.

Бюджетна політика держави здійснюється через функціонування бюджетного механізму. Під бюджетним механізмом розуміють сукупність засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для економічного і соціального розвитку країни. До складу бюджетного механізму слід включати бюджетне планування і регулювання (програмно-цільовий метод, методологічні засади організації міжбюджетних відносин), фінансові показники, нормативи, ліміти, резерви, пріоритети, принципи і функції, методи, технологію (алгоритм) та інструменти державної бюджетної політики.

Продовження Рис.1

Рис. 1. Сукупність функцій бюджетної системи, які реалізуються через бюджетну політику

Під бюджетною політикою держави доцільно розуміти системну сукупність пріоритетів (національних інтересів), наукових підходів і конкретних заходів щодо цілеспрямованої діяльності держави з регулювання бюджетного процесу і використання бюджетної системи для рішення економічних і соціальних  задач країни.

До інструментів, через які здійснюється бюджетна політика, відносяться: щорічні послання Президента України до Верховної Ради України, Програма економічного і соціального розвитку України, щорічні Бюджетні резолюції Верховної Ради України (з 2003 року – Основні напрями бюджетної політики), закон про державний бюджет, закон про виконання державного бюджету, бюджетні програми всіх рівнів.

Система бюджетного регулювання як одна з основних складових системи державного регулювання економіки може бути теоретично відтворена структурно-функціональною моделлю, яка ґрунтується на інтеграції державного регулювання дохідної і видаткової частин бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу з урахуванням динаміки економічних процесів та зовнішньоекономічного середовища.

Бюджетна політика держави має охоплювати таке коло завдань:

- визначення пріоритетів (національних інтересів) в бюджетній сфері на певний період;

- вибір або розробка наукових підходів до діяльності держави в царині управління бюджетним процесом і бюджетною системою;

- розробка конкретних заходів щодо покращання управління бюджетним процесом і бюджетною системою;

- встановлення оптимального співвідношення податкових і неподаткових доходів бюджетів;

- забезпечення складання і ухвалення реалістичних бюджетів;

- визначення структури і обсягів державних видатків відповідно до визначених пріоритетів бюджетної політики;

- регулювання дефіциту (профіциту) бюджету, фінансування бюджетного дефіциту;

- управління міжбюджетними відносинами.

Бюджетну політику характеризує цілий ряд показників (Табл.1).

Таблиця 1

Сукупність індикаторів, що характеризують бюджетну політику держави

Доходи державного бюджету України в 2010 році склали 240,398 млрд. гривень, що на 14,598 млрд. гривень, або на 5,7% менше, ніж було заплановано. Крім того, значну величину становить дефіцит бюджету, який покривається або зовнішніми запозиченнями або бюджетними субсидіями (рис.3).

Рис.2  Структура зведеного бюджету України

Аналіз доходів зведеного бюджету України (Рис.4). свідчить, що податки в Україні становлять основу доходів бюджету і тому потенційно є найбільш вагомими фінансовими регуляторами, які впливають як на доходи суб’єктів національної економіки, так і на перебіг економічних процесів: нагромадження капіталу, інвестицій, підприємницької активності, сукупного споживання тощо.

Рис.3 Доходи державного бюджету України

Вагома частка податкової складової у доходах бюджету значною мірою обумовлює пріоритети бюджетної політики у сфері доходів пріоритетами та заходами податкової політики.

При цьому рівень податків у доходах бюджетів в умовах розвинених ринкових відносин обмежує частку ВВП, яка може бути перерозподілена через бюджет і, відповідно, обсяги його видатків Вплив податкової політики на кількісні та якісні параметри економічної системи фактично відбувається через реалізацію внутрішнього потенціалу системи оподаткування, що відображається у двох невід’ємних функціях податку – фіскальній та регулюючій.

У процесі бюджетного регулювання держава може використовувати певні методи (правові, економічні, адміністративні) та інструменти й важелі впливу на інвестиційну діяльність (суб’єкти оподаткування, об’єкти оподаткування, джерела податку, ставки податку, шкала оподаткування, строки сплати, податкові пільги, податковий кредит тощо).

Основними напрямами бюджетної політики держави на сучасному етапі є:

1) створення соціально-орієнтованої ринкової економіки;

2) стабілізація економічного середовища як передумови розвитку бізнесу;

3) досягнення довготривалого економічного зростання;

4) підвищення життєвого рівня населення.

Становить інтерес класифікація типів бюджетної політики Т.М.Ковальової та С.В.Баруліна. Залежно від пріоритетів цільового спрямування заходів у сфері управління бюджетним процесом вони виділяють такі типи бюджетної політики:

- доходний (мета - максимально можливе збільшення за допомогою будь-яких засобів доходів бюджету);

- видатковий (мета - “надавати суспільству максимум благ (послуг)”);

- контрольно-регулюючий (мета - “пошук засобів штучного втручання в економіку для підтримки рівноваги доходів та видатків”);

- комбінований (мета - “створення необхідних і достатніх умов для розвитку ринкової економіки,збільшення кількості та підвищення якості послуг, що надаються державою (муніципалітетами), забезпечення органів влади всіх рівнів достатніми і стабільними власними доходами на основі зростання легальних обсягів виробництва, споживання і доходів суб’єктів, активізації інвестиційної діяльності та підвищення контрольно-регулюючої ефективності бюджетного механізму”).

Залежно від стратегічного спрямування Т.М.Ковальова та С.В.Барулін виділяють стримуючу бюджетну політику (мета - запобігання кризам перевиробництва окремих видів продукції, недопущення перенасичення інвестиціями окремих галузей економіки тощо) та стимулюючу бюджетну політику.

Вивчаючи вплив податків на суспільне відтворення, вчені вважають, що цьому повинна сприяти бюджетна політика (зокрема, політика державних витрат і податків), прискорена амортизація, що створює умови для нових інвестицій. Визначаючи об’єкти оподаткування, податкові ставки та пільги, держава може стимулювати розвиток таких виробництв, які в умовах ринкової економіки не можуть самостійно забезпечити свій розвиток або навпаки, локалізувати ті чи інші негативні економічні процеси та явища.

Кожен із названих складових елементів податкового механізму має свою особливість практичного застосування і потребує чіткої визначеності та взаємодії. Водночас, регуляторний потенціал податків недостатньо реалізовується в Україні у загальній структурі інструментів бюджетного регулювання інвестиційної діяльності. Вирішення стратегічних завдань розвитку українського суспільства потребує підпорядкування процесу формування та розвитку податкової політики стратегічним цілям і завданням бюджетної політики.

Враховуючи особливості сучасного відтворювального процесу і складність і масштабність завдань, що стоять перед економікою України, витрати держави навряд чи будуть суттєво знижуватися.

Бюджетна політика повинна визначатися, з одного боку, з урахуванням циклічності економічного розвитку, з іншого – стану державних фінансів і запасу стійкості бюджетної системи, суттєве зменшення якої може призвести до ускладнення проведення ефективного державного регулювання інвестиційної діяльності для впливу на економічне зростання.

Відносно невеликі розміри номінального ВВП в Україні, який перерозподіляється через бюджет, потребують раціонального балансування між різними напрямами видатків.

За таких умов значна увага зосереджується переважно на видатках бюджету та удосконаленні їх структури.

Для наглядності ефективності бюджетної політики України було проаналізовано головний індикатор економіки країни – валовий внутрішній продукт. У 2009 році відбулося серйозне падіння ВВП як номінального, так і реального. При чому реальне падіння ВВП було одним з найвищих у світі та становило «мінус» 14,8%.

Проте за підсумками 2010 року відбулося зростання реального ВВП на 4,1% або на 181,3 млрд. грн. більше ніж у 2009 рік. Тобто у 2010 році Україні вдалося не лише досягти до кризових показників ВВП, а й перевищити їх. Зростання вдалось досягнути за рахунок високих показників розвитку в промисловості, транспорті, торгівлі, фінансовій сфері.

Необхідними умовами стабільності бюджетної системи є проведення бюджетної політики, спрямованої на  забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів з державного бюджету на основі прозорих та об’єктивних критеріїв, що ґрунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень та стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами.

Основні напрямки бюджетної політики на 2011 рік розроблені з метою формування бюджетної політики, яка буде спрямована на створення умов для рішучого подолання наслідків фінансово-економічної кризи, проведення ефективної податково-бюджетної інноваційної моделі розвитку економіки, підвищення рівня зайнятості населення, збільшення розміру заробітної плати, сприяння ціновій та валютно-курсовій стабільності. [Про основні напрями бюджетної політики на 2011 рік. // Постанова Верховної Ради України від 04.06.2010. –http://zaron.rada.gov.ua.,с.23]

Бюджетна політика держави має низку системних недоліків, які носять довгостроковий характер, а прийняття збалансованого бюджету та формування через нього довгострокових чинників економічного зростання при одночасному підвищенні ефективності використання бюджетних коштів є стратегічним орієнтиром держави у сфері державних фінансів.

Останніми роками державна фінансова політика України  поступово переорієнтовується на розв'язання економічних та соціальних проблем із використанням непрямих важелів. Для того щоби бюджетна політика держави була ефективною, потрібно:

– оптимізувати функціонування системи управління державними фінансами;

– чітко регламентувати законодавчо процес акумуляції й руху фінансових потоків, забезпечення їх прозорості для суспільства;

– забезпечити високі темпи зростання національної економіки як основного чинника зниження фінансових ризиків під час розробки показників державного бюджету;

– досягти надійності прогнозу основних макроекономічних показників, на основі яких формуються дохідна й видаткова чистини державного бюджету, – обсягів і темпів зростання ВВП, темпів інфляції, валютного курсу;

– дотримуватися об’єктивності під час формування дохідної частини бюджету;