Засади планування видаткыв державного бюджету

2. Кредити, надані  підприємствам на умовах валютної  самоокупності. Усі витрати щодо  їх погашення й обслуговування (в іноземній валюті) повинні нести  самі підприємства.

3. Кредити на  умовах погашення зовнішніх зобов’язань  за рахунок бюджету з подальшим  відшкодуванням його витрат в  національній валюті. У даному  випадку підприємства не тільки  не несуть повної юридичної  відповідальності за своєчасне  погашення кредиту, а й звільняються від витрат щодо конвертації валюти. Такі кредити також містять у собі елементи додаткового субсидування підприємств. Практично за всіма1 кредитами, за винятком кредитів другої групи, весь валютний ризик покладається на державу. Збільшення обсягів гарантій за такими кредитами означає додаткову можливість збільшити у наступні роки субсидії підприємствам у прихованій формі [28, с. 178].

До складу видатків, пов’язаних з політичними функціями  держави, належать: утримання армії; державного апарату управління і влади; посольств; консульств; сплата внесків до міжнародних організацій тощо. Вони становлять від 3 до 10% валового внутрішнього продукту і від 10 до 25% загальної суми державних видатків розвинутих країн.

Загалом у країнах  з розвинутою ринковою економікою видатки, зумовлені економічними функціями держави, становлять від 10 до 15% валового внутрішнього продукту і від 20 до 35% загальної суми державних видатків. Щодо видатків на науково-дослідні роботи та дослідно-конструкторські розробки, то сучасна держава з ринковою економікою перетворилася на головного організатора й інвестора наукових досліджень. За державний кошт у країнах Заходу фінансується від 15 до 65% витрат на ці потреби. У провідних країнах світу на наукові дослідження спрямовується від 2,5 до майже 4% валового внутрішнього продукту [7, с. 47].

Соціальні функції  держави втілюються через забезпечення мінімального прожиткового рівня найуразливішим категоріям населення, сприяння розвитку освіти, культури, охорони здоров’я і довкілля. Загалом видатки на соціальні потреби становлять від 20 до 35% загального обсягу державних витрат у більшості країн світу.

Стаття 30 Бюджетного Кодексу України, визначає наступний  склад видатків та кредитування Державного бюджету України:

1. Видатки та  кредитування Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, пов’язані з реалізацією програм та заходів;

2. Джерелами  формування загального фонду  Державного бюджету України у  частині кредитування є:

1) надходження  внаслідок стягнення простроченої  заборгованості перед державою  за кредитами (позиками), залученими  державою або під державні  гарантії, кредитами з державного  бюджету, якщо інше не встановлено  законом про Державний бюджет  України;

2) повернення  кредитів, наданих з державного  бюджету, що не мають цільового  призначення;

3) повернення  кредитів до державного бюджету,  наданих для реалізації інвестиційних  програм (проектів) за рахунок  кредитів (позик), залучених державою  від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

3. Джерела формування  спеціального фонду Державного  бюджету України у частині  кредитування визначаються законом  про Державний бюджет України  [8].

Державний бюджет України має містити пояснення  всіх видатків, за винятком видатків, пов’язаних з державною таємницею (таємних видатків).

Таємні видатки, передбачені на діяльність органів  державної влади, в інтересах  національної безпеки включаються  до Державного бюджету України без  деталізації.

Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Рахунковою палатою та Міністерством фінансів України.

Класифікацію видатків державного бюджету представимо на рисунку 1.2. 

 

Рис. 1.2.  Класифікація видатків державного бюджету

Так, стаття 87 БКУ  визначає видатки, що здійснюються з Державного бюджету України [8]:

1. До видатків, що здійснюються з Державного  бюджету України, належать видатки  на:

1) державне управління:

а) законодавчу  владу;

б) виконавчу  владу;

в) Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну  діяльність;

4) фундаментальні  та прикладні дослідження і  сприяння науково-технічному прогресу  державного значення, міжнародні  наукові та інформаційні зв’язки  державного значення;

5) національну  оборону (крім заходів та робіт  з мобілізаційної підготовки  місцевого значення);

6) правоохоронну  діяльність, забезпечення безпеки  держави та цивільний захист  населення і територій;

7) освіту:

а) загальну середню  освіту:

спеціалізовані  школи (у тому числі школи-інтернати) державної власності;

загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у професійно-технічних  навчальних закладах державної власності);

в) вищу освіту (на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів на умовах державного замовлення у вищих навчальних закладах державної власності);

г) післядипломну  освіту (на оплату послуг з підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на умовах державного замовлення у  навчальних закладах державної власності);

ґ) позашкільні  навчальні заклади та заходи з  позашкільної роботи з дітьми згідно з переліком, затвердженим Кабінетом  Міністрів України;

д) інші заклади  та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

8) охорону здоров’я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну  допомогу (багатопрофільні лікарні  та поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

в) санаторно-реабілітаційну допомогу;

г) санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні  станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом  Міністрів України;

9) соціальний  захист та соціальне забезпечення:

а) виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом;

б) державні програми соціальної допомоги;

в) державну підтримку  громадських організацій інвалідів і ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

ґ) державну підтримку  молодіжних та дитячих громадських  організацій на виконання загальнодержавних  програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій  громадян;

е) забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних  центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

є) інші програми в галузі соціального захисту  та соціального забезпечення, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністром України;

10) культуру  і мистецтво;

11) державні  програми підтримки телебачення,  радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру  і спорт;

13) державні  програми підтримки регіонального  розвитку та пріоритетних галузей  економіки;

14) програми  реставрації пам’яток архітектури,  спорудження (створення) пам'ятників  і монументів державного значення;

15) державні  програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні  інвестиційні програми (проекти);

17) державні  програми з ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи, охорони  навколишнього природного середовища  та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення  та поповнення державних запасів  і резервів;

19) обслуговування  державного боргу;

20) проведення  виборів у випадках, передбачених  законом, та всеукраїнських референдумів;

21) інші програми, які мають виключно державне  значення.

Система державних  видатків призначена забезпечити раціональне  розміщення та ефективне використання державних коштів.

Отже ми бачимо, що державні видатки відіграють важливу  роль в державі. Адже за їх допомогою відбувається фінансування різних соціальних сфер, потрібних для нормального розвитку суспільства в цілому. Основну роль у цій системі виконує держава, адже на неї покладено функція контролю за тим, щоб кошти були направлені у ту сферу, для якої вони були призначені у відповідних завчасно встановлених законом документах.