Вплив бюджетної політики на інфляційний процес

Одним з способів збільшення дохідної частини бюджету є також повніший облік податкової бази і залучення неінфляційних ресурсів фінансування бюджетного дефіциту передовсім за рахунок випуску державних цінних паперів.

Однак розглянуті антиінфляційні резерви збільшення надходжень до бюджету, як правило, не дають швидких результатів і розраховані на перспективу. Тому основним напрямком скорочення бюджетного дефіциту є зменшення державних видатків через поступове обмеження фінансування тих видів діяльності держави, які цілком можна передати ринковій системі. Конкретними способами вирішення цієї проблеми є зменшення обсягів бюджетних капіталовкладень, поступове скорочення дотування збиткових державних підприємств, перегляд системи трансфертів (Україна в 1997р. з-поміж країн колишнього СРСР мала найвищий відсоток трансфертів у доходах населення — 43,2%), часткова приватизація сфери освіти, охорони здоров'я тощо.

У країнах з перехідною економікою найбільш актуальним є вирішення проблеми фінансування діючих та дотування збиткових підприємств. Держава повинна надавати пряму бюджетну підтримку тільки окремим підприємствам, які відповідають пріоритетам її структурної політики і здатні за такої підтримки досягти ефективного господарювання. При цьому потрібно спрямовувати грошові ін'єкції безпосередньо у виробництво, а не на сплату накопичених раніше боргів.

Скорочення бюджетних  асигнувань — це складний процес і  раптове його припинення може завдати  економіці значних втрат. Так, з позиції ринкової економіки недоцільно підтримувати діяльність збиткових підприємств за рахунок бюджету. Але одночасне припинення їх дотування спричинятиме масові банкрутства та зростання безробіття, тобто потребуватиме збільшення державних витрат на соціальне забезпечення додаткової кількості безробітних, їхню перекваліфікацію, працевлаштування тощо. Намагаючись швидко приборкати інфляцію без урахування довгострокових наслідків зменшення державних видатків, уряд може отримати зворотний ефект — збільшення дефіциту бюджету та прискорення інфляції. Тому здійснення таких заходів потребує особливої обачності, попередньої оцінки можливих негативних наслідків та їх своєчасної нейтралізації.

Величина інфляції визначає серйозність проблеми на бюджет органу місцевого самоврядування.

- 3-5% інфляція може  бути подолана без особливих  перестановок в більшості бюджетів.

- 20% інфляція створює серйозні проблеми для виконання бюджетів на рівні їх виконання в попередньому році.

Інфляція підвищує вартість запозичення коштів. Таким чином, частина бюджету має йти на обслуговування боргу, в той же час, знижується справжня вартість обслуговування вже існуючого внутрішнього боргу.

Основним етапом боротьби з інфляцією є етап, коли формується бюджет.

До питання врахування інфляції необхідно підходити з  усією обережністю. Найбільш типовими рішеннями є:

1. Замороження заробітної  плати робітників і службовців. Якщо це відбувається протягом  декількох років поспіль, то це може знизити реальний доход службовців, негативно позначитись на їх моральному стані, знизити продуктивність праці і стати причиною втрати роботи, і що врешті решт, стає головним вже політичним питанням.

2. Індексування законодавчо  затверджених програм. Пенсії,

3. допомога по безробіттю, медичні платежі і деякі інші  законодавчо затверджені програми  можуть автоматично індексуватись  для дотримання рівня реальних  сум .

4. Вибіркове збільшення  інфляції. Інфляція має різні  показники в залежності від  економічних галузей, тому під час формування бюджету може бути прийняте рішення допустити вибіркове збільшення інфляції в тих сферах, які вважаються найбільш важливими ( наприклад, ціни на пальне) .

5. Корегування бюджету.  Одним з методом боротьби з  інфляцію - є припинення фінансування малопріоритетних програм для підтримання більш важливих, принаймні на найнижчому рівні, фінансування в реальній вартості

Найбільш важливими  є надійна інформація і прогнози, заздалегідь запланований і добре продуманий метод боротьби з інфляцією, а також чітке усвідомлення реального впливу інфляції на послуги, що надаються окремими бюджетними організаціями.

Інфляція може також  підвищити ціну валюти доходів, так  само як і її вартість. Це має привести до збільшення доходів, що частково може компенсувати вплив інфляції на видаткову частину.

Усі кроки, перераховані вище, аналізуються і плануються до початку виконання бюджету. Як тільки бюджет приймається і починається  його виконання, вибір інструментів для боротьби з інфляцією обмежується .

 

 

 

 

 

Висновки

 

Інфляція являє собою  складне багатоаспектне явище соціально-економічного характеру, властиве в тому або іншому ступені всім країнам: розвиненим, тим, що розвиваються й, звичайно, країнам  з перехідною економікою. Серйозною  проблемою інфляція залишається для України. 

Боротьба з некерованою  інфляцією є однією з головних проблем державного регулювання, бо на цьому наріжному камені тримається вся соціально-економічна, фінансова  й банківська політика. З метою  стримання інфляції та зменшення  її негативних наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику. Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляцією.

Бюджетний механізм антиінфляційної  політики спрямовано на скорочення бюджетного дефіциту. Цього можна досягти за рахунок: збільшення доходів; скорочення державних видатків .

Збільшення надходжень до бюджету можна швидко домогтися  за рахунок підвищення податків, що дає позитивний результат у короткостроковому  періоді. Але надалі політика посилення податкового пресу призведе до приховування прибутків, руйнування стимулів до праці та інвестування, гальмування економічного розвитку і, як наслідок, до скорочення надходжень у державний бюджет. Тому видається доцільнішим розвивати податкову систему в напрямку зниження ставок оподаткування, що може стати дійовим інструментом антиінфляційної політики. Так, зниження ставок податку на прибуток заохочує до інвестування й пожвавлення виробництва, що в перспективі забезпечить збільшення доходів і відповідне зростання надходжень до бюджету від оподаткування.

Одним з способів збільшення дохідної частини бюджету є також  повніший облік податкової бази і  залучення неінфляційних ресурсів фінансування бюджетного дефіциту передовсім за рахунок випуску державних цінних паперів.

Список використаної літератури

 

1. Амосов А. Інфляція і криза: шляхи виходу - М.: Преса, 2000

2. Воронiн Д. "Інфляція - гірший з податків" //Діло №2, економічний додаток до газети "Російські вісті". – 2002.

3. Давидов А. Ю. Інфляція в економіці: світовий досвід та наші проблеми - М.: Республіка, 2000.

4. Кравченко С., Теленик С. Інфляція в ринковій економіці:сутність, причини і взаємозв’язок з макроекономічними показниками // Економіка, фінанси, право. – 2002. - №7. - с.9-12

5. Мельник О. Антиінфляційна політика, як фактор економічного зростання в Україні // Банківська справа. – 2000. - №3. – с.11-17

6. Найман М. Теориретична політична економія імакроекономічна теорія: зайнятість, інфляція, платіжний баланс. – Мюнхен:Франц Вален. – 1996. – 369с.

7. Овод А. Інфляційні процеси в Україні: минуле й сьогодення // Наукові записки. – Чортків. – 2002. – Випуск 2. „Україна в умовах ринкової трансформації економіки і сучасних реформ господарювання”. – с.17-19

8. Угов В.В. Денги. Денежное обращение. Инфляция: Учебное пособие для вузов. – М.: Банки и биржа, ЮНИТИ. – 1995. – 554с.