Виникнення та становлення бюджетних відносин на території України

 

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет  водного господарства та природокористування

Кафедра фінансів та економіки природокористування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

 

З дисципліни «Бюджетна система»

 

На тему: «Виникнення та становлення бюджетних відносин

на території України»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала:

Студентка ФЕіП

Групи Ф-42

Грицюк Є.Ф.

Перевірив:

Подлевський А.А.

 

Рівне – 2011

 

Зміст

Вступ…………………….…………………………………………………………3

1. Виникнення бюджетної системи України……………….…...…………..4
2. Становлення бюджетної системи України………….….………..……….7

3. Розвиток концепцій реформи системи міжбюджетних відносин 

 в Україні………………………………………………………..…...…….11

Висновки………………………..…………………………………….…..……...21

Список  використаної літератури….……..………………………….……....…..22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Бюджетні відносини відносяться до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної  системи полягає у тому, що через  бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина  національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання  державою своїх функції.

Актуальність теми посилюється  тим, що бюджетні відносини нашої країни на сьогоднішній день є фактичною копією бюджетних відносин колишнього СРСР. На пострадянському і постсоціалістичному європейському просторі вже усі держави, крім України та Білорусії, реформували або розпочали реформувати свої бюджетні відносини. І це стало дієвим фактором суттєвих економічних зрушень в цих державах, виходу із стадії соціально-економічної кризи.

Стало очевидно, що бюджетні відносини потребують вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків.

Метою моєї роботи є розгляд, спроба аналізу найважливіших проблем  бюджетних відносин та напрямки вирішення цих проблем.

 

 

 

 

 

 

 

1.  Виникнення бюджетної системи України

Об’єктивними чинниками  виникнення бюджетних відносин в  Україні стало формування економічної  системи держави, власних бюджетної, податкової, банківської систем, запровадження  права приватної і комунальної  власності, загальнодержавних, місцевих податків і зборів. Становлення інститутів законодавчої, виконавчої влади і  місцевого самоврядування, закріплення  моделі їх організації в Конституції  України обумовило суб’єкти цих  відносин, якими є Верховна Рада України, центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого  самоврядування, органи самоорганізації  населення. Міжбюджетні відносини  виникають на семи рівнях: між центральними, місцевими органами виконавчої влади  і органами місцевого самоврядування (обласними, районними радами, Київською  і Севастопольською міськими радами і їх виконавчими органами, міськими радами і виконавчими комітетами міст обласного значення); центральними органами виконавчої влади та Верховною  Радою і Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, районними радами, радами міст республіканського значення; між органами місцевого самоврядування: обласними і районними радами, обласними радами та радами міст обласного  значення і їх виконавчими комітетами, між районними радами і сільськими, селищними радами, радами міст районного  значення та їх виконавчими комітетами; Верховною Радою і Урядом Автономної Республіки Крим та органами місцевого  самоврядування Криму; міськими радами міст з районним поділом та їх виконавчими  органами і районними в місті  радами та їх виконавчими органами; міськими, сільськими, селищними, районними  у місті радами і їх виконавчими  комітетами та органами самоорганізації  населення; між органами місцевого  самоврядування одного рівня.

Спад виробництва, криза  платежів, негрошові форми розрахунків, рудименти радянської системи управління призводили до зростання штучної дотаційності місцевих бюджетів, взаєморозрахунків між бюджетами, формування непрозорих міжбюджетних відносин.

Вищеназвані чинники обумовили  етапи і тенденції розвитку бюджетних  відносин. Перший етап пов’язаний з  утворенням бюджетної системи України  і становленням міжбюджетних відносин. Задекларовано самостійність місцевих бюджетів на основі власних і закріплених  доходів за всіма рівнями місцевих бюджетів. Визначено джерела доходів  державного і місцевих бюджетів. Запроваджено: інститут місцевих податків і зборів, принцип делегування повноважень  без їх фінансового забезпечення; трансферти і внески з бюджетів нижчого  рівня до бюджетів вищого рівня без  визначення принципів і порядку  їх надання; договірні форми відносин центральних органів виконавчої влади і органів влади Автономної Республіки Крим.

Другий етап пов’язаний з ухваленням Конституції України, нового законодавства про бюджету  систему, місцеві органи виконавчої влади, місцеве самоврядування. Задекларовано  принципи розмежування доходів між  рівнями бюджетної системи, видатків між державним і місцевими  бюджетами, а також принципи розробки техніко-економічних обґрунтувань обсягу дотацій і субвенцій, державних  соціальних стандартів; поділу доходів  і видатків місцевих бюджетів для  виконання власних і делегованих  повноважень, видатків – на поточні  видатки і видатки розвитку, ухвалено бюджетну класифікацію. Збережено практику перерозподілу фінансових ресурсів “згори” “донизу”.

Протягом першого етапу  розриви у видатках на душу населення  у 1995 р. порівняно з 1992 р. зменшилися між максимальним і мінімальним  рівнями – на 10%, між максимальним і середнім рівнями – на 20%; між  середнім і мінімальним рівнями  зросли на 10%.

На другому етапі у 2000 р. порівняно з 1995 р. розриви між  максимальним і мінімальним рівнями  видатків зросли з 2 до 3,2 раз, між максимальним і середнім рівнями – з 1,5 до 2,7 раз, між середнім і мінімальним – зменшилися на 20%.

Доходи місцевих бюджетів формувалися в основному за рахунок  регульованих доходів, частка яких зменшилася, а власних і закріплених –  незначно зросла.

Нормативи відрахувань від  загальнодержавних податків і зборів у 1992–2000 рр. були нестабільними, щороку переглядалися. На першому етапі  переважали індивідуальні, на другому  – єдині нормативи.

Система трансфертів у 1992–2001 рр. характеризувалася зміною кількості  регіонів, що отримували дотації і  передавали кошти до Державного бюджету  України (рисунок), безсистемним визначенням  обсягів трансфертів, зустрічним рухом  фінансових ресурсів у бюджетній  системі.

Третій етап пов’язаний з реформуванням міжбюджетних відносин, а саме з встановленням безпосередніх  відносин центральних органів виконавчої влади з 686 суб’єктами: органами влади  Автономної Республіки Крим, обласними  радами і обласними державними адміністраціями, районними радами і районними  державними адміністраціями, міськими радами міст обласного і республіканського (в Автономній Республіці Крим) значення, місцевими органами влади м. Києва  і м. Севастополя; з розмежуванням  видатків між державним і місцевими  бюджетами, запровадженням доходів  і видатків місцевих бюджетів, які  враховуються і які не враховуються при розрахунку трансфертів, встановленням  порядку визначення обсягу трансфертів  на основі формул, запровадження порядку  фінансування делегованих повноважень  на основі фінансових нормативів бюджетної  забезпеченості, коригуючих коефіцієнтів, кількості населення і споживачів певної послуги.

 

 

 

2. Становлення бюджетної системи України.

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка  організаційно залежить від форми  державного устрою і, як правило, складається  з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним та місцевими  бюджетами будуються на основі єдності  бюджетної системи та фінансової політики держави взагалі.

Зміни в економіці, керівництві  господарством держави і зміни  у структурі і функціях державної  влади та управління стосуються і  бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню  структуру.

Структура бюджетної системи  визначається Конституцією. В ній  та в Законі про бюджетні права  закріплюються права держави  та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної  системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Державний бюджет України  має досить тривалу історію становлення  і розвитку. Вона бере свій початок  у XVI ст., коли запорозьке козацтво набуло самостійної державності, мало дипломатичні відносини з рядом держав Європи. Була загальновійськова казна , до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачались  на військове спорядження, будівництво  укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих воїнів, дипломатичних  місій тощо.

Був період, коли робились спроби створити власну бюджетну систему. Це 1918-1922 рр. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свого існування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом, але  ці спроби з різних причин не мали успіху.

Утворення СРСР і прийняття  Конституції Союзу РСР передбачало  створення єдиного бюджету, до складу якого включались бюджети союзних  республік. Основні положення Конституції  були конкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавства можна звести до такого:

• єдність бюджетної системи, централізація податкового законодавства у відані союзних органів і регламентація видатків;
• включення союзних республік до складу єдиного державного бюджету, затвердження зведеного бюджету верховними органами Союзу.

Бюджетна система Союзу  РСР об¢єднувала в державному бюджеті: союзний бюджет, бюджет соціального страхування та державні бюджети 15 союзних республік, в склад яких входили республіканські бюджети союзних республік, державні бюджети 20 автономних республік та більше 53 тис. місцевих бюджетів(країв, областей, округів, міст, районів, сільських та селищних Рад).

Така бюджетна система  існувала з 1924р., коли державні бюджети  союзних республік були вперше законодавчо  закріплені Конституцією СРСР. В державному бюджеті на 1924/1925 р. доля державних  бюджетів созних республік складала 41,9%, причому, основна частина коштів в державних бюджетах- 69,2% - приходилась на місцеві бюджети. В наступні роки спостерігалась поступова централізація коштів в союзному бюджеті. Наприклад, в 1940 р. на частку союзного бюджету приходилось 75,8% ресурсів державного бюджету країни.

В умовах Союзу державний  бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він  був інструментом перерозподілу  ресурсів між галузями республіканського  господарства і різними соціальними  групами населення на територіх України, а також між територіями всередині республіки.

При формуванні державного бюджету СРСР  на 1989 та 1990рр. були офіційно оприлюднені суми дефіциту бюджету. Відбувся розподіл дефіциту бюджету  між союзним та республіканськими  рівнями.

Основним регулюючим джерелом в ці роки залишався податок з  обороту, нормативи відрахування якого  в бюджети союзних республік  були визначені диференційовано від 61,4 % до 100 %. В бюджети союзних республік відраховувалось в 1990 р. 20 % платежів із прибутку підприємств союзного підпорядкування, в розмірі 50 % був встановлений норматив відрахувань в бюджети  союзних республік від прибуткового податку з населення.

Суттєвою особливістю  формування бюджетів на 1991р. був розвиток принципово нових фінансових взаємостосунків  між центром та суверенними державами, між суверенними і автономними  республіками та місцевими Радами народних депутатів. Так бюджетна система  стала включати окремо союзний бюджет, самостійні республіканські (суверенних і автономних республік) та місцеві  бюджети.

В 1991р. були повністю передані в бюджет такі найважливіші податки, як податок з обороту та державні податки з населення. Замість  цих податків республіками передавалась в союзний бюджет фіксована сума коштів на покриття видатків на народне  господарство та на здійснення загальнонаціональних програм. Хоча затверджені бюджетні показники не були виконані із-за недотримання республіками своїх фінансових зобов¢язань.

Таким чином, в 1991р. практично  було ліквідовано єдину бюджетну систему країни, яка розпалась  більш ніж на 55 тис. автономних бюджетів. В результаті загальнодержавний  грошовий фонд був поділений за сферами  ведення Союзу РСР та суверенних республік.

В Україні ще в 1990р. був  прийнятий закон Української  РСР “Про бюджетну систему Української РСР”, який визначив основи організації бюджетної системи України. Згідно цього закону фінансові ресурси України були поділені на кошти державного бюджету (республіканського бюджету), бюджетів місцевих Рад народних депутатів, позабюджетних фондів та інших фінансових ресурсів. В цьому законі були відображені питання формування та виконання державного та місцевих бюджетів, розгляд, затвердження, виконання бюджетів різних рівнів бюджетної системи.