Видатки на економічну діяльність в умовах застосування ринкових механізмів регулювання національного господарства

Сутність проблеми полягає в тому, що, по-перше, є галузі, які без державноїдопомоги в умовах ринку не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий, металургійний комплекси. По-друге, в ринкових умовах тільки при державній підтримці можуть розвиватися наукоємні та технологічно складні виробництва. По-третє, в Україні ще залишається значна кількість підприємств сфери матеріального виробництва, які потребують фінансової підтримки. Необхідність існування державного сектора економіки і бюджетного фінансування виробництва є незаперечною, про що свідчить досвід розвинутих країн світу. Однак обсяг державної власності в Україні повинен відповідати оптимальним межам, які визначаються специфікою певного історичного етапу розвитку суспільства, станом економіки, завданнями, які вирішує держава, та її фінансовими можливостями.

Основні напрямки розвитку економіки  визначаються Кабінетом Міністрів  України, установами Академії наук України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка конкуренція, держава повинна підтримувати експортні галузі.

На найближчу перспективу  пріоритетними галузями народного  господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, металургія, сільське господарство.

Важливим напрямом вкладення  бюджетних коштів є конверсія  оборонного комплексу і створення  нових видів продукції широкого вжитку. За цим напрямом фінансується ряд науково-технічних цільових комплексних програм підготовки та освоєння цивільної продукції. Крім бюджетних коштів на ці цілі залучаються ресурси підприємств і кредити банків.

Відповідно до Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" з бюджету використовуються кошти на землевпорядкування, експлуатацію і утримання зрошувальних і осушувальних систем, утримання ветеринарної мережі та інших бюджетних установ агропромислового комплексу.

За рахунок бюджету  фінансуються заходи з поліпшення родючості  та рекультивації земель, розвитку племінної справи, ведення лісового господарства, формування фонду підтримки  фермерських господарств, проведення земельної реформи тощо. У сільськогосподарському виробництві з бюджету фінансується ряд цільових програм, у тому числі з розвитку племінного тваринництва і захисту рослин, селекції елітного насіння, відтворення рибних запасів, розвитку соціально-культурної сфери у сільській місцевості тощо.

Видатки на економічну діяльність (без урахування компенсації НАК "Нафтогаз України" різниці між  цінами закупівлі імпортованого  природного газу та його реалізацією) у звітному періоді проти аналогічного минулорічного періоду зросли за зведеним бюджетом на 38,2 відсотка, за державним бюджетом - на 31,8 відсотка. Видатки за зведеним та державним бюджетом у січні-вересні 2011 року проти аналогічного періоду 2010 року зросли на сільське, лісове, рибне господарство та мисливство на 26,8 та на 26,5 відсотка відповідно; на будівництво - на 37,9 та на 34,2 відсотка відповідно; на транспорт - на 9,0 та на 7,2 відсотка відповідно; на багатоцільові проекти розвитку (які включають в себе видатки пов'язані із фінансуванням ЄВРО-2012) у 5,1 та у 5,2 рази відповідно; на дослідження та розробки у галузях економіки - на 20,6 відсотка за зведеним та державним бюджетом відповідно [10].

 

 

3. Напрями вдосконалення фінансування економічної діяльності за рахунок коштів Державного бюджету України

Державні доходи охоплюють  ту частину фінансових відносин, яка  пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядженні держави  і державних підприємств. При  цьому акумульовані державою фінансові  ресурси належать до централізованих (концентруються в бюджеті держави і фондах цільового призначення), а ті, що залишаються у розпорядженні державних підприємств, є децентралізованими. Доходи бюджету посідають головне місце у складі централізованих державних доходів, але це поняття більш вузьке, ніж доходи держави.

Державні видатки - це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету - це лише частина державних видатків.

В умовах прискореного економічного розвитку стан навколишнього середовища та використання природних ресурсів потребує глибокого аналізу та дослідження. В даному контексті особливо гостро постає проблема фінансування природоохоронної діяльності, яке є складовою економічного механізму природокористування.

Економічний механізм екологічного управління станом на сьогоднішній день оперує переважно групою таких регуляторів, які змушують підприємства-товаровиробники обмежувати свою природо руйнівну діяльність згідно вимог нормативно-правових актів. Однак не спонукає до впровадження екологічно безпечних способів введення господарства, обмежує застосування природоохоронних технологій, що призводить до погіршення якості навколишнього середовища.

Загалом фінансування заходів  природоохоронної діяльності здійснюється за рахунок державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів підприємств, державного та місцевих фондів охорони навколишнього середовища, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, інших коштів.

Кошти державного бюджету  формуються за рахунок зборів за спеціальне використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища; штрафів та позовів на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Система зборів за забруднення  навколишнього середовища діє однаково як щодо невеликих підприємств-забруднювачів, так і щодо великих підприємств, що призводить до необґрунтовано великих адміністративних затрат контролюючих органів і до низької ефективності контролю. База оподаткування збору є занадто вузькою і не охоплює низку видів забруднення навколишнього середовища [8].

Базовим механізмом державного фінансування природоохоронної діяльності є Державний і місцеві фонди охорони навколишнього середовища. Існуючий порядок їх функціонування не сприяє ефективній природоохоронній діяльності та раціональному використанню природних ресурсів. Невикористанні кошти цих фондів усіх рівнів наприкінці року перераховуються в загальні доходи відповідних бюджетів і значна їх частина використовується не за цільовим призначенням .

Платники екологічних  і ресурсних платежів не зацікавлені  як у відрахуванні коштів до природоохоронних фондів, так і в здійсненні природоохоронних заходів. Це пов'язано з тим, що підприємства, які сплатили екологічні збори за використання ресурсів і платежі за забруднення навколишнього середовища, не отримують відчутної економічної підтримки у реалізації власних природоохоронних заходів. Тому природокористувачі розглядають екологічні платежі як додатковий податок і прагнуть будь-якими засобами їх занизити.

Одним з важливих шляхів залучення коштів для фінансування природоохоронної діяльності є добровільні пожертви населення і нагромадження коштів, що надходять до місцевих екологічних фондів. Однак цей шлях ще не має чіткого організаційно-адміністративного механізму реалізації.

Таким чином, необхідно  створити такі умови фінансування природоохоронної діяльності, які задовольняли б таким цілям:

- визначення природоохоронної  діяльності пріоритетним напрямком  державного фінансування;

- наявність єдиного  нормативно-правового акту, який  би детально визначав порядок  та умови фінансування природоохоронної діяльності;

- наявність альтернативних  позабюджетних джерел фінансування  природоохоронної діяльності;

- пропагування застосування  у виробничо-господарській діяльності  природоохоронних заходів.

Отже, удосконалення формування джерел фінансування природоохоронних заходів та діючого економічного механізму природокористування в умовах переходу до ринкових відносин повинно стати органічною складовою системи управління і регулювання економіки, стимулювати охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів шляхом створення відповідних економічних умов.

Найбільша частка бюджетних  видатків припадає на паливно-енергетичний комплекс (в основному, на вугільну галузь та інші галузі з видобутку твердого палива).

Проблеми фінансування промислового сектору України:

1. Неефективна бюджетна  підтримка структурних змін у  промисловості через значні розміри  бюджетного дефіциту; відсутність  єдиної узгодженої стратегії  розвитку промисловості; відсутність  уніфікованої класифікації високотехнологічних товарів.

2. Обмеженість використання  власних коштів підприємств у  якості інвестиційного ресурсу  внаслідок високої частки збиткових  підприємств; застосування застарілих  норм амортизаційних відрахувань  для більшості ОФ; спрямування  амортизаційних фондів на поточне споживання; відсутності стимулів для інвестування у технологічне переобладнання виробництв.

3. Недостатність банківського  кредитування промисловості через  диспропорційну строкову структуру  кредитів у промисловість; високі  процентні ставки за кредитами; збитковість діяльності банків і зростання частки проблемних кредитів.

4. Повільне залучення  іноземних інвестицій у промисловий  сектор; технологічні, галузеві, регіональні  деформації при їх розподілі,  що зумовлено незадовільним інвестиційним кліматом в Україні; високим рівнем тінізації економіки; незахищеністю прав іноземних інвесторів.

5. Нерозвиненість альтернативних  джерел фінансування промисловості  (фінансового лізингу, механізмів  ІРО, спільного інвестування) внаслідок  недосконалості нормативно-правової бази їх використання; низького рівня захисту прав інвесторів щодо отримання дивідендів та повернення вкладених інвестицій; невідповідності фінансової звітності українських компаній міжнародним стандартам; відсутності прозорої структури управління у багатьох українських компаніях [10] .

Ці проблеми здатні спровокувати низку загроз, що впливатимуть на динаміку показників промисловості та економічний  розвиток України у цілому. Такими загрозами, зокрема, є гальмування  процесів післякризового відновлення більшості галузей промисловості; наростаюче науково-технологічне відставання України від розвинутих країн світу; зниження міжнародної конкурентоспроможності України.

 Програмно-цільові  проекти виступають як форма  організації соціально-культурної діяльності передбачає цільове виділення фінансових надходжень, що істотно відрізняється від кошторисного фінансування закладів культури. Якщо кошторисне фінансування має на меті утримання поточних потреб закладів культури, то проектне фінансування спрямоване на залучення засобів для реалізації нових творчих ідей та ініціатив.

Проектне фінансування використовується з метою:

- підвищення ефективності державних витрат шляхом їх концентрації на реалізацію соціально значущих проблем;

- зацікавленості відповідних міністерств у наданні саме тих послуг, яких реально потребує суспільство;

- прозорості інформації про досягнуті заплановані результати.

Висновки

 

Отже, видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Видатки бюджетів за своєю  економічною сутністю є інструментом розподілу і перерозподілу централізованого грошового фонду держави та його використання за цільовим призначенням для забезпечення суспільного добробуту.

На найближчу перспективу  пріоритетними галузями народного  господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь, металургія, сільське господарство. Саме вони в  комплексі з інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка конкуренція, на перехідному етапі держава має підтримувати експортні галузі.

Для ефективного використання державних видатків потрібно, по-перше, проводити оцінку й порівняння окремих  видатків за їх вагомістю для суспільства, тобто формування показників результативності витрачання бюджетних коштів має  здійснюватися з урахуванням  особливостей бюджетних програм; по-друге, оцінювати ефективність державних видатків з позицій не лише економічної стабілізації, а й їх соціальної та економічної ефективності, розвитку суспільства в цілому; по-третє, спрямувати кошти держави на розв'язання пріоритетних для країни завдань, таких як розвиток людського капіталу, сприяння розробці й використанню інноваційних технологій; по-четверте, посилити увагу на фінансування наукових розробок, ресурсозбереження й енергоефективність, тому що це обов'язкові елементи сучасної конкурентоспроможної економіки.

 

 

 

Список використаної літератури

1.   Атамас П. Основи обліку в бюджетних організаціях: учбовий посібник/ Петро Атамас,; М-во освіти і науки України , Дніпропетровський ун-т економіки і права. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 283 с.

2.  Атамас П. Управлінський облік: Навчальний посібник/ Петро Атамас,; Дніпропетровський ун-т економіки та права. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 439 с.

3.   Голов С. Управлінський облік: Підручник/ Сергій Голов,. - 3-тє вид.. - К.: Лібра, 2006. - 703 с.

4.   Гуцайлюк Л. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: первинні документи та облікові реєстри: Навчальний посібник/ Лідія Гуцайлюк, Валерія Сопко, Юрій Іванечко; М-во освіти і науки України, Ун-т економіки та права "Крок". - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 157 с.