Видатки державного бюджету України

 

В 2010 році в порівнянні до 2009 року відбувається підвищення видаткової частини державного бюджету України на 44077,1 млн. грн. або на 24,1%, в тому числі в розрізі видатків за функціональною класифікацією:

– на загальнодержавні функції видатки зросли на 9843,9 млн. грн. або на 39,6%;

– на оборону  видатки зросли на 1683,8 млн. грн. або на 17,4%;

– на громадський  порядок, безпеку та судову владу  видатки зросли на 4411,5 млн. грн. або  на 18,3%;

– на економічну діяльність видатки зросли на 33294,3 млн. грн. або на 8,2%;

– на охорону  навколишнього природного середовища видатки зросли на 468,4 млн. грн. або  на 25,7%;

– на житлово-комунальне господарство видатки зросли на 573,8 млн. грн. або на 212,0%;

– на охорону  здоров’я видатки зросли на 1224 млн. грн. або на 16,2%;

– на духовний та фізичний розвиток видатки зросли на 1948,8 млн. грн. або на 60,6%;

– на освіту видатки  зросли на 4881,8 млн. грн. або на 20,4%;

– на соціальний захист та соціальне забезпечення видатки  зросли на 17793,7 млн. грн. або на 34,5%;

– на кредитування за вирахуванням погашення видатки знизилися на 1488,3 млн. грн. або на 53,5%.

Опираючись  на вище подану інформацію образимо на рисунку 2.1. та 2.2. структуру видаткової частини Державного бюджету України за 2009–2010 роки

 

 

 

 

 

Рис.2.1.  Структура видатків державного бюджету України за 2009 рік

 

 

 

 

 

 

Рис.2.2.  Структура видатків державного бюджету України за 2010 рік

Велика питома частка видатків припадає на соціальний захист та соціальне забезпечення – 30% в 2010 році, зменшення на 2% в порівнянні до 2009 року, видатки на освіту складають 13%, духовний та фізичний розвиток – 2%, на охорону здоров’я 4%. Видатки на загальнодержавні функції складають 15%, на економічну діяльність – 16%, на громадський порядок, безпеку та судову владу – 13%, на оборону – 5%, на охорону навколишнього природного середовища – 1%, на кредитування за вирахуванням погашення – 1%.

Показники виконання  Державного бюджету України за 2011 рік наведено у додатку А.

У 2011 році в повному  обсязі здійснювалося фінансування захищених статей видатків, зокрема видатків на заробітну плату з нарахуваннями, на грошове забезпечення військовослужбовців, на пенсії та стипендії, на придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів, на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Касові видатки соціального спрямування за загальним фондом державного бюджету за 2011 рік проведено у сумі 228,5 млрд. гривень.

У 2011 році передбачалося  підвищення розміру мінімальної  заробітної плати на рівні індексу  споживчих цін – 8,9%, що і було досягнуто, при тому, що фактично індекс споживчих цін становив 4,6%. Середньорічна мінімальна заробітна плата у 2011 році становила 963,1 гривні.

У 2011 році приріст  мінімальної заробітної плати в  Україні був суттєво вищим, ніж  в країнах Європи та в Росії. Так, у Португалії мінімальна заробітна плата зросла на 2,1 відсотка, у Словенії – на 1,9 відсотка, у Франції – на 1,6 відсотка, у Нідерландах – на 1,4 відсотка, в Іспанії – на 1,3 відсотка, а в таких країнах як Болгарія, Естонія, Ірландія та Литва у 2011 році розмір мінімальної заробітної плати взагалі не підвищувався. Приріст мінімальної заробітної плати в Російській Федерації у 2011 році становив 6,5 відсотка при інфляції 6,1 відсотка.

Високі показники  виконання бюджету за І квартал 2011 року дали можливість в червні 2011 року внести зміни до закону про бюджет, якими було достроково підвищено посадовий оклад працівника І тарифного розряду ЄТС та встановлено його у середньорічному розмірі 637 гривень, забезпечено міжкваліфікаційні співвідношення в оплаті праці працівників 1–7 тарифних розрядів, запроваджено додаткові надбавки, матеріальні допомоги та інші виплати працівникам освіти, культури, охорони здоров’я та соціальної сфери.

На виплату  допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям у 2011 році спрямовано 27,6 млрд. грн., що на 4,9 млрд. грн. більше, ніж у 2010 році.

У 2011 році разом  із підвищенням мінімальної заробітної плати зростав і розмір мінімальної  пенсії, який підвищувався протягом року 4 рази: з 1 січня – 750 грн.; з 1 квітня – 764 грн.; з 1 жовтня - 784 грн.; з 1 грудня – 800 гривень. При цьому, середньорічний мінімальний розмір пенсії порівняно з 2010 роком зріс з 709,2 грн. до 766,8 грн., або на 8,1 відсотка.

Середній розмір пенсійних виплат, за оперативними даними Пенсійного фонду, станом на 01.01.2012 зріс порівняно з початком 2011 року на 94,1 грн., або на 8,2%, і становить 1246 гривень.

Видатки, передбачені  в Державному бюджеті України  на реалізацію норм законодавства з  питань пенсійного забезпечення (в обсязі 58,3 млрд. грн., у тому числі – за загальним фондом 54,8 млрд. грн., за спеціальним фондом (за рахунок додаткових зборів на виплату пенсій) – 3,5 млрд. грн.) були проведені стовідсотково.

Пенсійні виплати  у 2011 році здійснювались вчасно і в повному обсязі,станом на 1 січня 2012 року заборгованості з пенсійних виплат немає.

Розглянемо  прогнозні показники видаткової частини зведеного бюджету України  на середньостроковий період розроблені з урахуванням таких припущень:

1) зниження питомої ваги видатків на загальнодержавні функції  
із 2,46 відсотка ВВП у 2012 році до 2,13 відсотка ВВП у 2013 році,  
що зумовлюватиметься скороченням значної частки соціальних  
привілеїв для окремих категорій державних службовців;

2) підвищення  розміру заробітної плати залежно від зростання  
обсягу продуктивності праці;

3) поступове  скорочення чисельності населення  призведе до  
необхідності зменшення кількості працівників правоохоронних  
структур; скасування привілеїв для зазначеної категорії  
працівників. Відповідно зменшаться у середньостроковому періоді  
видатки на забезпечення громадського порядку, безпеки та судової  
влади у питомій вазі до ВВП;

4) зменшення  у 2012 році на 41 відсоток порівняно з  
2008 роком обсягу видатків на провадження економічної діяльності  
(30,3 млрд. гривень проти 51,3 млрд. гривень) зумовлюватиметься  
відсутністю потреби у резервуванні бюджетних коштів для  
рекапіталізації банків та зниженням податкового навантаження на  
підприємства, що даватиме можливість підприємствам нарощувати  
власну ресурсну базу і відповідно збільшувати прибутки;

5) у разі загального  збільшення обсягу фінансування  освіти її  
питома вага у ВВП зменшуватиметься із 5,29 відсотка у 2012 році до  
4,86 відсотка у 2013 році, що зумовлюватиметься зміною підходів у  
фінансуванні закладів освіти, а також скороченням потреби через  
демографічну ситуацію та перенасичення ринку фахівцями у галузях  
економіки і права;

6) зменшення  у середньостроковій перспективі  кількості  
пільговиків (ветеранів війни, дітей війни, чорнобильців) у зв'язку  
з удосконаленням системи надання пільг і заміною їх на адресну  
допомогу, а також урахуванням природного чинника, що додатково  
вивільнятиме ресурс держави при фінансуванні системи соціального  
захисту та соціального забезпечення. У питомій вазі до ВВП частка  
видатків зведеного бюджету на соціальний захист та соціальне  
забезпечення у 2012 році буде навіть меншою (6,65 відсотка) ніж у  
2007 році (6,73 відсотка) та утримуватиметься на цьому ж рівні у  
2012 та 2013 роках [14].

Таблиця 2.2.

Прогнозні показники  видатків зведеного бюджету України  за функціональним призначенням

Показники	Видатки зведеного  бюджету України
	млн. гривень			у відсотках  до ВВП
	2011(базовий)	2012	2013	2011(базовий)	2012	2013
Загальний обсяг  видатків	360975,1	414546,2	465769,8	26,08	25,31	24,62
у тому числі  програмні видатки	333316,8	383413,7	429197,3	24,08	23,41	22,69

 

Конкретні показники  зміни обсягу видатків за зазначеними  
статтями на відповідний рік уточнюватимуться залежно від реальних  
можливостей бюджету на відповідний рік, фактичного рівня тарифів  
на житлово-комунальні послуги та енергоносії, прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, а також уточнення етапності та змісту реформ у бюджетній сфері.

Основними завданнями соціального захисту та соціального забезпечення є підвищення ефективності державної підтримки соціально – вразливих верств населення, подальше реформування сфери надання соціальних послуг та забезпечення соціального захисту населення [32].

У середньостроковій  перспективі передбачається:

– досягнення належного рівня державних соціальних гарантій та їх поступове підвищення з урахуванням реальних можливостей бюджету;

– надання пільг, компенсацій та державної допомоги малозабезпеченим верствам населення;

– забезпечення адресності надання пільг;

– удосконалення системи надання пільг за професійною ознакою, їх персоніфікація, встановлення зв’язку з фінансовим та майновим станом отримувачів пільг;

– удосконалення механізмів, які стимулюватимуть діяльність надавачів соціальних послуг щодо постійного підвищення їх якості та відповідатимуть потребам різних груп населення, насамперед людей, що опинилися у складних життєвих обставинах;

– стимулювання зайнятості та створення нових робочих місць з метою підвищення рівня життя населення;

– підвищення ефективності функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– забезпечення поетапного запровадження накопичувальної системи  
пенсійного страхування;

– розвиток недержавного пенсійного забезпечення;

– удосконалення механізму забезпечення соціально вразливих верств населення доступним житлом;

– розроблення механізму забезпечення житлом працівників бюджетної сфери на умовах співфінансування між державою та отримувачем житла.

– Пріоритетами розвитку галузі охорони здоров’я є забезпечення населення високоякісними і доступними медичними послугами, запобігання та зниження рівня захворюваності та створення сприятливих для здоров’я умов життєдіяльності людини.

– До кінця 2013 року у галузі охорони здоров’я передбачається виконати такі стратегічні завдання:

– створення умов для переходу у перспективі до загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;

– розроблення правових засад реалізації державних гарантій безоплатної медичної допомоги відповідно до обсягу фінансових можливостей галузі;

– створення умов для розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної (сімейної) медицини;

– оптимізація мережі закладів первинної медико-санітарної допомоги;

– удосконалення системи пільгового забезпечення населення медичними послугами;

– забезпечення населення високоякісними лікарськими засобами та  
виробами медичного призначення за доступними цінами;

– удосконалення системи пільгового забезпечення населення  
медичними послугами;

– здійснення поступового переходу до розподілу коштів у галузі  
охорони здоров’я за принципом оплати надання послуг, а не за  
принципом утримання медичних закладів;

– запровадження жорсткого контролю за виробництвом, імпортом,  
реалізацією та рекламою медичних препаратів як вітчизняного, так і  
іноземного виробництва;

– забезпечення виконання державних програм, спрямованих на  
поліпшення показників здоров’я нації, стабілізацію ситуації із  
серцево-судинними, онкологічними та інфекційними захворюваннями,  
захворюваннями на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД;

– формування суспільної думки про шкідливість тютюнопаління,  
зловживання алкогольними напоями, наркотиками, вжиття заходів для  
протидії таким негативним явищам; заборона рекламування  
алкогольних напоїв та тютюнових виробів у аудіовізуальних засобах  
масової інформації, а також засобами зовнішньої реклами.

Пріоритетним  завданням у галузі освіти є забезпечення доступності високоякісної освіти (від дошкільної до вищої освіти) для всіх громадян України незалежно  від місця їх проживання відповідно до європейських стандартів освітньої системи [9].

Основними напрямами  державної політики у галузі освіти у  
середньостроковій перспективі є:

– наближення нормативів кількості студентів денної форми  
навчання на одного викладача у вищих навчальних закладах  
III–IV рівня акредитації з 13,5 щонайменше до 20, що відповідатиме  
рівню країн – учасниць Організації економічного співробітництва та  
розвитку (Данія – 29,3; Іспанія – 22,6; Нідерланди – 19,9;  
Франція – 17,8; США – 15,8);

– удосконалення системи виплати стипендій, нарахування їх виключно з урахуванням соціального статусу студента (учня) (дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, тощо) та особливих досягнень у навчанні (відмінникам);