Видатки державного бюджету України

 

ЗМІСТ

Вступ	4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ аспекти видатків державного бюджету в україні	7
1.1. Економічний  зміст, призначення й класифікація  видатків державного бюджету	7
1.2. Огляд нормативно-правової  бази та спеціалізованої економічної  літератури з питань функціонування видатків державного бюджету	20
РОЗДІЛ 2. механізм планування та здійснення видатків державного бюджету україни	24
2.1. Порядок планування і здійснення видатків державного бюджету України	24
2.2. Аналіз динаміки  і структури видатків державного бюджету України у 2009-2011 роках	32
РОЗДІЛ 3. Вдосконалення механізму планування і фінансування державного бюджету україни	43
3.1. Шляхи підвищення ефективності бюджетного планування видатків на бюджетному рівні	43
3.2. Напрями удосконалення фінансування видатків	45
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ	49
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	51
Додатки	54

 

 

 

 

Вступ

 

Економічний зміст  бюджету та його ланок розкривається  в процесах формування та розподілу  грошових ресурсів, які за своєю  сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях – від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв’язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи використання видатків бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Головну роль у  формуванні та розвитку економічної  структури будь-якого сучасного  суспільства грає державне регулювання, що реалізується у рамках економічної  політики, яку обирає влада. Одним  з найбільш важливих механізмів, що дозволяє державі реалізувати економічне та соціальне регулювання, є фінансовий механізм – фінансова система суспільства, головною ланкою якої є державний бюджет. Саме за допомогою фінансової системи держава створює централізовані та діє на децентралізовані фонди грошових коштів, забезпечує можливість виконання, покладених на державні органи функцій.

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно  пов’язане з оптимальним забезпеченням  формування та виконання бюджету. Від  успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність та соціальний рівень життя у державі

Підходи до вирішення  проблеми видаткової частини бюджету  наведено у працях наступних вітчизняних та зарубіжних науковців: В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика, Т. Вахненко, В. Гейця, В. Глущенка, А. Гриценка, І.Д'яконової, А.Ілларіонової, Б. Кваснюка, С. Лондар, І. Луніної, І.Мітюкова, А. Покритана, В. Протасова, І. Радіонової, І. Сала, В. Сумарокова, В. Суторміної, В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та інших.

Через таку глобальну  значимість для будь-якої країни державного бюджету, необхідно ретельно вивчити  всі проблеми, що з’являються при  його формуванні.

Актуальність  проблеми полягає у важливості бюджету для функціонування національної економіки, в його складності й многогранності. На сучасному етапі розвитку України удосконалення бюджетного процесу дасть змогу успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвитку, адже підйом економіки – це єдине надійне джерело покращення добробуту народу.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні видаткової частини державного бюджету України, визначення шляхів покращення ефективності видаткової частини державного бюджету України.

Виходячі із зазначеної мети в роботі було поставлено та вирішено слідуючі задачі:

Дослідити економічну сутність, функції та класифікацію видатків бюджету;

Провести аналіз видатків державного бюджету України  за досліджувані роки;

Запропонувати напрямки управління видатками державного бюджету в умовах державного дефіциту, особливості умови здійснення секвестру;

Об’єктом дослідження  виступає видаткова частина Державного бюджету України.

Предметом дослідження  є відносини управління видатками державного бюджету України.

У роботі застосовано  сукупність методів та підходів, що дозволило реалізувати концептуальну  єдність дослідження. Системний  та структурний методи використано  при розкритті сутності видатків державного бюджету. Дослідження процесу виконання видаткової частини бюджету в Україні базувалось на єдності історичного та логічного підходів.

Інформаційну  базу дослідження становили законодавчі  та нормативно-правові акти з питань виконання видаткової частини бюджету, літературні джерела з теми дослідження, матеріали спеціалізованої періодичної преси. При написанні курсової роботи проаналізовано монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів з питань бюджетного регулювання.

Курсова робота складається із вступу, основної частини  та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет, об’єкт, інформативна база та методи дослідження. Основна частина присвячена дослідженню визначеної проблеми. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ аспекти видатків державного бюджету в україні

 

1. Економічний зміст, призначення й класифікація видатків державного бюджету

 

Видатки бюджету  – це економічні відносини, які виникають  у зв’язку з розподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом.

Державні видатки  – це грошові відносини, що складаються  при розподілі і використанні централізованих і децентралізованих  фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування витрат розширеного відтворення і задоволення інших суспільних потреб [10, с. 145].

За соціальним призначенням видатки державного бюджету  України поділяються на:

– соціальний захист населення;

– фінансування соціально-культурних закладів, установ;

– фінансування науки, народного господарства і  державних капітальних вкладень;

– фінансування національної оборони;

– правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки  держави;

– утримання  органів законодавчої, виконавчої та судової влади;

– фінансування зовнішньополітичної діяльності;

– заходів, пов’язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення;

– видатки з  обслуговування державного зовнішнього  та внутрішнього боргів та інші видатки [26, с. 137].

Співвідношення  видатків між окремими групами визначається спрямованістю бюджетної політики. Останніми роками найбільша частка видатків припадає на соціально-культурні  заходи та соціальний захист населення. Це викликано кризою в економіці та необхідністю соціального захисту громадян з невеликим рівнем доходів.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом  про державний бюджет.

Видатки усіх бюджетів поділяються на поточні і видатки  розвитку.

Поточні видатки – це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємству установ, організацій і органів на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших, що не належать до видатків розвитку. У складі поточних видатків окремо вирізняються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об'єктів із зазначенням усіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

Видатки розвитку – це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Забороняється використання бюджетних коштів для  фінансування позабюджетних фондів. Позабюджетні фонди можуть бути утворені за рахунок надходження від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших позабюджетних джерел.

Державний бюджет України передбачає видатки на:

– фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання та підвищення життєвого рівня населення, заходів щодо соціального захисту;

– фінансування заходів у галузі освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соціального забезпечення, що має загальнодержавне значення;

– фінансування виробничого і невиробничого  будівництва, геологорозвідувальних, проектно-пошукових та інших робіт, що здійснюються відповідно до загальнодержавних  програм;

– національну  оборону;

– охорону навколишнього природного середовища;

– утримання  правоохоронних і митних органів;

– утримання  органів законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

– здійснення зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності;

– трансферти, що передаються з державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

– виплату усіх видів пенсій, видатків, спрямованих  на захист громадян, які постраждали  від Чорнобильської катастрофи, виплату  допомог з безробіття, витрати на професійне навчання незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

– утворення  державних матеріальних і фінансових резервів;

– обслуговування внутрішнього та зовнішнього державних  боргів та їх повернення;

– інші заходи, що фінансуються з державного бюджету України відповідно до законів України.

У державному бюджеті  України передбачається резервний  фонд Кабінету Міністрів сумою не більше, ніж два відсотки від обсягів  видатків державного бюджету України  для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.

У державному бюджеті  України понад передбачені видатки  утворюється оборотна касова готівка  сумою не більше двох відсотків від загального обсягу видатків бюджету. Оборотна касова готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути поновлена у тому ж році до обсягів, встановлених під час затвердження державного бюджету України.

Створення принципово нового механізму бюджетного фінансування науки, удосконалення державної  системи підготовки і перепідготовки кадрів для народного господарства, використання пільгового податкового  режиму у реалізації нових видів  продукції й інші бюджетні заходи покликані стимулювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скорочувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку – слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

Видатки характеризуються функціональною структурою, до якої долучаються:

– міжнародна діяльність;

– фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресові;

– правоохоронна  діяльність та забезпечення безпеки  держави;

– державне управління;

– промисловість  та енергетика;

– будівництво;

– сільське господарство, лісове господарство, рибальство і  мисливство;

– транспорт, дорожнє  господарство, зв’язок телекомунікації  й інформатика;

– інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю.

У невиробничій сфері видатки державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і видами суспільної діяльності. Це видатки на:

– освіту;

– охорону здоров’я;

– соціальний захист і соціальне забезпечення;

– житлово-комунальне господарство;

– культуру і  мистецтво;

– засоби масової інформації;

– фізичну культуру і спорт;

– державне управління;

– судову владу.

Функціональний  поділ видатків дозволяє виявити  пропорції в розподілі бюджетних  коштів і, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі  суспільного виробництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямованості усього суспільного розвитку потребує на сьогодні більше коштів спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її росту.

Механізм функціонування державних видатків все активніше сприяє розвиткові внутрішнього та розширенню зовнішніх ринків збуту. Зросло втручання держави у сферу міжнародних валютних, фінансових, кредитних відносин та товарного обміну. Збільшився експорт державного капіталу, ще вагомішим стало його місце в загальному обсязі капіталу, що експортується. Отже, державні видатки стали одним із основних інструментів концентрації та централізації капіталу, збільшення нагромаджень у національній економіці.