Видатки Державного бюджету України на економічну діяльність

    Бюджетні кредити надаються підприємствам державного сектора на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою процентною ставкою.

   Державна дотація являє собою виділення з бюджету коштів на покриття збитків суб'єктів господарювання в тому разі, коли збитковість визначається певною фінансовою політикою держави в сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін).

Може  надаватись у сумі, що повністю відшкодовує  збитки чи покриває їх частково, що визначається станом бюджету. Обсяг дотації встановлюється як різниця між витратами і  доходами підприємств. Виділення коштів може проводитись на підставі планових чи фактичних розрахунків[1; 254-256]. 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Аналіз бюджетного  фінансування  економічної  діяльності у сучасних  умовах

    Виконання державного бюджету у 2009 році здійснювалося відповідно до Закону України від 26.12.2008 №835-VІ "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (із змінами та доповненнями), пріоритетів, визначених Декларацією цілей та завдань бюджету на 2009 рік, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року №160, та на основі принципів програмно-цільового методу.

    Виконання видаткової частини бюджету на фінансування економіки у 2009 році характеризувалось системним «ручним управлінням» коштами, хронічним недофінансуванням всіх програм, нецільовим та неефективним використанням коштів, а часто просто і їх розкраданням.  

    У структурі видаткової частини державного бюджету видатки на економічну діяльність у 2009 році становили 13,7%, а відносно ВВП – 3,6%.

    У 2009 році видатки державного бюджету на економічну діяльність становили 33,2 млрд. гривень. Порівняно із 2008 роком вони знизились на 14,1%.

   Динаміка  фінансування видатків на економічну  діяльність протягом 2005-2009рр. [11]

     Разом з цим, відбулося зростання видатків на дорожнє господарство (на 29%, або на 2,5 млрд. грн.); на електроенергетичну галузь (у 2,1 рази, або на 455,2 млн. грн.); на обробну галузь (майже вдвічі, або на 97,3 млн. гривень). При цьому скоротились видатки на вугільну галузь (на 13,3%, або на 1 млрд. грн.), на нафтогазову галузь (на 44,1%, або на 3,3 млрд. грн.) та на повітряний транспорт (на 80%, або на 1,3 млрд. гривень).

            За 2009 рік видатки розвитку були здійснені у розмірі 46,6 млрд. грн., що на 32,2% менше ніж у 2008 році.

    Структура видатків зведених бюджетів України на розвиток економічної діяльності за 2009р. у порівнянні з 2008р. [10]

   Зменшення видаткової частини державного бюджету у 2009 році супроводжується певними змінами у структурі видатків. Спостерігається зменшення фінансування сільського господарства, яке становило у 2009 році 6,2 млрд. грн., у 2008 році 9,6 млрд. грн.; паливно-енергетичного комплексу - у 2009 році 12млрд.грн, а у 2008 році – 13,1млрд. грн.; транспорту – у 2009 році 11,6 млрд. грн., у 2008 році – 11. 7 млрд. грн.; видатків на дослідження і розробки в галузях економіки – у 2009 році - 1, 1 млрд. грн., у 2008 році – 1, 2 млрд. грн. Проте у 2009 році збільшується фінансування видатків на зв'язок, телекомунікації та інформатику, які складають 0,12 млрд. грн. порівняно з 0,08 млрд. грн. у 2008 році; на інші галузі економіки – 1,2 млрд. грн., у 2008 році – 0,5 млрд. грн. і на інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю – 0,7 млрд. грн. порівняно з 0,1 млрд. грн. у 2008 році.

Джерело [10]

  

  Структура видатків зведеного бюджету України на розвиток економіки за 2009 pік  [10]

Таблиця 1

 

    З метою подолання негативних наслідків світової економічної кризи у державному бюджеті 2009 року було передбачено створення Стабілізаційного фонду у сумі 20 млрд. грн., джерела надходження цих коштів і напрями їх використання. Однак, в результаті провалу плану надходжень від приватизації державного майна, як головного джерела надходжень (річний план було виконано лише на 9,5%), повністю “наповнити” Стабілізаційний фонд не вдалося.

    Та попри це, у 2009 році Урядом  були прийняті рішення щодо розподілу 12,0 млрд. грн., які були спрямовані на:

• здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів та підтримку окремих проектів в агропромисловому комплексі – 707,7 млн. грн.;
• фінансування інвестиційних проектів на підприємствах авіабудування, оборонно-промислового комплексу, машинобудування тощо – 408,3 млн. грн.;
• здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів з будівництва та технічного переоснащення вугледобувних підприємств, торфодобувних підприємств, проектів, пов’язаних з підвищенням техніки безпеки шахт – 3,6 млрд. грн.;
• реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві – 99,7 млн. грн.;
• виконання Державної цільової програми з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу – 2,1 млрд. грн.;
• реалізацію інвестиційних проектів соціально-економічного розвитку регіонів – 901,8 млн. грн.;
• створення, закупівлю і модернізацію озброєння, військової та спеціальної техніки за державним оборонним замовленням у національних виробників – 959,9 млн. грн.;
• придбання пожежної техніки та обладнання вітчизняного виробництва – 100,0 млн. грн.;
• виконання функцій столиці відповідно до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» – 300,0 млн. гривень [12].

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Проблеми і перспективи фінансування видатків на економічну діяльність з Державного бюджету України

     Отже, витрати на розвиток економіки в останні роки зменшуються. Це об’єктивний процес, оскільки на зміну адміністративним методам приходять економічні, коли розширення і розвиток галузей економіки здійснюється за рахунок коштів підприємницьких структур. Однак, навіть враховуючи цей факт, виділених коштів не вистачає для оптимального фінансування економіки.

    Сутність проблеми полягає в тому, що, по-перше, є галузі, які без державної допомоги в умовах ринку не мають достатніх фінансових можливостей для розвитку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, агропромисловий, металургійний комплекси. По-друге, в ринкових умовах тільки при державній підтримці можуть розвиватися наукоємні та технологічно складні виробництва. По-третє, в Україні ще залишається значна кількість підприємств сфери матеріального виробництва, які потребують фінансової підтримки. Необхідність існування державного сектора економіки і бюджетного фінансування виробництва є незаперечною, про що свідчить досвід розвинутих країн світу. Однак обсяг державної власності в Україні повинен відповідати оптимальним межам, які визначаються специфікою певного історичного етапу розвитку суспільства,

станом  економіки, завданнями, які вирішує  держава, та її фінансовими

можливостями [4; 43].

     Аграрний сектор втрачає свій потенціал під вагою багатьох невирішених проблем. Серед основних проблем фінансування діяльності сільськогоспо-дарських підприємств можна виділити:

• зменшення обсягів державної підтримки сільського господарства, що не забезпечує нормальне функціонування аграрного виробництва;
• недоступність кредитних ресурсів через високі відсоткові ставки та відсутність заставного майна для ведення не лише розширеного, а й простого відтворення;
• відсутність надійних гарантій повернення інвестицій та кредитів через збитковість підприємств;
• не врахування сезонності робіт (немає стабільного фінансування у конкретно визначені періоди року), що фактично підсилює диспаритет цін. Хоча державою в цьому напрямку здійснюються певні заходи, але вони явно недостатні і це не дає позитивного результату;
• відсутність механізму швидкого і надійного доведення державних фінансових ресурсів до аграрних підприємств (ці ресурси «прокручуються» у комерційних банках не на користь селян);
• немає глибокого та надійного контролю з боку державних структур за цільовим використанням коштів за призначенням [3; 143].

   Необхідність державного фінансування зумовлена не тільки специфікою галузі сільського господарства, а й рядом особливостей, які притаманні вітчизняним підприємствам цієї сфери. Серед них, зокрема, такі: зниження купівельної спроможності населення, що обмежує можливості підняття цін на сільськогосподарську продукцію; відставання України від розвинутих країн за рівнем науково-технічного прогресу, передових технологій тощо; потреба в інвестиціях для підтримки родючості ґрунту; низькі рівні розвитку інфраструктури сільської місцевості; розрив сталих економічних і технологічних зв’язків між різними сферами агропромислового комплексу [2; 21].

     Вкрай обмежені бюджетні кошти в нашій країні доцільно спрямувати виключно на ключові заходи підтримки розвитку сільського господарства і підприємництва в сільській місцевості, а саме: наукові дослідження, зокрема в галузях елітного насінництва і племінного тваринництва; проведення технологічних ярмарок; здійснення інвестицій, які впливають на зниження затрат, поліпшення якості робіт і продукції; розвиток інфраструктури сіл і сільськогосподарських ринків; освіту і професійне навчання, перепідготовку землеробів на несільськогосподарські професії і інше; здійснення державних замовлень [7; 78].

   Фінансування розвитку галузей ПЕК може здійснюватись за рахунок таких заходів: оптимізації цінової і тарифної політики та доведення інвестиційної складової тарифу на енергоносії з врахуванням цільової надбавки до рівня, що забезпечує достатню інвестиційну привабливість проектів; законодавчого запровадження прискореної амортизації основних фондів ПЕК, забезпечивши при цьому цільове використання амортизаційного фонду; залучення коштів від реструктуризації та погашення боргових зобов'язань минулих років учасників енергоринку відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. №2711-IV; державних коштів відповідно до обсягів, визначених чинним законодавством та бюджетом розвитку на відповідний рік; створення умов для збільшення доходності та підвищення рівня капіталізації прибутку енергетичних підприємств [6; 9].

    Основні напрямки розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка конкуренція, держава повинна підтримувати експортні галузі.

На найближчу  перспективу пріоритетними галузями народного господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, металургія, сільське

господарство.

   Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є конверсія оборонного комплексу і створення нових видів продукції широкого вжитку. За цим напрямом фінансується ряд науково-технічних цільових комплексних програм підготовки та освоєння цивільної продукції. Крім бюджетних коштів на ці цілі залучаються ресурси підприємств і кредити банків.

       Одним із найважливіших напрямів фінансового забезпечення розвитку економіки є фінансування за рахунок Державного бюджету національних, державних і міждержавних програм. Розроблення і реалізація програми передбачає розв'язання завдань структурної перебудови економіки, створення новітніх технологій та продукції, що забезпечують конкурентоспроможність, зменшення залежності від імпорту, ресурсо- та енергозбереження, радикальне підвищення продуктивності праці.