Видатки Державного бюджету України на економічну діяльність

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ

                                         
 
 
 
 

ІНДЗ на тему:

«Видатки  Державного бюджету  України на економічну діяльність» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ТЕРНОПІЛЬ-2010

                                                          План

Вступ

1. Сутність, склад та форми фінансування видатків з Державного бюджету на економічну діяльність.
2. Аналіз бюджетного фінансування  економічної діяльності у сучасних умовах.
3. Проблеми і перспективи фінансування видатків на економічну діяльність з Державного бюджету України.

Висновки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                      Вступ

  Актуальність дослідження. Сьогодні основним інструментом, за допомогою якого держава впливає на економіку, є бюджет, бюджетна і податкова системи. Бюджет може сприяти як стабілізації, так і дестабілізації економіки. Бюджет та податкова система, як свідчить практика останніх десяти років, були одними із чинників, які дестабілізували соціально-економічну ситуацію в Україні, і, по суті, гальмували реальну ринкову трансформацію економіки.

  В ринковій економіці спрямування  коштів Державного бюджету у народне  господарство відіграє суттєву роль, оскільки, по-перше, функціонування державного сектору економіки, вимагає розробки державних інвестиційних програм; по-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна дієва фінансова допомога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій тощо.

Основні напрями розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України із залученням інших зарубіжних і вітчизняних фахівців та науково-дослідних установ.

    Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням фінансування видатків державного бюджету України на економічну діяльність, аналізу світового досвіду присвячено низку праць вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків. Варто зазначити, що над сутністю та проблемами виконання і напрямками використання видатків Державного бюджету України на економіку працює чимало українських вчених, зокрема Т. Ф Куценко,  К.В., Павлюк, Ю.В.Пасічник, С.І. Юрій, В. Федосова, О. Романенко та інші. Проте, реалії сьогодення вимагають нових досліджень стосовно ролі бюджетних видатків у вирішенні проблем вітчизняної економіки, що й зумовило необхідність написання даної роботи.

    Метою дослідження є проведення аналізу ефективності використання видаткової частини Державного бюджету України на економічну діяльність та визначення шляхів покращення функціонування видаткової частини Державного бюджету України.

   Об’єктом дослідження являється бюджетне фінансування економічної діяльності в Україні.

   Предмет даної роботи – дослідження ефективності фінансування видатків на економічну діяльність з Державного бюджету.

Дана  робота зорієнтована на досягнення наступних  завдань:

1. визначити сутність, склад та форми фінансування видатків з Державного бюджету на економічну діяльність;
2. здійснити аналіз бюджетного фінансування економічної діяльності у сучасних умовах;
3. визначити проблеми і перспективи фінансування видатків на економічну діяльність з Державного бюджету України.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність, склад та форми фінансування видатків з Державного бюджету на економічну діяльність

      Нові умови господарювання вимагають змін напрямків вкладень бюджетних коштів. Зменшення обсягу бюджетного фінансування видатків у економіку викликане тим, що участь держави у виробничих інвестиціях зводиться до мінімуму за рахунок скорочення централізованих капіталовкладень, а також послідовного виконання програми приватизації державної власності.

   На найближчу перспективу пріоритетними галузями народного господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь, металургія, сільське господарство. Саме вони в комплексі з інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. 

  Необхідність видатків на розвиток економіки обумовлюється:

• структурною перебудовою економіки;
• державним регулюванням темпів і пропорцій економічного розвитку;
• значною часткою державної власності;
• фінансовою підтримкою великих господарських комплексів: паливно-енергетичного, аграрно-промислового, металургійного;
• державною підтримкою науковоємних та технологічно складних виробництв;
• конверсією оборонного комплексу;

    • капітальними вкладеннями у соціальну сферу [4;42]. 

За  функціональною  класифікацією  видатків бюджетів до видатків на народне господарство належать:

• видатки на промисловість та енергетику:

  а) видатки на промислово-енергетичний комплекс (видобуток вугілля, державне регулювання цін на різні види палива, виробництво та постачання електроенергії тощо);

  б) видатки на конверсію та розвиток підприємств оборонного та машинобудівного комплексів;

  в) видатки на відтворення мінерально-сировинної бази, геологорозвідувальні роботи, що фінансуються за рахунок відрахувань видобувних підприємств, роботи з вивчення газоносності, сукупний видобуток золота тощо;

г) видатки на інші галузі промисловості [8; 419].

> Видатки на будівництво:

   а) на будівництво (капітальні вкладення, компенсація банкам різниці процентних ставок за цільовими кредитами індивідуальним сільським забудовникам, надання пільгових кредитів членам житлово-будівельних кооперативів, погашення відсотків за кредитування довгостроковими пільговими кредитами на будівництво житла для молодих сімей та інших незахищених категорій громадян тощо);

   б) на архітектуру (реставрація пам'яток архітектури, типове проектування та інше).

  > Видатки на сільське господарство, лісове господарство  та  мисливство,  рибне  господарство:

а) фінансування земельних ресурсів;

б) на водне господарство;

в) на сільськогосподарське виробництво;

  г) на проведення пільгової політики в галузі цін і доходів у сільськогосподарському господарстві;

  є) на фінансування бюджетних установ  агропромислового комплексу тощо.

  > Видатки на транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатику:

  а) на  залізничний  транспорт  (компенсація за пільговий проїзд, державне регулювання цін на  послуги   метрополітену,   державну   адміністрацію залізничного транспорту «Укрзалізниця» тощо);

  б) на автомобільний транспорт (державне регулювання цін на послуги місцевого автомобільного транспорту);

  в) на повітряний транспорт (державне авіапідприємство «Україна»);

г) на трубопровідний транспорт;

д) на інші види транспорту; 
є) на дорожнє господарство;

  ж) на зв'язок (утримання спецоб'єктів, компенсація збитків об'єднанню «Укрпопіта» та інше);

з) на інформатику тощо.

• Видатки на інші послуги пов'язані з економічною діяльністю (фінансування Державної космічної програми, утримання Національного центру управління та випробувань космічних засобів,фінансування Державної програми «Гідрографія»,управління в галузі стандартизації, видатки на створення фондового ринку тощо).
• Видатки на фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи (державні капітальні вкладення,  витрати на забезпечення робіт у зоні відчуження,будівництво житла для потерпілих тощо).
• Видатки на охорону навколишнього природного середовища та ядерну безпеку (на охорону та раціональне використання водних ресурсів,земель, створення захисних лісових та полезахисних лісових смуг, на утримання місцевих природоохоронних органів тощо).
• Видатки  на попередження  та  ліквідацію надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха [8; 422-423].

     Найбільшу частку (від 39,2 до 57,1%) у складі видатків зведеного бюджету на розвиток економіки відведено на промисловість, енергетику та будівництво.

    Важлива роль у розвитку економіки належить транспорту, дорожньому господарству, зв’язку, телекомунікації та інформатиці. На їх розвиток за рахунок зведеного бюджету спрямовується близько третини всіх видатків на розвиток економіки. Це здебільшого видатки на утримання відповідних служб, які забезпечують організацію діяльності на підтримання згаданих галузей на відповідному рівні.

     В Україні закладені основи фінансової підтримки малого підприємництва. Водночас через дефіцит фінансових ресурсів реалізація політики підтримки малого підприємництва обмежується авторитетом держави та законотворчою спроможністю. Фінансування проектів і програми розвитку підприємництва здійснюється у формі фінансової допомоги на умовах повернення коштів та платності [9; 124-125].

     Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

• капіталовкладення;
• операційні витрати;
• кредити і дотації.

Фінансування  капіталовкладень може здійснюватись  за двома напрямами:

а) у  відомчому розрізі;

б) у  розрізі інвестиційних проектів.

     Галузевий (відомчий) підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень направляється міністерствам і відомствам, які, в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік — розпорошення коштів.

   Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.

     Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:

1. На  підставі визначених критеріїв  (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та економічна  ефективність і соціальна значимість проекту) здійснюється конкурсний відбір проектів.

2. Проводиться  тендер (конкурс) серед виконавців  того чи іншого проекту.

В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення  лежать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зростання (приріст ВВП).

      Операційні витрати, які являють собою видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:

• фінансування геолого-розвідувальних робіт;
• фінансування лісового і водного господарства;
• землевпорядкувальні роботи;
• заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;
• утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.