Управління грошовими потоками

Аналіз цих відхилень  дозволяє:

1. Ідентифікувати проблемні  сфери, що потребують першочергової  уваги;

2. Вдосконалити методичні  підходи розроблення бюджету;

3. Підвищити рівень реальності прийнятого бюджету.

Фактичний рівень цих відхилень від бюджету встановлює практика. За невідповідності бюджету вимогам реальності він перестає бути управлінським інструментом, в нього слід внести зміни. Прийняття управлінських рішень повинно бути побудоване на результатах аналізу виконання бюджетів.

Бюджетування, на відміну  від традиційних способів управління, може ефективно впливати на формування фінансових ресурсів, рух коштів та на фінансово-економічні результати діяльності, оптимізувати відхилення план/факт і коригувати діяльність шляхом прийняття відповідних управлінських рішень. На початковому етапі підприємства можуть впровадити тільки окремі елементи системи бюджетування, а в подальшому, при поступовому зміцненні стабільності зовнішнього середовища, потреба в середньостроковому та короткостроковому фінансовому плануванні діяльності відчуватиметься дедалі більше і щоразу більшою кількістю підприємств.

Тоді повномасштабна система  бюджетування зможе посісти гідне місце в практичній діяльності підприємств України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               3  Методи оптимізації грошових потоків підприємства.

Оптимізація грошових потоків  являє собою процес вибору найкращих  форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності. Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

•забезпечення збалансованості  обсягів грошових потоків;

 • забезпечення синхронності  формування грошових потоків  у часі;

• забезпечення росту чистого  грошового потоку підприємства.

Основними об'єктами оптимізації  виступають:

• позитивний грошовий потік;

• негативний грошовий потік;

• залишок грошових активів;

• чистий грошовий потік.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивних і негативного їхніх видів. На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки. Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від характеру цієї дефіцитності — короткострокової або довгострокової. Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використання „Системы прискорення — уповільнення платіжного обороту". Суть цієї системи полягає в розробці на підприємстві організаційних заходів щодо прискорення залучення коштів і уповільненню їхніх виплат.

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді  може бути досягнуте за рахунок наступних  заходів:

• збільшення розміру цінових  знижок за готівку по реалізованої покупцях продукції;

• забезпечення часткової  або повної передоплати за зроблену продукцію, що користується високим  попитом на ринку;

 • скорочення термінів  надання товарного (комерційного) кредиту покупцям;

 • прискорення інкасації  простроченої дебіторської заборгованості;

• використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості — обліку векселів, факторингу, форфейтинга;

• прискорення інкасації  платіжних документів покупців продукції (часу перебування їх у шляху, у  процесі реєстрації, у процесі  зарахування грошей на розрахунковий  рахунок і т.п.).

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді  може бути досягнуте за рахунок наступних  заходів:

 • використання флоута  для уповільнення інкасації власних  платіжних документів (механізм  дії флоута був розглянутий  раніше);

 • збільшення за  узгодженням з постачальниками  термінів надання підприємству  товарного (комерційного) кредиту;

 • заміни придбання  довгострокових активів, що вимагають  відновлення, на їхню оренду (лізинг);

• реструктуризації портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом перекладу короткострокових їхніх  видів у довгострокові.

Слід зазначити, що „Система прискорення — уповільнення платіжного обороту", вирішуючи проблему збалансованості  обсягів дефіцитного грошового  потоку в короткостроковому періоді (і відповідно підвищуючи рівень абсолютної платоспроможності підприємства), створює  визначені проблеми наростання дефіцитності цього потоку в наступних періодах. Тому паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути розроблені заходи для забезпечення збалансованості дефіцитного грошового потоку в довгостроковому періоді.

 Ріст обсягу позитивного  грошового потоку в довгостроковому  періоді може бути досягнуть  за рахунок наступних заходів:

 • залучення стратегічних  інвесторів з метою збільшення  обсягу власного капіталу;

 • додаткової емісії  акцій; 

• залучення довгострокових фінансових кредитів;

• продажу частини (або  всього обсягу) фінансових інструментів інвестування;

• продажу (або здачі в  оренду)  невикористовуваних видів основних засобів. Зниження обсягу негативного грошового потоку в довгостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок наступних заходів:

• скорочення обсягу і складу реальних інвестиційних програм;

• відмовлення від фінансового  інвестування;

• зниження суми постійних  витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства зв'язані  з забезпеченням росту його інвестиційної  активності. У системі цих методів можуть бути використані:

 • збільшення обсягу  розширеного відтворення операційних  позаоборотних активів; 

• прискорення періоду  розробки реальних інвестиційних проектів і початку їхньої реалізації;

• здійснення регіональної диверсифікованості операційної діяльності підприємства;

 • активне формування  портфеля фінансових інвестицій;

• дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

У системі оптимізації  грошових потоків підприємства важливе  місце належить їхньої збалансованості  в часі. У процесі такої оптимізації використовуються два основних методи — вирівнювання і синхронізація. Вирівнювання грошових потоків спрямовано на згладжування їхніх обсягів у розрізі окремих інтервалів розглянутого періоду часу. Цей метод оптимізації дозволяє усунути у визначеній мері сезонні і циклічні розходження у формуванні грошових потоків (як позитивних, так і негативних), оптимизируя паралельно середні залишки коштів і підвищуючи рівень абсолютної ліквідності. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою среднеквадратического відхилення або коефіцієнта варіації, що у процесі оптимізації повинні знижуватися. Синхронізація грошових потоків заснована на ковариации позитивних і негативного їхніх видів. У процесі синхронізації повинне бути забезпечене підвищення рівня кореляції між цими двома видами грошових потоків. Результати цього методу оптимізації грошових потоків у часі оцінюються за допомогою коефіцієнта кореляції, що у процесі оптимізації повинний прагнути до значення „+1". Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення наступних основних заходів:

• зниження суми постійних  витрат;

 • зниження рівня  перемінних витрат;

 • здійснення ефективної  податкової політики, що забезпечує  зниження рівня сумарних податкових  виплат;

• здійснення ефективної цінової  політики, що забезпечує підвищення рівня  прибутковості операційної діяльності;

 • використання методу  прискореної амортизації основних  засобів; 

• скорочення періоду амортизації  використовуваних підприємством нематеріальних активів;

• продажу не використовуваних видів основних засобів і нематеріальних активів;

• посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного  стягнення штрафних санкцій.

Більшість науковців виділяють  три групи методів оптимізації  грошових потоків:

•-    методи оптимізації за обсягами: залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу, проведення додаткової емісії акцій, залучення пільгових кредитів, продаж частини фінансових інвестиційних інструментів та здавання в оренду обладнання, будівель які не використовується;

•-    методи оптимізації в часі: розроблення графіків податкових платежів, закупівлі сировини, матеріалів та врівноваження їх з термінами реалізації продукції, встановлення порядку здійснення розрахункових операцій;

•-    методи максимізації чистого грошового потоку: підвищення ефективності використаня ресурсів та прискорення фінансового циклу підприємства.

До вищезазначених методів варто додати метод оптимізації середнього залишку грошових активів, який вважаємо найрезультативнішим. Цей меотод передбачає використання моделі Міллера-Орра.

Модель Міллера-Орра - алгоритм, що дозволяє оптимізувати величину середнього та максимального залишків грошових активів підприємства з урахуванням обсягу його платіжного обороту та вартості обслуговування короткотермінових фінансових вкладень.

Згідно моделі залишок грошових засобів хаотично змінюється до того часу, поки не досягне певної верхньої межі. Підприємство починає скуповувати грошову кількість ліквідних цінних паперів, щоб досягнути нормального рівня грошових засобів. Якщо підприємство досягає нижньої межі залишків грошових коштів, то в цьому випадку підприємство продає накопичені цінні папери і таким чином поповнює запас грошових засобів до нормальної межі.

Отже, грошові кошти є складною й багатоплановою фінансовою категорією, що використовується як інструмент оцінки, засіб платежу та заощадження, є  ресурсом і результатом діяльності підприємства, зумовлює його поточну та майбутню фінансову стійкість. Тому, з огляду на безсумнівне значення коштів як основного елемента забезпечення фінансової стійкості підприємства, здатність підприємства до проведення стабільної безкризової господарської діяльності, оптимізація й управління грошових  потоків повинні стати одним із найважливіших напрямів діяльності підприємств.

 

 

 

            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Висновки

 
Теоретичні основи дослідження економічної сутності руху грошових коштів показали, що існує безліч підходів до тлумачення категорії «грошові потоки», але найбільш вдалим є визначення, яке зазначив вчений Крамаренко В.І. Він дає визначення грошового потоку яксукупності надходжень і вибуття коштів за певний період часу, сформованих у процесі господарської діяльності. 
Рух грошових коштів на підприємстві аналізується на підставі звіту про рух грошових коштів у розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. 
Аналіз руху грошових коштів здійснюється для оцінки спроможності підприємства заробляти грошові кошти в розмірі і в строки, необхідні для здійснення запланованих витрат.  
Аналіз доцільно проводити у чотири етапи, які логічно пов’язані між собою і результатом яких повна й достовірна оцінка забезпеченості підприємства грошовими коштами.  
Якість грошового обороту підприємства визначається не лише складом грошових потоків, але й показниками ритмічності, синхронності надходження, витрачання та ефективності грошових потоків.  
До основних показників, що характеризують рух грошових коштів, належать синхронність надходження та витрат грошових потоків, рівномірність надходження грошових коштів, рівномірність витрат грошових коштів, коефіцієнт рівномірності надходження грошових коштів, коефіцієнт достатності чистого грошового потоку та інші.  
Результатом аналізу є виявлення причин, які вплинули на збільшення (зменшення) припливу грошових коштів та збільшення (зменшення) їх відпливу, та усунення виявлених недоліків.

 

 

                     Перелік використаної літератури:

 

1. Білик М.Д. Бюджетування у системі фінансового планування // Фінанси України – 2003. – № 3. – С. 97

2. Бланк І.  О. Управління фінансами підприємств : підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів / І.О. Бланк, Г.В. Ситник. – К. : КНТЕУ, 2006. – 779 с. : іл. – (Сер.: Бібліотека сучасногофахівця ).

3. Джай К.  Шим, Джойл Г. Сигел. Основы  коммерческого бюджетирования / Пер.  с англ. – СПб.: Пергамент, 1998. –  496 с.

4. Зятковський  І.В.. Фінансова діяльність суб’єктів  господарювання : Навчальний посібник / Терноп. акад. народ. госп-ва. – Тернопіль : Економічна думка, 2003. – 355 c.

5. Онищенко  С.В. Упровадження бюджетування  на вітчизняних підприємствах // Фінанси України. – 2003. – № 4. – С. 45

6. Поліщук  Н.В. Планування результативності  діяльності підприємства // Фінанси України. – 2003. – № 4. – С. 39

7. Попов А.А.. Бюджетирование как инструмент  финансового планирования //

http://www.cfin.ru/management/finance/budget/budget_planning.shtml

8. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – Т. 2. – К.: Ника-Центр, 1999.
9. Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика, 1996.
10. Лялин В.А., Воробьев П.В. Финансовый менеджмент (управление финансами фирмы). С.-Петербург: Юность, Петрополь, 1994.
11. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным оборотом. - М.: Финансы и статистика, 1993.
12. Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту.-Хмельницький.-ТОВ “Тріада-М”, 2000.
13. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. Российская практика. - М.: Перспектива, 1995.