Світова валютна система

Міжнародна  асоціація розвитку (МАР) було створено в 1960 р. Вона є філією МБРР, однак формально вважається незалежною від нього, оскільки має самостійний статут і фінансову базу. Ця асоціація — спеціалізована установа ООН. Президент МБРР водночас є президентом МАР.

Міжнародна асоціація  розвитку покликана допомагати на пільгових  умовах найбіднішим країнам, що розвиваються, однак не має змоги отримувати позику від МБРР. Мета МАР полягає  в такому:

• сприянні економічному розвитку відсталих країн;
• наданні довгострокових кредитів бідним країнам, що розвиваються;
• сприянні підвищенню продуктивності праці і життєвого рівня у країнах з найнижчими річними доходами на душу населення.

Організаційна структура  МАР складається з Ради керівників, Виконавчого директорату та Президента.

Співробітники МАР поділені на чотири сектори: операційний, політичний, фінансування, планування і дослідження.

Членами МАР є 170 країн, що поділяються на дві категорії:

I — 26 економічно більш  розвинених країн;

II — 134 менш розвинені країни з перехідною економікою.

Щоб стати членом МАР, потрібно бути членом МБРР.

Відмінність між МАР  і МБРР полягає в джерелах фінансування та умовах кредитування. Ресурси МАР  складаються з внесків, що надходять  від урядів країн-членів, прибутків МБРР і виплат за раніше отриманими кредитами МАР. Кредити МАР є безпроцентними, однак їх надання вимагає невеликої плати за обслуговування (0,75 %). Строк виплати за кредитами — 35-40 років; пільговий термін — 10 років. Пільгові кредити можуть отримати лише країни, які за класифікацією Світового банку належать до держав з низьким рівнем доходу на душу населення. За структурою кредити МАР мають соціальну спрямованість: охорона здоров'я, освіта, сільське господарство і розвиток сільських регіонів. Кожний проект, який складає МАР, підлягає політико-економічній експертизі з метою найефективнішого використання.

Міжнародна  фінансова корпорація (МФК) була створена в 1956 р. як філія МБРР шляхом ратифікації Статуту МФК. Ця корпорація є самостійною юридичною особою і входить в ООН як спеціалізована установа.

Корпорація призначена для стимулювання приватних інвестицій в економіку країн, що розвиваються.

Міжнародна фінансова  корпорація має на меті:

• сприяти фінансуванню приватного підприємництва у країнах, що розвиваються;
• стимулювати надходження приватного капіталу;
• реалізувати принцип рентабельності при співробітництві з приватним сектором.

До організаційної структури  МФК входять:

Ради керівників; Директорат; Президент, виконавчий віце-президент; Банківська консультативна комісія; Діловий консультативний комітет.

До складу Ради керівників МФК входять  ті самі особи, що й до складу Ради керівників МБРР. Президентом МФК є президент  МБРР. Виконавчі директори працюють одночасно в МФК і МБРР.

Регіональні й галузеві завдання МФК визначаються такими принципами:

• каталізатора — залучення до проекту приватних інвесторів, причому МФК фінансує щонайбільше 25 % загальної вартості проекту;
• рентабельності для обґрунтування співробітництва з приватним сектором;
• участі МФК як заходу, що доповнює природний ринковий процес.

На відміну від інших  установ СБ, МФК не потребує гарантій урядів під свої кредити. Вона сама є гарантом своїх інвестицій і  поділяє зі своїми партнерами ризик  при здійсненні проектів.

Корпорація надає кредити на строк 7-15 років. Крім того, вона інвестує кошти в акціонерний капітал, проте є пасивним інвестором, оскільки купує до 35 % акцій компанії і не бере участі в управлінні.

Фінансові ресурси МФК  формуються з внесків держав-членів, відрахувань від прибутків МФК, що надходять за рахунок процентів з наданих позик, фінансових зборів, доходів від продажу акцій, плати за послуги, депозитів і операцій з цінними паперами, коштів, залучених у вигляді займів, дотацій і кредитів МБРР. Сьогодні до складу МФК входять 182 країн.

Багатостороннє  агентство з гарантій інвестицій (БАГІ) було засноване в 1988 р. як філія СБ. До йото складу входять 175 країни. Членами БАГІ можуть бути лише члени МБРР.  Щодо фінансів воно є незалежним, входить у систему ООН як спеціалізована установа.

Мета БАГІ полягає  у такому:

• сприяти інвестуванню виробничих потреб у країнах-членах, що розвиваються;
• надавати гарантії щодо інвестицій, які спрямовуються на виробничі потреби;
• страхувати і перестраховувати від некомерційних ризиків;
• здійснювати інформаційну діяльність.

До організаційної структури  БАГІ входять: Рада керівників; Директорат, голова Директорату; Виконавчий віце-президент.

Директорат відповідає за загальну оперативну діяльність БАГІ. Головою Директорату є президент  МБРР. Співробітники МБРР працюють у БАГІ за сумісництвом. Звичайно БАГІ надає гарантії на 15 років, але можливі гарантії й на 20 років. Гарантії БАГІ поділяються на чотири типи:

• не конвертованість валюти — захист від втрат, які виникли у зв'язку з неможливістю конвертувати місцеву валюту в іноземну для її переказу за межі країни перебування.;
• експропріація — захист від втрат, спричинених діями уряду країн перебування щодо обмеження або ліквідації права власності й контролю над нею і права на застраховані інвестиції;
• війна і громадські заворушення — захист від збитків, спричинених військовими діями або громадськими заворушеннями, що завдають шкоди матеріальним активам підприємства і заважають його діяльності;
• порушення контракту — захист від збитків, пов'язаних з тим, що інвестор не може отримати рішення суду чи арбітражу або домогтися виконання того чи іншого рішення.

Джерелами фінансування БАГІ є капітал: основний і резервний. Промислово розвинені країни мають  вносити в БАГІ 10%-ві частки в конвертованій  валюті; крім того, 10 % кожна країна вносить у вигляді безвідсоткових боргових зобов'язань, що не обертаються на відкритому ринку.

Міжнародний центр  із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) був заснований у 1966 р. і призначений для сприяння зростанню потоків міжнародних інвестицій через надання послуг по арбітражному розгляду і врегулюванню суперечок між урядами і іноземними інвесторами, надання консультативних послуг, проведення наукових досліджень, надання інформації про інвестиційне законодавство. Послугами МЦВІС сьогодні користуються 144 країн — членів цієї організації. Головою організації є президент Світового банку.

 

2. Міжнародний валютний фонд

 

МВФ був заснований на міжнародній валютно-фінансовій конференції  ООН у Бреттон-Вудсі в 1944 р. У 1945 р. набула чинності Угода про МВФ, а свою діяльність Фонд розпочав у травні 1946 р. Фонд є спеціалізованою установою ООН та інституціональною основою світової валютної системи.

Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання  валютно-кредитних відносин держав-членів і подання їм фінансової допомоги у вигляді коротко - та середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його ресурси  складаються із внесків країн-членів, для кожної з яких встановлюється вступна квота, залежно від частки країни в світовій торгівлі. Ця квота переглядається кожні п'ять років. Квота країн — членів МВФ під час дії Бреттон-Вудської валютної системи складалася з 25% у золоті і 75% у національній валюті даної країни, а з моменту введення в дію Кінгстонської валютної системи ця квота становить 22,7% у вільно конвертованій і 77,3% у національній валюті.

Тільки в 1991—1992 рр. членами  Фонду виявили бажання стати  понад 20 країн світу, в тому числі  країни — колишні республіки СРСР. Всього на сьогодні членами МВФ є 187 країни. Україна разом з іншими державами, що  входили до складу колишнього СРСР, була прийнята до МВФ у 1992 р. Її квота становить 0,63% у загальному капіталі фонду .

Керівними органами Фонду є Рада керівників, Рада директорів (Виконавча рада), Секретаріат. Вищим органом виступає Рада керівників, яка приймає у Фонд нових членів, затверджує зміни паритетів валют країн-учасниць, переглядає квоти, розподіляє чистий прибуток Фонду. За ведення справ Фонду відповідає Виконавча рада, яка користується для цих цілей усіма повноваженнями, делегованими їй Радою керівників. До складу Виконавчої ради входять 24 виконавчі директора, 8 з яких призначаються країнами з найбільшими квотами (Великобританія, Німеччина, Китай, Росія, Саудівська Аравія, США, Франція, Японія), а 16 - вибираються іншими країнами-членами.

Виконавча рада призначає  директора-розпорядника, який не є керівником або виконавчим директором. Директор-розпорядник  є головою Виконавчої ради, але  без права голосу, за виключенням  випадків голосування при рівному розподілі голосів. Директор-розпорядник є головою оперативного персоналу Фонду і веде під керівництвом Виконавчої ради поточні справи Фонду.

Фінансові ресурси фонду  формуються із членських внесків  країн-учасниць. Це так звані квоти, що виражені в одиницях СПЗ (спеціальні права запозичення). Квота є ключовим елементом у системі взаємовідносин держав-членів МВФ. За квотами визначаються не тільки голоси щодо управління фондом, а й можливості позичати кошти. Капітал МВФ може бути збільшений у разі:

• прийняття нових країн-членів;
• збільшення квот країн-членів;
• накопичення коштів у результаті діяльності фонду.

Основним джерелом кредитів, що надає МВФ, є власний капітал  фонду та кошти, які ним мобілізуються. Всі вони перебувають на рахунку  загальних ресурсів, через який проводяться всі фінансові операції фонду.

Залежно від мети й  умов кредитування, МВФ використовує різноманітні механізми. Як правило, країна, що потребує позички, купує в МВФ  необхідні їй валютні кошти за національну валюту. Після закінчення терміну позички відбувається зворотний обмін (під 0,5% комісійних).

У 1995 р. між країнами —  членами МВФ була досягнута домовленість про створення механізму термінової фінансової допомоги окремим країнам  на випадок фінансових криз, включаючи  створення валютних стабілізаційних фондів. Така допомога реалізується через політику траншів та розширеного механізму кредитування.

Політика траншів застосовується тоді, коли кредити Фонду надаються  країнам — членам МВФ у вигляді траншів. Кошти в іноземній валюті, що становлять 100% квоти держави, можуть бути нею отримані за чотири транші по 25% квоти. Кожен транш відповідає кредитній частці. Надання кожної кредитної частки здійснюється на певних умовах. Причому жорсткість умов при переході від перших до наступних кредитних часток зростає.

Механізм розширеного  фінансування використовується тоді, коли Фонд підтримує середньострокові програми через домовленість про  розширене фінансування країн —  членів МВФ з метою подолання  труднощів з платіжним балансом, які викликані макроекономічними і структурними проблемами.

Переважну більшість  інших кредитів Фонд надає лише після  докладного вивчення експертами цієї організації стану справ у  країні — одержувачі кредитів. Чим  більшу суму кредитів прагне одержати країна, тим прискіпливіше працюють експерти Фонду, причому часто безпосередньо в країні працюють спеціальні делегації (місії) МВФ, які в своїх підсумкових документах-доповідях подають висновки щодо доцільності надання кредитів. Ці місії для успішного вирішення питання надання Фондом кредитів одночасно рекомендують уряду країни розроблені заходи.

Проте навіть узгоджені  кредити надаються не автоматично, а поступово, певними частками (траншами). І якщо країна не виконує взятих на себе зобов'язань, Фонд може відмовити у надані їй четвертого кредитного траншу.

 

 

 

3.   Європейський банк реконструкції та розвитку

 

Поряд з групою установ  СБ та МВФ важливе місце на міжнародній  фінансовій арені посідає ЄБРР.

Європейський банк реконструкції  і розвитку (ЄБРР) — регіональний міждержавний банк з довготермінового кредитування країн Центральної та Східної Європи — був створений на підставі Угоди від 29 травня 1990 р. Засновниками ЄБРР стали 40 країн — усі європейські країни (крім Албанії), США, Канада, Мексика, Єгипет, Марокко, Ізраїль, Нова Зеландія, Японія, Австралія, Південна Корея, а також ЄС і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Штаб-квартира розташована в Лондоні (Велика Британія).

Основне завдання ЄБРР полягає  у сприянні переходу європейських постсоціалістичних країн до відкритої, зорієнтованої на ринок економіки і розвиток приватної та підприємницької ініціативи. ЄБРР є найбільшим інвестором у Східній Європі, але крім інвестування власних коштів, залучає значні обсяги прямих іноземних інвестицій.

Цей банк виконує такі функції: