Сутність, принципи та особливості бюджетного процесу в ЄС

План

Вступ

1. Сутність, принципи та особливості бюджетного процесу в ЄС.
2. Формування та функціонування єдиного бюджету ЄС: доходи та видатки.
3. Висновки та пропозиції

Джерела використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Бюджет Європейського  Союзу відіграє ключову роль у  забезпеченні  розвитку співтовариства, визначає його можливості й пріоритети, забезпечує фінансування діяльності європейської спільноти. Виконання задекларованих цілей та завдань, належна реалізація політик ЄС, збереження високих показників економічного зростання, забезпечення розвитку європейської інтеграції неможливі без правильної організації відповідного моніторингу та фінансового контролю щодо ефективного та результативного використання фінансових потоків об’єднання.

Протягом свого більш  ніж півстолітнього існування Європейська  спільнота виробила досить надійні  й ефективні принципи та механізми  фінансування своєї діяльності. Один з них – механізм балансування бюджетних доходів і видатків. Досвід ЄС у цій сфері є досить цікавим як з позицій процесів національного бюджетного системотворення, так і з точки зору участі нашої держави у міжнародних інтеграційних процесах. Цим пояснюється актуальність даного дослідження.

Мета дослідження. Метою роботи є комплексне дослідження сутності та особливостей функціонування фінансових потоків у бюджетній сфері ЄС.

Для досягнення цієї мети визначено такі завдання :

• визначити особливості бюджетного процесу в ЄС;
• дослідити тенденції та суперечності європейського досвіду формування та функціонування єдиного бюджету ЄС;
• розглянути механізм забезпечення бездефіцитності бюджету ЄС.

Об’єктом дослідження є бюджетна система ЄС.

Предметом дослідження є моніторинг доходів та видатків у бюджетній сфері Європейського Союзу.

 

1. Сутність, принципи та особливості бюджетного процесу в ЄС.

 

Бюджет ЄС – це важливіший фінансовий інструмент, який був сформований у 1967 році шляхом об’єднання трьох Європейських співтовариств – Європейського об’єднання вугілля і сталі, Євратому, ЄЕС. У 1970 році бюджет ЄС становив 3,6 млрд. ЕКЮ, а у 2012 році він сягає 129 млрд. євро [1].

Згідно зі ст. 199 Римського  договору ЄС повинен мати спільний бюджет, оскільки це — головна фінансова  база інтеграційних заходів. Специфікою бюджету ЄС є те, що він не може виконувати роль інструменту макроекономічної політики, тобто впливати на стабілізацію економіки держав-членів. Його доходи та витрати мають врівноважуватись, тобто не можна використовувати бюджетний дефіцит як інструмент пожвавлення сукупного попиту й інвестицій або зменшення безробіття. [2]

 

Бюджет ЄС базується на дотриманні таких принципів:

— принцип єдності та принцип бюджетної точності означають, що доходи й видатки ЄС мають бути зведені в єдиному документі  з метою ефективного обліку та контролю за витрачанням спільних коштів. Практика бюджетних відносин Євросоюзу  еволюціонувала відповідно до цього  принципу, забезпечивши на сучасному  етапі об'єднання всіх статей доходів  і видатків у єдиний бюджет;

— принцип щорічності передбачає розроблення бюджету строком  на один рік, а також те, що операції за зобов'язаннями та платежами бюджету  мають бути завершені упродовж поточного  року;

— принцип єдиної одиниці  обліку полягає у тому, що бюджет складається, виконується та обліковується  у єдиній одиниці — євро;

— принцип універсальності  передбачає незакріплення доходів бюджету за окремими статтями видатків. Усі доходи та видатки повною мірою включаються до бюджету ЄС без будь-якої прив'язки між собою;

— принцип цільового характеру  видатків потребує, щоб кожна сума асигнувань мала власне конкретне призначення  й обґрунтування;

— принцип ефективного  фінансового управління полягає  у врахуванні закономірностей функціонування економіки з метою досягнення ефективності формування та використання ресурсів бюджету ЄС;

— принцип прозорості, відповідно до якого гарантується надання повної та точної інформації про складання й виконання бюджету;

— принцип рівноваги вимагає, щоб доходи відповідали видаткам бюджету, про це сказано у ст. 310(1) Договору про функціонування Європейського  Союзу (ДФЄС). Тобто не допускається дефіцитність бюджету, а також забороняється  здійснення позик для покриття видатків. У випадку виникнення дефіциту (що є винятком із правил у європейській практиці) його розмір зараховується  у видаткову частину бюджету  наступного року [2]. Через цю специфічну ознаку бюджету ЄС його прийнято називати бюджетом видатків, адже при розробці проекту бюджету спочатку встановлюються обсяги видатків (в межах максимального ліміту), а вже потім розраховуються необхідні для їх фінансування доходи. Однак такий механізм діяв не завжди. Він був запроваджений у 1988 р. Рішенням Ради. Його назва – ресурс валового національного доходу (ВНД).

Бюджет Європейського  Союзу значно відрізняється як від  бюджетів традиційних міжнародних  організацій, так і від державних  бюджетів. У ЄС немає фіксованих сум членських внесків. Крім того, на відміну від інших міжнародних  організацій на управлінські витрати  і потреби персоналу витрачається менша частина євросоюзних грошей. На відміну від державних бюджетів, бюджет Євросоюзу завжди повинен бути збалансований. У бюджеті ЄС неможливо відбирання фінансових коштів з приватного сектору для вирішення соціальних або масштабних економічних проблем.

 

2. Формування та функціонування єдиного бюджету ЄС: доходи та видатки.

 

Формування річного бюджету  ЄС відбувається таки чином: усі надходження  ЄС та його видатки вносять до бюджету  Спільноти на основі щорічних прогнозів. Єврокомісія готує проект бюджету і направляє його в Раду міністрів, яка розділяє бюджетні повноваження з Європейським Парламентом. Від класифікації витрат залежить, яка з цих двох інституцій визначатиме долю тієї чи іншої статті. Проте бюджет загалом затверджує або відхиляє Європейський Парламент; закон про бюджет набуває чинності після того, як його підписує президент Парламенту. Якщо Парламент не затверджує бюджет, Спільнота функціонує за місячним бюджетом, розрахованим на торішній базі, аж доки не буде ухвалений новий бюджет.

Починаючи з 1988 року, річний бюджет ЄС визначається згідно із середньо-терміновими  фінансовими перспективами (перспективний  фінансовий прогноз), які обмежують  річні витрати. На Берлінському саміті в березні 1999 року глави держав та урядів ухвалили нову фінансову перспективу розвитку бюджету ЄС на період 2000–2006 рр.; 2003 року її поправили у зв’язку з розширенням ЄС.

Сьогодні діють фінансові перспективи, затверджені на 2007– 2013 рр. Основний акцент у них зроблено на фінансову підтримку конкурентоздатності та єднання, виходячи з пріоритетів Лісабонської стратегії ЄС – забезпечення економічного зростання та зайнятості населення. Водночас залишився без змін принцип поступового зменшення видатків на сільське господарство впродовж семирічного періоду. Незважаючи на те, що фінансові перспективи встановлюють максимальні межі допустимих щорічних бюджетних видатків ЄС, при формуванні подальших щорічних витрат важливим є прогнозування його дохідної частини. Особливо це стало актуальним у контексті виникнення та поширення світової фінансово-економічної кризи, яка мала значний вплив на потужну фінансову систему ЄС та призвела до виникнення дефіциту бюджету ЄС впродовж трьох останніх років.

 

Розглянемо дохідну частину бюджету ЄС. Бюджет ЄС формується з власних ресурсів – коштів, що перераховують держави, які є його членами. Основний власний ресурс спільноти складається з ПДВ-ресурсу, ВНП-ресурсу, митних зборів, сільськогосподарських зборів та доходів від оподаткування цукру, інших доходів та надлишку з попереднього року.

Зокрема, ПДВ-ресурс – це відрахування від надходжень податку на додану вартість до національних бюджетів за гармонізованою ставкою.

ВНП- ресурс опирається на реальну  платоспроможність держави-члена  і полягає у відрахуванні певного  встановленого відсотка від ВНП. Найбільшу частину вносить у бюджет Німеччина, але зараз ставиться питання про зменшення цієї частки, оскільки це негативно відображається на бюджеті самої Німеччини.

Митні збори стягуються згідно з єдиним митним тарифом імпорту  промислових товарів з третіх країн. Ці доходи надходять до спільного  бюджету повністю та автоматично.

Сільськогосподарські збори  та доходи від оподаткування цукру  включають мито на імпорт з третіх країн сільськогосподарської продукції  та збори в рамках спільної організації  ринку цукру. Сума стягнень становить  різницю між світовими цінами і рівнем цін, встановленим на цю продукцію  в ЄС.

До інших джерел наповнення бюджету ЄС відносять суму перевищення  прибутків над видатками в  попередньому фінансовому році, податки  на прибутки службовців ЄС, а також  проценти і штрафи з країн-членів ЄС за порушення законів ЄС [3].

Згідно з главою 5 розділу III ст. 269 Конвенції ЄС бюджет Співтовариства має повністю фінансуватися з  власних ресурсів. Рада, діючи одноголосно, на пропозицію від комісії і після  консультацій з європейським парламентом  приймає положення щодо системи  власних ресурсів Співтовариства, які  вона рекомендуватиме державам-членам для прийняття згідно з їх конституційними  вимогами. Величина внесення власних  ресурсів залежить від власних можливостей  країни-члена.

 

Основними видатковими статтями бюджету ЄС є такі: фінансування сільського господарства, соціальних і регіональних програм розвитку, проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, забезпечення зовнішніх політичних та економічних зв'язків, видатки на управління.

Значна частина видатків спрямовується на підтримку сільського господарства окремих країн, допомогу найменш розвиненим регіонам (Португалія, Греція, Іспанія, східні регіони Німеччини, південні райони Італії) і новим членам ЄС.

З кожним роком витрати ЄС збільшуються. (табл. 1). Пріоритетним для ЄС сьогодні є забезпечення сталого розвитку регіону, стійкого зростання конкурентоспроможності та інноваційних процесів у різних сферах. До цієї статті витрат також входять розвиток освіти, професійна підготовка і зайнятість населення.

Обсяг бюджету Європейського Союзу на 2012 рік складає близько 1,85% сумарного валового продукту всіх держав – членів ЄС.

Для посилення підтримки проектів із стійкого розвитку, кредитування економічно слабких регіонів, а також реалізації прийнятих економічних програм навесні 2011 року Єврокомісія запропонувала збільшити бюджет ЄС у 2012 році на 4,9%. П’ять країн ЄС – Німеччина, Велика Британія, Франція, Нідерланди – виступили проти збільшення бюджету, а їх частка в бюджеті ЄС перевищує 50%.

 

 

 

Таблиця 1

Бюджет ЄС, 2008–2011 рр. (млрд. євро)

Рік	Забезпечення росту конкурентоспроможності	Загальна аграрна політика	Соціальна політика	Глобалізація ЄС	Адміністративні витрати	Допомога новим членам ЄС	Загалом
2008	58,0	55,0	0,7	7,3	7,3	0,2	129,1
зміни відносно 2007 р.	5,7%	-1,5%	16,7%	7,3%	4,4%	-53,5	2,2%
2009	60,2	56,1	1,5	8,1	7,7	0,2	133,8
зміни відносно 2008 р.	3,2%	1,0%	12,3%	7.3%	5.7%	1,2%	2,5%
2010	64,3	59,5	1,7	8,1	7,9		141,5
зміни відносно 2009 р.	3,3%	5,4%	10,5%	0,5%	3,80%		3,60%
2011	64,5	58,7	1,8	8,8	8,2		141,9
зміни відносно 2010 р.	0,4%	-1,4%	8,0%	7,5%	3,2%		0,3%