Склад витрат підрозділів і порядок їх планування

Адміністративні витрати  — це такі загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством  в цілому та його обслуговування. Вони займають досить велику питому вагу серед  операційних витрат, що не включаються  до виробничої собівартості продукції. До складу адміністративних витрат відносять  витрати на утримання апарату  управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; загальнокорпоративні витрати (представницькі витрати, витрати на проведення річних зборів тощо); витрати на утримання основних засобів, нематеріальних активів загальногосподарського використання; оплату юридичних, аудиторських та інших послуг; витрати на зв’язок, на відрядження апарату управління підприємством; витрати на врегулювання спорів у судових органах і деякі інші витрати.

Витрати на збут продукції (робіт, послуг). В умовах ринкової економіки  ці витрати набувають особливого значення через дію відомого ринкового  принципу: головне — не виробити товар, а його продати. Тому сума цих  витрат тепер формується за рахунок  не лише традиційних витрат, таких  як наприклад, витрати на пакування  і затарювання готової продукції, на її транспортування, перевалку і страхування, на утримання основних засобів, пов’язаних з реалізацією товару, а й витрат, що відіграють велику роль у просуванні готової продукції на ринок: витрат на рекламу і дослідження ринку, комісійні винагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів та ін.

До інших операційних  витрат, що не включаються у виробничу  собівартість продукції, відносять  суми безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від операційної курсової різниці (зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення, собівартість реалізованих виробничих запасів і деякі інші витрати.

Для свого нормального  функціонування підприємства вдаються до залучення позикового капіталу. В зв’язку з цим у них  виникають так звані фінансові  витрати. До них належать, насамперед, витрати на виплату процентів  за користування кредитами і процентів  за випущені облігації та витрати  за фінансовою орендою. Фінансові витрати  беруться до уваги при визначенні прибутку підприємства від звичайної  діяльності до оподаткування. При цьому  на їх суму зменшується операційний  прибуток.

Багатогранність діяльності багатьох підприємств спонукає їх до понесення таких витрат від звичайної  діяльності, які не пов’язані безпосередньо з виробництвом і реалізацією продукції і які водночас не є фінансовими. До таких інших витрат відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх залишковою вартістю та реалізованих майнових комплексів. Від таких операцій реалізації підприємство може отримати прибуток, якщо ціна продажу буде вищою за собівартість цих активів, або ж збиток — за зворотного співвідношення ціни і собівартості. До складу інших витрат відносять також втрати від переоцінки курсових різниць, суми уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій та деякі інші витрати звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати виникають  у результаті появи надзвичайних подій, які відрізняються від  звичайної діяльності і не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді. Ці витрати враховуються при визначенні чистого прибутку і включаються  до фінансової звітності за вирахуванням суми, на яку зменшується податок  на прибуток від діяльності підприємства внаслідок збитків від надзвичайних подій.

При визначенні прибутку підприємства беруться до уваги втрати від участі в капіталі. Вони розглядаються як своєрідні витрати, хоч за своїм  економічним змістом являють  собою збитки від інвестицій в  асоційовані, дочірні або спільні  підприємства.