Синтитичний і аналітичний облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

1)Значення та завдання бухгалтерьського обліку в умовах ринкової економіки …..

Бухгалтерський  о́блік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.Об'єктами бухгалтерського обліку є майно організацій, їх зобов'язання і господарські операції, здійснювані організаціями в процесі їх діяльності. Основними завданнями БО є:  - додержання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1-6 (накази Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р. і № 137 від 28.05.99 р.) та ін.;

- облік,  аналіз і контроль за необоротними  активами;

- облік,  аналіз і повсякденний контроль  за виконанням завдань виробництва  в розрізі кількості, якості  та асортименту продукції згідно  з вимогами замовників;

- облік,  аналіз і контроль за оборотними  активами, за правильними й економними  витратами ресурсів;

- облік,  аналіз і контроль за власним  капіталом, за забезпеченням наступних  витрат і платежів;

- облік,  аналіз і визначення витрат  за елементами та витрат діяльності  підприємства;

- облік,  аналіз і контроль за мірою  праці та її оплати;

- своєчасне  документальне оформлення випущеної  з виробництва продукції; 

- - ведення  обліку кожного виду господарських  коштів, закріплених за матеріально  відповідальними особами                                                                                                                                               

2)класифікація  господарських активів

За складом  і розміщенням господарські активи (засоби) під-

 приємств поділяють на активи: у сфері виробництва; у сфері обі-

 гу; невиробничої сфери; позаоборотні (вилучені) активи (рис. 2.3).

 Активи  у сфері виробництва використовуються  безпосередньо 

 в виробничій  сфері і складаються із засобів  і предметів праці (не-

 оборотних  і оборотних активів).

 Як відомо  з попереднього матеріалу, до  засобів праці (необоро-

 тних активів) належать: основні засоби (будівлі, споруди, транс-

 портні засоби, трактори, комбайни та ін.), інші необоротні матері-

 альні  активи (малоцінні та швидкозношувані  предмети, термін 

 використання  яких більше одного року, тимчасові  нетитульні

 споруди  та ін.), нематеріальні активи (патенти,  ліцензії, право 

 інтелектуальної  власності та ін.).

 Господарські  активи (засоби і предмети праці)  у сфері вироб-

 ництва беруть безпосередню участь у виробничій сфері галузей

 рослинництва, тваринництва та промислових  виробництв.

 До предметів  праці (оборотних активів), які  використовуються 

 безпосередньо  у виробничій сфері, належать: сировина і матеріа-

 ли, запасні частини, паливо, готова продукція, корми, насіння і

 садивний  матеріал, будівельні матеріали,  тварини на вирощу-

 ванні  та відгодівлі, витрати незавершеного  виробництва, збитки,

 витрати  наступних періодів та малоцінні  і швидкозношувані 

 предмети  терміном служби до одного  року. Предмети праці ста-

 новлять групу виробничих запасів, необхідних для забезпечення

 нормальної роботи підприємства.

3) класифікація  господарських активів  за  джерелами їх утворення

В основу групування господарських активів за джерелами  їх

 утворення  і цільовим призначенням покладено  ознаку ступеня 

 закріплення  їх за певним господарським  формуванням. Звідси 

 джерела  утворення господарських активів  (засобів) поділяються 

 на власні, позичені (заємні), залучені (рис. 2.4).

 Джерела  утворення власних активів складають  власний капі-

 тал та  забезпечення зобов’язань майбутніх  витрат і платежів.

 До власного  капіталу відносять статутний  капітал, додатковий 

 капітал,  резервний капітал, нерозподілений  прибуток, доходи 

 майбутніх  періодів.

 До забезпечення  зобов’язань майбутніх витрат  і платежів на-

 лежать: забезпечення оплати відпусток;  забезпечення інших ви-

 трат  і платежів; додаткове пенсійне  забезпечення; резерв сумнів-

 них боргів; цільове фінансування; цільові надходження. 

 Джерелами  утворення заємних (позичених) коштів є: зо-

 бов’язання за розрахунками з банком, довгострокові і коротко-

 строкові  кредити. 

 Джерела  утворення залучених коштів —  це зобов’язання за 

 розрахунками  з фінансовими і податковими  органами, зо-

 бов’язання за кредиторською заборгованістю.

 До зобов’язань  за розрахунками з фінансовими  і податковими 

 органами  відносять: податкові зобов’язання; податковий кредит;

 відстрочені  податкові зобов’язання; розрахунки  з податків; розра-

 хунки з обов’язкових платежів; розрахунки з соціального страху-

 вання; розрахунки з пенсійного забезпечення; розрахунки з інди-

 відуального страхування; розрахунки зі страхування майна.

5)подвійний  запис на рахунках

Подвійний запис — це принцип тотожного  відображення господарчих операцій на рахунках, що забезпечує рівність оборотів за дебетом і кредитом відповідних  рахунків. Іншими словами, це відображення кожної госпоперації двічі, за дебетом одного й за кредитом іншого рахунку у тій самій сумі.  Взаємозв'язок між рахунками, що виникає шляхом подвійного запису, називають кореспонденцією (відповідністю) рахунків, а рахунки, які беруть участь у такій кореспонденції, ― кореспондуючими.

Збалансовані  рахунки — це єдиний вид рахунків, при відображенні інформації на яких не використовують подвійний запис. 

4) класифікація  господарських засобів і джерел  їх формування

Джерела формування господарських засобів  (активів)

 підприємства  поділяються на дві групи:

      джерела власних засобів;

      джерела залучених (позикових)  засобів.

      До   джерел   власних   засобів  належать:  власний   капітал,

 забезпечення   зобов'язань,   нерозподілений   прибуток,   цільове

 фінансування  і цільові надходження.

      До  власного  капіталу належать: статутний  капітал,  пайовий

 капітал,  додатковий  капітал, резервний   капітал,  нерозподілений

 прибуток.

      Статутний  капітал утворюється  за рахунок сукупності  внесків

(у грошовому  вимірнику) власників (учасників)  у майно підприємства

 для   забезпечення   його  діяльності,  передбаченої   установчими

 документами  (статутом).

      У  підприємствах  державної  форм власності статутний   капітал

 утворюється  за рахунок частини виділеного  державного національного

 майна  (у вигляді необоротних і оборотних  активів) для забезпечення

 статутної   діяльності  і  в  подальшому  збільшується  за  рахунок

 власного  прибутку.

- пайовий капітал – сума пайових внесків фізичних і юридичних осіб, якщо це передбачено статутними документами; 
- додатково вкладений капітал – сума перевищення вартості продажу акцій над національною вартістю (емісійний дохід); 
- інший додатковий капітал – сума дооцінки поза оборотних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від фізичних або юридичних осіб, інші види додаткового капіталу; 
- резервний капітал – сума резервів створених підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів; 
- нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – прибуток, реінвестований у підприємство, або непокритий збиток; 
- неоплачений капітал – заборгованість власників (учасників) по внесках до статутного капіталу;  
- вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів.

6)оборотна відомость за рахунками

Оборотна відомість — спосіб узагальнення оборотів і залишків рахунків за звітний період, а також засіб зв'язку між балансом і рахунками. Оборотну відомість складають за синтетичними та аналітичними рахунками. В оборотних відомостях відображають обороти за дебетом і кредитом рахунків, а також залишки на початок і кінець звітного місяця. Ознайомимося передусім з будовою, порядком складання і призначенням оборотної відомості за синтетичними рахунками. Будують таку відомість у вигляді багатографної таблиці, у першій графі якої записують назву рахунків, а в наступних — дебетові та кредитові залишки на рахунках на початок місяця, обороти за дебетом та кредитом кожного рахунка за місяць, а також залишки на рахунках на перше число наступного за звітним місяця. У кінці оборотної відомості за кожною з граф підбивають підсумки.

Оборотна відомість за синтетичними рахунками має велике контрольне значення для перевірки правильності й повноти облікових записів на рахунках, яка грунтується на одержанні в ній трьох пар рівних між собою підсумків: за дебетом і кредитом рахунків на початок місяця; за дебетом і кредитом рахунків за місяць; залишків за дебетом і кредитом рахунків на кінець місяця.

Рівність підсумків дебетових і кредитових залишків на рахунках на початок місяця зумовлена рівністю підсумків активу та пасиву балансу, який є підставою для запису початкових залишків на активних і пасивних рахунках.  

Рівність підсумків оборотів за дебетом і кредитом рахунків зумовлена подвійним записом операцій, згідно з яким кожна операція в однаковій сумі записується за дебетом і кредитом різних рахунків.

Третя рівність (підсумків залишків за дебетом і кредитом рахунків на кінець місяця) зумовлена двома попередніми рівностями: якщо початкові залишки на рахунках суми оборотів однакові, то й залишки активних і пасивних рахунків на кінець місяця в підсумку повинні бути однаковими. Порушення нихрівностей свідчить про помилки, допущені в облікових записах під час складання оборотної відомості. За допомогою оборотної відомості за синтетичними рахунками можна виявляти помилки в облікових записах, зумовлені порушенням правила подвійного запису, коли сума операції записана за дебетом одного рахунка, але пропущена за кредитом іншого (або навпаки), або коли за дебетом одного рахунка операція записана в одній сумі, а за кредитом другого — в іншій. У цьому разі буде порушено рівність підсумків оборотів за місяць за дебетом і кредитом рахунків в оборотній відомості, а також рівність залишків на них на наступну звітну дату.

7) Суть і призначення сентитичних і аналітичних рахунків 

За  ступенем узагальнення господарських засобів, джерел їхнього утворення  та господарських  процесів у поточному  бухгалтерському  обліку рахунки поділяються  на:

— синтетичні,

— аналітичні.

Рахунки, що групують ресурси  підприємства, джерела  їхнього утворення  в узагальненому  грошовому вимірюванні  за економічно-однаковими ознаками, називаються  синтетичними, а облік  на цих рахунках —  синтетичним.

Наприклад: такі рахунки як «Основні засоби», «Готова  продукція», «Розрахунки  з постачальниками» дають узагальнену  інформацію про стан таких засобів  підприємства і називаються  синтетичними.