Шляхи удосконалення напрямів державної підтримки охорони і збереження навколишнього природного середовища

      Вдосконалення діючого економічного механізму  природокористування і природоохоронної діяльності та формування стабільних джерел фінансування природоохоронних заходів в умовах переходу до ринкових відносин має стати органічною складовою системи управління і регулювання економіки, стимулювати охорону і відтворення природно-ресурсного потенціалу країни шляхом створення відповідних економічних умов (інвестиційних, податкових, кредитних тощо).

      Система фінансування природоохоронних заходів  в умовах переходу до ринкової економіки  формується на основі таких головних джерел:

      - Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

      - бюджету Автономної Республіки Крим;

      - фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів;

      - власних коштів підприємств;

      - іноземних надходжень та інвестицій;

      - інших позабюджетних коштів.

      Фінансування  із державного бюджету передбачається для здійснення пріоритетних програм  та проектів, що мають першочергове, загальнонаціональне значення. Обсяг бюджетних коштів залежатиме від рівнів та темпів розвитку економіки України.

      Позабюджетне  фінансування має становити домінуючу  частину витрат на здійснення природоохоронної політики. Для цього необхідна  концентрація платежів за забруднення навколишнього природного середовища та за спеціальне використання природних ресурсів, надходжень від штрафів та компенсації шкоди, завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства, в Національному екологічному фонді, який діятиме на правах юридичної особи на загальнодержавному та регіональному рівнях.

      Для забезпечення стабільного надходження  коштів для здійснення природоохоронних заходів пріоритетне значення має  надаватися розвиткові економічного механізму  природокористування.

      Головними складовими елементами економічного механізму  природокористування мають бути:

      - плата за спеціальне використання природних ресурсів;

      - плата за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу на довкілля;

      - система фінансування і кредитування природоохоронних заходів (державний і місцеві бюджети, природоохоронні фонди, банки, кошти підприємств, іноземні надходження та інвестиції тощо);

      - екологізація податкової і цінової систем;

      - підтримка становлення і розвитку екоіндустрії.

      Залученню іноземних інвестицій для здійснення природоохоронних програм та проектів в Україні повинно сприяти:

      - активна інтеграція України в європейські та світові природоохоронні процеси;

      - формування сприятливих умов та ефективної системи залучення іноземних інвестицій як в економіку України в цілому, так і в охорону довкілля та використання природних ресурсів [1]. 

      Постановою  Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової екологічної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища» передбачено виконання Державної цільової екологічної програми в період з 2008-2012 роки.

      Метою цієї Програми є забезпечення розвитку єдиної  державної системи  моніторингу  навколишнього  природного середовища, спрямованого на:

      - підвищення ефективності її функціонування;

      - надання органам   виконавчої   влади,    органам    місцевого самоврядування  і  населенню  своєчасної та достовірної інформації про стан навколишнього природного  середовища,  підвищення  рівня екологічних знань громадян;

      - визначення спільних   пріоритетів   під  час  планування  дій суб'єктів системи моніторингу;

      - створення єдиної мережі спостережень;

      - технічне переоснащення            та            вдосконалення нормативно-методичного забезпечення системи моніторингу;

      - узгодження елементів     інформаційних     технологій,     що використовуються суб'єктами системи моніторингу.

      Прогнозні обсяги та джерела фінансування, млн. грн.

 

      Орієнтовний обсяг  фінансування  заходів  Програми за рахунок коштів державного бюджету становить 152,3  млн.  гривень,  у  тому числі  коштів  загального  фонду  -  102,3  млн.  гривень,  з  них передбачено  для  Мінприроди  -  14,8  млн.,  МНС  -  27,5   млн., Мінжитлокомунгоспу -  7  млн.,  МОЗ  -  4 млн.,  Мінагрополітики - 6,7 млн., Держводгоспу - 20,3 млн.,  Держземагентству - 4 млн.  і Держкомлісгоспу -  18  млн.  гривень;  коштів спеціального фонду - 50 млн. гривень.

      Для фінансування окремих заходів необхідно  додатково залучити кошти місцевих бюджетів, а також інших джерел. Обсяги фінансування за  рахунок  коштів  місцевих  бюджетів  повинні  бути   визначені органами місцевого самоврядування на підставі регіональних програм моніторингу навколишнього природного середовища [2]. 

 

   Висновок

      Аналізуючи  цю велику сукупність проблем , ми можемо зробити дуже важливі висновки щодо екологічної дійсності нашої Держави , виявити чинники та особливості життєдіяльності та природокористування.

      “Базовими”  недоліками України на сучасному  етапі є складні, багатогранні фактори, які здійснюють комплексний, тотальний вплив на всі галузі економіки, діють у різних сферах, на різних рівнях господарювання , і тому вони потребують особливої уваги, особливих рішень , тобто системного розв’язку з боку Держави. Увага Держави, перш за все, залежить від матеріальних ресурсів, тобто об’єму і стану фінансування екологічних програм.

      Система фінансування природоохоронних заходів  в умовах переходу до ринкової економіки  формується на основі таких головних джерел: Державного бюджету України та місцевих бюджетів; бюджету Автономної Республіки Крим; фондів охорони навколишнього природного середовища всіх рівнів; власних коштів підприємств; іноземних надходжень та інвестицій; інших позабюджетних коштів.

      Для забезпечення стабільного надходження  коштів для здійснення природоохоронних заходів пріоритетне значення має надаватися розвиткові економічного механізму природокористування. Головними складовими елементами економічного механізму природокористування мають бути:

      - плата за спеціальне використання  природних ресурсів;

      - плата за забруднення навколишнього природного середовища та інші види шкідливого впливу на довкілля;

      - система фінансування і кредитування  природоохоронних заходів(державний  і місцеві бюджети, природоохоронні  фонди, банки, кошти підприємств,  іноземні надходження та інвестиції тощо). 
 
 
 

 

   Список використаної літератури

      1. Постанова Верховної Ради України 5 березня 1998 року N 188/98-ВР  «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».

      2. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. N 1376 «Про затвердження Державної цільової екологічної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища»

      3. Проект «Загальнодержавна програма збереження біорізноманіття України на 2007 – 2025 роки»

      4. “НАЦІОНАЛЬНА ДОПОВІДЬ УКРАЇНИ  ПРО ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО  РІЗНОМАНІТТЯ“. 

      5. Воронов А.К. Навколишнє середовище та розвиток. – К.: Наукова думка, - 2000.

      6. Пасічник Ю.В. Бюджетна система  України: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 670 с. – Вища освіта XXI століття).

      7. Сухарев С. Основи екології та охорони довкілля: Навчальний посібник/ Сергій Сухарев, Степан Чундак, Оксана Сухарева,; Мін-во освіти і науки України, Ужгородський нац. ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 391 с. 

      Інтернет-ресурси:

      http://www.sea.gov.ua/GIS/BSR/UA/documents/legislation/Prog_bio.htm

      http://zakon.nau.ua/doc/?code=188/98-%C2%D0