Розвиток бюджетних відносин Запорізької Січі

Провідне місце в структурі  державних доходів того часу посідали прямі податки - подимне, військовий оклад, господарська десятина, медове, які сплачували переважно міщани та селяни. Козаки майже не сплачували податків. Оподаткування по суті замінялося військовою службою. Цікаво, що на Січі заохочували бездомне й безшлюбне існування: одружені козаки сплачували більші податки, ніж холостяки і, як наслідок, - одружені запорожці були значно біднішими, ніж січові [1].

Поряд з прямими формами оподаткування  широкого застосування набули кошові домени і регалії, що передбачали  поширення фіску на промислову експлуатацію рибальських і мисливських угідь, землі зимівників хуторів тощо. На початкових етапах становлення козаччини важливими джерелами фінансового забезпечення поточних потреб військово-господарського характеру були воєнні трофеї, а також допомога з боку Польщі, а після 1648 р. Гетьманщини та Росії.

Основними джерелами наповнення військового  скарбу Запорізької Січі стали [1]: мито за перевезення товарів запорозькими землями; торгове - податок із крамарів на січовому ринку; куфовий збір із кожної привозної бочки (куфи) спиртних напоїв; податки з шинків; мостове - плата за перевози на річках; орендна плата за крамниці та човни, які належали куреням; інші доходи.

Розглянемо бюджетні процеси  за доходами й видатками.

У Новій Січі основу доходів  становили доходи від ведення  господарства, хоча в окремі періоди  правителі Росії щедро винагороджували  запорожців за допомогу у військових операціях. Розглянемо основні доходи Запорозької Січі (табл. 2).

     Таблиця 2 - Доходи Запорозької Січі XVII- XVIII ст. [6].

Джерела доходів	Характер доходів
Кошові регалії і домени	Доходи від промислової  експлуатації рибальських і мисливських  угідь, земель (зимівників і хуторів)
Військова здобич	Воєнні трофеї – добутий  шаблею та веслом „козацький хліб”
Субсидія королівська, "жалованье" царське, платня гетьманська	Допомога грішми, хлібом, горілкою, військовими з боку Росії  й Гетьманщини, до 1648 р. — Польщі
Військовий оклад	Податок на користь січової  й паланкової старшини. Стягувався без імунітетів і неоподаткованого мінімуму з усіх козаків (курінних і  одружених), а також з некозаків (січового підданства) по 1 крб.50 коп. з  душі (в другій половині XVII ст.). Одружені козаки-"гніздюки" вносили додатковий податок із сім'ї
Мито	За перевіз товарів  із сусідніх країн транзитом через  запорозькі землі. З горілки бралося  натурою
Господарська десятина та медове	Стягувалися у паланках від  хуторів і млинів натурою, від  промислів і пасік — грошима. За користування посполитими військовою землею 10 % урожаю
Торговельне	Податок акцизного типу з  крамарів на січовому ринку — 10 % вартості товарів
Куфовий збір	Від кожної привізної бочки (куфи) спиртних напоїв по одній кварті (близько 1 л) або її вартість грошима

Податок з шинків	По 2,50—5,00 крб. за рік сплачували в скарб господарі, що мали шинки(корчми) у Січі, паланках і зимівниках
Подимне	Податок з хат по селах, населених поспільством, тобто некозаками, підданими Війська, що жили в паланках
Мостове	Плата за перевози на Дніпрі й польових річках у межах Запорозьких  вольностей
Орендна плата	За крамниці і дуби (вантажні човни), що належали куреням. Витрачалась  на потреби курінного товариства
Руга, роковщина	На утримання церкви і  духівництва
Інші доходи	Безхазяйне, виморочне, конфісковане майно, викуп за полонених і засуджених, судові штрафи

Продовження таблиці 2

Податки стягувались через  ціни на товари. Козаки, на відміну від  некозаків, не сплачували податків на споживчі товари. Кіш міг тимчасово  або постійно звільняти від інших  податків заслужених або збіднілих  козаків.

Значну частину доходів  отримувала Січ від зовнішніх  надходжень — військова здобич, "царское жалованье". Королі, царі, а потім і гетьмани за послуги  запорожців у військових битвах періодично пересилали на Січ гроші, провіант, різне спорядження. Так, наприклад, у 1696 р. Петро І нагородив за допомогу в перемозі над турками під  Азовом кожного запорожця по 1 крб. (вартість кварти горілки, тобто одного літра, — 2 коп.) і по відрізу сукна. Військовою здобиччю було золото і  срібло, дорогий посуд, зброя, цінні  тканини, килими, ікони, худоба.

Але в Новій Січі військова  здобич не була основним джерелом доходів. Вагому їх частину приносила торгівля — від продажу товарів за межами Січі, сплата податків від продажу товарів на території Січі, мито за транзит товарів.

Запорозька Січ мала завершену  систему збирання і витрачання коштів скарбу. Характерною особливістю  дохідної частини є трудові повинності, які виконувались безоплатно. Бюджет Січі був беззбитковим, і його збалансування  досягалось трудовими повинностями, зменшенням платні, регулюванням експортно-імпортних  операцій, покриванням частини державних  потреб за рахунок старшини, хоча щодо останнього зворотний 

У той час на Січі ще не знали форм ведення бюджетного процесу, не дотримувались фінансових формальностей  і лише під кінець існування Січі у Коші була заведена деяка статистична  звітність та існувало фінансове  рахівництво під назвою «Секрети Війська Запорозького».

А. Шмідт на підставі офіційних  даних називав "військову суму" в 120 тис. карбованців. П. К. Щербальський знайшов у "височайшому" указі від 20 квітня 1776 р. ту саму цифру — на підставі рапорту князя Г. О. Потьомкіна — "оприбутковано денежной казны, которая теперь на лицо, 120 000 рублей".

Але ці дані не збігаються зі звітом генерала П. А. Текелі, який зруйнував  Січ, коли він 29 серпня 1775 р. повідомляв Катерині II такі «Відомості про суми, знайдені в Січі» що наведені у таблиці 3.

Таблиця 3 – Сума грошового  скарбу Запорозької Січі у XVIII ст.

Військових	56 446 р. 2к.;
Старшинських	74 507 р. 43 к.;
Козацьких	32 976 р. 54 к.;
Усього	163 930 p. 79 к.

Якщо порахувати загальну суму військових і старшинських грошей, то матимемо суму в 130,9 тис. крб., що більше, ніж вказувалось у донесеннях князя Г. О. Потьомкіна.

Отже, Запорозька Січ мала завершену систему збирання і витрачання коштів скарбу. Характерною особливістю дохідної частини скарбу є трудові

повинності, які виконувались безоплатно. Бюджет Січі був беззбитковим, і його збалансування досягалось трудовими повинностями, зменшенням платні, регулюванням експортно-імпортних операцій, покриванням частини державних потреб за рахунок старшини, хоча щодо останнього зворотний процес також мав місце.

У Січі проводились кредитні операції і продаж цінностей з  відстрочкою платежу. На момент ліквідації Січі в інвентарних списках конфіскованого майна старшини готівкою зазначені  векселі й боргові розписки на тисячі карбованців. Нормальним процентом  на позичений капітал визнавали  цифру 12,5, а здебільшого вимагали "на всякий тиждень по рублю". На Січі застосовувались і інші форми  кредитних операцій та угод на певний термін, пов'язаних із переданням у  тимчасове користування майна та інших матеріальних цінностей.

Отже, бюджетні відносини, які  мали місце на Запорозькій Січі, не лише відображали реалії того часу, а дали майбутнім поколінням гарні  приклади гармонійного поєднання суспільних та особистих інтересів, захисту  членів суспільства, які не могли  себе самостійно забезпечити, збалансування  особливими методами доходів і видатків.

 

 

3. Вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на бюджетні процеси Запорізької Січі

 

 

За часів Гетьманщини  на бюджетні процеси мали вплив як зовнішні так і внутрішні чинники. З боку Росії відчувався постійний  тиск із намаганням підкорити фінанси  Гетьманщини, з внутрішнього — цілий  комплекс різнопланових чинників, викликаних неврегульованими юридичними нормами, особливостями соціально-економічного устрою, національними, демографічними, політичними процесами.

 Основи зовнішніх взаємин з Росією були закладені за часів Б. Хмельницького і потім уточнювалась при виборах нового гетьмана, а також в односторонньому порядку з боку Росії [6].

Основні напрями взаємин  були такі:

• безоплатне утримання російської армії. Селяни і козаки-підпомічники збирали гроші, продукти харчування (порції), фураж (рації). До 1707—1709 рр. збори були незначними. Після Полтавської битви на Лівобережній Україні постійно перебувало до 10 полків, а під час військових дій — значно більше. З 1716 до 1783 р. ці збори мали постійний характер і називались "консистенські дачки". З 1764 р. вони збирались у грошовій формі — по 1 крб. із кожного двору;
• виконання повинностей. Цих повинностей у різні роки налічувалося чимало. Так, селяни і міщани повинні були забезпечувати підводами, кормами, волами, погоничами потреби армії, пошти, чиновників. У роки російсько-турецької війни 1735—1739 рр. Було притягнуто до обозної служби 205 тис. селян, забрано волів і коней на 146,3 тис. крб. Усього збитки для України становили 12 млн крб. У 1737—1738 рр. Україна утримувала власним коштом від 50 до 75 російських полків, що коштувало їй 1,5 млн крб., у 10 разів більше за її річний бюджет. Утрати населення становили 35 тис. осіб, що для чисельності в 1,5 млн осіб не було суттєвим. Тяжким випробуванням для українців були такі повинності, як примусові каральні роботи, будівництво фортифікаційних споруд. Козаків і посполитих відправляли до Петербурга, Астрахані, Кавказу, додому ж поверталось не більше 30-60 %, решта вмирали від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв;
• передавання частини бюджетних коштів Лівобережної України до Росії. Оскільки бюджетні ресурси України починаючи з 1722 р. перебували під контролем Росії, то в окремі роки грошові ресурси направлялись до російської казни. Так, у 1725 р. для Росії було виділено 244 255 крб. від податків [6].

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Отже, бюджетна система України у своєму розвитку пройшла тривалий період становлення, протягом якого відбувались зміни в її побудові відповідно до діючого на той час суспільно-економічного ладу та устрою держави.

Економіка Січі складалась здебільшого із двох секторів —  січового та індивідуального. Січове господарство поділялося на загальносічове та курінне. Перше місце в структурі господарства посідало скотарство. Велике значення для економіки Січі мало рибальство. Кліматичні умови сприяли розвитку скотарства, рибній ловлі, розведенню домашніх тварин, землеробству. Ці види господарства сприяли розвиткові ремісництва. Заняття п

Основну частку в структурі  державних доходів посідали податки.

Загальна схема організації  фінансових відносин Запорізької січі виглядала наступним чином: була спільна військова скарбниця, до якої надходили податкові платежі від рибних промислів, скотарства, землеробства, полювання, митні збори, акцизи, неподаткові надходження. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів, утримання закладів для престарілих козаків, дипломатичних місій, інші цілі.

Провідне місце в структурі  державних доходів того часу посідали прямі податки - подимне, військовий оклад, господарська десятина, медове, які сплачували переважно міщани та селяни.

Також основними джерелами наповнення військового скарбу Запорізької Січі стали: мито за перевезення товарів запорозькими землями; торгове - податок із крамарів на січовому ринку; куфовий збір із кожної привозної бочки (куфи) спиртних напоїв; податки з шинків; мостове - плата за перевози на річках; орендна плата за крамниці та човни, які належали куреням; інші доходи. Податки стягувались через ціни на товари.

Отже, бюджетні відносини, які  мали місце на Запорозькій Січі, не лише відображали реалії того часу, а дали майбутнім поколінням гарні  приклади гармонійного поєднання суспільних та особистих інтересів, захисту  членів суспільства, які не могли  себе самостійно забезпечити, зрівняння особливими методами доходів і видатків, оскільки бюджет Січі був беззбитковим та збалансованим.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                           СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Андрущенко В.Л. Запорозька Січ як український феномен [Текст]: навчальний посібник / В.Л. Андрущенко, В.М. Федосов. - К. : Вид-во «Заповіт», 1995. - 173 с.
2. Василик О.Д. Державні фінанси України [Текст] : навчальний посібник / О.Д. Василик. - К. : Вид-во НІРС. - 2000. - 416 с.
3. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України [Текст] : навчальний посібник / О.П. Кириленко. - К. : Вид-во НІОС, 2000. - 384 с.
4. Корягін М.В. Еволюція бюджетних відносин в часи Київської Русі, Гетьманщини і Запорізької Січі [Текст] / Корягін М.В. // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. - № 20.13.
5. Кульчицький М.В. Роль міжбюджетних відносин у стимулюванні розвитку регіонів України [Текст] / М. Кульчицький // Фінанси України. - 2000. - № 3. - С. 87-92.
6. Сунцова О.О. Місцеві фінанси [Текст] : навчальний посібник / О.О. Сунцова. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 488с. ISBN 978-966-364-864-4.
7. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн [Текст] : навчальний посібник / Ю.В. Пасічник. - К. : Вид-во «Знання-Прес», 2002. - 495 с.
8. Юрій С.І. Бюджетна система України [Текст] : навчальний посібник / С.І. Юрій, Й.М. Бескид. - К. : Вид-во НІОС. - 2000. - 400 с.