Роль видатків бюджету у фінансовому забезпеченні потреб соціально-економічного розвитку

    1.2. Видатки бюджетів  у  забезпеченні  потреб економічного  і соціального  розвитку суспільства 

    Видатки Державного бюджету України на фінансування заходів економічного і соціального  розвитку держави включають:

    - фінансування загальнодержавних централізованих програм підтримання життєвого рівня населення і заходів щодо соціального захисту населення;

    - фінансування заходів у галузі  освіти, культури, науки, охорони  здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення та молодіжної політики;

    - фінансування виробничого і невиробничого  будівництва, геологорозвідувальних  та проектно-пошукових робіт;

    - утримання національної оборони;

    - охорону довкілля;

    - утримання правоохоронних і митних  органів, органів Державного казначейства, податкової і контрольно-ревізійної служб, служби захисту прав споживачів;

    - утримання органів державного  управління: законодавчої, виконавчої, судової влади та прокуратури;

    - фінансування зовнішньоекономічної  та зовнішньополітичної діяльності;

    - виплата всіх видів пенсій, коштів, спрямованих на захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, виплата допомоги з безробіття, на професійне навчання вивільнюваних працівників і незайнятого населення та заходи для створення додаткових робочих місць;

    - створення та поповнення державних матеріальних та фінансових резервів;

    - обслуговування внутрішнього і  зовнішнього боргів та їх повернення;

    - інші заходи, що фінансуються  з Державного бюджету України  згідно з діючими законами  України [1, c.83].

    Видатки бюджету на економічну діяльність в Україні охоплюють державні капітальні вкладення, бюджетні кредити підприємствам, державні субсидії й дотації, операційні витрати (на виробничу інфраструктуру — геологорозвідувальні роботи, роботи щодо землевпорядкування тощо). Вони спрямовуються в галузі економічного комплексу. При цьому видаткам бюджету надається допоміжна і регулятивна роль у системі фінансового забезпечення економіки, основними формами якого є самофінансування і кредитування.

    Видатки бюджету на соціальний захист — це державні субсидії і допомоги окремим громадянам, які внаслідок об'єктивних, незалежних від них причин не можуть самостійно повною мірою забезпечити себе.

    Видатки на соціальну сферу структуруються за галузевими ознаками: на освіту, охорону здоров'я, духовне і фізичне виховання. Нині відповідно до прийнятої в Україні фінансової моделі бюджетні асигнування є головними у системі фінансового забезпечення соціальної сфери. Однак постійно розвиваються сфера платних послуг, яка засновується на самофінансуванні та кредитуванні, а також спонсорство і меценатство, розглядаються напрями переходу до страхової медицини.

    Видатки на соціальне забезпечення пов'язані з державним забезпеченням тих громадян, які з об'єктивних причин не можуть утримувати себе самостійно, наприклад інваліди від народження, самотні особи похилого віку та ін [5, с. 142].

    Детальний аналіз динаміки видатків бюджету України  наведено у розділі ІІ. 
 

 

РОЗДІЛ  ІІ.

АНАЛІЗ  ДИНАМІКИ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ  НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОТРЕБ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ 

    Як  було зазначено у розділі 1, бюджет відіграє велику роль у задоволенні  потреб соціально-економічного розвитку країни. Саме видатки бюджету дозволяють задовольняти потреби соціально  незахищених верст населення, здійснювати  перерозподіл доходів між різними верствами населення, підвищувати соціальні стандарти. Також жодна економіка не може обійтися без  фінансової підтримки її розвитку з боку держави.

    За  своїм суспільним призначенням склад  та структура видатків бюджетів України  характеризуються даними, наведеними у таблиці 2.1 [2, 3, 4].

    Таблиця 2.1

Динаміка  ВВП та видатків зведеного  бюджету України  за 2006 – 2009 рр. (млн.грн.)

 

    Максимальне зростання як абсолютного обсягу ВВП до 949864 млн грн, так і видатків зведеного бюджету до 309216 млн грн спостерігаємо до 2008 р., та деяку незначну варіацію видатків зведеного бюджету у відсотках до ВВП. Проте з 2009 року суттєво зменшується ВВП до 914720 млн грн та дещо обсяг видатків зведеного бюджету – до 307312 млн грн, що і призводить до зростання видатків зведеного бюджету у відсотках до ВВП порівняно з попереднім роком на 1%.

    Дані  таблиці 2.1. показують, що частка видатків зведеного бюджету України до ВВП за 2006—2009 pp. коливається у межах 31,4—33,6%. Водночас світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відносин роль держави у розподільних процесах має зростати. У більшості розвинених країн світу через видатки бюджетів перерозподіляється від 30 до 60% валового внутрішнього продукту. Визначення оптимального співвідношення перерозподілу ВВП через видатки бюджетів та знаходження виважених форм і методів цього перерозподілу в Україні становить одну з важливих проблем сучасного розвитку [9].

    Для визначення основних напрямів діяльності держави розглянемо структуру видатків бюджету (таблиця 2.2.) [2, 3]

    Таблиця 2.2

Структура видатків на соціально-економічний розвиток у видатковій частині державних бюджетів за 2008-2009 рр, тис.грн.

 

    Структура видатків бюджетів значною мірою відображає основні напрямки діяльності держави. Головне спрямування цієї діяльності має соціальний характер. Саме видатки бюджетів на соціальні заходи, які включають соціальний захист і соціальне забезпечення, є пріоритетними в Україні. Обсяг коштів бюджетів, спрямованих на фінансове забезпечення заходів щодо вирішення соціальних проблем і програм, щороку збільшується. Наведені дані показують, що їх обсяг у структурі видатків бюджету з 2008 р. по 2009 р. зріс на 0,9 пункти. Динаміка збільшення витрат на соціальні заходи характеризує посилення соціальної спрямованості бюджету.

    Домінуюча спрямованість діяльності держави  у соціальній сфері в Україні  відіграє особливу роль для розвитку суспільства. Це зумовлено не лише значним  зниженням доходів переважної більшості  населення з переходом України  до ринкової економіки, а й традиційною орієнтацією громадян на одержання соціальних послуг саме від держави. Головне спрямування діяльності у соціальній сфері - зниження рівня бідності та зменшення диференціації доходів населення за рахунок посилення адресності соціальної підтримки, стимулювання випереджувальних темпів зростання заробітної плати, поетапне наближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму [1, c.160]. Саме на це спрямована діяльність сучасних урядових структур. Динаміка планового підвищення мінімальної заробітної плати протягом 2008-2010 рр. характеризується такими даними:

• з 1 січня 2008 року 515 гривень,  з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1  жовтня  2008  року  -  545  гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць;
• з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень,  з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року  -  630  гривень,  з  1  жовтня  2009  року  - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць;
• з 1 січня 2010 року - 869 гривень,  з 1 квітня - 884 гривні,  з 1 липня - 888 гривень,  з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні [2, 3, 4].

    Окрім соціальних видатків, надзвичайно важливим є інвестиційна діяльність держави  та підтримка пріоритетних галузей  економіки, зо­крема структурної перебудови економіки. Україна зможе посісти належне місце в Європі і світі за умови опанування інноваційного шляху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки. Тільки таким чином можна змінити сировинний вектор розвитку економічних процесів, що формується нині. Відтак основою стратегічного курсу держави, його базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі структурної перебудови та зростання економіки, утвердження України як високотехнологічної держави.

    Щороку  обсяг видатків на розвиток таких  галузей, як вугільна, сільське господарство, транспорт, має тенденцію до зростання, хоча в цілому видатки на економічну діяльність держави зменшуються (у зв’язку із скороченням державного сектора). Проте в останні роки спостерігається збільшення видатків бюджету на розвиток економіки. Це пов’язано з намаганням уряду вивести економіку України з кризи. Якщо в 1998 р. видатки на економічну діяльність держави становили 19,2% всіх видатків бюджету (5,8% від ВВП), 2002 р. - 12% (3,2% від ВВП), то в 2009 р. вони були на рівні 17,5%.

    Бюджетна  система України перебуває на стадії реформування. Сьогодні передбачається прийняття багатьох законодавчих проектів, які значною мірою впливають на її стан.

    З метою покращення соціально-економічного розвитку України це реформування повинно  здійснюватись всебічне та на практиці, а не закінчувались прийняттям на папері.

    Необхідні шляхи реформування та пропозиції наведені у розділу ІІІ. 

 

РОЗДІЛ  ІІІ.

НЕОБХІДНІСТЬ  ТА ОСНОВНІ НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ  

    Бюджетна  сфера в Україні має три  недоліки: кошти неефективно збираються,  не прозоро розподіляються та неефективно використовуються.

    Податкова система України і система розподілу податкових надходжень між Державним та місцевими  бюджетами не відповідають базовим міжнародним принципам закріплення податків за різними рівнями бюджетів, окрім того, відсутнє основне джерело надходжень до місцевих бюджетів – податок на нерухомість. Тому наші місцеві бюджети не мають достатніх власних доходів і вкрай залежні від міжбюджетних трансфертів.

    Існуючому бюджетному устрою властиві надмірна централізація та неефективна модель розподілу бюджетних повноважень. Видаткові повноваження не враховують реальної ресурсної спроможності територій виконувати делеговані їм державні функції.

    Бюджетний процес є надмірно політизованим, а  чинні методи планування бюджетних  видатків призводять до нераціонального  розподілу наявних фінансових ресурсів. Окрім того, не існує чіткої системи публічного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів на місцях, що часто призводить до порушень цільового використання наявних ресурсів.

    Конституція та Бюджетний кодекс України декларують правильні принципи побудови бюджетної сфери в Україні, залишається лише втілити їх у життя.