Порядок складання та подання звітності про виконання бюджетів органами казначейства

       Інформацію, наведену у квартальній звітності, можна використати для аналізу  виконання бюджетів та розробки пропозицій, спрямованих на збільшення обсягів дохідної частини та ефективне використання видаткової частини до кінця бюджетного року.

       Вимоги  до річної звітності про виконання  бюджетів установлені статтями 61 і 80 Бюджетного кодексу України та інструкціями про порядок заповнення органами казначейства форм річної звітності  про виконання державного і місцевих бюджетів, які щорічно затверджуються наказом казначейства.

       Інформацію, наведену у річній звітності, можна  використати для поглибленого аналізу  виконання бюджету за звітний  рік та розробки пропозицій щодо резервів збільшення доходів, скорочення та ефективного  використання видаткової частини бюджетів з метою їхнього врахування при складанні проектів бюджетів на плановий рік, прийнятті управлінських рішень стратегічного і тактичного характеру.

       Аналіз  виконання бюджетів доцільно проводити  за такими напрямами:

• аналіз виконання дохідної частини бюджетів;
• аналіз виконання видаткової частини бюджетів;
• аналіз міжбюджетних відносин;
• аналіз державного боргу;
• аналіз виконання кошторисів бюджетних установ.

       Ці  напрями є найбільш узагальнюючими, які вимагають розробки відповідних  ефективних методик, які дали б можливість виявити найважливіші чинники, що впливають  на результати виконання бюджету, розробити  пропозиції стосовно збільшення обсягів  бюджетних надходжень, ефективного, раціонального та економічного використання бюджетних ресурсів як на рівні держави, адміністративно-територіальних формувань, так і на рівні всіх розпорядників та отримувачів бюджетних коштів. 
 
 
 

2. Проблеми  в процесі складання  звітності про  виконання бюджетів.

       Основною  проблемою реформування бухгалтерського  обліку і звітності є відсутність  єдиних підходів до розробки дієвих механізмів удосконалення системи бухгалтерського  обліку з урахуванням вимог міжнародних  стандартів, недостатність розробленості  питання переходу на єдині методологічні  засади бухгалтерського обліку і  звітності, а також створення  уніфікованого організаційного  та інформаційного забезпечення бухгалтерського  обліку.

       Основними складовими казначейського обслуговування бюджетів є бухгалтерський облік  та фінансова звітність, які надають  інформацію про виконання державного та місцевого бюджетів, а також  усі підприємства, установи та організації, що належать державному сектору та утримуються за його рахунок, тобто  за кошти державного та місцевого  бюджетів. Про це свідчить стаття 48 Бюджетного Кодексу, яка визначає, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету  України, яка передбачає здійснення казначейством України ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів.

         Фінансова звітність є документом, в якому виражені стан майна бюджетних установ, результати виконання кошторису доходів і видатків, а також дані про розпорядження коштами та майном держави, відповідно уповноваженими не це особами. За результатами, які відображені у фінансовій звітності, слід аналізувати стан бухгалтерського обліку бюджетної установи, так як вона є завершальним етапом облікового процесу.

         Проблеми бухгалтерського обліку та фінансової звітності є на даний час досить таки актуальним та потребують аналізу та удосконалення.

       Важливою  проблемою звітності про виконання  бюджетів можна назвати недотримання принципів формування і використання звітності, зокрема доступності, сталості звітності, реальності, гласності. Так більшість показників звітності є недоступними. У повному обсязі звіти не публікуються у засобах масової інформації. У зв’язку зі зміною форм окремі показники не можна зіставити. У більшості випадків політичні діячі маніпулюють показниками бюджетної звітності.

       Не  задовольняє потреби контрольно-аналітичної  роботи повнота показників бюджетної  звітності, у першу чергу пов’язаних з якісним виконанням бюджетів. Так наприклад, оперуючи наявною інформацією у процесі аналізу неможливо визначити показники ефективності використання бюджетних коштів. Адже виконання чи перевиконання видаткової частини бюджету зовсім не свідчить про те, що бюджетні кошти використовувались ефективно та раціонально.

         Під час роботи учасників бюджетного процесу у казначействі виникає ряд неврегульованих нормами права проблем, які порушують ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Одним з таких питань є несвоєчасність внесення змін до планових показників за видатками державного та місцевого бюджетів.

       Внесення  змін до розпису Державного бюджету  регламентується Інструкцією про  складання і виконання розпису  Державного бюджету України. Відповідно до неї (пункт 3.6) зміни вносяться  на підставі довідок, які реєструються Міністерством фінансів України  протягом місяця за п’ять робочих  днів до його закінчення, і як виняток, до кінця місяця, в разі необхідності проведення термінового перерозподілу  асигнувань загального фонду державного бюджету. Таке виключення можливе лише за умови, що наявне письмове доручення  першого заступника або заступника міністра. А з цими положеннями  не всі працівники бюджетних організацій  знайомі та проінформовані.

       Слід  звернути увагу і на те, що доходи нараховуються лише за платними послугами  і зараховуються до спеціального фонду, які згідно з чинним законодавством може надавати бюджетна установа. Також  до цього фонду зараховуються  і надходження від виконання  окремих доручень, спонсорської та благодійної допомоги, грантів та дарунків, субвенції з місцевих бюджетів для установ, що отримують кошти  з головного бюджету держави, але є відмінність: за такими видами доходів нарахування не здійснюються і облік ведеться безпосередньо в момент їх обліку, на що не завжди звертають увагу.

       Вагомою проблемою є те, що касові та фактичні видатки не можуть бути відповідними у поточному році. Згідно статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” всі господарські операції повинні бути відображені в тому звітному періоді, коли вони були проведені. На практиці, як є дійсно, здійснення касових та фактичних видатків не збігається в часі, оскільки перші за змістом видатки фіксуються в обліку в момент отримання готівки або перерахування коштів з рахунка установи, та й відшкодування їх відображається в момент зарахування на рахунок сум, внесених за об’явою про внесення готівки або перерахованих дебіторами згідно з платіжними дорученнями. Щодо фактичних видатків, то вони відображаються в момент їх здійснення, але, на відміну від касових видатків, згідно з актами списання, накладними, актами виконаних робіт, приймання-передачі, рахунки-фактури тощо. Тому, наприклад, якщо у віданні бюджетної установи є наявні минулорічні запаси матеріалів, то при їх списанні у поточному році фактичні видатки можуть перевищувати касові.

         Неприпустимим фактом також є наявність прострочених розрахунків, тобто кредиторська та дебіторська заборгованість, у розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які підтверджують факти невиконання договірних відносин однією із сторін. Така ситуація свідчить про те, що розпорядники та одержувачі бюджетних коштів не слідкують за дотриманням умов договорів, за якими проводилася попередня оплата за товари, роботи та послуги, та не контролюють своєчасністю розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами.

         Проблеми існують не тільки  між Державною казначейською службою та Державним бюджетом, але й між Державною казначейською службою та місцевими бюджетами. Однією із них є та, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів  та розпорядники нижчого рівня, які керуються Порядком обслуговування місцевих бюджетів, затверджене Міністерством юстиції України 26.11.2002 року, мають у визначені терміни подати реєстр змін розподілу показників зведених кошторисів, реєстр змін розподілу показників зведених планів асигнувань загального та спеціального фондів місцевого бюджету, за виключенням власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків, реєстр змін розподілу показників планів надання кредитів із загального фонду місцевого бюджету тощо. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня подають довідки про зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду місцевих бюджетів та про зміни плану спеціального фонду місцевих бюджетів, за виключенням власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків. Вся проблема в тому що складання та обробка цих документів потребує тривалого часу. Варте уваги те, що показники у фінансовій звітності повинні бути достовірними, об’єктивними та реальними і містити інформацію про всі проведені господарські операції, які відображені в бухгалтерському обліку розпорядника бюджетних коштів. Тому можна підсумувати, що фінансова звітність у веденні бухгалтерського обліку є досить важливим чинником, без якої неможливо проаналізувати діяльність бюджетної установи, однак на даний час існує ще багато неточностей та суперечок, які потрібно удосконалювати та розробляти відповідні нормативно-правові документи . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Шляхи удосконалення звітності про виконання бюджетів органами казначейства.

       Звітність про виконання бюджету має надзвичайно важливу функцію – надає інформацію, для прогнозування рівня ресурсів, потрібних для продовження діяльності, ресурсів, які можуть виникнути внаслідок продовження діяльності, а також відповідних ризиків та невизначеностей. Організація бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах та реалізація ефективної облікової політики у сфері державних фінансів за умов переходу економіки до ринкових відносин посідають достатньо важливе місце у процесі регулювання економічного розвитку держави.

       Основною  проблемою реформування бухгалтерського  обліку і звітності в бюджетних  установах є відсутність єдиних підходів до розробки дієвих механізмів удосконалення системи бухгалтерського  обліку з урахуванням вимог міжнародних  стандартів, недостатність розробленості  питання переходу на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку.

       При цьому для України як і для  більшості постсоціалістичних країн  розробка та запровадження в державному секторі національних стандартів на основі міжнародних є сьогодні одним  з ключових напрямків модернізації бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Вказаний напрям є особливо важливим в умовах членства країни в СОТ, що потребує підвищення рівня  прозорості та відкритості ведення  бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

       На  даний момент в системі казначейства для обслуговування бюджетів діє  програмний продукт - автоматизована система "Казна", що дає можливість спостерігати за рухом грошових коштів бюджетних  установ. Одним із пріоритетних завдань, які стоять перед розробниками даного програмного продукту, є спрощення  та уніфікація звітності з виконання  бюджетів за доходами та видатками.

       Удосконалення казначейського виконання бюджетів передбачає удосконалення функціонування АС "Казна", запровадження промислового продукту - ERP, системи, яка має стати  інструментом накопичення, систематизації будь-якої фінансової звітності, консолідації звітних даних, аналітичного опрацювання  масиву облікової інформації стосовно виконання бюджетів, що сприятиме  досягненню таких результатів:

• підвищенню оперативності і повноти обміну інформацією із зовнішніми системами з органами державної влади й управління, банківською системою, фінансовими, податковими, митними органами;
• підвищенню оперативності і повноти даних про доходи й видатки бюджетів;
• підвищенню достовірності даних з обліку бюджетних коштів й ефективного контролю за їх отриманням і використанням;
• стандартизації інформаційної бази для забезпечення уніфікованої обробки фінансової інформації як єдиної і взаємопов'язаної системи;
• підвищенню оперативності обробки інформації, що надходить на різні рівні фінансової системи;
• скороченню паперового документообігу і обсягів неавтоматизованої праці при обробці інформації й одночасному збільшенню загального обсягу оброблюваної інформації, її повноти та достовірності [3].

       Удосконалення єдиної автоматизованої інформаційної  системи дасть змогу на підставі чітко визначених обсягів реальних потреб проводити оптимізацію бюджетних  потоків, зробити процес виконання  бюджету достовірним і прозорим. Водночас фінансові інститути держави  будуть позбавлені необхідності постійно звіряти свої звітні дані одне з  одним, виявляти причини і характер можливих розбіжностей, зможуть використовувати  єдині стандарти й правила  ведення документообігу і вихідної інформації. Створення єдиних телекомунікаційних мереж дасть можливість здійснювати комплексний моніторинг й економічну діагностику бюджетної системи держави, ефективно вирішувати завдання, що стоять перед Державним казначейством України [5].