Податок на додану вартість в системі наповнення Державного бюджету України

     МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

     ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ 
 

     ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

     з предмету

     «Бюджетна система»

     на  тему:

     «Податок на додану вартість в системі наповнення Державного бюджету України» 
 

     Виконала:

     Студ.401 гр.

     Стефанко Г.Б.

     Керівник:

     Західна О.Р. 
 
 
 

ЛЬВІВ- 2011

  Зміст

  Вступ...…………………………………………………………………………….3

1. Теоретичні засади функціонування ПДВ в Україні відповідно до Податкового кодексу України………………………………………………..4
2. Аналіз динаміки та структури надходжень ПДВ, як основного складового непрямих податків в Державний бюджет України за період 2008-2010 років……………………………………………………………………………8
3. Шляхи реформування ПДВ з огляду на передовий зарубіжний досвід…13

     Висновки….……………………………………………………………………..16

     Список використаної літератури…………...………………………………….17 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  ВСТУП

     Актуальність  теми полягає в тому, що сьогодні в системі ринкових відносин особливо актуальною є проблема своєчасного забезпечення грошовими ресурсами дохідної частини державного бюджету. Вирішення цієї вкрай важливої проблеми значною мірою залежить від ефективності діяльності податкової служби, а також розробки науково-обґрунтованої системи оподаткування, яка б відповідала реаліям сьогоднішнього дня, забезпечувала зростання податкових надходжень до бюджету та підвищувала рівень збору податкових платежів.

  Податок на додану вартість останнім часом  привертає до себе значну увагу, тому що він став предметом широких  дискусій щодо доцільності його застосування та наслідків справляння для економічного розвитку і бюджету країни.

  Затвердження  податку на додану вартість викликало  немало суперечок і в багатьох зарубіжних країнах. Однак податкове  законодавство 57 країн світу (в тому числі 17 європейських) міцно закріпило  його як один із основних каналів надходження в дохідну частину бюджету.

  Мета даної роботи полягає в аналізі динаміка та структури ПДВ,як основного складового непрямих податків в Державному бюджеті України.

  Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

• окреслити теоретичні засади функціонування податку на додану вартість;
• визначити значення ПДВ в наповненні державного бюджету України;
• запропонувати шляхи реформування ПДВ з огляду на передовий зарубіжний досвід.

  Предметом дослідження виступає власне сам податок на додану вартість, як економічна категорія. 
 
 
 

  1.Теоретичні  засади функціонування  ПДВ в Україні  відповідно до  Податкового кодексу  України

     В багатовіковій історії людства  податок на додану вартість – порівняно  новий вид податку. Вперше він  був введений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення – спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х – початок 70-х рр.) і дещо пізніше – в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни [2]. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р [4].

     Починаючи з 01.01.2011р. в Україні в дію вступив  Податковий кодекс, який визначає основним нормативно-правовим документом, що регулює відносини в системі справляння такого податку, як ПДВ [5]. Відповідно до ст. 193 розд. V ПК України передбачено дві ставки податку; основна ставка в розмірі 17% і нульова ставка, яка здебільшого застосовується для операцій з експорту товарів чи супутніх такому експорту послуг.

  Однак у  п. 10 підрозд. 2 розд. XX “Перехідні положення” ПК установлено, що ставка ПДВ у розмірі 17% починає застосовуватися тільки з 1 січня 2014 року. А в період із 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року застосовується ставка 20%.

     В свою чергу, ст. 202 ПК визначає, що звітним податковим періодом залишається один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених ПК, - календарний квартал.

     Так, право звітувати за квартал у  період із 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року надане тим платникам податку, які відповідно до пп. “б” п. 154.6 ПК мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток.

     Заява про вибір квартального податкового  періоду подається податковому органу разом із декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

     У разі якщо протягом будь-якого періоду  з початку застосування квартального податкового періоду платник податку втрачає право на застосування нульової ставки податку на прибуток, згідно з вищезгаданою нормою він зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого оподаткування.

     Крім  того, Розділ V, п.1 ст.185 ПКУ визначає наступних об’єктів оподаткування ПДВ:

  а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване  на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу,  
у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

  б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване  на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

  в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну  територію України в митному  режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

  г) вивезення  товарів (супутніх послуг) у митному  режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

  ґ) з метою  оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають  у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

  д) з метою  оподаткування цим податком до імпорту  також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

  е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

     Для цілей оподаткування платником податку відповідно до цього кодексу, а саме п.1 ст.180 є:

  1) будь-яка  особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

  2) будь-яка  особа, що зареєстрована або  підлягає реєстрації як платник  податку;

  3) будь-яка  особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

• особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
• особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

     Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

  4) особа,  що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

  5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

     Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна  з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

   6) особа,  що проводить операції з постачання  конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним,  майна, за яким не звернувся  власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування  чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

  7) особа,  що уповноважена вносити податок  з об’єктів оподаткування, що  виникають внаслідок поставки  послуг підприємствами залізничного  транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                            2.Аналіз динаміки та структури надходжень ПДВ, як основного складового непрямих податків в Державний бюджет України за період 2008-2010 років

     Податки є найдавнішим джерелом доходів  держав, у тому числі України. Саме вони, у розрізі прямих та непрямих податків, формують найбільшу частку доходів Державного бюджетів України. Слід звернути увагу, що половину доходів Державного бюджету України за 2010 рік було сформовано завдяки надходженням саме непрямих податків, частка яких склала майже 50 %, на противагу надходженням від прямих податків, частка яких склала лише 16,2 % (рис.2.1). Тобто, основними бюджетоутворюючими доходами державного бюджету України за 2010 рік стали надходження непрямих податків [9]. 

  

  Рис. 2.1. Структура доходів Державного бюджету України у 2010 році 

     Таким чином, найбільшим бюджетоутворюючим видом доходів Державного бюджету України є податкові надходження. У 2010 році вони сформували більше половини доходів Державного бюджету України, склавши 66,1 % у структурі доходів цього бюджету.

     Дослідивши  роль непрямих податків у формуванні доходів Державного бюджету України, а також вплив зміни непрямих податкових надходжень на величину доходу бюджету, варто дослідити детальніше надходження непрямих податків в Україні. Спершу, розглянемо структуру надходжень непрямих податків протягом 2008-2010 років (рис. 2.2).