Основні шляхи і методи протидії відмиванню «брудних» грошей

Легалізація незаконно отриманих  коштів здійснюється у кілька фаз (стадій). Найпоширенішою є, так звана, "трифазна" модель відмивання грошей. Для неї  є характерними три стадії (три  етапи) процесу легалізації злочинних доходів: розміщення, розшарування. інтеграція.

На першій стадії відбувається попереднє відмивання брудних грошей. У банківському секторі її проявом є дії, спрямовані на уникнення обов’язкової у багатьох країнах ідентифікації клієнтів. У європейських державах саме ця стадія вважається найкритичнішою.

Мета другої стадії процесу відмивання грошей (стадії розшарування) — відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, у результаті яких обривається ланцюжок слідів і забезпечується анонімність майнових цінностей.

Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають нового, легального джерела походження та інвестуються у легальну економіку. Відмиті кошти, як правило, інвестуються у підприємства, які у подальшому можуть бути використані у кримінальній діяльності.

Україна входить усіма  можливими шляхами у міжнародну спільноту по боротьбі із „відмиванням грошей”. Доказом того, цю наша держава бажає та намагається активно протидіяти легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, стало прийняття спільної Постанови Кабінету Міністрів та Національного банку „Про Сорок рекомендацій Групи із розробки фінансових заходів боротьби із відмиванням грошей” від 28 серпня 2001 року № 1124. Згідно із цим документом, усі фінансові установи України зобов’язуються у своїй діяльності керуватися вимогами, які містяться у рекомендаціях Групи із розробки фінансових заходів боротьби із відмиванням грошей.

Отже, як свідчить досвід боротьби із відмиванням грошей, найрезультативнішими є такі заходи:

• визнання операцій із відмивання грошей кримінально караними;
• конфіскаційні санкції;
• налагодження кредитними організаціями контактів із контролюючими органами в інтересах власної безпеки та безпеки всієї економічної системи;
• обмеження банківської таємниці у разі проведення розслідувань, пов’язаних із відмиванням грошей;
• виконання банками правила „знай свого клієнта” (добре знаючи клієнта, можна відносно легко ідентифікувати підозрілий рух грошей на його рахунку).

Банки повинні збирати  таку інформацію про клієнтів:

• походження коштів, внесених на рахунок;
• очікуваний оборот за рахунком;
• рахунки клієнта в інших банках тощо.

Сьогодні фахівці банківського нагляду мають достатньо важелів впливу на банки та їх посадових осіб, що не виконують або незадовільно виконують вимоги вітчизняного законодавства та нормативно–правових актів Національного банку України щодо боротьби із легалізацією грошей, добутих злочинним шляхом.

.

 

 

2.МІЖНАРОДНА ПРОТИДІЯ ВІДМИВАННЯ ГРОШЕЙ

У світовій економіці чіткою домінантою у сфері регулювання  фінансових взаємовідносин стала боротьба з відмиванням грошей та фінансуванням  тероризму. Відмивання грошей вже вийшло за рамки окремих країн, набувши  глобального значення. Найсприятливішими  для відмивання грошей є нові фінансові  ринки в країнах із перехідною економікою,  до яких належить і Україна, тому обрану тему доповіді вважаю досить актуальною.

Але, не зважаючи, на боротьбу FATF із економічними злочинцями, в світі  все одно процвітає  фінансування тероризму. Терористи і їхні спонсори часто користаються неформальними системами грошових переказів, наприклад, вони використовують кур'єрів і\чи системи трансфертів. Однак, злочинці і терористи змушені легалізувати "чорні гроші", щоб купувати нерухомість, бізнеси чи отримувати активи, необхідні для проведення терактів.

В Україні в боротьбі з  фінансуванням тероризму підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу  фінансові операції, сума яких дорівнює чи перевищує 80 тисяч гривень та які мають одну або більше ознак, визначених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом”. Крім того, згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” українські банки зобов'язані ідентифікувати клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50 тисяч гривень.

Згідно до законодавства  передбачається встановлення певних обмежень щодо повідомлення зазначеними особами  спеціально уповноваженому органу у  сфері фінансового моніторингу  про свої підозри. Зокрема, вказані  особи можуть утримуватись від направлення  відповідної інформації, якщо вона отримана за обставин, що є предметом  їх професійної таємниці.  Встановлюється також обов’язок суб’єктів первинного фінансового моніторингу вживати посилені застережні заходи стосовно клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів і фінансування тероризму. Зокрема, такі заходи мають вживатись у разі встановлення і здійснення ділових відносин з іноземними політичними діячами та іноземними фінансовими установами. Також пропонується на Державну митну службу покласти обов`язок повідомляти про випадки перевезення через митний кордон України готівки, обігових грошово-кредитних документів, дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, можна зробити висновок, що весь світ дійшов згоди, що боротьба з відмиванням грошей, набутих злочинним шляхом, у банківському секторі економіки - справа виняткової ваги. Щоб запобігти легалізації “брудних” грошей, вдаються до різних методів і засобів. Зокрема, розробляють і приймають відповідні закони та підзаконні акти, директиви міжнародних економічних союзів, провідні світові банки встановлюють спеціальні правила, а органи виконавчої влади запроваджують відповідні системи контролю, надають рекомендації стосовно конкретних напрямів боротьби із цим явищем. А найголовнішою умовою боротьби є міжнародна співпраця країн.

Майже у всіх країнах світу  прийняті відповідні закони з питань протидії легалізації коштів, існують  спеціальні уповноважені органи контролю за такими операціями, впроваджена  система моніторингу та інформування цих органів про суб'єктів, що здійснюють підозрілі операції, та встановлена відповідальність за легалізацію  коштів та не інформування про зазначені  операції.

Щодо України, то вона може імплементувати положення рекомендацій FATF щодо боротьби з фінансуванням тероризму Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, що значно наблизить її до європейських стандартів у цій сфері.

Судячи з вище написаного, робимо висновок про те , що деякі положення чинного законодавства європейських країн та відповідні аспекти міжнародної правотворчості набувають останнім часом особливої актуальності для вітчизняного законодавства, вони становлять значний науковий та практичний інтерес у сфері обговорення та розроблення у країні ефективної системи заходів боротьби із легалізацією злочинно набутих капіталів.

 

 Список використаної літератури:

 

1.  Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: — К. Знання 2006, c.309
2. Урядовий кур'єр 2005 р
3. Яковенко О. ФАТФ як міжнародний орган протидії відмиванню "брудних" грошей // Збірник наукових праць НДФІ, №7, 2007р. - с.25-28
4. Вікіпедія — http://ru.wikipedia.org
5. http://www.inter.criminology.org.ua  
6. http://www.newsru.ua/finance  
7. http://revolution.allbest.ru/international