Вплив державного боргу  на економіку

      Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній попит і сукупну пропозицію, зовнішньоекономічну рівновагу  повною мірою визначається структурою державних доходів і витрат. Залежно  від характеру наслідків впливу боргу на економіку, їх поділяють  на короткострокові та довгострокові. Короткострокові – це наслідки бюджетного дифіциту, відомі як проблема “витіснення”. Довгострокові – економічні наслідки державного боргу, відомі як “тягар боргу”.

       Управління  зовнішнім боргом

      Зовнішнє  запозичення виникає при перевищенні імпорту товарів та послуг над експортом. Дефіцит рахунку поточних операцій, обумовлений несприятлт\ивим торговельним балансом, фінансується за рахунок чистого приктоку капіталу. Чистий притік капіталу виникає внаслідок міжнародних позик (від іноземних урядів та комерційних банків, від міжнародних валютно-фінансових операцій), продажу довгострокових фінансових активів іноземним інвесторам. Прямих іноземних інвестицій у дану країну і використання валютних резервів держави.

      Прямі іноземні інвестиції передбачають ввіз до країни капіталу (в грошовій або товарній формі) і є фінансовим потоком, який не створює боргових зобов’язань. Відповідно, коли держава витрачає частину власних резервів іноземної валюти, це супроводжується скороченням обсягу чистих іноземних активів, але не створює боргових зобов’язань.

      Зовнішній борг складається із зобов’язань  перед  нерезидентами, які виникають  внаслідок міжнародних позик  або продажу фінансових активів  за кордон. Притік зовнішніх приватних  та державних фінансових ресурсів, який створює боргові зобов’язання пред нерезидентами, призводить до зростання зовнішнього боргу країни. Зовнішні позики дозволяють країні інвестувати і споживати більше, ніж виробляє її економіка. Можливість позичати зовнішні ресурси означає, що економічні агенти (фірми, уряди) країн, де існує дефіцит капіталу і ринкова процентна ставка нища.

      Обсяг залучення зовнішніх позик визначається, по-перше, тим, скілки іноземного капіталу країна може ефективно поглинути, так  щоб прибуток від інвестицій превищував вартість залучення капіталу; по-друге, тим, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення проблем із зовнішніми платежами.

      Темпи зростання боргу залежать від:

• частки зовнішніх запозичень у загальному обсязі наявного боргу (це можна виразити співвідношенням між дефіцитом балансу по товарах та послугах і накопичени боргом);
• процентної ставки (підвищення ставки процента потребує збільшення зовнішніх позик).

      Ефективне використання запозичених ресурсів для фінансування інвестицій дає змогу прискорити економічне зростання в країні. Нераціональність і збитковісмть використання зовнішніх ресурсів створює такі боргові зобов’язання країни, які в майбутньому суттєво обмежують можливості держави з проведення економічної політики. Тому виникає потреба в управлінні зовнішнім боргом.

      Довгострокова мета управління зовнішнім боргом полягає  в утриманні зростання зовнішніх  зобов’язань країни у межах її спроможності обслуговувати борг. Реалізація цієї мети потребує ефективного виеористання позичених ресурсів. Короткострокова мета управління зовнішнім боргом – регулювання обсягів зовнішніх запозичень таким чином, щоб сукупний попит відповідав станові внутрвшнвх та зовнішніх розрахунків країни. Реальзація цієї мети дозволяє забезпечити відповідність зовнішніх запозичень загальним цілям макроекономічної політики.

      Управління  зовнішньою заборгованістю ділиться на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно, система управління зовнішньою заборгованістю країни означає управління всіма стадіями і охоплює:

• аналіз кредитоспроможності – можливості країни позичати кошти;
• оцінку платоспроможності – здатністю обслуговувати борг;
• кнтроль рівня зовнішньої заборгованості;
• контроль за складом зовнішнього боргу.

   З цією метою використовуються показники заборгованості – індекси заборгованості, які вимірюють різні складові зовнішнього боргу. До стандартних показників заборгованості належать:

• відношення розміру боргу (сплаченого або несплаченого) до експорту та до ВВП;
• відношення загальної суми платежів з обслуговування боргу до експорту та держаних доходів;
• коефіцієнт обслуговування боргу (співвідношення між сумою виплат по обслуговуванню боргу і величиною експорту товарів та послуг).

   Ефективність  управління зовнішнім боргом значною мірою визначається іншими видами економічної політики. Прибуток на інвестований капітал, а отже, й розмір зовнішніх займів безпосередньо залежить від торговельної політики, політики валютних курсів, цінової політики, а також від грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики. В свою чергу, рівень зовнішньої заборгованості та умови надання зовнішнього боргу значною мірою визначають характер економічної політики в країні.

 
 

 

2. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ  ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ  УКРАЇНИ

2.1. Динаміка формування державного боргу вітчизняної економіки 

   Для оцінки ступеню ризиковості структури  державного боргу в світовій практиці використовують такі основні показники [11]:

   - частка зовнішнього боргу в  загальній сумі боргу, яка вказує  на вразливість боргового портфелю уряду до валютних ризиків;

   - середня строковість боргових  зобов'язань, що є показником  вразливості до ризику рефінансування  боргу; 

   - частка заборгованості з плаваючою  і фіксованою відсотковою ставкою,  яка свідчить про вразливість  до відсоткового ризику.

Розглянемо  загальну динаміку державного та гарантованого  державою боргу України за останні  роки (табл. 1).

 

   Загальна  сума державного та гарантованого державою боргу (ДГДБ) збільшилася за період 31.12.2005 – 31.07.2010 рр. більше, ніж у чотири рази. При цьому спостерігається  збільшення за всіма складовими ДГДБ. Суттєво збільшився гарантований державою внутрішній борг – більше, ніж у 14 тисяч разів. При цьому загальна сума ДГДБ (рис. 1) станом на 31.07.2010 р. становила 362,1 млрд. грн. За чинним курсом національної валюти до долара США ця сума становитиме біля 45 млрд. доларів США.

   При цьому у міжнародній практиці найважливішим показником є, зовнішній борг. Зокрема, міжнародній борг надає статистику зовнішнього боргу (external debt). Отже, зовнішній борг та гарантований державою зовнішній борг становить на 31.07.2010р. 235 млрд. грн. або 29,4 млрд. доларів. Якщо цю суму порівняти з міжнародними резервами національного банку – 34,7 млрд. доларів США на вересень 2010 р. [12], то матимемо величину чистих міжнародних резервів – біля 5,3 млрд. доларів.

При цьому  структура державних запозичень України (рис. 2) за період 2005-2010 рр. формально мала позитивний характер – зі збільшенням ухилу на внутрішні запозичення. Чому позитивна? В позитивній економічній науці поширена думка, що внутрішній борг не є додатковим тягарем для майбутніх поколінь. Адже, "коли борг виплачується, відбувається перерозподіл ресурсів від однієї групи громадян (тих, які не мають облігацій), до іншої (власників облігацій)" [4, с. 90].

Рис. 1. ДГДБ за період 2005-2010 рр.

   Чому  нами вказано, що тенденція мала формально  позитивний характер? Це повязано з тим, що останнім часом різниця між зовнішніми та внутрішніми запозиченнями частково стерлася, бо ОВДП на сьогодні в більшості своїй викуповуються нерезидентами. При цьому станом на 31.07.2010 р. заборгованість за ОВДП становить біля 30% загальної суми державного та гарантованого державою боргу. Таким чином, за формальною ознакою це внутрішній борг, хоча певна частина з цього боргу є зовнішнім. Необхідно також вказати на те, що в світі є яскравий приклад орієнтації на внутрішнє запозичення – Японія. Ця країна при загальному державному боргу 218,6% до ВВП, має зовнішній державний борг 40,2% до ВВП.

Рис. 2. Структура державних  запозичень України 

   Розглянемо  середню строковість боргових зобов'язань, що є показником вразливості до ризику рефінансування боргу. На думку А.М. Мниха, розмір державного боргу України не є надто загрозливим для економіки. Проте, зазначає автор, найбільшою проблемою на сьогоднішній день продовжує залишатися невдалий графік погашення. "Непослідовна політика запозичень у 1997-1999 рр. і особливо 2008-2009 рр. призвела до нерівномірного розподілу боргового навантаження у часовій перспективі. Ситуативний підхід до формування строкової структури боргу і дискретність запозичень на різних умовах призводить до “пікових” перевантажень платежів, які провокують боргову кризу" [6, с. 14].

Дані  рис. 3 і 4 свідчать, що і як у випадку  з загальною сумою ДГДБ, починаючи  з 1998 року ситуація поступово покращувалася, поки у 2008 році не почалася іще одна велика хвиля запозичень.

Рис. 3. Платежі за державним боргом до ВВП

   У результаті платежі за державним  боргом до ВВП у 2009 році становили 4,33% до ВВП та 23% до доходів загального фонду державного бюджету.

Рис. 4. Платежі за державним  боргом до доходів  загального фонду  державного бюджету  України

Що нас  чекає у довгостроковій перспективі? Україна у найближчі роки матиме кілька років з піковим навантаженням  щодо виплати боргів (табл. 2).

№2 Таблиця 2