История Государственного бюджета

3

            Зміст

Вступ........................................................................................................................3

1 Історичні особливості виникнення бюджету

а) Передумови виникнення бюджету....................................................................4

б) Значення податків у історичному розвитку державного бюджету України....................................................................................................................6

в) Бюджетна система України за часів панування Московської держави........8

2 Особливості формування бюджету в радянську епоху

a) Формування місцевих бюджетів в Радянському Союзі...................................9

б) Практичні особливості розвитку бюджету....................................................14

Висновки..............................................................................................................20

Список використаної літератури..........................................................................21

Вступ

Метою наукового дослідження є висвітлити історичні особливості виникнення державного бюджету України.

Предметом наукового дослідження є  історичні особливості виникнення державного бюджету України.

Об’єктом наукового дослідження є державний бюджет України.

      Наукова актуальність дослідження Бюджет сформувався в результаті тривалого історичного процесу еволюції суспільства: трансформації натурального господарства у грошово-мінове, становлення держави, ускладнення економічного і фінансового життя.
   Перший бюджет було сформовано у 1781 році., тоді міністр фінансів Франції Жак Неккер представив звіт королю Людовіку ХVІ про стан фінансів нації. Вперше був оприлюднений офіційний документ, який вміщував середні звітні дані за декілька років про державні доходи і видатки країни. До цього часу на рівні держави складалися окремі кошториси та рахунки, дуже часто неповні, лише за основними параметрами фінансового господарства.
   Термін “бюджет” використовувався у офіційних документах лише на початку ХІХ ст., переклад зазначеного терміну означає “шкіряний мішок”, “шкіряний гаманець”. Уявлення про бюджет як офіційний звіт про публічні доходи і видатки відображало початкову практику складання цього документу в кінці ХVІІІ ст. саме як звіт про фактично зібрані доходи та видатки. Подальший розвиток і ускладнення економічного і фінансового життя, посилення ролі держави вимагало переходу до визначення попередніх розмірів доходів і на цій основі здійснення видатків. Отже з офіційного звіту про доходи і видатки бюджет поступово перетворюється в документ, який відображав передбачувані доходи і видатки.
  

1 Історичні особливості виникнення бюджету

а) Передумови виникнення бюджету

    Слід зазначити, що перші  історичні свідчення про особливості утворення державних доходів і оподаткування на українських землях належать до часів, коли формувалася Київська держава (IX-X ст). Державні доходи складалися головним чином з данин населення; оподаткуванню підлягало також і хліборобське господарство. Як правило, данину сплачували натурою: хутром, шкірою, медом, худобою, збіжжям, а також грошима.
   Окрім данини, іншими джерелами державних доходів були мито на державних кордонах, торгове мито у містах, грошові кари визначені судами за різні провини. Дуже розповсюдженим явищем в Київській державі було встановлення натуральних повинностей на потреби держави: будівництво мостів, доріг, гребль та ін.

В князівські часи в Україні з’являються особливі княжі агенти, обов’язком яких стало справляння повинностей, податків, збирання данини – городники, мостники, митники, метальники, вирники. Всі державні доходи зосереджувалися в розпорядженні князів, причому як особисті потреби князя та його сім’ї, так і загальнодержавні потреби задовольнялися з державної скарбниці.
   На українських землях, які входили до складу Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Росії фінансова система, а в її складі державні фінанси і фіск закономірно набували рис, притаманних для зазначених держав.
   Новий етап державотворення в Україні і становлення державних фінансів починається із настанням Козацької доби. Вперше реформування державного скарбу і відокремлення коштів гетьмана провела козацька демократія за І.Брюховецького (1663-1668 рр.). Такий принцип організації державних фінансів Запорозької Січі пізніше був закріплений Конституцією 1710 р. і далі розвинутий гетьманами Д.Апостолом та К.Розумовським, які внесли значний вклад у справу реорганізації скарбового діловодства[1,c. 56]. Основним фондом державного скарбу на той час були так звані рангові маєтності, давні королівщини. Надходження спрямовувались на утримання державних установ, урядовців, забезпечення заслужених осіб. Постійними державними доходами залишались податки.
   В Росії перші згадки про загальні кошториси державних доходів і видатків та кошториси окремих міст (як попередники бюджету в сучасному його розумінні) датовані ще 1645 роком. Єдиних підходів до розробки кошторисів в той час не існувало, регулярне їх складання на державному рівні почалося лише з 1803 р.

Безпосередня заслуга у становленні і зміцненні російського бюджету належить видатному державному діячу М.М.Сперанському, автору відомого “Плану фінансів” складеного  у 1809 р. Вагомим позитивним наслідком плану М.М.Сперанського столо обрання документу за основу для запровадження єдиних правил складання щорічних державних розписів, вони проіснували до 1862 р. Зазначений розпис був таємницею, недоступною для громадськості.
        Діяльність у галузі бюджету в Росії до 1862 р. характеризувалася надзвичайною секретністю і безконтрольністю, бюджетній практиці була притаманна також значна розпорошеність державних коштів. Бурхливий розвиток капіталізму в середині ХІХ ст. змусив царський уряд провести низку реформ, зокрема фінансову реформу 1862 р., яка докорінно змінила бюджетну справу в Росії, були запроваджені такі принципи організації бюджету як єдність (або повнота) бюджету, єдності каси, гласності та контроль за витрачанням державних коштів[6,c.80].
  

б) Значення податків у історичному розвитку державного бюджету України

Для більш повного дослідження матеріалу викладеного вище необхідно звернути особливу увагу на значення податків у історичному розвитку державного бюджету України.

В Київській Русі податки з'являються вже в перші роки виникнення цієї древньої держави. Давньоруські податки не запозичуються з інших країн, а мають національне походження.

Одним з найдавніших прямих податків Київської Русі, що проіснував на українських землях, було подимне. Назва походить від одиниці оподаткування - "диму". Тобто, "дому", селянського двору. Платили подимне натурою та часткового грішми.

Інший древній податок - полюддя. Він збирався під час щорічних об'їздів Київської Русі князем та його дружиною.

Ще одним джерелом наповнення казни було поплужне. Це земельний податок, одиницею оподаткування якого був плуг. Поплужне витрачалося на військові витрати, утримання князівського двору та на дипломатичні місії.

Княгиня Ольга, розвиваючи і вдосконалюючи традиційну систему податків, збагачує їх оброками, запроваджує рентні відносини. Такі відносини стали важкою розплатою за смуту і нестабільність життя на Русі в ХІІ-ХІІІ ст. В епоху середньовіччя Русь сплачувала податки Литовській, Польській і Московській державам, час від часу, збільшуючи кількість прямих і непрямих, звичайних і надзвичайних податей, яких нараховувалося більше тридцяти.

З XV століття вводиться такий прямий грошовий податок як половщина. Спочатку його сплачували селяни, виходячи з кількості худоби і землі. Згодом половщину почали сплачувати всі державні категорії залежного селянства.

Понад триста років проіснував на українських землях такий натуральний податок як поштучне, запроваджений литовцями. Його сплачували селяни від кількості худоби та птиці, витканого полотна, ряден, рушників[1,c.69].

З XVI століття в нашій державі введене Магдебурзьке право, яке стає визначальним у податковому та митному регулюванні. Магдебурзьке   право  —  це   письмовий королівський дозвіл на місцеве самоврядування, куплене мешканцями окремих міст і містечок, або дароване жителям окремих міст за особливі заслуги перед короною.

Міський голова чи бургомістр за Магдебурзьким правом був найвищою виконавчою та судовою особою в місті. Він мав право встановлювати розміри податків та мита, відміняти їх чи звільняти від них окремих громадян, розглядав усі майново-боргові спори і виносив по них рішення.

Міське населення було вільним. Ковалі, гончарі, ювеліри, крамарі об'єднувались в окремі цехи і сплачували фіксовані подачки колективно.

Завдяки Магдебурзькому праву почали швидко розвиватися міста. Чотириста років тому воно було запроваджено в Києві.

На українських землях існував такий вид податку як мито. Спочатку це була платня, яка сплачувалася грішми за перевезення товарів, прогін худоби через державні кордони чи митні застави фортець, міських брам, мостів.

За часів Магдебурзького права було запроваджено помірне торговельне мито. І сплачувалось воно з певної міри привізного товару. Розмір помірного був сталим і декілька століть не змінювався : два гроші за одну одиницю товару[7,c.118].

За часів Гетьманщини частину податків, що стягувалися з населення було скасовано. Шляхта, козацька старшина були звільнені від податків повністю. Лише міщани і селяни платили стацію - податок на утримання війська, а також сплачували податок з промислових   прибутків.

в) Бюджетна система України за часів панування Московської держави

Цілковите знищення українських податковихт традицій, що охоплювали помірність і доцільність оподаткування, розпочалася з втратою Україною її незалежності і повного поневолення Московською державою.

Руйнуючи адміністративну систему України, яка за своєю демократичною суттю та універсальністю випереджала майже усі адміністративні системи світу, Москва почала запроваджувати й "свої" податки. Помірне мито було замінене Московським податком, що становив 5 відсотків від продажної ціни товару. З’явилося подвірне оподаткування. Тобто, запроваджено нову систему оподаткування населення прямими податками.

Запровадження подвірного оподаткування значно збільшило кількість платників податків за рахунок введення таких категорій населення, що раніше були звільнені від оподаткування: "задвірних", "ділових людей", половників та інших.

Загальну суму подвірного визначав уряд на чолі з урядником, а сільська громада чи міське управління розподіляли суму податку між всіма дворами. Подвірне оподаткування зберігалось до запровадження   подушного, тобто до XVIII століття.

Основний прямий податок Російської імперії подушне запроваджено в Україні в першій половині XVIII століття. Його сплачувало все чоловіче населення країни, крім дворян, духовенства і осіб, що перебували на державній службі. Розмір податку щороку визначався сумою, необхідною для утримання армії і флоту, і постійно збільшувався[1,c.78]. У XVIII столітті подушне становило близько 50 відсотків усіх надходжень до державного бюджету Російської імперії. Подушне сплачували до кінця XIX століття.

2.Особливості формування бюджету в радянську епоху

a) Формування місцевих бюджетів в Радянському Союзі

В процесі подальшого наукового дослідження доцільно розглянути особливості формування бюджету в радянську епоху

Важливо наголосити, що відновлення інституту місцевих бюджетів у соціалістичній державі стало можливим після закінчення громадянської війни у 1921 р. Першим нормативним актом, спрямованим на вирішення цього завдання, став Декрет "Про місцеві грошові кошти" від 22 серпня 1921 р. У 1922 р. Україна увійшла до складу СРСР і відповідно відбулось пряме підпорядкування Державного бюджету, усіх місце­вих бюджетів України центральній бюджетній системі Радянського Союзу.

    У 1922-1923 бюджетному році в Україні вперше почали складатися районні бюджети: в Катеринославській, Полтавській, Харківській, Чернігівській губерніях. У 1960-1980 роках приймається низка законодавчих актів, спрямованих на посилення ролі місцевих рад, зміцнення економічної основи їх функціонування, а саме: передачу (з 1971 р.) у розпорядження місцевих рад великої кількості підприємств місцевої промисловості, побутового обслуговування населення, комунального господарства, торгівлі та інших закладів, які раніше знаходились у віданні рад вищого рівня;  розширення прав (з 1980 р.) крайових, обласних, а також рад автономних областей та округів у галузі відповідних бюджетів, фінансів та цін (створення фондів непередбачених видатків, податкові пільги) [7, с. 164].

В Радянському Союзі державний бюджет розглядався як

-економічна категорія;

фінансовий план держави;

централізований фонд грошових коштів;

  Державний бюджет країни об'єднував республіканський і місцеві. За його допомогою перерозподілялася більша частина національного доходу республіки між виробничою та невиробничою сферами, галузями господарства, економічними районами. Індекс зростання державного бюджету порівняно з 1940 p. становив у 1950 p. 225, у 1960 p. порівняно з 1950 p. — 434, у 1985 p. порівняно з 1960 p. — 415,8, у 1990 p. порівняно з 1985 p. — 140,7.

З метою зміцнення фінансів (скорочення грошової маси, випущеної під час війни) у грудні 1947 p. було здійснено грошову реформу.  Старі гроші, що перебували в обігу, обмінювалися на нові у співвідношенні 1:10. Вклади в ощадних касах розміром до 3000 крб. переоцінювалися карбованець за карбованець, від 3000 до 10 000 крб. — з розрахунку 3:2, а понад 10 000 крб. — зменшувалися наполовину.   Облігації державних позик замінювалися на облігації конверсійної 2 %-ї позики 1948 p. у співвідношенні 3:1. Кошти колгоспів і кооперативних організацій обмінювалися як 5:4 або вилучалося 20 % їх грошових нагромаджень. Оскільки ці заходи призвели до збільшення дотацій промисловості, то в 1949 p. було підвищено оптові ціни на засоби виробництва та тарифи вантажоперевезень, 31 березня 1950 p. підвищено курс карбованця по відношенню до іноземних валют, переведено його на власну золоту базу.