Генезис, еволюція і етапи розвитку бюджетування у провідних країнах світу

Аналізуючи  бюджетний процес Великобританії, можна  виокремити ключові моменти, які  здійснюються з метою належного  застосування програмно-цільової методології:

• бюджетні цілі зосереджуються на головних пріоритетах державної політики;

• визначається бюджетна стратегія і розмір видатків за функціями держави та відомчою класифікацією на багаторічний період. Зазначені показники називають "Контрольними сумами". Вони є основою для перегляду урядом існуючих зобов'язань на два наступні фінансові роки та формування прогнозів на третій рік;

• формування і обговорення бюджету відбувається на основі кінцевих соціально важливих результатів;

• Угодою про надання бюджетних послуг та Угодою про якість послуг визначаються цілі і завдання кожного міністерства, значення показників якості і обсягу бюджетних послуг, очікуваного ефекту від їх надання, а також інші цільові показники діяльності міністерств і відомств.

Особливості запровадження програмно-цільового бюджетування у Великобританії:

• окремі відомчі управління мають право самостійно розпоряджатися коштами в рамках Угод про надання бюджетних послуг - перерозподіляти ресурси в межах бюджетів своїх управлінь між програмами в залежності від їх пріоритетності;

• у планах видатків дозволено переносити невикористані кошти з одного року на інший.

Позитивні надбання. Головним позитивним досягненням британського підходу до ПЦМ-бюджетування є посилення бюджетної дисципліни та підвищення ефективності видатків завдяки їх довгостроковому плануванню. Крім того, Уряд Великобританії вважає, що застосування цього методу бюджетування дозволило більш раціонально розподіляти кошти за пріоритетними напрямками.

Недоліки. Передбачається періодичний досить докладний аналіз всіх програм. Це потребує значних людських ресурсів та фінансових витрат, і, до моменту завершення аналізу, може викликати невизначеність щодо майбутнього фінансування програм.

 

3. Проблеми України в сфері бюджетування та їх шляхи вирішення на основі досвіду зарубіжних країн

 

В Україні сучасні технології бюджетування використовуються слабко, хоча деякі їх елементи було запроваджено ще з 2001-го, у рік прийняття Бюджетного кодексу України. Тому, навіть використанні певних елементів бюджетування (зміна формату подання бюджетної інформації, підготовка середньострокових бюджетних прогнозів) більш коректним буде говорити про поки що експериментальний характер бюджетування. Використання елементів бюджетування в Україні було спрямовано здебільшого на поліпшення якості бюджетної інформації на стадії підготовки проекту бюджету й підвищення загальної прозорості бюджетного процесу. Значну роль у цьому процесі також відіграла технічна допомога від міжнародних організацій (Міжнародного валютного фонду, Світового банку та ін.), експертів (у рамках міжнародної технічної допомоги, наприклад від USAID), програм обміну досвідом між різними країнами (зокрема, Францією, Польщею, Кореєю, Німеччиною), які реалізуються в Україні з 90-х років минулого століття. Треба наголосити: без таких перших кроків, власного досвіду, навряд чи вдалося б навіть зрушити з місця неефективну систему бюджетного планування, яка існувала в Україні до нововведень.

 На особливу  увагу заслуговує існуючий механізм  державних цільових програм, кількість  яких в Україні щороку зростає.  У цілому, цільові програми є непоганим інструментом координування діяльності центральних і регіональних органів влади, відповідальних за їх виконання. Але в Україні реалізація таких програм пов'язана з низкою проблем: по-перше, оцінка фіскального впливу нових цільових програм не проводиться належним чином через недостатній рівень відповідних навичок і зацікавленості їх розробників; по-друге, немає єдиного загальнодержавного стратегічного документа, що призвело фактично до відсутності чітко встановлених довгострокових пріоритетів державної політики, на реалізацію яких мають бути спрямовані цільові програми; по-третє, цільові програми не узгоджуються з бюджетними ресурсами; по-четверте, нерозвиненість середньострокового бюджетування не дає змоги врахувати поступову реалізацію цільових програм протягом кількох років, що в ряді випадків веде до часткового їх фінансування (а часто й цілковитої його відсутності).

 Така ситуація  є наслідком неефективного управління  у сфері загальноекономічного  планування розвитку держави  в цілому й управління бюджетом зокрема, яке, власне, є одним із найдієвіших інструментів регулювання соціально-економічних процесів у країні. Затверджується багато програм, які відповідають індивідуальним або груповим інтересам, без прив'язки до загальнодержавної (національної) стратегії.

 Таким чином,  можна виділити головні перешкоди  на шляху повноцінного запровадження  технологій бюджетування в Україні  :

1. відсутність  загальнодержавних і регіональних  стратегічних орієнтирів розвитку, а також якісного та зрозумілого  стратегічного планування на рівні головних розпорядників бюджетних коштів.

2. нереформованість  більшості галузей економіки,  що ускладнює застосування прогресивних  технологій бюджетування;

3. недостатня  обізнаність фахівців провідних  державних установ та органів  місцевого самоврядування з надбанням світової фінансової теорії і практики, української фінансової науки;

4. недосконалість  управління державним і місцевими  бюджетами, форм та методів  бюджетного менеджменту, відсутність  реального планування і прогнозування  бюджету на середню- й довгостроковий періоди на основі новітніх світових бюджетних технологій, які досить успішно застосовуються в Західній Європі.

Аналіз досвіду  багатьох країн по запровадженню програмно-цільового бюджетування, в тому числі США, Австралії та Великобританії, та виокремлення корисної для України інформації можна узагальнити в наступних висновках:

1. Програмно-цільове бюджетування є лише одним з елементів цілої низки реформ державного управління, спрямованих на покращення діяльності державних установ. Підвищити ефективність видатків бюджету за рахунок вдосконалення лише управлінської технології, не торкаючи бюджетний процес, неможливо.

2.  Недоцільно  впроваджувати або вдосконалювати  методологію програмно-цільового методу у всіх міністерствах та відомствах одночасно. Тобто рекомендується впроваджувати (або вдосконалювати) методологію ПЦМ на окремих пілотних міністерствах та відомствах, адаптуючи нові технології до існуючої бюджетної практики з наступним розповсюдженням отриманого досвіду на інші міністерства.

3. Ефективне запровадження програмно-цільового бюджетування передбачає наявність системи фінансового контролю, звітності та аудиту. Обов`язковим елементом є побудова систем моніторингу та оцінки виконання програм.

4. В багатьох  країнах виникли труднощі при вимірюванні результатів. Це пов'язане з тим, що:

-     у багатьох випадках вплив  програми може виявити себе  лише через певний час після  виконання деяких завдань програми  або програми в цілому, і тому  результативність окремих етапів  реалізації програми інколи може бути непоказовою або помилковою;

-   результати реалізації бюджетної політики можуть бути наслідком взаємодії кількох програм, а також інших факторів. Точний вплив окремої програми, зокрема соціального спрямування, оцінити складно.

5. Історія досвіду багатьох країн показує, що втілення програмно-цільового бюджетування - це поступовий процес, в якому елементи методу спочатку вводяться, перевіряються, і з розвитком процесу бюджетування модифікуються. Країнам, які першими запровадили ПЦМ, знадобилося багато років для розробки ідей. Крок за кроком вони все ще змінюють і удосконалюють цю систему. Тому використання як позитивного, так і негативного досвіду інших країн може виявитися корисним для тих, які розпочинають впровадження програмно-цільового методу бюджетування.

 

Висновки

 

Отже, можна визначити, що бюджетування –  це складний процес, який поєднує багато різноманітних позицій, цінностей, потреб, припущень, змінних величин, невизначеностей, що конкурують між  собою; це і вирішення неоднозначності, перетворення непевності у певність.

Програмно-цільове  бюджетування як найпрогресивніший  і найбільш застосовний сьогодні метод макрофінансового бюджетування спрямоване на управління бюджетними ресурсами в коротко- та середньостроковій  перспективі.

Історія досвіду багатьох країн показує, що втілення програмно-цільвого методу бюджетування - це поступовий процес, в якому елементи методу спочатку вводяться, перевіряються, і з розвитком процесу бюджетування модифікуються. Країнам, які першими запровадили програмно-цільовий метод, знадобилося багато років для розробки ідей. Крок за кроком вони все ще змінюють і удосконалюють цю систему. Тому використання як позитивного, так і негативного досвіду інших країн може виявитися корисним для тих, які розпочинають впровадження програмно-цільового методу бюджетування

Для повноцінного застосування програмно-цільового  бюджетування в Україні потрібні системні зміни, які потрібно здійснювати поступово, з урахуванням зарубіжного досвіду реформування державного управління, важливою складовою того є запровадження сучасних технологій бюджетування. Аналіз світового досвіду допоможе не тільки оцінити переваги та недоліки різних методів бюджетування, а й обрати та поступово впровадити оптимальний для України варіант.

 

Список  використаної літератури:

 

1. Горяча І.Ю. Основні шляхи вирішення проблем фінансування витратної частини місцевих бюджетів згідно досвіду розвинутих країн ринкової економіки [Електронний ресурс] / І.Ю. Горяча. – Режим доступу: http://intkonf.org/goryacha-iyu-osnovni-shlyahi-virishennya-problem-finansuvannya-vitratnoyi-chastini-mistsevih-byudzhetiv-zgidno-dosvidu-rozvinutih-krayin-rinkovoyi-ekonomiki/
2. Запатріна І.В.Програмно-цільовий метод бюджетування / І.В. Запатріна //Фінанси України.- 2006.- №10 – С. 156-178.
3. Кириченко О.А. Сутність бюджетування. Українські реалії / О.А. Кириченко // Фінанси України. – 2007. – № 2. – С. 138-141.
4. Малярчук А. Зарубіжний досвід формування місцевих бюджетів / А. Малярчук // Вісник ТАНГ, 2009, № 1.
5. Радул Л. І. Сутність та проблематика бюджетування в Україні [Електронний ресурс] / Л.І. Радул. – Режим доступу: http://intkonf.org/radul-li-sutnist-ta-problematika-byudzhetuvannya-v-ukrayini/
6. Януль І.Є. Застосування програмно-цільового методу формування бюджетів / І.Є. Януль //Фінанси України. - 2009.-№8.-с.19-22.