Доходи бюджетів: склад і тенденції розвитку

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції: ввізне мито; вивізне мито.

2. Неподаткові  надходження.

Доходи від власності  та підприємницької діяльності: надходження  від перевищення валових доходів  над видатками Національного  банку України; рентна плата.

Адміністративні збори  та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу: плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна; державне мито; митні збори.

Надходження від штрафів  та фінансових санкцій.

Власні надходження  бюджетних установ.

Інші неподаткові надходження: надходження сум кредиторської  та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших, утворених згідно з законодавством військових формувань тощо.

3. Доходи від  операцій з капіталом: надходження від продажу основного капіталу; надходження від реалізації державних запасів товарів; надходження від продажу землі та нематеріальних активів.

4. Міжбюджетні  трансферти, тобто кошти, що надходять з місцевих бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів становлять основу фінансів місцевого  самоврядування. За своїм змістом  доходи бюджетів локального рівня формуються у процесі суспільного відтворення  і мобілізуються органами місцевої влади як доходи відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Вони є підсистемою державних доходів і поділяються відповідно до ланок бюджетної системи, зокрема, на доходи:

— бюджету Автономної Республіки Крим;

— обласних бюджетів;

— бюджетів міст Києва  та Севастополя;

— районних бюджетів;

— бюджетів міст обласного  підпорядкування;

— бюджетів місцевого  самоврядування.

Склад доходів державного бюджету України поданий в додатку № 1

Доходи місцевих бюджетів згідно з чинним законодавством поділяються  на доходи місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні офіційних трансфертів (закріплені) та на доходи, які не враховуються при визначенні офіційних трансфертів (власні). Поділ доходів на ті, що враховуються і не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, створює стимули для місцевого самоврядування до нарощення обсягу фінансових надходжень, що допоможе місцевим органам влади фінансувати надання послуг, за які вони відповідають.

Доходи місцевих бюджетів зараховуються до спеціального та загального фондів. Загальний фонд акумулює кошти, які мають загальнодержавний характер і в подальшому перерозподіляються. У спеціальному фонді зосереджуються кошти бюджетних установ, у тому числі спеціальні державні цільові фонди, які не підлягають перерозподілу і використовуються за цільовим призначенням.

Склад доходів, що закріплюються  за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів та доходів  загального, що не враховуються при  визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів  поданий в додатку  №2

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів і призначений  для проведення інвестиційної та інноваційної діяльності. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають: кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, у тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення; надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади; кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету та відсотки, сплачені за користування ними; кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради; запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України; субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Власними вважаються доходи, які за чинним законодавством належать до місцевих податків і зборів, а також виникають внаслідок  рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування. Закріпленими є доходи, які на стабільній основі повністю передаються до місцевих бюджетів. Звичайно, за своєю природою закріплені доходи — загальнодержавні податки, збори та інші обов'язкові платежі. Закріплені доходи місцевих бюджетів становлять основу для визначення податкової спроможності території, їх обсяги впливають на розміри бюджетних трансфертів, які надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету України.[4]

 

4. Аналіз структури доходів Державного  бюджету України в 2010 році.

Для початку аналізу  знайдемо профіцит чи дефіцит бюджету  в Україні (2006-2007 рр.), як різницю між  доходами і видатками, від’ємне значення свідчить про дефіцит, а додатне  – профіцит.

Рік	2006	2007	2008	2009	2010
Доходи, млн. грн.	118647,1	147425,5	207951,1	200556,50	215276,80
Видатки, млн. грн.	117851,3	149422,9	205496,3	214276,2	266729
Дефіцит (-) Профіцит (+), млн. грн.	795,8	-1997,4	2454,8	-13719,7	-51452,2

Як видно з таблиці  за січень –листопад: профіцит був  у 2006 році у розмірі 795,8 млн. грн. та в 2008 в розмірі 2454,8 млн. грн., дефіцит був же в 2007, 2009, та 2010 роках, при чому в 2010 році порівняно з 2009 дефіцит бюджету зріс 3,75 рази.

Подамо дану інформацію у вигляді гістограми:

Динаміка доходів  і видатків Державного бюджету України  за січень – листопад  2006 – 2010 роки

Далі я вирішив проаналізувати динаміку доходів Державного бюджету  за видами, оскільки податкові і  неподаткові надходження значно більші, порівняно з доходами від  операцій з капіталом, від урядів іноземних країн, цільових фондів та офіційних трансфертів, тому доцільно їх зобразити на різних графіках.

 

 

 

Динаміка податкових і неподаткових надходжень до Державного бюджету за січень-листопад (2006 – 2010 рр.)

 

Динаміка надходжень від операцій з капіталом, від урядів іноземних країн, цільових фондів та офіційних трансфертів до Державного бюджету за січень-листопад (2006 – 2010 рр.)

Якщо виділити загальні тенденції, то як доходи постійно зростали, так і складові доходів поступово  зростали, проте темпи приросту в 2009 і 2010 роках значно менші порівняно  з 2006 – 2008 рр.

Згідно з  показники виконання Державного бюджету України за січень-листопад 2010 року (Додаток 1) за даними Держказначейства:

Доходи державного бюджету України в січні-листопаді 2010 року склали 215,09 млрд. гривень, або 85,1% від плану на поточний рік.

Загальна сума доходів  держбюджету України за січень-листопад 2010 року становила 215 млрд. 89,5 млн. гривень, що на 28 млрд. 593,2 млн. гривень, або на 15,3% більше, ніж за відповідний період 2009 року".

Наведені дані Держказначейства вказують, що для виконання річного  плану за доходами у грудні необхідно забезпечити надходження до держбюджету близько 37,662 млрд. гривень.

Також в січні-листопаді 2010 року до загального фонду держбюджету надійшло 186,861 млрд. гривень, що на 35,3% більше, ніж за 11 місяців 2009 року.

При цьому, згідно з повідомленням, податкові надходження до загального фонду держбюджету за цей період склали 154,755 млрд. гривень, що на 31% перевищує показник надходжень за січень-листопад 2009 року.

Неподаткові надходження до загального фонду держбюджету за 11 місяців 2010 року склали 26,141 млрд. гривень, що на 96,1% більше, ніж за аналогічний період 2009 року.

За даними Держказначейства, до спеціального фонду держбюджету за 11 місяців 2010 року надійшло 28,229 млрд. гривень.

Доходи держбюджету заплановані  в розмірі 252,751 млрд. гривень, у тому числі загального фонду - 210,088 млрд. гривень,

Держбюджет України включає  загальний фонд, куди направляються  податки та збори і з якого  фінансуються основні витрати, і  спеціальний фонд, кошти якого  мають цільове призначення. [5]

Структура і динаміка доходів бюджету (2009-2010 рр.)

Розглянемо тенденції, які відбулися в дохідній частині бюджету за січень-березень 2011 р

У січні–березні 2011 року Державний бюджет України отримав 66418,6 млн. грн., що на 14706,6 млн. грн., або на 28,4 відсотка більше за відповідний показник 2010 року.

Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 57268,7 млн. грн., що на 19167,5 млн. грн., або на 50,3 відсотка більше від надходжень за січень–березень 2010 року.

Неподаткові надходження до державного бюджету становили 8384,6 млн. грн., що на 2962,1 млн. грн., або на 26,1 відсотка менше за відповідний показник січня–березня 2010 року. Це пояснюється зміною бюджетної класифікації у 2011 році, коли деякі надходження, що обліковувалась в неподаткових надходженнях були перенесені в податкові (рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси тощо).

Загальна сума касових видатків зведеного бюджету України за січень–березень 2011 року становила 84495,2 млн. грн., що на 12754,2 млн. грн., або на 17,8 відсотка більше за відповідний показник січня-березня 2010 року.

Державний бюджет України за січень–березень 2011 року виконано із дефіцитом у сумі 799,9 млн. грн., в т.ч. по загальному фонду державного бюджету з дефіцитом у сумі 2050,7 млн. гривень.

5. Альтернативи шляхи  наповнення доходної частини  державного бюджету України

Україна вступає до етапу свого  розвитку, який потребуватиме відчутного збільшення абсолютного обсягу бюджетних  видатків з метою фінансування цілей реалізації соціальних програм, державного будівництва та соціально-економічного розвитку. Між тим, ця потреба не повинна ототожнюватися з можливістю значного збільшення позичкового фінансування бюджету, особливо - із зовнішніх джерел.

Збереження можливості звернутися до інструментів позичкового фінансування у випадку депресії та стагнації вимагає скористатися періодом економічного зростання, яке відбувається під впливом активної зовнішньої кон’юнктури, з позитивним сальдо поточного рахунку платіжного балансу та зростанням надходження прямих іноземних інвестицій, для зменшення обсягів зовнішньої заборгованості України. Відтак, враховуючи також комплекс макроекономічних проблем та загроз, які супроводжують процес позичкового фінансування державних видатків, економічна стратегія держави має бути спрямована на пошук альтернатив такому фінансуванню.

Йдеться як про безпосереднє наповнення бюджету  держави завдяки послідовній  політиці оптимізації податкового  навантаження та детінізації економіки, так і про зменшення потреби в прямих бюджетних видатках внаслідок децентралізації фінансування відповідних завдань. На нашу думку, пріоритетними напрямками такої політики мають бути:

1. оптимізація ефективності фінансування завдань, які належать до сфери компетенції держави та місцевої влади: житлово-комунальної сфери, медичного обслуговування, інформаційного забезпечення тощо, шляхом залучення до їхнього підрядного виконання на тендерній основі приватних компаній та суб’єктів підприємництва;

2. розвиток страхових механізмів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування, страхових принципів фінансування отримання вищої та спеціальної освіти тощо;

3. заохочення комерційного кредитування суб’єктів господарської діяльності, насамперед, тих, які сьогодні обґрунтовано отримують державну фінансову підтримку у вигляді податкових та інших пільг, субсидій, дотацій тощо;

4. заохочення розвитку механізмів випуску корпоративних облігацій, розрахованих як на внутрішній, так і на зовнішній ринки;

5. цілеспрямований розвиток інститутів та інструментів фондового ринку, в тому числі - підтримка первинної емісії цільових інвестиційних цінних паперів.

Зважаючи на специфічне призначення  ЗВР, їх безпосереднє спрямування на фінансування бюджетних програм, безперечно, є недоцільним. Між тим, вони можуть бути використані, по-перше, як гарантійний фонд для залучення інвестиційних кредитів, по-друге, як фонд для довгострокового рефінансування банківської системи.

В умовах існування надліквідності банківської системи слід зважати  на можливість інфляційних наслідків  використання коштів ЗВР. Це обумовлює  важливість дотримання умов жорсткої інвестиційної спрямованості інвестицій, гарантованих за рахунок ЗВР чи наданих за рахунок рефінансування банків. Необхідними передумовами включення відповідних механізмів є ринковий, а не державно-бюрократичний характер механізмів розподілу фінансових коштів, ефективна робота фінансових інститутів, використання державних фінансових активів для підтримки та активізації дії ринкових механізмів.

Слід зазначити, що за умови збереження значного позитивного сальдо зовнішньоторговельного балансу створені на базі ЗВР гарантійні фонди також виконуватимуть функцію  стерилізації валютних надходжень, що дозволить зняти гостроту необхідності стерилізації емісії грошової маси внаслідок викупу валюти.